Економіка підприємства - Ковальчук І.В. - 7.1. Поняття і класифікація інвестицій

Нормативна база

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 p.

2. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. № 1560-ХП.

3. Закон України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 р. №2198X11.

4. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 13 березня 1996 p. № 93/96-ВР.

5. Закон України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 p. № 40-IV.

6. Закон України "Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні" від 16 січня 2003 р. № 433.

7. Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23 лютого 2006 p. № 3480-IV.

8. Закон Україні "Про обіг векселів в України" від 5 квітня 2001р.№2374-ІП.

9. Закон України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. № 2664-ІП.

10. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інституційні фонди)" від 15 квітня 2001 р. № 2299-ІП.

11. Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна і коштів іноземного походження" від 17 лютого 2000 р. № 1457-Ш.

12. Закон України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 p. № 898-IV.

13. Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків", у редакції Закону від 7 березня 2002 р. № 3118-ІП.

14. Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19 червня 2003 р. № 979-ГУ.

15. Указ Президента України "Про додаткові заходи з розвитку фондового ринку України" від 26 березня 2001 р.

16. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження положення про порядок реєстрації та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів" від 22 березня 1996 р. №349.

17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 р. № 91.

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30 жовтня 2001 р. № 559.

19. Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств, затверджене рішенням ДКЦПФР від 20 вересня 1996 р. № 210, у редакції рішення від 9 лютого 2001 р. № 18, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 травня 2001 р.

20. Положення про порядок випуску в обіг облігацій підприємств, затверджене рішенням ДКЦПФР від 17 липня 2003 р. № 322, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2003 р. № 706/8027.

21. Методика оцінки майна, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1891.

7.1. Поняття і класифікація інвестицій

У разі, коли підприємство має вільні, тобто не потрібні для поточного споживання, кошти і може дозволити собі спрямувати їх від основної діяльності на певний час, можливі такі варіанти їх використання.

Варіант 1. Кошти залишаються на поточному банківському рахунку під незначний відсоток (3 % річних) і поступово знецінюються. Цінність готівкових або безготівкових грошей може впасти внаслідок, наприклад, інфляції чи девальвації. Окрім того, вільні, не інвестовані, гроші не можуть забезпечити отримання доходу, а їх власник з цієї причини втрачає певні економічні вигоди. Грошові кошти на поточному банківському рахунку підприємства не є інвестицією.

Варіант 2. Кошти інвестуються, тобто вкладаються в інші сфери економіки чи нові напрямки діяльності підприємства, в активи, які будуть працювати на підприємство і забезпечуватимуть отримання поточного доходу.

Варіант 3. Кошти інвестуються в активи, які здатні забезпечувати отримання як поточного доходу, так і приносити так званий курсовий дохід, тобто вартість цих активів з часом може зростати. Серед таких активів можуть бути об'єкти нерухомості, акції тощо. Інвестування в такому напрямку не тільки забезпечує власнику отримання поточного доходу, а й зберігає їх від інфляції.

Якщо підприємство обрало другий чи третій варіанти використання вільних коштів, воно здійснило інвестування. Сума грошей, вкладена у фінансові інвестиційні інструменти або реальні активи, яка в такій формі може приносити дохід її власнику, називається інвестицією. Можна здійснювати інвестування не тільки готівкових або безготівкових грошей, інвестувати будь-які цінності, наприклад, матеріальні або нематеріальні активи можуть бути внеском до статутного капіталу новоствореного підприємства.

Інвестиція - спосіб розміщення капіталу, який має забезпечити збереження або збільшення вартості капіталу і (або) принести позитивну величину доходу, тобто інвестиція - це обмін сьогоднішньої вартості на, можливо, невизначену майбутню вартість.

Відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції - це всі види грошових, майнових та інтелектуальних коштовностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької або інших видів діяльності, в результаті яких утворюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Згідно зі стандартами бухгалтерського обліку інвестиція - це актив, який утримується підприємством для приросту капіталу через розподіл доходу (наприклад, відсотків, роялті, дивідендів та ренти) для збільшення вартості капіталу або інших вигід для підприємства-інвестора.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Інвестор - це фізична або юридична особа, яка володіє капіталом і вкладає його відповідно до обраного напрямку інвестування.

Інвестування - це процес розміщення капіталу в спеціально обрані фінансові інструменти або реальні активи з метою збільшення цінності і (або) отримання позитивного результату. Бажання здійснювати інвестування виникає тоді, коли вкладені кошти дають змогу компенсувати початкові витрати й отримати додатковий прибуток.

Інвестиційна діяльність - це сукупність дій громадян, юридичних осіб або держави, спрямованих на реалізацію інвестицій.

Реінвестиція - це господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Підприємства реалізують або утримують інвестиції з різних причин. Для деяких підприємств, наприклад, страхових компаній та банків, інвестиційна діяльність є важливим елементом операцій, і оцінка показників діяльності таких підприємств може багато в чому або винятково залежати від результатів інвестиційної діяльності. Інші підприємства утримують інвестиції як засіб збереження надлишку коштів або інвестують для захисту, сприяння чи подальшого існування господарських або торговельних відносин.

У 2002 р. Адміністрація Президента України, Американська торговельна палата, компанія "Ернст енд Янг", Бюро делегата німецької економіки, Європейська бізнес-асоціація провели анкетне опитування 122 найбільших іноземних інвесторів в Україні відносно інвестиційного клімату. На думку іноземців, основними перепонами на шляху поліпшення інвестиційної діяльності в Україні є:

- бюрократизм і корупція місцевих та центральних органів влади;

- повільне просування податкової реформи та посилення податкового тиску;

- складні податкові процедури зі своєчасним поверненням ПДВ;

- складні і незрозумілі ліцензійні, сертифікаційні та митні процедури;

- відсутність застави землі і простих процедур викупу землі;

- недостатня прозорість процесу приватизації;

- недостатній захист прав інтелектуальної власності;

- відсутність незалежної судової влади. Класифікація інвестицій наведена в табл. 7.1.

Реальні інвестиції - це вкладення капіталу в реальні активи з метою відтворення існуючих або створення нових капітальних благ. Це є витрати на придбання матеріальних або нематеріальних активів, які будуть використовуватися протягом деякого тривалого часу, даючи дохід їх власнику. В реальних інвестиціях капітал зв'язується на довгий період часу.

Таблиця 7.1. Економічна класифікація інвестицій

До форми реального інвестування належать:

- нове будівництво;

- придбання цілісних майнових комплексів;

- реконструкція;

- модернізація;

- оновлення окремих видів устаткування;

_інноваційне інвестування в нематеріальні активи;

_інвестування у створення запасу оборотних активів;

_інвестування з метою підтримання виробничих потужностей.

Капітальні інвестиції (капітальні вкладення) - це періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних засобів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. Динаміка капітальних інвестицій в Україні подана в табл. 7.2.

Фінансові інвестиції - це використання наявного капіталу для придбання акцій, облігацій або інших цінних паперів, що випускаються підприємствами або державою. Це є вкладення коштів в обмін на тим чи іншим чином оформлені зобов'язання.

Відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" підприємство з іноземними інвестиції набуває відповідного статусу "підприємство з іноземними інвестиціями", якщо:

- сума іноземної інвестиції становить не менше 10 % статутного капіталу;

- інвестиції зараховані на його баланс.

Підприємство, статутний капітал якого на 100 % сформований іноземним інвестором, вважається іноземним підприємством.

Існують законодавчі обмеження щодо створення підприємств з іноземними інвестиціями, наприклад заборонено створювати іноземні підприємства в галузях, що мають стратегічне значення для державної безпеки.

Прямі інвестиції - це форма вкладень, яка надає безпосередньо інвестору право власності на цінний папір або майно, наприклад, через внесення коштів до статутного капіталу в обмін на корпоративні права. До прямих інвестицій належать такі, котрі формують більше 10-25 % капіталу та забезпечують, як правило, право на участь в управлінні підприємством.

Портфельні інвестиції - це вкладення в портфель, тобто в сукупність цінних паперів або майнових цінностей. Формуючи інвестиційний портфель, інвестор має комбінувати вкладення таким чином, щоб досягти поставленої мети при оптимальних

Таблиця 7.2. Капітальні інвестиції в Україні в 2002-2005 рр.

рівнях дохідності, ризику і ціни вкладень. Для формування вдалого портфеля найбільше значення має диверсифікація, під якою розуміють включення до інвестиційного набору декількох інвестиційних фінансових інструментів з різними характеристиками.

Інвестиції з високим ступенем ризику - це вкладення, які вважаються спекулятивними з погляду гарантій отримання певного доходу. Інвестиції з низьким ступенем ризику - це вкладення, що вважаються безпечними з погляду отримання певного доходу.

Цінні папери - це інвестиційні інструменти, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходів у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можна класифікувати таким чином:

- боргові;

- пайові;

- похідні цінні папери;

- товаророзпорядчі.

Боргові - це інвестиційні інструменти, які засвідчують відносини позики, тобто надання коштів у борг в обмін на право отримання доходу у вигляді процентів, і передбачають зобов'язання емітента повернути суму боргу у визначений час. До них належать облігації підприємств, облігації місцевих позик (муніципальні), облігації внутрішньої державної позики, казначейські зобов'язання, векселі, депозитні (ощадні) сертифікати, заставні.

Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). В Україні перебувають в обігу на внутрішньому ринку облігації внутрішніх державних позик (ОВДП), облігації місцевих позик і корпоративні облігації підприємств.

Позитивні характеристики облігаційної позики для підприємств-емітентів такі:

- залучення коштів не призводить до зміни власника підприємства (не змінюється величина і структура статутного капіталу, як це може статися при випуску акцій);

- залучаються дешевші, порівняно з банківським кредитом, ресурси;

- залучати кошти можна без виникнення зобов'язань за ліквідною заставою та частково контролю з боку банку за фінансово-господарською діяльністю;

- виплати процентів за облігаціями можна відносити до витрат підприємства в бухгалтерському обліку (інші фінансові витрати) та до валових витрат емітента в податковому обліку (виплату дивідендів на акції здійснюють з чистого прибутку).

Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму, не більшу 25 % від обсягу статутного капіталу, і лише після повної оплати всіх випущених акцій.

Корпоративні облігації становлять конкуренцію банківському кредиту. Перші емісії корпоративних облігацій в Україні були спробою створити деяку історію, це були зразково-показові емісії. Якщо спочатку пожвавлення на ринку облігацій було сприйняте як дещо нове, самі облігації сприймалися як вигідна сфера інвестування, то зараз ейфорія пройшла. Андеррайтери не можуть розмістити ряд випусків. Ще немає по-справжньому забезпечених облігацій, тобто коли забезпеченням займається деяка третя особа, що гарантує недоторканість всієї застави. І за великим рахунком у країні немає великого надлишку грошової маси, щоб використати її на купівлю облігацій.

Вексель - цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання емітента векселя (векселедавця) сплатити після настання встановленого строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Розрізняють простий і переказний види векселів.

Простий вексель - це цінний папір, який засвідчує обіцянку векселедавця сплатити власнику векселя зазначену суму грошей у визначений строк. Переказний вексель - це письмове розпорядження векселедавця іншій особі сплатити власнику векселя визначену суму грошей у зумовлений строк.

За українським законодавством видавати векселі дозволено тільки для оформлення реального грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

У травні 2002 р. Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку заборонила в Україні торгівлю векселями на організаційно-оформлених ринках, тобто на фондових біржах.

Заставна - борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основними зобов'язаннями, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання - право отримати стягнення предмета іпотеки. Заставна має оформлюватися, якщо її випуск передбачений іпотечним договором.

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів за ним.

Іпотечний сертифікат - це цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.

Казначейські зобов'язання - це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Пайові - це цінні папери, які засвідчують участь у капіталі, надають їх власнику право власності на частку капіталу підприємства (до них належать акції, іпотечні сертифікати).

Акція - це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими і простими. Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість акції (у разі випуску акцій у документарній формі). Якщо обрано бездокументарну форму випуску, підприємство оформлює і депонує глобальний сертифікат випуску в депозитарній установі.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Проте власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Виплата дивідендів за такими акціями проводиться в обсязі, зазначеному в акції, незалежно від величини одержаного акціонерним товариством прибутку. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 25 % статутного капіталу акціонерного товариства.

Інвестиційно привабливими є звичайні акції, оскільки їм властиві такі ознаки:

1) кожен акціонер стає частковим власником компанії;

2) надають (але не гарантують) інвестору право участі у прибутку підприємства, проте за залишковим принципом;

3) надають акціонеру право участі в голосуванні й управлінні підприємством;

4) мають високий рівень ліквідності (їх легко купити і продати);

5) забезпечують захист капіталу від інфляції.

Поки що акції в Україні залишаються інструментом з перерозподілу власності і поки що не виконують своєї головної функції - залучення фінансування.

Похідні цінні папери:

- опціони (права, варанти, опціони "пут" і "колл") - фінансові інструменти, які надають власникові право купити або продати фіксовану кількість відповідних цінних паперів, фінансових або товарних ресурсів за встановленою ціною протягом конкретного періоду. Часто опціони купуються у розрахунку на гру на очікуваному зростанні або зниженні курсової вартості акцій. Наприклад, інвестор може сплатити за опціон на право на купівлю 3 % частки в капіталі підприємства "В" за ціною 30 тис. грн у період до 31 грудня 2004 р.;

- товарні та фінансові ф'ючерси - це зобов'язання, що мають юридичну силу та полягають в тому, що продавці таких контрактів поставлять, а покупці придбають певний товар, іноземну валюту або фінансовий інструмент на певну дату в майбутньому;

- депозитарні розписки - це похідний цінний папір, що засвідчує право власності інвестора-резидента на визначену кількість цінних паперів іноземного емітента, загальний обсяг емісії яких обліковується в іноземній депозитарній установі.

Товаророзпорядчі - це цінні папери, що надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у документах.

З 2005 р. відповідно до рішення Державної комісії з регулювання фондового ринку цінних паперів "Про впровадження системи обов'язкового рейтингування суб'єктів та інструментів фондового ринку" від 18 грудня 2004 р. № 542 оцінка фінансової спроможності публічних цінних паперів та їх емітентів стала обов'язковою.

Інвестовані кошти підприємства є його активами (інвестиційними ресурсами) і відображаються в бухгалтерському обліку таким чином:

- не повністю реалізовані реальні (капітальні) інвестиції та довгострокові фінансові інвестиції - у складі необоротних активів;

- поточні фінансові інвестиції - у складі оборотних активів (табл. 7.3).

Таблиця 7.3. Класифікація інвестицій у бухгалтерському обліку