Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О.І. - Тема 12. МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ Й УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Методичні вказівки до вивчення теми

Становлення сучасної соціально-трудової сфери є однією з ключових проблем функціонування системи життєзабезпечення людини. Саме ступінь розвитку соціально-трудових відносин засвідчує якість соціально-економічних відносин.

Чинні в Україні форми й методи регулювання й удосконалення соціально-трудових відносин неповною мірою враховують кон'юнктуру ринку праці, соціально-демографічні та міграційні процеси, доходи та рівень життя населення, професійно-кваліфікаційний рівень та конкурентоспроможність робочої сили, ринковий характер формування зайнятості та ін. Тому виникає необхідність проведення моніторингу соціально-трудових відносин.

Вивчення теми передбачає, передусім, ознайомлення із сутністю моніторингу соціально-трудової сфери, його основними завданнями.

Моніторинг соціально-трудової сфери

Моніторинг соціально-трудової сфери — спеціально організована комплексна система вивчення процесів, що відбуваються у соціально-трудовій сфері, спостереження за ними, аналіз мікро-, мезо- та макроекономічних статистичних чинників, які характеризують ступінь задоволеності працею, її мотивацією, матеріальне становище працівників, перспективи розвитку трудової організації, особливості соціальної політики тощо.

Моніторинг є одним з інструментів розробки державної соціальної політики. Його основні завдання полягають у:

— безупинному спостереженні за станом соціально-трудової сфери й отриманні оперативної інформації щодо неї;

— об'єднанні інформаційних потоків, сформованих різними органами виконавчої влади, які беруть участь у моніторингу;

— своєчасному виявленні змін, що відбуваються в трудовій сфері, й факторів, що їх спричинили;

— попередженні негативних тенденцій, що зумовлюють формування і розвиток вогнищ напруженості;

— здійсненні короткострокового прогнозування розвитку найважливіших процесів у трудовій сфері;

— оцінці ефективності й повноти реалізації законів та інших нормативно-правових актів з соціально-трудових питань.

Моніторинг здійснюється за єдиною системою показників і на основі методичних рекомендацій, затверджених Міністерством праці. Він дає змогу виявляти та контролювати наявні тенденції соціальних процесів у сфері праці, обґрунтовувати та виробляти сукупність необхідних заходів щодо регулювання й удосконалення соціально-трудових відносин.

Тому наступним кроком має стати розгляд сутності соціальних процесів і відносин, визначення їх ролі у сфері праці як найважливішого фактора підвищення її ефективності.

Соціальні процеси у сфері праці

Соціальні процеси у сфері праці — це процеси формування, функціонування, розвитку соціальних груп і окремих працівників. З-поміж них виокремлюють соціально-інтегративні, ціннісно-оріентаційні та змінювально-підтримувальні. Студенти повинні детальніше ознайомитись зі змістом цих процесів.

У нових умовах господарювання вагомого значення набуває вивчення соціальних явищ з погляду найзагальніших принципів, методів і способів їх пізнання та з'ясування істини.

Соціологи вирішують низку окладних і різноманітних завдань під час соціологічних досліджень, суть яких полягає в аналізі соціальних явищ і процесів за допомогою спеціальних методів, що дозволяють систематизувати факти щодо процесів, відносин, взаємозв'язків, залежності й робити обґрунтовані висновки та рекомендації.

До актуальних завдань належать питання, пов'язані з формуванням нової трудової мотивації, захистом трудових прав працівників, забезпеченням належного рівня соціальних гарантій, створенням системи соціального партнерства, не менш ефективної, ніж у розвинутих країнах і т. ін. Усі завдання, які постають перед соціологами, визначаються специфікою, змістом і умовами діяльності.

Вивчаючи детальніше тему, варто зосередити увагу на функціях та видах соціологічних досліджень. Основні функції соціологічних досліджень наочно зображені на рис. 12.1.

Рис. 12.1. Функції соціологічних досліджень

Поділ соціологічних досліджень на види передусім залежить від мети цього поділу. Класифікація соціологічних досліджень на види передбачає поділ їх за окремими сталими ознаками, які підлягають вимірюванню; існує можливість їхньої градації та встановлення певного порядку. Причому при виокремленні видів будь-якого поняття доцільно враховувати не всі можливі ознаки, а лише необхідні з погляду мети дослідження. Подібно до поділу будь-якого загального явища на складові, можна формувати окремі види соціологічних досліджень, які розрізняють:

Залежно від мети:

— конкретні (емпіричні, прикладні) — спрямовані на вирішення конкретних задач, наявних проблем у сфері трудової діяльності;

— теоретичні — спрямовані на виявлення загальних соціальних закономірностей, розробку методології дослідження.

Залежно від того, де вивчається об'єкт (у статиці чи в динаміці):

— разові — аналізують стан об'єкта на цей момент;

— повторні — вивчають об'єкт у розвитку дослідження. Залежно від повноти дослідження:

— суцільні — вивчається вся генеральна сукупність, тобто весь об'єкт дослідження з усіма його складовими;

— вибіркові — вивчається частина генеральної сукупності — "вибірка".

Окремо вирізняють пілотажні дослідження — ті, що призначені для апробації інструментарію (анкет, розроблювальних таблиць і т. ін.).

Зазначимо, що нині в напрямі соціологічних досліджень наявні фундаментальні підходи та інструментарій, організована багаторівнева система збору інформації й аналізу даних. Безпосередньо дослідження соціально-трудової сфери передбачає низку послідовних, організаційно-автономних і водночас змістовно взаємозалежних етапів (рис. 12.2).

Студенти повинні детальніше розглянути етапи соціологічного дослідження. Зокрема, особливу увагу варто приділити розробці програми соціологічного дослідження, визначенню типу й обсягу вибірки, розглянути методи збору інформації.

Найважливішим етапом організації дослідження є розробка програми соціологічного дослідження. Вона передбачає:

Рис. 12.2. Бгали соціологічного дослідження

— виявлення проблемної ситуації й формулювання дослідницької проблеми;

— визначення мети дослідження;

— постановку завдань дослідження;

— визначення предмета дослідження;

— вибір об'єкта;

— проведення попереднього системного аналізу об'єкта дослідження, тобто опису об'єкта у вигляді системи факторів, що впливають на його стан;

— висування робочих гіпотез — наукових припущень, що задають напрям усьому дослідженню;

— інтерпретацію (припускає уточнення, тлумачення) й операціоналізацію (виокремлення основних ознак об'єкта, а також показників, які можуть бути кількісно визначені) понять;

— розробку принципового або стратегічного плану дослідження ринку праці;

— визначення основних процедур збору й аналізу первинних даних.

При формуванні вибірки використовують ряд методів вірогідного добору: простих та складних.

До простих методів вірогідного добору належать:.

— проста випадкова вибірка;

— систематичний добір;

— серійна вибірка.

До складних методів вірогідного добору належать вибірки;

— багатоступінчаста;

— комбінована;

— багатофазова;

— стратифікована.

Крім зазначених, існують і так звані не строго випадкові вибірки, вірогідний характер яких знижений свідомо або через застосовуваний метод добору. До них належать вибірки:

— цілеспрямована;

— квотна.

Методика дослідження соціально-трудової сфери — це сукупність спеціальних методів, засобів і прийомів одержання, обробки й аналізу емпіричних даних. У сучасних умовах ринку найчастіше застосовують такі методи збору інформації:

— анкетне опитування — систематизований збір інформації в респондентів за допомогою анкет;

— інтерв'ю — цілеспрямована бесіда інтерв'юера з респондентом за проблематикою соціально-трудової сфери;

— спостереження — цілеспрямована і систематична фіксація процесів відповідно до задач дослідження;

— аналіз документів;

— соціометричне опитування — опитування, пов'язане з виявленням взаємних почуттів симпатії й антипатії між членами первинного колективу;

— тестування — короткий стандартизований іспит, якому піддають людину з метою виявлення у неї наявності й ступеня виразності визначених рис особистості, здібностей і умінь, мотивів і психічних станів;

— експеримент.

Далі в процесі збору інформації визначається інструментарій (таблиці, бланки, анкети, спостережливі листи, інструкції тощо), який повинен бути апробований на зручність використання й обробку даних, повноту і надійність одержуваних зведень під час пілотажного дослідження.

При проведенні дослідження доцільно послуговуватися паралельно декількома методами збору інформації, застосовувати також ділові й організаційні ігри, що дозволять створити імітовану модель професійної діяльності чи змоделювати трудові відносини, характерні для певних виробничих ситуацій.

Нині при організації праці на підприємствах усе частіше враховують соціальні аспекти спільної діяльності. Західний досвід, методики, що застосовувалися в колишньому Радянському Союзі, сучасні вітчизняні розробки і прикладні дослідження у сфері соціології праці набувають в Україні нового життя.