Економіка праці та соціально-трудові відносини - Гриньова B.M. - 10.1. Сутність та характер праці

Тема 10. ПРАЦЯ ЯК СФЕРА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСНОВНИЙ ФАКТОР ВИРОБНИЦТВА

10.1. Сутність та характер праці.

10.2. Класифікація видів праці.

10.3. Виявлення рівня задоволення працею.

10.1. Сутність та характер праці

Праця відіграє як в житті кожної людини, так і суспільства у цілому важливу роль, дає змогу самовиражатися та самовдосконалюватися. Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людей з використанням їх розумових та фізичних здібностей, спрямовану на створення матеріальних і культурних цінностей. Будь-який вид праці включає ряд кількісних й якісних характеристик. Кількісні характеристики проявляються в таких поняттях, як чисельність зайнятих, тривалість робочого дня, трудомісткість, інтенсивність праці. Якісні характеристики праці виявляються в складності роботи, професійній специфіці, ефективності затраченої праці та відповідальності за трудову діяльність. Досить часто працю ототожнюють з роботою. Ці два поняття дійсно мають спільні риси, але багато в чому відрізняються. Праця — це суспільне явище, яке притаманне лише людині. Робота — це поняття фізичне, яке характерне як людині, так і машині. Основними елементами праці з одного боку є робоча сила, а з іншого — засоби праці, тобто знаряддя виробництва, за допомогою яких людина впливає на предмети праці та видозмінює їх.

У системі людської життєдіяльності праця синтезує не тільки економічні, а й соціальні функції, оскільки є важливим елементом соціально-економічних відносин. Характер праці виражає ступінь розвинутості виробничих відносин, розкриває процес взаємодії людини і суспільства та визначає розміри і своєрідність затрат робочої сили, фактори зовнішнього середовища і особливості технологічного процесу.

Зміст праці виражає розподіл функцій на робочому місці і визначається сукупністю виконуваних функцій, показує рівень розвитку продуктивних сил.

Ставлення до праці виражає взаємозв'язок між працівником і працею, а також розподілом матеріальних і духовних благ.

На ефективність праці впливає значна кількість факторів, основними з яких є:

— дієвість системи мотивації персоналу;

— життєві принципи, погляди людини та соціальний статус;

— умови праці.

Значний вплив на вибір виду праці та задоволення нею чинять стимули до праці, які можна класифікувати за такими ознаками (рис. 10.1).

Ґрунтуючись на класифікаціях, розроблених рядом авторів, можна запропонувати узагальнений варіант (рис. 1.1).

Така класифікація включає розподіл стимулів за критерієм стійкості на стимули тривалого впливу, які є пріоритетними протягом декількох років (більше 1 року або протягом усього життя) і стимули короткочасного впливу, що діють упродовж нетривалого часу поки потреба не буде задоволена. Один і той самий стимул у різних обставинах може здійснювати різний вплив на людей. Наприклад, стимулом, що спонукує до активізації трудової діяльності, є розмір матеріальної винагороди за працю. При цьому, для одних людей цей стимул буде пріоритетним протягом усього трудового життя, а для інших — після досягнення бажаного розміру платні може взагалі не розглядатися як стимул. На зміну йому можуть прийти стимули, що мають соціальну спрямованість: потреба у самовираженні, сприятливих умовах праці, використанні творчого підходу до роботи та ін. Таким чином, важливо визначити не тільки стимул, що спонукує індивіда до трудової діяльності, а й термін його дії.

За інтересами суб'єктів стимули підрозділяються на суспільні, в основі яких лежать інтереси суспільства; колективні — стимули виробничого колективу, пов'язані, як правило, з фінансовою діяльністю підприємства, й індивідуальні — стимули, що спонукають окремо взятого індивідуума до трудової діяльності.

Відповідно до цієї класифікації стимули залежно від потреб поділяються на матеріальні і нематеріальні. Матеріальні, засновані на майнових інтересах, виступають як у грошовій (заробітна плата, премії, кредити), так і в уречевленій формах у

вигляді грамот, нагород. Нематеріальні, що характеризують моральний характер особистості, підрозділяються на соціально-психологічні, виражені в прагненні людини займати визначене суспільне становище, потреби людини в повазі з боку колективу і керівництва, прагнення до нормальних умов праці і потреби в самореалізації та залежать від рівня освіти, професійної підготовки та ряду інших факторів, а також творчі стимули, виражені в прагненні людини приймати самостійно рішення під час виконання завдань, виданих керівництвом.

За способом впливу стимули можна підрозділити на заохочувальні (премії, підвищення заробітної плати) і примусові (догана, звільнення, позбавлення премій, посадові обов'язки).

Так, учений-економіст І.О. Дмитрієв провів соціологічне обстеження, в якому взяли участь 107 респондентів на підприємствах різних сфер діяльності і форм власності, найбільша частка з яких припала на робітників та службовців у віці до 30 років. Аналізуючи дані обстеження було оцінено вплив факторів, що сприяють активізації трудової діяльності (табл. 10.1).

Таблиця 10.1. Експертна оцінка факторів, що впливають на якість праці

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що пріоритетне місце серед зазначеного переліку факторів займає матеріальний добробут, який визначається розміром матеріальної винагороди за працю робітників. Це пояснюється тим, що інші фактори (якість відпочинку, благополуччя сім'ї, незалежність існування, життєвий успіх, здоров'я працівників) безпосередньо залежать від розміру їх матеріальної винагороди. Так, наприклад, якість харчування впливає на стан здоров'я людини і характеризується можливістю вживання екологічно чистих, відповідно до біологічної норми, продуктів, ціни на які відносно високі. Своєчасне медичне обстеження також вимагає значних грошових витрат. Добробут сім'ї значною мірою залежить від її матеріального забезпечення, яке, у свою чергу, характеризується рівнем задоволення матеріальних потреб її членів: харчуванням, одягом, умовами проживання.

На основі соціологічного дослідження, описаного вище, проаналізовано стимули працівників, що спонукують їх до трудової діяльності (табл. 10.2).

Таблиця 10.2. Найбільш ефективні стимули, що спонукають людину до праці

Таке обстеження показує, що незалежні від сфери діяльності і соціального стану в суспільстві опитані респонденти віддають перевагу матеріальному стимулу, який виражений у поліпшені оплати праці на підприємстві. Пріоритет у цій класифікації стимулів належить матеріальним стимулам, що пов'язано з відносно низьким рівнем добробуту більшості населення. Однак застосування матеріальних стимулів на підприємствах без використання соціальних і творчих призводить до деградації особистості, вираженої в її прагненні до збільшення матеріального статку за будь-якої ціни, не зважаючи на умови праці, колектив, повагу колег. Крім того, без використання морального стимулювання робочої сили не можна виявити професійної орієнтації кожного працівника у трудовій діяльності і тим самим досягти високих кінцевих результатів праці. Так, наприклад, яка б велика не була матеріальна винагорода, несприятливі умови можуть спричинити зниження результатів праці робітників. Таким чином, згідно з представленою класифікацією, між матеріальними і нематеріальними стимулами є нерозривний зв'язок, що приводить до їх взаємного доповнення і збагачення.