Історія грошей і банківництва - Скоморович І.Г. - 1.2. Класифікація грошей

Аби глибше вивчити і збагнути природу грошей, необхідно провести їх класифікацію, що дозволить усебічно розглянути різновиди грошей залежно від мети й завдань, задля яких вони використовуються. Схематично класифікацію грошей подано на рис. 1.2.1. Як видно зі схеми, гроші можна переділити за шістьма основними критеріями. Так, за територією обслуговування гроші бувають загальнодержавними, місцевими, відомчими, приватними й міжнародними.

Загальнодержавні - це гроші, що емітуються державою та обслуговують торгівлю в межах усієї країни. Основними умовами їх функціонування є монополія держави на випуск грошей, а також їх відповідність потребам обігу. В Україні загальнодержавними грішми є гривня. У випадках відсутності державної монополії на емісію грошей чи порушення потреб обігу (достатньої кількості, розмінності, забезпеченості) виникають гроші місцевих випусків.

Місцевими вважають гроші, емітовані в межах окремих населених територій (область, місто, селище) з метою забезпечення їхніх інтересів у справедливому обміні. Причинами порушення інтересів окремих населених територій можуть бути: переповнення каналів обігу загальнодержавними емісіями, недостатність розмінності грошей, їхня незабезпеченість. Поява місцевих грошей завжди є індикатором погіршення економічного стану в країні, а також засобом захисту окремих територій від впливу інфляції. Прикладом випуску місцевих грошей в Україні був період визвольних змагань 1917-1920 рр. У ті часи практично всюди здійснювалися місцеві емісії (Броди, Золочів, Житомир, Одеса, Проскурів, Тернопіль і т. д.).

У випадках незбалансованого розвитку економіки під впливом війн чи інфляції окремі відомства з метою забезпечення своїх інтересів здійснюють власну емісію відомчих грошей. Умови їх виникнення є такими ж, як і для місцевих грошей, тільки їх обіг поширюється в межах одного відомства, хоч і на різних територіях. Найпоширенішими були грошові знаки всеукраїнських кооперативів (карбованці Всеукраїнського кооперативного банку (1924 р.),

Українського народного кооперативного банку, Українського кооперативного страхового союзу і т. д.).

У періоди поглиблення економічної кризи за невпевненості або відсутності захисту грошового обігу з боку місцевих територіальних органів ініціатива емітування грошей переходить до суб'єктів господарювання (підприємств, спілок, громад). Так виникають приватні гроші. Тобто, приватними вважають грошові знаки, які випускаються окремими підприємствами та організаціями для забезпечення власних розрахункових операцій. Такі гроші набували різних форм, номіналів і назв. Назвоутворювальними чинниками для них були, з одного боку, назви бланків бухгалтерських документів (квитанції, чеки, купони, квитки, розписки, грошові замітки), а з іншого - назва загальнодержавної грошової одиниці (корони, гривні, карбованці, злоті). Причому номінали здебільшого залежали від цін на продукцію цього підприємства. Приватні гроші найчастіше називають бонами. Яскравими прикладами таких бон є гроші кондитерської Людвіга Залевського у м. Львові (гелери, корони і пфеніги), сотики "Дністрової кухні", гривні Зінківської єврейської громади, розписки Дунаєвецького товариства гуртових закупівель тощо. Випуск бон підприємств та організацій було відновлено після розпаду СРСР з метою захисту інтересів своїх працівників і для внутрішніх розрахунків з ними.

Міжнародні гроші служать насамперед для обслуговування міжнародної торгівлі. Як такі можуть використовуватися гроші однієї з найбільш економічно могутніх держав (США, Великої Британії, Японії) або гроші, створені на основі міжнародних союзів (валюта Європейського Співтовариства - євро). Міжнародними і світовими грішми найчастіше виступали благородні метали (золото, срібло).

За функціональним призначенням розрізняють гроші обігові, кредитні, ювілейні та пробні.

Обіговими є гроші, що призначені та повністю задовольняють усі вимоги обміну, мають найкращі властивості за конкретних умов. Своєю чергою, з обігових грошей вирізняють їх нижчі номінали, які називають розмінними грішми. Так, розмінними грішми у 1918-1919 рр. в Україні були шаги, які мали вигляд поштових марок з номіналами - 10, 20, 30, 40 і 50. Від 1996 р. розмінними грішми в Україні є копійки - 1, 2, 5, 10, 25, 50.

Еволюційний розвиток економіки, інтереси здешевлення витрат на виготовлення грошей, а також раціоналізація торговельних відносин приводять до виникнення кредитних грошей. Кредитні гроші- це засоби розрахунку за конкретно визначених умов, коли

контрагенти, які їх одержують, вірять у можливість використати їх як платіж у майбутньому. Спершу ними були векселі, а згодом стали паперові гроші.

Ювілейні (пропам ятні) гроші - це такі, що випускаються з метою увіковічення певних подій, відомих особистостей в історії. Першими ювілейними українськими монетами можна вважати срібляники і златники Володимира (Х-Х1 ст.), якими було задекларовано його правління і Київську Русь як християнську державу. Здійснюючи емісію ювілейних грошей, Національний банк створює додаткові джерела поповнення бюджету.

Пробні гроші призначені для наочного втілення запропонованих проектів перед завершальним узгодженням форми, матеріалу та дизайну майбутніх емісій.

Поділ грошей за формою відображав і супроводжував їх еволюцію впродовж тисячоліть. Як відомо, з-поміж металевих грошей перемогу здобула кружкоподібна форма, яка меншою мірою зношується та є більш компактною. З виникненням паперових грошей відразу перемогла листоподібна форма. Ці дві форми домінують серед інших, які називають нестандартними.

За матеріалами виготовлення розрізняють металеві, паперові, пластикові, з інших матеріалів та без матеріального втілення.

Найчастіше для виробництва металевих грошей - монет використовувалися золото, срібло, мідь, нікель, цинк, алюміній, залізо та сплави на їх основі. їхнє виготовлення здійснювалося здебільшого двома способами - литтям і карбуванням.

Паперові гроші виготовлялися з паперу найкращої на той час якості. Перші паперові гроші на українських землях з'явилися в обігувдругій половині XVIII ст. (австрійські та російські). Першими загальнодержавними паперовими українськими грішми був кредитовий білет номіналом 100 карбованців, який вийшов в обіг 1918 р.

Пластикові гроші € замінниками паперових грошей. В окремих країнах (Австралія, Румунія та ін.) почали замість паперових впроваджувати міцніші пластикові гроші.

Виготовлення грошей з інших матеріалів відповідає різним періодам еволюції грошей, коли здійснювався пошук товарів-замінників грошей (шкури тварин, сушена риба, мушлі каурі тощо).

Гроші без матеріального втілення виникли з появою депозитних грошей, які переміщаються по рахунках суб'єктів економічної діяльності в банках. Різновидом депозитних є електронні гроші, рух яких здійснюється автоматично за допомоги комп'ютерних систем за розпорядженням власників рахунків. Матеріальним носієм електронних грошей є пластикові картки - іменний документ, що видається банком власникові поточного рахунку.

Критерій поділу грошей за видом забезпеченості має в основі глибокий економічний зміст. У всі часи люди прагнули мати гроші, забезпечені дорогоцінними металами (золотом чи сріблом). Коли гроші були виготовлені саме з цих металів, їх називали ще повноцінними. Тобто, це були гроші, вартість вмісту дорогоцінного металу в яких дорівнювала їхній міновій вартості. Але з раціоналізацією грошового обігу та пошуком способів здешевлення виготовлення грошових знаків з'явилися кредитні гроші, забезпечені дорогоцінними металами. Так, на території України були в обігу російські асигнації, які обмінювалися на срібну, а згодом на золоту монету. З початком Першої світової війни такий обмін відразу припинився. Це було спричинено тим, що золота не вистачало, оскільки паперових грошей випустили більше, ніж у Росії було золотого запасу.

Іншим видом забезпечення грошей є майно. У1918-1920 рр. різноманітні місцеві, відомчі та приватні грошові знаки містили текст про забезпеченість даних емісій майном міста, спілки чи підприємства. Останні найчастіше забезпечували свої бони товарними запасами. Ідея випуску перших українських паперових грошей грунтувалася саме на забезпеченні їх майном УНР й державною монополією на цукор і борошно. Власне, запаси цих товарів були в розпорядженні Української Центральної Ради. Але на майбутнє один карбованець мав містити 17,424 частки щирого золота.

Незабезпеченігроші- це кредитні гроші декларативного характеру, які мають перспективу бути забезпеченими внаслідок майбутніх подій. Після другої світової війни практично всі країни відмовилися від забезпечення дорогоцінними металами. Одначе на білетах Державного банку СРСР, які мали обіг на території України, було задекларовано, що ці білети забезпечуються золотом, дорогоцінними металами та іншими активами Державного банку (1961-1991 рр.).

Усі гроші також можна розподілити за відповідністю встановленим параметрам. Це означає, що гроші виготовлено у тій формі та з того матеріалу, що були задекларовані їх виробником. Із розвитком і вдосконаленням технічної оснащеності виробництва грошей простежувалося зменшення діапазону відхилення виготовлених грошей від визначених технічних умов.

Однак у всі часи траплялися гроші, що не відповідали визначеним для них параметрам. Є дві основні причини їх виникнення: перша - фізичне зношення грошей у процесі обігу, а друга - недотримання умов технології або технічний брак сировини. Щодо першої причини, то вона може бути навмисною і ненавмисною. Навмисне порушення параметрів грошей здійснювалося найчастіше з монетами з дорогоцінних металів (обтинання, спилювання), а ненавмисне - внаслідок тривалого їх обігу або стихійних лих. Друга причина виникнення грошей, що не відповідають установленим технічним умовам, породжує "хибодруки" - такі примірники монет чи банкнот, що є практично браком виробництва. Вони вилучаються з обігу банківськими установами і замінюються новими. Такі взірці є предметом колекціонування у цілому світі.