Економіка праці та соціально-трудові відносини - Акулов М.Г. - 13.3. Регулювання міжнародної міграції праці

Сферою інтересів Міжнародної організації праці є боротьба з безробіттям, розвиток системи професійної освіти і перепідготовки кадрів у зв'язку з безробіттям, міграційними процесами, порушенням прав людини, умовами праці, охороною навколишнього середовища та ін.

Міжнародні міграційні процеси регулюються країнами, які беруть участь в обміні трудовими ресурсами.

Міграція трудових ресурсів - переміщення людей у міжнародному територіальному просторі з метою пошуку місця роботи без зміни місця постійного проживання.

Рис. 13.2. Напрямки регулювання міграційних процесів

Регулювання цих питань здійснюється на одно-, дво-, та багатосторонніх засадах.

Одностороннє регулювання має на меті державне регулювання міграційних процесів відповідно до національних інтересів без узгодження з іншими країнами.

Двостороннє регулювання передбачає укладання двосторонніх міждержавних угод.

Багатостороннє регулювання міграційних процесів ґрунтується на міжнародних угодах та конвенціях, укладених на регіональному світовому рівнях, в рамках інтеграційних об'єднань.

Регулюванням міжнародної міграції робочої сили займається і МОП, метою якої є:

- сприяння забезпеченню соціальної справедливості для трудящих;

- організація безкоштовної служби допомоги мігрантам;

- запобігання недостовірному інформуванню мігрантів;

- полегшення від'їзду, переміщення й прийом емігрантів;

- розробка міжнародної політики та програми спрямованої на поліпшення умов праці та життя;

- встановлення міжнародних трудових стандартів;

- здійснення програми технічного співробітництва.

МОП прийняла більше 300 конвенцій у галузі міграції робочої сили.

Систематизовані Конвенції і Рекомендації МОП утворюють Міжнародний кодекс праці. З 1919 р. МОП прийняла біля 200 Конвенцій і Рекомендацій з широкого спектра питань у сфері праці. Це - основні права людини, зайнятість і навчання, умови праці або техніка безпеки і гігієна праці.

Право на працю - одне з основних прав людини. Уперше це право було проголошено у Загальній Декларації прав людини в 1948 році. Ст. 23 Декларації проголошує, що кожна людина має право на працю, вільний вибір роботи, справедливі і сприятливі умови праці, належні умови професіональної підготовки, соціальний захист, соціальну та медичну допомогу, самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства. У Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права зазначається, що право на працю - це право кожної людини отримати можливості заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Міжнародно-правові акти про працю підкреслюють неприпустимість примусової праці. Європейська конвенція про права людини (1959 p.), Конвенція МОП № 29 про примусову або обов'язкову працю (1930 р.) визначають примусову працю як будь-яку роботу або службу, що вимагається від будь-якої особи під загрозою покарання, якщо тільки ця особа не запропонувала добровільні послуги. При цьому зазначається, що не є примусовою праця, що застосовується в зв'язку з надзвичайними (непереборними) обставинами, внаслідок законів про обов'язкову військову службу, а також те, що виконується внаслідок судового вироку. Конвенція № 105 про скасування примусової праці вказує на неприпустимість примусової праці як засобу політичного впливу (виховання) або як міри покарання за наявність чи за висловлення політичних поглядів (переконань), протилежних встановленій політичній, соціальній або економічній системі. Саме ці дві конвенції (№ 29 і № 105) ратифікувала найбільша кількість держав (Конвенцію № 29 ратифікували 143 держави, а Конвенцію № 105 - 129 держав). Україною було ратифіковано 58 Конвенцій МОП (Додаток В).

Важлива роль в регулюванні міграційними процесами покладена на Міжнародну організації міграції (MOM), Міжурядові комітети з питань міграції, Комісія ООН з народонаселення. МОП співробітничає зі всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВОЗ) і Міжнародною асоціацією соціального забезпечення (МАСЗ).Таким чином діяльність МОП в області соціально-трудових відносин сприяє підвищенню добробуту та поліпшенню якості трудового життя, вирішенню ряду проблем пов'язаних з міжнародним рухом робочої сили.