Економіка розвитку - Царенко О.М. - § 2. Вимоги до складання звітності

Фінансова і статистична звітність має містити достовірну й реальну інформацію, що забезпечується шляхом документування операцій і періодичними інвентаризаціями. Це надає змогу контролювати й уточнювати дані щодо вартості активів і пасивів, цінностей банку, операцій, що обліковуються на його позабалансових рахунках. Лише на основі зіставлення аналогічних показників звітного та минулих періодів можна зробити висновки стосовно змін у фінансовому стані банку, спрогнозувати тенденції розвитку банківських операцій.

Звітність повинна бути дієвою, щоб забезпечувати інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів, розкривати кількісні та якісні характеристики явищ, що вивчаються. Добре побудована, вона раціональна й економічна. Розробляючи централізовану стандартну програму для формування всіх форм фінансової звітності з операційного дня банку, НБУ і це брав до уваги. Як ми вже з'ясували, основне призначення фінансової та статистичної звітності - надати користувачам достовірну інформацію щодо майнового та фінансового стану банку, результатів його господарської та фінансової діяльності за звітний період. Користувачам також необхідно краще розібратися в особливостях здійснюваних банками операцій. їх часто цікавлять відомості, не призначені для оприлюднення. Тому дані у фінансових звітах подають максимально вичерпно, щоб задовольнити потреби користувачів в інформації щодо ліквідності та платоспроможності банку, способів управління і контролю ризиків, пов'язаних із кредитними та іншими операціями банку. Користувачами звітності можуть бути уповноважені представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи, зацікавлені в результатах господарської діяльності банку, у тому числі власники, засновники й акціонери банку, кредитори, інвестори та інші особи, які мають право на отримання такої інформації. Головний користувач звітності комерційних банків - Національний банк України, центральний банк держави, який здійснює банківський нагляд. Цікавляться станом грошового обігу та діяльністю банківської системи також міжнародні фінансові організації, членом яких є Україна.

Форми фінансової та статистичної звітності, що впроваджуються, мають відповідати загальноприйнятим міжнародним стандартам; базуватися на даних бухгалтерського обліку та звітності, а також первинного аналітичного обліку в банках та фінансових організаціях; бути оптимальними за своєю кількістю та складом статистичних показників; розкривати кількісні та якісні сторони явища, що вивчається; бути зручними для заповнення, розроблення та створення програм електронної обробки; не дублювати діючі форми статистичної звітності.

Підготовка та подання форм звітності включає визначення таких критеріїв якісних характеристик;

1. Зрозумілість.

Інформація, що включається до форм звітності, має бути зрозумілою користувачам із помірними знаннями бізнесу, економіки та бухгалтерського обліку.

2. Корисність.

Інформація форм звітності має своєю метою дати достовірну оцінку минулих, теперішніх та майбутніх подій та впливати на економічні рішення щодо поточної або подальшої діяльності банку.

3. Суттєвість.

Інформація є суттєвою тоді, коли її упущення або неправильний виклад можуть вплинути на реальну економічну оцінку діяльності банку та Його фінансовий стан.

4. Надійність.

Інформація вважається надійною тоді, коли в ній відсутні суттєві помилки чи спотворення. Надійність вимагає від банку:

сумлінності подання інформації - кожна стаття фінансового звіту має бути корисною, тобто з достатньою точністю піддаватися конкретній оцінці;

змістовності інформації - тобто відображення максимальної інформації і конкретного економічного ефекту в межах встановленої форми;

нейтральності - інформація повинна бути достовірною. її подання у фінансовому звіті не повинно бути вибірковим для заздалегідь визначеного результату;

відповідності - фінансові звіти повинні містити інформацію, що базується на конкретних оцінках (наприклад, можливості погашення заборгованості, корисних строків служби операційних активів). Для недопущення значних недооцінок чи переоцінок окремих елементів фінансових звітів необхідна повна точність у відображенні всіх показників діяльності банку.

Інформація щодо грошового обігу та банківської діяльності в Україні відображається в системі показників грошово-банківської статистики та відповідних формах звітності комерційних банків, які враховують національні особливості країни, базуються на міжнародних стандартах та досвіді країн з розвинутою ринковою економікою.

До статистичної звітності належить звітність про кредитні та депозитні операції у національній та іноземній валюті, процентні ставки, операції з цінними паперами тощо. Вона містить інформацію, необхідну для побудови системи статистичних даних. Джерелом в основному є матеріали статистичного та бухгалтерського обліку. На базі статистичного обліку складається звітність про внутрішній аудит, взаємовідносини з правоохоронними органами і т.ін. Офіційна звітність має, як правило, постійний характер і містить інформацію, що обов'язково відповідає даним бухгалтерського та статистичного обліку. До неї належить місячна, квартальна, піврічна та річна звітність.

Оперативною називається щоденна, щотижнева й подекадна звітність, сформована за оперативними даними. Вона може мати незначні розбіжності з даними обліку, оскільки складається терміново: строки її надання обчислюються годинами.

За характером спрямування розрізняють звітність для внутрішнього управління банком (внутрішня) і для зовнішніх користувачів інформації (позабанківська). Внутрішню звітність встановлює сам банк, виходячи зі своїх інтересів. Підпорядковані йому установи (підрозділи) передають її у вигляді розшифрувань і переліків на адресу головного банку, що має статус юридичної особи. Звітність, що подається Національному банку України та органам державної статистики, юридичні особи складають відповідно до чинного законодавства. Нею послуговуються як зовнішні користувачі, так і сам банк. За обсягом інформації звітність буває повною і скороченою. Повна надається після скороченої і містить детальніші дані стосовно тих чи інших операцій банку. За ступенем узагальнення звітність поділяють на первинну, тобто подану банком як юридичною особою або його філіями, та зведену (консолідовану), де узагальнено дані первинної звітності по банку як юридичній особі, по регіону, по банківській системі в цілому. Залежно від періодичності подання розрізняють звітність поточну та річну. На практиці поточна звітність надається за певний період. У банківській системі її можуть складати і подавати щодня, щотижня, двічі на місяць, щомісяця, щокварталу, двічі на рік, за запитом.

За обсягом відображення результатів діяльності та здійснених операцій річна звітність є повнішою і більш деталізованою, ніж поточна. Надсилають цю інформацію електронною чи звичайною поштою.

Залежно від суб'єкта, тобто з огляду на те, хто її складає, розрізняють звітність Національного банку України і звітність комерційних банків. Узагалі обсяг і зміст тієї й іншої визначається роллю, яку виконують НБУ як центральний банк та комерційні банки в економіці країни. Стосовно Нацбанку, йдеться, власне, про пакет звітності, який умовно можна поділити на дві частини: фінансова звітність; статистична звітність грошово-кредитного та банківського характеру.

Крім того, підрозділи НБУ надають статистичну звітність для складання платіжного балансу та визначення міжнародної інвестиційної позиції України.

Статистична звітність грошово-кредитного характеру поділяється на загальнобанківську, монетарну, емісійно-кредитну, статистику банківського нагляду, статистику операцій з іноземною валютою, готівково-грошового обігу.

Статистичні дані для складання платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції України містять узагальнюючу оцінку економічного стану країни та ефективності її зовнішньоекономічних зв'язків.