Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О.І. - Класифікація видів та форм безробіття

Класифікація видів та форм безробіття зображена на рис. 6.9.

Класифікаційною ознакою різних видів безробіття е соціально-економічні причини. За причинами виникнення вирізняються такі види безробіття:

— фрикційне;

— структурне;

— циклічне;

— сезонне;

— інституційне.

Рис. 6.9. Класифікація видів та форм безробіття

Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а також з однієї місцевості в іншу. Виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце праці, дехто шукає нову роботу після звільнення, деякі тимчасово втратили сезонну роботу, а молодь уперше намагається знайти її.

Структурне безробіття є наслідком структурних зрушень в економіці — як у галузевій площині, так і в площині зміни форм власності.

Циклічне безробіття пов'язане з падінням економічного циклу.

Сезонне безробіття притаманне окремим галузям виробництва (сільське господарство, цукрова промисловість тощо).

Інституційне безробіття спричинюють правові норми, прийняті в країні, які негативно впливають на попит та пропозицію робочої сили (впровадження непродуманої податкової політики, надмірних соціальних виплат, гарантованого мінімуму заробітної плати).

У будь-якому з них можна виокремити й інші різновиди, що зумовлені спільною причиною їх виникнення. Кожний окремий вид безробіття потребує певних заходів щодо запобігання його розширенню. Саме в цьому і полягає практичний сенс диференціації безробіття за видами.

Види безробіття можуть набувати різних форм. До системи формуючих критеріїв форм безробіття належать:

— тривалість стану безробіття;

— волевиявлення незайнятої особи;

— відкритість і можливість вивчення;

— обсяг безробіття.

За тривалістю виділяють такі форми безробіття:

— застійне — охоплює стійкий прошарок безробітних маргіналізованих громадян (безпритульні, жебраки, бродяги);

— хронічне — виникає з масовим безробіттям, зазвичай у періоди циклічного спаду.

За волевиявленням розрізняють безробіття:

— добровільне — виникає за власним бажанням працівника у зв'язку з незадовільним рівнем оплати праці, несприятливими умовами праці тощо;

— примусове — виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація підприємства в примусовому порядку звільняє персонал (наприклад, під час економічного спаду).

За відкритістю і можливістю вивчення бувають такі форми безробіття:

— відкрите — ситуація, за якої людина визнає, що вона не має роботи, і реєструється на біржі праці, якщо така для неї доступна;

— приховане — ситуація, за якої частина безробітних людей не облікована в офіційних даних.

За обсягом існує дві форми безробіття:

— оптимальне — це такий його рівень, який нижче нормального;

— природний рівень — це такий рівень безробіття, коли будь-яке підвищення попиту на працю не призводить до скорочення чисельності безробітних; інакше кажучи, це рівень безробіття, за якого воно в основному добровільне.

У вітчизняній літературі природний рівень безробіття визначають як суму фрикційного і структурного безробіття, оскільки безробіття фрикційного та структурного типу існують у будь-який період економічного розвитку.

У кількісному вимірі природний рівень безробіття становить 4—6 % економічно активного населення. Поняття природного безробіття і рівень безробіття, що його перевищує, характеризує крива Беверіджа, яка ілюструє залежність між безробіттям і кількістю вільних робочих місць та вакансій (рис. 6.10).

Крива Беверіджа не є сталою. Зміна економічної ситуації зумовлює її зсув, наприклад, у положення В, де більш високий рівень природного безробіття Uf і більша кількість вільних робочих місць Vf. Це означає, що економіка зазнає значних структурних змін.

Зв'язок між безробіттям і темпами зростання заробітної плати характеризує крива Філіпса (рис. 6.11).

Рис. 6.11. Крива Філіпа.

Згідно з кривою Філіпа збільшення зайнятості й зменшення безробіття призводить до зростання номінальної заробітної плати, а також інфляції. При надвисокій зайнятості важко заповнювати вакансії, конкуруючи за кваліфіковану робочу силу, і наймач вимушений підвищувати заробітну плату. Наявність певного рівня безробіття змушує працівників погоджуватись на більш низький рівень заробітної плати.

Співвідношення між рівнем безробіття і відставанням ВНП математично описав американський дослідник Артур Оукеп. Згідно з його теорією (законом) щорічний приріст на 1 % фактичного рівня безробіття, порівняно з природним рівнем, призводить до відставання обсягу ВНП на 2,5 %. Отже, необхідно 2,5—3,0 % ВНП щороку спрямовувати на створення нових робочих місць, здатних стримувати безробіття.

Наступним питанням вивчення цієї теми є розгляд основних понять безробіття як соціально-економічної категорії. До них належать:

— статус безробітного;

— рівень безробіття;

— рух безробітних;

— тривалість безробіття;

— розповсюдженість безробіття;

— допомога з безробіття;

— концепції безробіття.

Статус безробітного визначено Законом України "Про зайнятість населення". Він містить основні (статутні) права й обов'язки та їх гарантії.

Рівень безробіття (Р6) дає узагальнену характеристику стану ринку праці. Його оцінка здійснюється за формулою:

де Б — чисельність безробітних; 3 — чисельність зайнятих.

де ПН пр.в — працездатне населення працездатного віку.

Саме за цим показником вітчизняна статистика здійснює заміри щодо ситуації з безробіттям.

де ЕАН — економічно активне населення.

На підставі цього показника у міжнародній статистиці здійснюється оцінка безробіття

Рух безробітних упродовж певного періоду характеризується такими показниками, які інформують про кількість:

— осіб, що мали статус безробітного на початок періоду;

— поставлених на облік нових осіб;

— осіб, знятих з обліку;

— осіб, що залишились на обліку на кінець періоду. Тривалість безробіття — величина, яка характеризує

в середньому тривалість пошуку роботи особами, які мають стати безробітними на кінець періоду, а також тими безробітними, які були в цей період працевлаштовані. Ця величина визначається двома показниками.

Розповсюдженість безробіття характеризує кількість осіб, які мали в певний період статус безробітного, незалежно від того, чи зберігся цей статус до кінця періоду, чи ні. Вона визначається як сума тих, хто перебував на обліку на початок періоду і визнаних безробітними в даний період. Розповсюдженість визначається як загалом, так і за окремими соціально-демографічними групами.

Допомога з безробіття виплачується державою за таких умов:

— право на допомогу мають усі громадяни зі статусом безробітного, які не володіють іншими доходами, що перевищують розмір мінімальної заробітної плати;

— допомога виплачується, починаючи з 8-го дня після реєстрації, до працевлаштування громадянина, але не більше 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб перед-пенсійного віку — до 720 календарних днів. Громадянам, що вперше шукають роботу, та громадянам, що бажають відновити трудову діяльність після шестимісячної перерви, допомога виплачується не більше 180 календарних днів.

Розмір допомоги залежить від категорії безробітного: 1. Для осіб, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, Закон надає особливі гарантії й вищий розмір допомоги, а саме: гарантується право на одержання допомоги з безробіття в розмірі 100 % середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів; 75 % — протягом 90 календарних днів і 50 % — протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати в народному господарстві відповідної області за минулий місяць і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

2. Для громадян, зареєстрованих на загальних підставах, гарантії й допомога з безробіття виплачується у таких розмірах: не менше 50 % середньої заробітної плати за попереднім місцем праці, але не більше середньої заробітної плати в народному господарстві відповідної області за минулий місяць і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів; не нижче встановленого законодавством розміру.

Важливо в процесі вивчення теми розглянути концепції безробіття, які історично пов'язані з загальним розвитком економічної науки. Глибокі дослідження відомих економістів минулого є важливими для розуміння сутності та причин безробіття, його впливу на трудовий потенціал суспільства. Науковці виокремлюють такі концепції зайнятості (безробіття):

— класичну — представники цієї течії пояснюють причину безробіття завищеною заробітною платою; зменшення заробітної плати, на їхню думку, сприятиме усуненню безробіття;

— "стокгольмської школи" — економісти вбачають причину безробіття у зміні сукупного попиту на товари і послуги; щоб подолати безробіття, необхідно здійснювати державні заходи щодо стимулювання сукупного попиту на товари та послуги;

— структурного безробіття — причиною безробіття є негнучка структура ринку праці, що зумовлює нездатність робочої сили швидко реагувати на зміни в економіці; позбутися безробіття, за цією концепцією, можна за допомогою державних програм зайнятості та пільгового оподаткування;

— закону нагромадження — безробіття виникає тому, що в процесі нагромадження капіталу все менша його частина спрямовується для найму праці, а все більша — на засоби виробництва.

Кожна з названих концепцій безробіття ґрунтується на якомусь одному факторі, тому з'ясування реальної ситуації з безробіттям у країні можливе лише завдяки аналізу багатьох факторів, що його спричинюють.

Отже, безробіття — складне економічне, соціальне і психологічне явище, яке в ринковій економіці відбиває економічну доцільність використання трудового потенціалу.