Головною функцією банкомата залишається зняття готівки з карткового рахунку. Одержання готівки відбувається після виконання, як мінімум, такої послідовності операцій.
1. Клієнт вставляє картку в приймальний пристрій банкомата.
2. На екрані банкомата з являється запрошення ввести персональний ідентифікаційний номер (PIN-код).
3. Клієнт набирає свій PIN-код на клавіатурі банкомата.
4. Банкомат зчитує інформацію з картки, звіряє на відповідність набраний на клавіатурі PIN-код і зчитаний із картки, а також перевіряє на наявність картки в стоп-листі недійсних або анульованих номерів.
5. Якщо результат перевірки дозволяє виконання операції, банкомат видає на екран запрошення щодо введення суми готівки, яку клієнт хоче одержати.
6. Клієнт набирає потрібну суму.
7. Банкомат перевіряє суму на відповідність установленому платіжною системою ліміту готівки, який дозволяється знімати. Ліміт може бути встановлений навіть індивідуально для кожного банкомата.
8. Якщо сума не перевищує ліміту, банкомат відраховує потрібну суму банкнот (замовленими купюрами) і видає їх через пристрій видачі готівки.
9. Банкомат повертає картку.
Гроші та картку необхідно отримати протягом 5 секунд після їх появи. Якщо картка або гроші своєчасно не отримані, банкомат вважає їх забутими та затримує, щоб ними не могла скористатись інша людина. Якщо банкомат заблокував картку, потрібно звернутися в банк, який обслуговує цей банкомат (номер телефону висвітлюється на екрані або написаний на самому банкоматі), або зателефонувати у свій банк, телефон якого зазначено на картці.
Це лише спрощений перелік тих дій, які виконує банкомат під час обслуговування клієнта. Наприклад, якщо використовують дебетову картку (що типово для України), то банкомат має додатково перевірити, чи не перевищує замовлена сума суму залишку на картковому рахунку клієнта. Окрім того, мультикарткові банкомати, що обслуговують картки різних платіжних систем, додатково до вищеописаного алгоритму виконують ще кілька кроків.
На запит клієнта банкомат друкує квитанцію, що підтверджує проведення трансакції, в якій зазначені назва банківської установи, що експлуатує банкомат, номер банкомата, дата, час, вид операції, сума виданих коштів тощо. Деякі моделі забезпечують друк не лише квитанції, а й витягу з рахунку та запису в ощадній книжці клієнта. Для друку клієнт має у межах діалогового режиму вибрати відповідний пункт меню і натиснути певну клавішу.
Деякі із зазначених дій вимагають обміну інформацією між банкоматом і центральним комп'ютером банку. Зокрема, це необхідно для перевірки залишку на картковому рахунку клієнта, відповідності між PIN-кодом і номером картки, лімітів видачі за кредитною карткою тощо. Зв'язок потрібен також для надання клієнтові поточної інформації про стан його рахунку та для роздруку цих даних.
Як уже зазначалося, оскільки банкомат видає гроші без участі працівника банку, він має ідентифікувати пред'явника картки. Крім даних, що їх зчитує ридер банкомата з магнітної смуги чи мікросхеми картки, як ідентифікаційна інформація використовується особистий PIN-код клієнта, яку він вводить перед кожною операцією. Банкомат може перевіряти PIN-код за допомогою вбудованого модуля безпеки, що зчитує PIN-код, збережений на магнітній смузі чи в мікросхемі картки, і звіряє його з PIN-кодом, що введений клієнтом. У разі їх розбіжності банкомат вимагає повторного введення PIN-коду, а після кількох невдалих спроб він, як правило, блокується, щоб виключити несанкціонований доступ до рахунку шляхом перебору різноманітних варіантів PIN-коду. При цьому картка пред'явникові не повертається і гроші, звісно, не видаються.
Описана вище схема ідентифікації власника картки за допомогою особистого PIN-коду поки що є домінуючою. Але розробляються так само інші варіанти, які пропонується використовувати і як додаткові, і як альтернативні методи ідентифікації.
Якщо ідентифікація клієнта пройшла задовільно, банкомат перевіряє в режимі on-line:
• "чорний список";
• межу витрат добового ліміту на зняття готівки;
• залишок коштів клієнта на картковому рахунку.
Далі у процесинговий центр передаються дані, потрібні банкові, в якому відкрито картковий рахунок, для його фактичного кредитування. Це означає, що банкомат, який обслуговує картки з магнітною смугою, має бути підключений до телекомунікаційної мережі чи до так званої світчинг-мережі, що зв'язує банкомати з найближчими вузлами процесингу. Таке підключення не є обов'язковим тільки для тих банкоматів, що обслуговують мікропроцесорні картки і допускають роботу в режимі off-line чи псевдо-оп-/те. У разі використання таких карток можна відмовитися від негайної авторизації в режимі оп-Ипву хоча через наявність "мертвого часу" (інтервалу часу між моментами внесення вкраденої чи загубленої картки в централізований "чорний список" і доведення цього списку до всіх учасників платіжної системи, включаючи банкомати) доводиться періодично терміново розсилати "чорні списки". Для цих цілей можна використовувати режим псевдо,о-on-line, коли банкомат підключається до телекомунікаційної мережі на короткий час за наказом процесингового центру.
Банки, як правило, пропонують своїм клієнтам детальні рекомендації щодо послідовності дій під час користування банкоматом.
Щоб залучати клієнтів та завойовувати дедалі більшу частку на ринку банківських карткових продуктів, банки повинні готувати клієнтів до використання банкоматів. Для ознайомлення держателів карток із можливостями банкоматів, з їхніми функціями, для підготовки до спілкування зі справжнім банкоматом банки пропонують своїм клієнтам на власному сайті попереднє тренування на його віртуальному заміннику (рис. 8.12).
Рис. 8.12. Віртуальний банкомат (тренажер)
Тренування на віртуальному банкоматі забезпечує набуття практичних навичок спілкування з реальними банкоматами.
8.1.5. Сервісне обслуговування банкоматів
8.2. ТИПИ БАНКОМАТІВ
8.2.1. Класифікаційний поділ банківських автоматів
8.2.2. Основні моделі та функціональні можливості сучасних банкоматів
8.2.3. Інші автоматичні пристрої для роботи з готівкою
8.3. МЕРЕЖІ БАНКОМАТІВ
8.3.1. Функціональне призначення мереж банкоматів. Типи мереж
8.3.2. Якість роботи банкоматної мережі
8.3.2.1. Показники оцінки якості роботи банкоматної мережі