Економіка підприємства - Ковальчук І.В. - 8.2. Виробнича програма підприємства та її економічне обґрунтування. Маркетингова діяльність підприємства

Зазначені вище показники обсягу виробництва і реалізації продукції є основою для розробки виробничої програми підприємства. Виробнича програма (план виробництва і реалізації продукції) є одним з розділів плану господарської діяльності підприємства, який містить завдання стосовно обсягу виробництва і реалізації продукції визначеної номенклатури й асортименту на певний період (місяць, квартал, рік).

Основним завданням плану виробництва і реалізації продукції є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, що випускається підприємством, за найкращого використання його ресурсів. Для вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми потрібно дотримуватись таких вимог:

- правильно визначити потреби в продукції, що випускається, та обґрунтовувати обсяг її виробництва відповідно до потреб споживачів;

- здійснити повне узгодження натуральних і вартісних обсягів виробництва та реалізації продукції;

- обґрунтувати план виробництва продукції наявними ресурсами і, насамперед, виробничою потужністю.

На рівні промислового підприємства потреба в продукції визначається на основі попиту споживачів і господарських договорів з розгорнутої номенклатури виробів. Номенклатура продукції - це перелік асортиментних груп продукції, які виробляє підприємство.

За конкурентної боротьби в умовах ринкової економіки велике значення має те, який асортимент продукції сформувало підприємство, потреби якого кола споживачів воно задовольняє. Асортимент продукції - це сукупність різновидів продукції кожного найменування, які відрізняються за певними техніко-економічними і споживчими показниками з урахуванням їх кількісного співвідношення.

Обсяг замовлень на постачання в натуральному вираженні, що найбільш повно відображає потребу в певній продукції, повинен служити вихідною базою всіх подальших розрахунків виробничої програми й інших розділів плану підприємства. За таких умов господарські договори про постачання продукції стають активним засобом формування виробничої програми, що найбільш повно відповідає формам господарських відносин у промисловості.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно на основі:

- даних про попит на продукцію;

- портфеля замовлень на продукцію;

- державного замовлення;

- величини виробничої потужності;

- наявності ресурсів тощо.

Планування та облік продукції при розробці виробничої програми здійснюється в одиницях:

- натуральних (т, л, кВт o год);

- умовно-натуральних1;

- вартісних (наприклад, грн).

Розробка виробничої програми підприємства в натуральному вираженні передбачає:

- визначення номенклатури й асортименту продукції, що буде випускатися;

- розрахунок обсягу поставок і виробництва окремих видів продукції у відповідних натуральних показниках;

- розподіл обсягу виробництва за календарними періодами року й обґрунтування планових обсягів виробництва продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

За основу при розробці виробничої програми беруть стратегічний план розвитку підприємства; результати аналізу діяльності підприємства за період, що передував базовому; дані про забезпеченість сировиною та її якісний склад; попит на продукцію підприємства; величину виробничої потужності підприємства та показники її використання; заходи плану технічного та організаційного розвитку; планові техніко-економічні норми та нормативи; дані про залишки готової продукції на початок та кінець періоду, на який складається план; прогнози цін на продукцію.

Виробнича програма повинна не тільки задовольняти потреби споживачів, а й відповідати ресурсам підприємства, враховувати його господарські інтереси. Виробнича програма, що найбільшою мірою відповідає структурі ресурсів підприємства і забезпечує найкращі результати його діяльності, називається оптимальною.

Для узагальнюючої характеристики діяльності підприємства і для погодження виробничої програми з фінансовими показниками визначається обсяг продукції у вартісному вираженні. Основними вихідними даними при цьому є випуск продукції в натуральному вираженні та ціна.

Обсяг продукції у вартісному вираженні визначається за показниками товарної, реалізованої і валової продукції.

Планування товарної і реалізованої продукції у вартісному вираженні здійснюється таким чином:

1) обчислюється вартість запланованої до випуску готової продукції або напівфабрикатів:

де ($1 - обсяг виробництва і-го виду продукції, що планується, у натуральному вираженні (т, дал);

ЦІ - оптово-відпускна ціна 4-го виду продукції;

і - кількість видів продукції, що планується до випуску;

2) визначається обсяг робіт та послуг промислового характеру для реалізації на сторону та свого капітального будівництва;

3) обчислюється обсяг товарної продукції як сума готової продукції, напівфабрикатів та робіт промислового характеру;

4) розраховується різниця залишків нереалізованої продукції (зокрема відвантаженої, але ще не сплаченої);

5) визначається обсяг реалізованої продукції.

Сума виручки від реалізації готової продукції обчислюється на основі обсягів виробництва готової продукції в натуральному вираженні, перехідних залишків нереалізованої продукції на початок та кінець року і оптових цін на продукцію.

Приклад виробничої програми підприємства наведений у табл. 8.2.

Таблиця 8.2. Виробнича програма підприємства на 2007 р.

Виробнича програма повинна бути ретельно економічно обґрунтована, тобто узгоджена з величиною виробничої потужності підприємства, трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами. Важливою складовою планування виробничої програми є визначення потреби в сировині, матеріалах, паливі, електроенергії, кількості працівників.

Виробнича потужність - максимально можливий випуск продукції при номенклатурі та асортименті планового періоду (або максимально можливий обсяг переробленої сировини) за рік (чи за добу) за умов повного завантаження устаткування, раціонального використання виробничих площ, застосування прогресивних технологій, а також передових форм та методів організації виробництва і праці.

Величина виробничої потужності вимірюється в тих самих одиницях, що й виробнича програма (кількістю виробленої продукції або переробленої сировини), і розраховується на рік чи добу залежно від специфіки галузі, до якої належить підприємство. Наприклад, потужність цукрового заводу - 3 тис. т переробленої сировини за добу; потужність пивзаводу -10 млн дал продукції (напоїв) за рік.

Виробнича потужність визначається за відповідними галузевими положеннями на основі величини продуктивності провідного устаткування. Так, на спиртових заводах таким устаткуванням є рефракційні колони, на хлібозаводах - печі, на цукрових заводах - дифузійне, фільтраційне, вакуумне обладнання.

Приклад 8.2.

Добова виробнича потужність будь-якого хлібопекарного підприємства розраховується за технічною продуктивністю хлібопекарних печей за виробітком хліба і хлібобулочних виробів (у тонах) за умов тризмінної роботи.

Добова технічна продуктивність конвеєрних хлібопекарних печей (Р) вимірюється в т/добу і за умов виробітку одного виду виробів визначається за формулою

де Л - кількість люльок у печі;

Н - кількість виробів на одній люльці, шт.; т - маса виробів, кг;

Т - кількість годин роботи печі за добу, за тризмінного режиму роботи Т = 23 год1; і - тривалість випічки, хв.