Історія грошей і банківництва - Скоморович І.Г. - Тема 10. ГРОШОВО-БАНКІВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ТА АВСТРО-УГОРСЬКОЇ МОНАРХІЇ

Унаслідок першого поділу Польщі 1772 р. Галичина, а 1774 р. Буковина опинилися під владою Австрійської імперії (з 1867 р.- Австро-Угорської монархії). До угорської частини імперії Габсбургів з 1698-1699 рр. належало Й Закарпаття. На той час Галичина та Буковина перебували у стані занепаду: війни, російська окупація довели ці землі до зубожіння. Австрійський уряд здійснював певні реформи, що стосувалися економічних і соціальних проблем. Зокрема, наприкінці XVIII ст. правління Марії-Терезії та Йосифа II позначилося пільгами для селян, які виражалися в обмеженні панщини, скасуванні підданства селян тощо.

Населення Галичини та Буковини переважно було зайняте сільським господарством, дешева продукція якого годувала майже всю Австрійську імперію. Дрібні промислові заклади в більшості випадків не витримували конкуренції з австрійськими, а окремі галузі, такі як видобування нафти, деревообробна промисловість, які добре розвивалися, перебували в руках іноземців.

Західноукраїнські землі входили до складу Австро-Угорщини аж до Першої світової війни.

10.1. Грошовий обіг на західноукраїнських землях у складі Австрійської імперії та Австро-Угорської монархії

У другій половині XVIII ст. грошовий ринок східних земель Австрійської імперії стабілізувався, хоча впродовж деякого часу польські монети ще залишалися в обігу. Вчені вирізняють три етапи грошового обігу на західноукраїнських землях:

1) обіг конвенційних монет (1772-1858 рр.), паперових грошей - банкоцетлів (1796-1811 рр.), валюти віденської (1811-1858 рр.);

2) обіг австрійської валюти (1858-1899 рр.);

3) обіг кронової валюти (1892-1918 рр.).

Австрійська грошова система спиралася на конвенційну стопу, введену угодою між Австрією та північнонімецькими державами 1753 р. За нею з кельнської марки золота (233,856 г) карбувалося 67 дукатів, з марки щирого срібла - 10 талерів, 20 гульденів, 40 пів-гульденів, 60 цванцигерів, 70 зибенценерів, 120 ценерів, 1713/7 зибенера і 400 грошів. Гульден складався з 2 півгульденів або чвертьта-лерів, 3 двадцятикрейцеровиків, 3% сімнадцятикрейцеровиків, 12 п'ятикрейцеровиків, 20 трикрейцеровиків, 60 крейцерів. Два гульдени складали 1 талер, а 4,5 флорина (гульдена) - один золотий дукат.

Австрійське міністерство фінансів для полегшення ведення рахунків населенням Галичини у 1775-1777 pp. випустило дві срібні монети: злотову (15-крейцерову) і двозлотову (30-крейцерову), які узгоджували австрійську та польську конвенційні монетні системи. Крейцер - це розмінна срібна монета, карбування якої почалося в Австрії в 1458-1460 pp. Назва монети походила від зображеного на ній щита з хрестом. На початку карбування вага крейцера складала трохи більше одного грама та систематично зменшувалася. У XVIII ст. крейцери вже були мідними.

Одними з найпоширеніших монет того часу в Австрійській імперії були монети у 20 крейцерів. Карбовані за часів Марії-Терезії (1745-1780 pp.), вони розрізнялися передовсім за провінційним гербом, зображеним на щиті, який прикривав австрійського орла, та скороченим написом назви провінції (землі), в основному перед роком, а також за ініціалами монетних майстрів (під орлом) і літерами монетних дворів (під портретом імператриці). До 1765 р. на аверсі імператрицю зображали з непокритою головою, на реверсі містився центральний щит із гербом землі, де карбовано монету. Після смерті чоловіка Марії-Терезії (1765 р.) імператрицю на монеті зображали у вуалі/

Монети у 20 крейцерів Йосифа II (1765-1790 pp.) вирізнялися тим, що спершу зникли позначення провінцій, потім - літери монетних майстрів, далі обмежувалися місцеві випуски монет окремих земель; однономінальні монети різнилися буквою монетного двору, де їх карбували. Серед багатьох монету 1765-1787 pp. існували незначні відмінності у формі листя на гілках навколо погруддя портрета імператора, стрічок, що перев'язували ці гілки, в деталях одягу

Наприкінці XVIII ст. грошова справа Австрії погіршилася, всі ресурси було акумульовано для війни проти Франції. У квітні 1795 р. було введено в обіг нові розмінні монети з низькопробного срібла - 6, 12 і 24 крейцери. їх вилучили з ринку в 1801 p., а натомість з'явилися монети кращої якості. До листопада 1802 р. дозволялося сплачувати податок лише 12-крейцеровиками, оскільки на руках у населення залишилася велика кількість цих монет. Послабила довіру до конвенційної системи і повторна емісія низькопробних розмінних 7-крейцерових монет.

У 1799 p. австрійський уряд через нестачу срібла випустив мідні монети вартістю 3 крейцери. У 1800 р. було введено в обіг іще легші мідні шестикрейцеровики, трикрейцеровики, крейцери, їх половини і четвертини. Ця ситуація сприяла тому, що у грошовому обігу Галичини та Буковини з'явилися монети інших держав - піастри й рублі, які були поширені тут іще до австрійської окупації. Використовувати їх дозволено було у 1792, 1807 і 1817рр.

Наприкінці XVIII ст. скрутне фінансове становище, спричинене воєнними діями, призвело до того, що уряд ухвалив збільшити емісію банкоцетлів - перших австрійських паперових грошей, що випускалися Віденським міським банком із 1762 р. Попервах вони вільно розмінювалися на срібну монету. У 1796 р. такий обмін було обмежено, а згодом повністю припинено і встановлено примусовий курс. Спричинена цим інфляція тривала з перервами досить довго. Обсяг емісії банкоцетлів перевищував нагромаджене забезпечення, що призвело до знецінення цих грошових знаків і встановлення лажу на дзвінкі монети, себто за обмін банківських білетів на монети стягувалася додаткова плата. Зрештою банкоцетлі знецінилися, підтвердженням чому став той факт, що у 1810 р. за 100 гульденів монетами давали 489Уі гульдена банкоцетлями.

У 1805 р. австрійський уряд випустив паперові розмінні гроші вартістю 24 і 12 крейцери, що їх по деякім часі також було вилучено з грошового обігу. У1807 р. уряд випустив мідні монети вартістю ЗО і 15 крейцерів на основі банкоцетлів. Ці заходи були спрямовані на те, щоби компенсувати нестачу розмінних монет у грошовому обігу.

У1811 р. в Австрійській імперії знецінені банкоцетлі замінили новими паперовими грошима - викупними (вимінними) білетами. Проведена девальвація спричинила зменшення вартості банкоцетлів до 1/5 їх номіналу щодо нових білетів. Зменшилася вартість мідних монет 1807 р. Того ж року викупні білети було оголошено єдиною державною валютою, яку названо віденською. її курс становив 160 за 100 гульденів срібною монетою. Водночас бракувало розмінних монет, і уряд випустив мідні монети вартістю в 3, 1, 1/2 і 1/4 крейцера.

Воєнні витрати призвели до того, що уряд 1813 р. випустив ще один вид паперових грошей - антиципаційні білети. Передбачалось, що їхнім забезпеченням будуть майбутні доходи від земельного податку. Кількість і курс вимінних та антиципаційних білетів постійно зростав і 1815 р. становив 610,07 млн по 351 за 100 гульденів конвенційної валюти.

Закінчення наполеонівських війн створило сприятливі умови для розвитку грошового господарства. У 1816 р. було офіційно відновлено карбування монет за конвенційною стопою та створено Австрійський народний банк, який мав право випускати паперові банкноти, що вільно обмінювалися на срібні монети за номінальною вартістю. Банк у 1820 р. вилучав з обігу білети віденської валюти за курсом 250 за 100 гульденів конвенційними монетами. Відтоді викупні та антиципаційні білети були в обігу разом із банкнотами як кредитні гроші уряду та банку за курсом 1:2 Уг-

Революційні події 1848 р. призвели до відновлення інфляції, запровадження примусового курсу і припинення обміну банкноти на срібні монети (за винятком періоду від ЗО серпня 1858 р. по 29 квітня 1859 p.). У підсумку поширилося ділення банкнот в 1 гульден на дві або чотири частини. У той час підприємці випускали грошові сурогати з міді, скла, бронзи, шкіри, дерева вартістю 20, 10, 6, 5, 3, 2 і 1 крейцер. Ця ситуація не сприяла розвиткові економіки й торгівлі. Тому уряд наприкінці 1848 р. заборонив випуск приватних грошових знаків і запровадив у грошовий обіг нову монету - шістку (288 штук із віденської марки щирого срібла). З часом ці монети зникли з обігу, і 1849 р. було випущено нову шістку (336 штук із віденської марки щирого срібла). Але й їх вилучили з обігу в скарби та вивезли за кордон, а в обігу знову запанували паперові гроші.

Ще однією спробою поліпшити ситуацію був випуск у 1851 р. мідних грошей вартістю 2,1, 1/2 і 1/4 крейцера. У 1852 р. з'явилися перші золоті й срібні монети з портретом імператора Франца-Йосифа І. Політична ситуація, яка складалася на той час, не сприяла реалізації запланованих грошових реформ. Тільки 1856 р. відбувся австрійсько-німецький конгрес у Відні, де було узгоджено спільні умови для подальшого розвитку грошового господарства на основі срібного монометалізму, тобто платіжним засобом стало срібло. У 1857 р. Австрія підписала з Німецьким митним союзом монетну конвенцію, згідно з якою встановлювалася 21-гульденова стопа замість 20-гульденової.

Виготовлялися монети на основі встановленого митного фунта (500 г), з якого карбувалося 45 гульденів. Гульден, що доти переділявся на 60 крейцерів, з 1857 р. становив 100 крейцерів, названих новими крейцерами. Австрія зберегла за собою право карбувати талери Марії-Терезії та дукати за конвенційною стопою 1753 р. Для обігу всередині імперії карбувалися срібні монети у 2 та 1 гульден, 1/4 гульдена, розмінні срібні монети на 50 гульденів із фунта вартістю 10 і 5 нових крейцерів та мідні - 3, 1 і 1/2 крейцера. Для здійснення взаємних розрахунків Німеччина та Австрія випускали союзний талер і подвійний союзний талер, а також карбували союзні торгові золоті монети - крони (50 штук із фунта щирого золота) і півкрони (100 штук із фунта щирого золота).

У вересні 1857 р. нову валюту було названо австрійською, а 1858 р. її визнано єдиною для всієї держави. За встановленим співвідношенням 2 гульдени прирівнювалися до 2 гульденів 10 крейцерів австрійської валюти; 1 гульден - до 1 гульдена 5 крейцерів австрійської валюти; 20 крейцерів - до 34 крейцерів австрійської валюти; 10 крейцерів - до 17 крейцерів австрійської валюти; 3 крейцери - до 5 крейцерів австрійської валюти. Паралельно в обігу з'явились і нові паперові гроші. Так, 1866 р. було випущено нові державні ноти з примусовим курсом, які мали заступити банкноти. По деякім часі розпочався новий інфляційний період, пов'язаний з політичною ситуацією в світі.

У1867 р. Австрійську імперію було перетворено на Австро-Угорську монархію, яка мала два самостійні герби, що друкувалися на паперових грошах. Для Австрії - чорний двоголовий орел із двома коронами, над ними - імператорська корона великих розмірів із двома кінцями стрічки ордена Золотого Руна. Орел тримав у лапах золотий меч, на грудях у нього - щит із гербом Австрії у двох варіантах. Перший - давній герб держави, переділений на три частини вертикально. Другий - новий герб; прапор Австрії з горизонтальними смугами. Навколо щита - орден Золотого Руна з ланцюгом. Для Угорщини - малий щит, переділений гербами Угорщини і Трансільванії вертикально і розташований над великим щитом. Зверху герб вінчала угорська корона із зігнутим хрестом.

Характерною рисою розвитку грошових систем багатьох західноєвропейських держав у 80-90-х pp. XIX ст. був перехід до золотого монометалізму. Землям Австро-Угорщини це загрожувало припливом дешевого срібла, що призвело б до знецінення срібного гульдена. Ось чому 1879 р. було припинено карбування срібних монет.

Поширення золотого монометалізму у світі, розвиток міжнародних зв'язків, сприятлива економічна ситуація створили умови для проведення грошової реформи в Австро-Угорській монархії. У 1870 р. Австрія здійснила перший крок і почала карбування нових золотих торгових монет вартістю 8 і 4 гульдени, що відповідали 20 і 10 золотим франкам. Та лише законом від 2 серпня 1892 р. в Австро-Угорщині було введено систему золотого монометалізму. Грошовою одиницею стала крона із золотим вмістом 0,30488 г щирого золота, яка переділялася в Австрії на 100 гелерів, а в Угорщині - на 100 філерів. З одного кілограма золота карбувалося 2952 крони.

Для обігу в імперії карбувалися золоті монети вартістю 20 і 10 крон (траплялися навіть золоті 100 крон), а також срібні монети 1,2 і 5 крон, нікелеві монети вартістю 20 і 10 гелерів та бронзові монети вартістю 2 та 1 гелер. Для торгівлі з іншими країнами випускалися дукати. З обігу вилучалися монети, карбовані до 1892 р., крім дукатів. Цей процес тривав до 1899 р. Протягом того часу старі монети прирівнювалися до нових за таким курсом: 1 гульден відповідав 2 кронам, а 1 крейцер - 2 гелерам. У 1892-1917 рр. вводилися в обіг нові банкноти вартістю 1000, 500, 100, 50, 20, 10, 5, 2, 1 і 1/2 крони. Вони вільно обмінювалися на золото.

Кронова валюта існувала в Австро-Угорщині до першої світової війни. З її початком значно погіршилося грошове господарство, і разом з кроною в обігу на західноукраїнських землях перебували рублі, марки, леї, леви, а також "місцева валюта" у вигляді міських бон і грошових знаків союзників. Початок війни призвів до відсутності розмінних монет - паперові банкноти неможливо було розміняти або отримати з них здачу. Для покращення становища повернули в обіг старі монети в 1 гульден, запровадили "грошові зошити" ціною 10 гелерів за штуку для власників крамниць, кав'ярень, ресторанів, Австро-Угорський банк випустив нові паперові двокронів-ки. Але ці заходи не вирішили проблеми з розміном банкнот.

Загострення воєнних дій призвело до вилучення з обігу золотої монети, а окупація Росією західноукраїнських земель характеризувалась у грошовому обігу встановленням нового примусового курсу, за яким 1 крона дорівнювала 30 копійкам (1 рубль відповідав 3,33 крони). За цим курсом належало здійснювати всі розрахунки.