Економіка торгівлі - Марцин B.C. - 3. Особливості та вихідні передумови планування оптового товарообороту

Оптовий товарооборот як посередницький, допоміжний у цілому в країні не планується. Він визначається за кожним оптовим підприємством і затверджується торговельною організацією, якій підпорядковується. Мета планування випливає з функцій оптової торгівлі—забезпечити роздрібну торгівлю товарами народного споживання, а підприємства сировиною для переробки та виготовлення товарної продукції за їх замовленнями.

В умовах стабільності економіки оптовий товарооборот прогнозується на довгий період, що необхідно для розробки перспективних планів розвитку матеріально-технічної бази і всіх якісних показників діяльності оптової торгівлі. Основний плановий період—рік.

В умовах кризи, нестабільності та інфляції план на рік доводиться коригувати з урахуванням умов зовнішнього середовища і тому більш об'єктивними періодами планування є квартал і півріччя.

У пострадянській практиці застосовують деякі підходи до визначення планового обсягу оптового товарообороту з різними критеріями оптимальності обсягу оптових продаж.

Перший спосіб застосовується для забезпечення роздрібного товарообороту в зоні діяльності оптових баз.

Другий спосіб переважно застосовується підприємствами малого бізнесу і приватної торгівлі, що не мають визначеної зони обслуговування.

При визначенні обсягів оптового товарообороту першим способом використовують:

—плани надходження товарів у роздрібну торгову мережу, на підприємства громадського харчування та на виробництво для переробки з урахуванням їх потреби;

— матеріали аналізу оптового товарообороту і платоспроможності оптової бази;

- угоди на постачання товарів і замовлення організацій покупців; —аналіз товарних ресурсів, що виготовляються в регіоні, та можливості використання їх асортименту.

У системі споживчої кооперації оптові бази, за якими регіонально закріплена торговельна мережа, при плануванні обсягів оптового товарообороту вивчають плани надходження товарів у роздрібну мережу і на підприємства громадського харчування. Бази райспоживспілок і районних споживчих товариств, які є монопольними постачальниками сільської роздрібної мережі, беруть ці плани надходження товарів за основу при визначенні потреби в товарах, які надходять до оптової бази. При цьому сума оптового товарообороту за кожною торговою групою розраховується за формулою балансового узгодження показників товарообороту:

Р = 3п + Н- Зк,

де Р — реалізація; Зп — запаси на початок; Н — надходження; Зк - запаси на кінець.

При переході окремих споживчих товариств на прямі зв'язки з промисловими підприємствами суми самостійних закупівель вилучаються із суми розрахованих обсягів оптових поставок. Методика розрахунку плану оптового та оптово-складського товарообороту за окремими товарними групами має таку форму (табл. 10):

Таблиця 10

Форма методики розрахунку плану оптового та оптово-складського товарообороту

Цей спосіб планування використовується в умовах стабільної економіки й дешевих кредитів. В умовах кризи неплатежів, інфляції, дорогих кредитів і зменшення частки обігових коштів розраховані таким чином обсяги продажу не виконуються через відсутність фінансових ресурсів і неспроможність споживчих товариств розрахуватися за товари.

Реальним, але орієнтованим не на потреби роздрібної мережі і населення, а на власні можливості, є спосіб визначення обсягів оптового товарообороту, виходячи з наявних обігових коштів в оплаті товарів і швидкості їх обертання. Цей ринковий підхід, орієнтований на прискорення обігу, використовують приватні оптові підприємства.

Оптові підприємства малого бізнесу при плануванні обсягів товарообороту виходять із потреби прибуткової діяльності підприємств і при вузькому асортименті мають реальну можливість користуватися розрахунками точок беззбитковості та прибуткового оптового товарообороту. Однак, розрахувати оптимальний обсяг товарообороту за критеріями беззбитковості й прибутковості оптових підприємств — це тільки обчислити плановий обсяг. Щоб досягти його виконання, слід забезпечити базу товарними ресурсами і фінансовими коштами для їх закупівлі, а також реалізацію товарів в оптимальні строки, над чим повинна працювати комерційна служба оптових підприємств, торговельні відділення і товарознавці безпосередньо.

4. Нормування товарних запасів і визначення обсягів надходження товарних ресурсів

Процес планування товарних запасів складається з двох етапів. Перший етап — це визначення норм товарних запасів у днях, а другий — розрахунок планових сум товарних запасів (нормативів). Мета нормування товарних запасів полягає в розробці такої оптимальної норми запасів, яка б забезпечувала безперебійну торгівлю, витрати на створення якої були 6 мінімальними. Існує декілька способів нормування товарних запасів.

Перший спосіб—дослідно-статистичний, суть якого полягає в перенесенні тенденцій у розвитку товарних запасів у минулому на майбутній, плановий період (екстраполяція).

Другий спосіб—це техніко-економічні розрахунки. Його суть полягає у визначенні нормативу для кожної групи товарів за елементами запасу:

Н = 3п + 1/2Ч + С + Зд,

Де Н—норматив товарних запасів у днях; Зп—запаси на час прийому та підготовки товару до продажу (1—3 дні); 1/2 Ч—запас, пов'язаний із частотою завезення (або запас поповнень). Він розраховується з кількості різновидів, інтервалу їх постачання та кількості надходжень в одній партії; С—страховий (гарантійний) запас, що розраховується як корінь квадратний із Ч, при цьому, чим ширший асортимент, тим менший ризик, оскільки забезпечується більший вибір і взаємозамінність товарів; Зд—запаси в дорозі на час транспортування (2—4 дні).

Третій спосіб — нормування товарних запасів, відрізняється від перших двох більшою достовірністю і полягає в розрахунку оптимальної партії доставки товарів з урахуванням витрат на завезення і зберігання товарів, а також оптимальної частоти доставки товарів з урахуванням реальної потреби в товарах, яка забезпечена платоспроможним попитом населення (формула Вільсона). Змінні витрати на завезення зменшуються зі зростанням обсягу партії товарів, а витрати на зберігання збільшуються пропорційно до їх збільшення (варто подумати над несумісністю залежності). У точці перетину двох перемінних величин і є оптимум партії товару.