Економіка праці та соціально-трудові відносини - Гриньова B.M. - 2.1. Характеристика населення як соціально-економічної категорії

2.1. Характеристика населення як соціально-економічної категорії.

2.2. Відтворення та міграція населення.

2.3. Трудовий потенціал: формування, розвиток та оцінка.

2.1. Характеристика населення як соціально-економічної категорії

Соціально-економічний став держави характеризується насамперед рівнем добробуту та якістю її населення. Населення — це сукупність людей, яка історично або природно сформувалась, постійно відновлюється у процесі виробництва і проживає на визначеній території (селі, місті, районі, регіоні або країні).

Населення має свою структуру, яку схематично зображено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Структура населення

Відповідно до структури населення, наведеної на рис. 2.1, трудові ресурси — це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними та освітніми показниками відповідає певній сфері діяльності та забезпечує виготовлення матеріальних благ. За методикою Міжнародної організації праці, економічно активне населення — це частина населення, яка забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та надання послуг. Кількісно економічно активне населення складається з осіб, зайнятих економічною діяльністю та безробітних.

Зайняті економічною діяльністю — це особи у віці 15—70 років, які виконують роботу за наймом за певну винагороду за умовами повного або неповного робочого часу на власних (сімейних) підприємствах, а також безоплатні працівники домашнього господарства та зайняті на інших підприємствах. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали впродовж тижня не менше чотирьох годин (в особистому підсобному господарстві — не менше 30 год), незалежно від характеру роботи: постійної, тимчасової або сезонної.

Безробітними є особи у віці 15—70 років, які зареєстровані у Центрі зайнятості, не мають роботи чи шукають її і готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів чи намагаються організувати власну справу. Згідно з українським законодавством безробітними вважаються громадяни, що не мають роботи, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. У наш час офіційна система обліку безробіття в Україні має багато проблем, зокрема через заниження реальних показників внаслідок не реєстрування значної частини населення в службі зайнятості за рядом причин. До таких причин можна віднести неефективну роботу цих служб, зокрема нездатність знайти особам, які звернулись у службу, роботу за фахом. Економічно неактивне населення — це особи у віці 15—70 років, які не належать до груп зайнятих або безробітних.

Кількісні та якісні параметри населення країни або регіону використовуються при аналізі й оцінці демографічних процесів та розробці стратегії управління трудовими ресурсами і визначаються у ході перепису населення.

Кількісні зміни чисельності трудових ресурсів характеризуються низкою показників, а саме абсолютним приростом, темпами зростання та темпами приросту. Абсолютний приріст визначається на початок і кінець певного періоду. Темп зростання обчислюється як відношення абсолютної кількості трудових ресурсів наприкінці аналізованого періоду до їх величини на початок цього періоду. До якісних параметрів населення відносять рівень освіти та професійно-кваліфікаційний рівень.

Перепис населення проводився ще в Стародавній Греції" Вавилоні, Месопотамії, Стародавньому Єгипті, Римі, Китаї і Японії і має безліч форм. Його проведення було викликане необхідністю в достовірних відомостях про населення у військових і фіскальних (податкових) цілях. Таким чином обліком була охоплена тільки та частина населення, яка брала участь у військових діях і платила податки, тобто чоловіча. Один з перших переписів населення був проведений в США в 1790 р. Він тривав 18 місяців. У 1801 р. переписи населення були проведені у Великобританії, Франції, Данії і Норвегії.

У середині XIX ст. виникла необхідність створення спеціальної статистичної служби для обробки одержаної в ході перепису інформації. Це, у свою чергу, сприяло появі і розвитку статистичної науки. З другої половини XIX — першої половини XX ст. переписи населення почали проводити всі країни Європи й Америки, а з середини XX ст. — деякі країни Азії й Африки.

Згідно із Законом України "Про Всеукраїнський перепис населення" від 19 листопада 2000 р., "перепис населення — це періодичний суцільний державний статистичний нагляд, який включає збір демографічних і соціально-економічних даних, які на встановлену дату характеризують чисельність і склад населення країни, а також обробку, узагальнення, розповсюдження і використання його результатів".