Економіка праці та соціально-трудові відносини - Гриньова B.M. - 8.2. Методи і моделі соціально-економічних досліджень

Методи прогнозування — це сукупність прийомів мислення, способів, які дають змогу на підставі аналізу ретроспективних даних зробити висновки про можливий розвиток економіки у майбутньому. Методи прогнозування, як і самі прогнози, можна класифікувати за різними ознаками.

Залежно від способу прогнозування і наявності інформаційних даних методи прогнозування поділяють на фактографічні, експертні (інтуїтивні) і комбіновані.

Фактографічні методи ґрунтуються на достатньому інформаційному матеріалі про об'єкт прогнозування та його минулий розвиток. До них належить група методів екстраполяції і моделювання.

Експертні методи застосовують у випадках, коли інформаційний матеріал, який характеризує розвиток об'єкта у минулому, недостатній. Вони побудовані на інформації, отриманій за оцінками спеціалістів — експертів. До експертних належать методи індивідуальної і колективної експертної оцінки.

Комбіновані методи прогнозування об'єднують експертні і фактографічні методи.

Найпоширенішими серед методів індивідуальної експертної оцінки є метод "інтерв'ю", аналітичний та метод написання сценарію. За методом "інтерв'ю" експерт безпосередньо опитує спеціалістів. Аналітичний метод передбачає всебічний аналіз прогнозованого економічного явища або процесу з підготовкою відповідної доповідної записки. Метод написання сценарію ґрунтується на визначенні логіки розвитку прогнозованого об'єкта за різних умов.

Серед колективних методів експертних оцінок доцільно виділити методи колективної експертної комісії і колективної генерації ідей, метод Дельфі, матричний метод.

Суть методу колективної експертної комісії полягає у тому, що група укладачів прогнозу (робоча група) уточнює головні напрями розвитку об'єкта, будує матрицю, в якій відображені генеральна мета, підцілі та засоби їх досягнення, і розробляє питання для експертів.

Експертів опитують з метою отримати відповідь на поставлені питання у вигляді оцінок ймовірного варіанта розвитку подій (найпоширенішою є таблична форма). Питання формують за певною структурно-ієрархічною схемою (від складник до простих, від загальних до окремих). Заповнені експертами таблиці використовують для узагальнень думок з кожного запропонованого питання. Остаточну оцінку визначають як її середнє зважене значення.

Статистичне опрацювання даних колективної експертної оцінки для науково-технічних прогнозів — це сукупність оцінок відносної важливості, поставлених кожним спеціалістом кожному з оцінюваних напрямів досліджень. Оцінки важливості виражають у балах, вони можуть набувати значення від нуля до одиниці, від нуля до десяти, від нуля до сотні.

Введемо позначення вихідних даних:

Під час опрацювання матеріалів оцінки важливості з певного питання зводять у таблицю, рядки якої відповідають напрямам досліджень, а стовпчики — експертам (табл. 8.1).

Таблиця 8.1. Матриця оцінки важливості напрямів

Оцінку відносної важливості ставлять за показниками, які характеризують узагальнену думку експертів, статистичну вагомість показника узгодженості їхніх думок, активність експертів, їхню компетентність з кожного запропонованого питання.

Середнє статистичне значення показника узагальненої думки для i-го напряму М. визначають за формулою

Цей показник обчислюють для кожного напрямку дослідження, він може набувати значення у межах, наприклад, від нуля до ста балів. Нижня межа відповідає випадку, коли всі експерти дали мінімальну оцінку важливості, верхня — максимальну.

Результати опитування експертів доцільно зіставити з результатами, які отримані за допомогою інших методів прогнозування.

Метод колективної генерації ідей у практиці називають методом "мозкового штурму". Він дає змогу активізувати творчий потенціал експертів під час пошуку виходу з проблемної ситуації. Використання методу передбачає зіткнення протилежних напрямів думок і рекомендацій учасників "мозкового штурму" щодо вирішення конкретної проблеми: генерацію ідей і наступне руйнування (через критику). З огляду на це його називають методом деструктивної відносної оцінки. За методом "мозкового штурму" розробники виконують прогнозування у кілька етапів. Роботу розпочинають з сформування групи експертів (10—15—20 осіб), в яку запрошують фахівців з високим рівнем загальної ерудиції і розумінням проблеми. Надалі група аналізу проблемної ситуації складає проблемну записку учасника "мозкового штурму", в якій наводить і описує проблемну ситуацію і головні правила ведення "штурму". Після завершення організаційно-підготовчої роботи розпочинається власне "мозковий штурм". Його організовує ведучий, який концентрує увагу учасників на правилах поведінки і головному питанні. Характерно, що в процесі генерації ідей до уваги беруть усі ідеї, незалежно від їхньої доцільності.

Після "атаки" група аналізу проблемної ситуації систематизує ідеї: складає їх перелік; формулює у загальноприйнятій термінології; об'єднує ідеї, які дублюються і взаємодоповнюють одна одну; визначає ознаки, за якими ідеї можна об'єднати; поєднує за визначеними ознаками, за групами (від загальних до часткових).

Потім настає етап руйнування систематизованих ідей із метою оцінки можливостей їхньої практичної реалізації. Група аналізу для ведення цієї роботи формує нову експертну групу з висококваліфікованих фахівців у досліджуваній галузі у складі 20—25 осіб, зосереджуючи їхню увагу на критиці. Доцільно, щоб процес критики тривав до 1,5 год, і супроводжувався магнітофонним записом. Прогнозування методом колективної генерації ідей завершують оцінкою критичних зауважень і складанням переліку практичного застосовування ідей.

Для визначення й оцінки ймовірності настання тих або інших подій використовують метод Дельфі. Цей метод дає змогу узагальнити думки окремих експертів в узгоджену групову думку. Особливість методу Дельфі полягає в тому, що він передбачає анонімність експертів, використання результатів попереднього туру опитування, статистичну характеристику групової відповіді. Процес прогнозування за цим методом виконують у такий спосіб, що фахівець, який проводить прогнозування, використовуючи анкети попереднього туру, вилучає з них лише ту інформацію, яка стосується однієї проблеми. Фахівець-прогнозист враховує думку експертів "за" і "проти" з кожного погляду. Статистична характеристика групової відповіді полягає у тому, що група фахівців складає прогноз, який містить погляд лише більшості експертів. Метод Дельфі є ефективним, оскільки він дає змогу ліквідувати низку труднощів, пов'язаних з роботою колективної експертної комісії.

Серед фактографічних методів прогнозування найважливішими є такі:

— методи однофакторного прогнозування. Бони об'єднують дві великі підгрупи, а саме: методи прогнозування тренда (екс-поненціональне згладжування, узагальнене експоненціональне згладжування, гармонічні ваги, спектральні методи, метод ковзної середньої, метод Бокса—Дженкінса, метод скінченних різниць, різницевих рівнянь, оптимальних фільтрів, сплайн-фун-кції) і методи прогнозування випадкової компоненти (метод ав-торегресії, ймовірнісний метод, метод ланцюгів Маркова);

— методи багатофакторного прогнозування, до яких належать регресивні моделі (адаптивні регресії), адаптивне згладжування, факторний аналіз, метод групового врахування аргументів, імітаційні моделі, багатовимірна фільтрація.

Статистичні методи використовують для прогнозування часових рядів динаміки параметрів економічних явищ. В економічній літературі вони відомі як методи екстраполяції. Методів прогнозування одновимірних часових рядів є декілька. Динамічний ряд уt (t= 1,…,Т) можна розкласти на трендову (Xt) і випадкову ( Et) складові:

Для прогнозування трендової складової використовують методи, які ґрунтуються на використанні критерію найменших квадратів і його різновидів — експоненціонального згладжування, ковзної середньої, гармонійних ваг, адаптивного згладжування та ін. Випадкову складову прогнозують за допомогою методів авторегресії, ймовірнісного моделювання, ланцюгів Маркова та ін.

Під час формування прогнозів за допомогою методів екстраполяції виходять зі статистично сформованих тенденцій зміни кількісних характеристик об'єкта. Операцію екстраполяції можна записати у вигляді визначення значень функції:

Екстраполяція за середньою ґрунтується на припущенні, що середній рівень ряду не має тенденції до зміни, і якщо ця зміна незначна, можна прийняти УМ=У, тобто прогнозований рівень дорівнює середньому значенню рівнів у минулому. У цьому випадку довірчі межі для середньої, якщо кількість спостережень невелика, обчислюють за формулою

Звідси довірчі інтервали для прогностичної оцінки:

Особливості описаного методу полягають у тому, що довірчий інтервал не пов'язаний з періодом упередження.

У практиці часто використовують метод екстраполяції на підставі середнього темпу зростання. У цьому випадку екстрапольоване значення рівня можна отримати за допомогою формули

У разі екстраполяції за методом середнього темпу прогноз визначають за геометричною прогресією або за експонентною кривою.