Економічна діагностика - Кривов'язюк І.В. - 2. Характеристика джерел та способів формування інформаційної бази економічного діагностування

Необхідність регулювання результатів діяльності підприємства визначається його значною роллю у розвитку підприємства і гармонійному забезпеченні інтересів власників, персоналу та держави. Ефективність цього регулювання, як і ефективність будь-якої управлінської системи, значною мірою залежить від якості її інформаційної бази. Чим розширеніша операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства, тим вища роль якісної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень у сфері формування та використання рівня результатів його діяльності.

Глибина і результативність економічної діагностики залежить від обсягу, своєчасності та якості використовуваної інформації.

Інформація - це впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та інших символів. У економіці інформація відображає процеси і явища господарської діяльності людей, закономірності функціонування ринку і його складових елементів тощо.

Для одержання, опрацювання, збереження і використання інформації витрачаються праця й матеріальні ресурси. Тому інформація має, крім споживчої, ще й вартість, яка повинна відшкодовуватися сторонніми її користувачами.

На цьому етапі варто з'ясувати основні вимоги, які ставляться до інформації. Вона повинна бути повною і різнобічною, своєчасною і доброякісною. Проте не завжди можна одержати все необхідне для виконання аналітичних досліджень. І якщо діагностика все ж проводиться в умовах певного браку даних, це не може зашкодити якості роботи і висновків. Проблеми з інформацією виникають не лише у разі її відсутності, перекручень, а й у зв'язку з обмеженнями щодо порядку її використання, впровадженням різного роду комерційних та інших таємниць [59, с. 37].

Формування системи інформаційного забезпечення регулювання результатів діяльності підприємства являє собою цілеспрямований підбір відповідних інформативних показників для аналізу, планування та прийняття стратегічних і оперативних управлінських рішень.

Ця система є частиною загальної системи інформаційного забезпечення управління підприємством, а тому підходи до її формування і забезпечення дієвості багато в чому схожі з відповідними підходами до зазначеної загальної системи взагалі й до системи управління прибутком зокрема.

Сутність і приклади використання показників результативності діяльності підприємства відповідним чином співвідносяться із показниками, що входять до загальної системи інформаційного забезпечення управління підприємством та класифікуються за певними ознаками. Система інформаційного забезпечення регулювання результатів діяльності підприємства розглядається нами у тісному зв'язку із застосуванням міжнародних стандартів у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в Україні [87, с. 26-27].

Інформаційна база економічного діагностування - сукупність інформації внутрішнього і зовнішнього характеру стосовно результатів і перспектив діяльності підприємства. Можливість формування та якісні ознаки інформаційної бази дослідження є вагомими чинниками, оскільки доступ до певних джерел інформації обумовлює повноту і достовірність інформації, вибір методів дослідження, коректність [105, с. 54].

Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства вимагають відповідної підготовки й обробки вихідних даних, що класифікуються в такий спосіб [10, с. 48-49].

1. Загальні відомості про підприємство.

2. Інформація про систему управління діяльністю підприємства, що включає дані:

а) про вид (лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, штабна, дивізіональна, матрична) і структуру управлінської системи (структурні організаційні схеми, штатні розклади);

б) про процеси управління (комплекти положень про відділи, служби, посадові інструкції, функціональні таблиці, регламентація прав, розпорядок робочого дня, графіки проведення нарад, технологічні карти масових адміністративних і інженерних процедур, системи оцінки якості роботи і контролю виконання, проекти поліпшення умов праці інженерно-технічних робітників і службовців, системи обробки зовнішнього і внутрішнього документообігу, підготовки розпорядницької документації, розмноження, доставки і збереження документації, секретарського обслуговування і т.д.);

в) про оргтехніку (системи внутрішнього зв'язку і сигналізації, механізованого табельного обліку, диспетчеризації, механізації розрахунково-обчислювальних, креслярсько-графічних робіт, планування службових приміщень і робочих місць, меблі й устаткування службових приміщень).

3. Спеціальні дані про технологію виробничого процесу й основних виробничих результатів: поставлені, сформовані керівництвом плани і програми; первинні документи (наряди, накладні, забірні карти, інвентаризаційні відомості, штатні розклади, особові рахунки, табелі виходу на роботу); креслярсько-графічна, проектно-кошторисна, технологічна документація.

4. Інформація про економічну діяльність підприємства.

5. Дані про фінансові результати. Дуже важливий етап нагромадження систематизованої інформації про фінансові результати. Зміст цього етапу полягає в тому, що цінність окремо узятого фінансового показника зростає в міру нагромадження інших. Скажемо, інформативність показника, що характеризує обсяг реалізації за квартал, підвищується, якщо існує вибірка подібних показників за останні два роки - тоді на основі існуючої динаміки можна будувати прогнози.

6. Інформація про трудові ресурси і соціальний розвиток підприємства.

7. Дані про загальну ефективність діяльності підприємства (матеріали спеціальних досліджень, результати аналізу резервів підвищення ефективності; результати техніко-економічних розрахунків; дані науково-дослідних установ; матеріали узагальнення передового досвіду, нормативи, типові розробки, міжгалузеві і галузеві методичні рекомендації, стандарти, технічна документація; матеріали зовнішнього відомчого, позавідомчого (державні органи, наукові установи, аудит) і суспільного контролю.

У ході економічного діагностування аналітикові доводиться мати справу як із досить великими за обсягом інформаційними масивами, так і з обмеженою, неповною інформацією.

Показники інформаційного забезпечення управління підприємством формуються за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел інформації. Внутрішні у свою чергу поділяються на облікові і позаоблікові джерела. Розглянемо види внутрішніх облікових джерел інформації.

Бухгалтерська звітність отримує розвиток у зв'язку з переходом підприємств України на загальноприйняту в міжнародній практиці систему бухгалтерського обліку, яка дає можливість істотно доповнити фінансовий облік.

Бухгалтерська звітність - це сукупність показників обліку, відбитих у вигляді таблиць, які характеризують використання основних коштів, трудових ресурсів, обсяги діяльності, фінансові результати, дані про витрати. У процесі проведення економічного аналізу (особливо при оцінці фінансово-економічного стану підприємства) широко використовуються дані фінансової звітності, до яких належать:

1. Баланс (Форма №1) - дає поточну картину стану активів підприємства на певний проміжок часу. Через цей період доводиться знову одержувати такі ж відомості, тому що в проміжку між двома звітами відбуваються зміни складових балансу. Інформація про зміни основних параметрів майна підприємства дозволяє аналізувати стан справ у ньому. У складі активу балансу виділяють необоротні активи, оборотні активи, затрати майбутніх періодів. У складі пасиву балансу відображаються показники таких п'яти розділів як на початок, так і на кінець звітного періоду: власний капітал, забезпечення наступних затрат і платежів, довгострокові зобов'язання, поточні зобов'язання, доходи майбутніх періодів.

2. Звіт про фінансові результати (Форма №2) - показуються прибутки та збитки підприємства за проміжок часу між двома балансами. Показники цього звіту тісно пов'язані з інформацією балансу: не можна змінити значення показників одного документа, нічого не змінюючи в іншому. Цей звіт у відповідності з новими стандартами містить показники за звітний та минулий періоди з таких трьох розділів: фінансові результати (дохід від реалізації продукції, податок на додану вартість, акцизний збір та інші відрахування з доходу, чистий дохід (виручку) від реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції, валовий прибуток (збиток), інші операційні доходи, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові результати операційної діяльності, доходи від участі в капіталі, інші фінансові доходи, фінансові витрати, витрати від участі в капіталі, фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування, податок від звичайної діяльності, надзвичайні доходи та витрати податок від надзвичайної діяльності, чистий прибуток (збиток)); елементи операційних витрат (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію, інші операційні витрати, загальну суму операційних витрат); розрахунок показників прибутковості акцій.

3. Звіт про рух грошових коштів (Форма №3) - це інформаційно-насичений документ, що містить інформацію про надходження і відтік коштів підприємства, за звітний рік і рік йому попередній. Приплив або надходження коштів виникає, коли інкасується дебіторська заборгованість, тобто оплачуються чеки підприємства, за відвантажену, але ще неоплачену продукцію. Коли підприємство саме оплачує товари й послуги постачальників сировини, матеріалів, енергії, відбувається відтік коштів, мова йде про погашення кредиторської заборгованості. Показники звіту про рух грошових коштів також залежать від інформації балансу й звіту за формою №2, тому що він пов'язує між собою їхні головні розділи.

Грошові потоки групуються за трьома найважливішими сферами діяльності:

1) грошові потоки від операційної діяльності - складаються непрямим методом на основі даних звіту про фінансові результати й баланс підприємства (на основі коректування суми чистого прибутку). Головним джерелом коштів від основної діяльності є кошти, отримані від покупців і замовників. Напрямки витрати коштів: виплата грошей постачальникам сировини й матеріалів, виплата заробітної плати, сплата податків, штрафів і т.д.

2) грошові потоки від інвестиційної діяльності. У цій сфері зосереджені грошові потоки від придбання й продажу основних коштів, нематеріальних активів, цінних паперів й інших довгострокових фінансових вкладень, надходження відсотків, дивідендів й інших доходів від фінансових вкладень й ін.;

3) грошові потоки від фінансової діяльності - як й від інвестиційної діяльності складаються прямим методом (тобто відображаються реально надійшли й оплачені в результаті цих видів діяльності суми коштів). Джерелами коштів тут виступають: надходження від емісії акцій, отримані кредити, позитивні курсові різниці. Використовуються кошти на погашення кредитів і позик, виплату дивідендів і т.п.

4. Звіт про власний капітал (Форма №4) містить інформацію про джерела формування й напрямки використання елементів власного капіталу. Зокрема, приводяться результати корегування внаслідок зміни облікової політики й виправлення помилок, результати переоцінки активів, напрямки розподілу прибутку, суми внесків учасників і витягнутого капіталу.

5. Додаток до річної фінансової звітності (Форма №5). Тут утримується деталізація інформації з деяких статей балансу й звіту про фінансові результати. Зокрема, наводяться наступні дані:

- склад і динаміка нематеріальних активів, основних коштів, капітальних інвестицій, фінансових вкладень і забезпечень майбутніх витрат і платежів за звітний період,

- сума коштів і товаро - матеріальних запасів на кінець звітного періоду й результати переоцінки запасів,

- угруповання дебіторської заборгованості за строками виникнення,

- розшифровка інших доходів і витрат від операційної діяльності, а також доходів і витрат від інвестиційної й фінансової діяльності,

- сума недостач і втрат від псування цінностей.

Важливе значення для аналітичної роботи мають дані, відбиті в облікових регістрах, оборотних відомостях, картках і книгах обліку, у первинних документах (вимогах, нарядах, накладних).

Наведені основні бухгалтерські звіти не є незалежними один від одного. Вони тісно пов'язані між собою, і утворять єдину систему звітності підприємства. Розглянуті разом вони дають повну інформаційну картину для оцінки фінансового стану підприємства.

Наведені фінансові звіти є інформаційно-коштовними для економічної діагностики документами, але їхня аналітична цінність трохи знижується через те, що інформація представлена на дату складання, тобто має статичний характер. Для подолання цього недоліку й трансформації інформації в динамічну необхідно складати проміжні звіти через певні інтервали часу: місяць, квартал, рік [75, с.69, 238-241].

У порівнянні з фінансовою звітністю бухгалтерська має певні переваги. По-перше, вона відображає не лише вартісні, а й натуральні значення показників, а тому відображає тенденції зміни цін на сировину, готову продукцію тощо. По-друге, періодичність подання результатів управлінського обліку повністю відповідає потребі в інформації для прийняття оперативних управлінських рішень: при необхідності інформацію можна подавати навіть щоденно. По-третє, її можна структуризувати у будь-якому розрізі - за центрами відповідальності, видами діяльності тощо при одночасному аналізі показників у цілому на підприємстві. По-четверте, вона може відображати окремі активи з урахуванням темпів інфляції, вартості грошей у часі тощо. Результати цього обліку є комерційною таємницею підприємства і не повинні надаватися зовнішнім користувачам.

Бухгалтерська звітність у процесі побудови системи інформаційного забезпечення управління показниками господарської діяльності підприємства призначена формувати групи показників, що відображають обсяги діяльності, суму і склад витрат, а також суму і склад отриманих доходів. Ці групи показники формуються у п'яти блоках за відповідними характеристиками: за сферами діяльності підприємства (операційної, інвестиційної, фінансової); за видами ресурсів (за груповою її номенклатурою, а при необхідності у розрізі окремих її найменувань): за видами ресурсів (матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових): за регіонами діяльності (якщо для підприємства є характерним регіональний розподіл діяльності); за центрами відповідальності (якщо на підприємстві створено центри затрат, доходів, прибутку й інвестицій).

Бухгалтерський облік будується індивідуально на кожному підприємстві Він підпорядковується завданням інформаційного забезпечення процесу оперативного управління основними показниками, у тому числі процесу оперативного регулювання результативності діяльності підприємства [138, с. 65-66].

При побудові певних моделей вважається, що стандарти бухгалтерського обліку, що є базою для побудови фінансових звітів - основи того чи іншого методу діагностування - це загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку в СІНА (US GAAP) або міжнародні стандарти фінансової звітності (IFSR). Ці принципи та стандарти досить дещо відрізняються від національних стандартів бухгалтерського обліку, які діють в Україні, тому чисельні дані, які є базою діагностування, отримані шляхом підготовки фінансової звітності за двома різними системами стандартів, можуть містити розбіжності. Відповідно, будь-які індивідуальні або інтегровані показники можуть значно відрізнятись, якщо побудовані на бухгалтерських даних, що ґрунтуються на різних стандартах, та призвести до невідповідних висновків, а також до неможливості порівняння із результатами діагностування інших підприємств галузі.

Із часом національні стандарти бухгалтерського обліку будуть повністю гармонізовані з міжнародними, що, звичайно, полегшить завдання дослідників, але до поточних досліджень має бути вироблений особливий підхід. Відомо, що звітність, підготовлена за міжнародними стандартами, більш точно відображає фінансовий стан підприємства, тому підхід має будуватися зважаючи на такі принципи: якщо звітність представлено за національними стандартами, то необхідно дослідити, якими є основні складові облікової політики у підприємства та як вони дотримуються; з'ясувати, наскільки придатною є бухгалтерська інформація для подальших досліджень, і, за необхідності, провести компіляцію фінансової звітності у звітність, підготовлену за міжнародними стандартами. Якщо компільована фінансова звітність необхідна за декілька років (періодів), то робити її не доцільно, необхідно оцінити можливий вплив похибки (чисельної різниці між досліджуваними показниками, які аналізуються, підготовленими за різними стандартами) та скорегувати результати діагностики на цю похибку [98, с. 73].

Фінансова звітність - це стандартна форма подання інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату, ефективність його діяльності за певний період та перспективи розвитку. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Перевагою показників цієї групи є уніфікованість, оскільки вони базуються на загальноприйнятих стандартизованих принципах обліку. Це дає змогу підприємствам застосовувати типові технології та алгоритми фінансових розрахунків за окремими аспектами формування і використання показників, а також порівнювати ці показники з показниками аналогічних підприємств та еталонними показниками. До переваги показників цієї групи можна також віднести чітку регулярність їх формування у встановлені нормативні терміни. Високий ступінь надійності показників цієї групи - ще одна із переваг, оскільки звітність, сформована на базі фінансового обліку, надається зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту.

Водночас, інформаційна база, що сформована на основі фінансового обліку має певні вади. По-перше, вона відбиває інформативні показники лише по підприємству в цілому, що не дає змоги використовувати її у прийнятті управлінських рішень в окремих сферах діяльності, центрах відповідальності, видах продукції тощо. По-друге, вона характеризується низькою періодичністю розробки: як правило, один раз на квартал, а за окремими формами звітності тільки один раз на рік. По-третє, у цій інформативній базі використовуються лише вартісні показники, що утруднює аналіз впливу змін цін і інших факторів на формування показників [138, с. 63].

Статистична звітність складається на базі даних оперативно-технічного обліку й використовується для дослідження й установлення закономірностей і тенденцій розвитку виробництва, для вивчення соціальних явищ.

Податкова звітність - звітність, що містить інформацію про нарахування й сплату податків і платежів. Це, в основному, Декларація про податок на прибуток, Декларація про ПДВ.

До позаоблікових джерел інформації належать [75, с. 70]:

- офіційні нормативні документи, які підприємство використовує у своїй діяльності - Закони України, Укази Президента, Постанови Уряду й місцевих органів влади.

Нормативно-довідкові показники - це різноманітні норми і нормативи, розроблені у межах самого підприємства (нормативи чисельності персоналу; нормативи затрат часу; нормативи питомих витрат сировини і матеріалів; норми списання малоцінних предметів тощо). Різноманітні довідково-нормативні показники, що діють у цілому в країні чи галузі, у якій здійснює свою діяльність підприємство (норми амортизаційних відрахувань; ставки податків, зборів та інших обов'язкових платежів; терміни сплати податків, страхових зборів, процентів за кредит; розмір встановлених державою мінімальної заробітної плати і соціальних пільг тощо), доповнюють цю систему показників.

Нормативно-довідкові показники формуються у розрізі семи блоків: за загальними питаннями функціонування підприємства та за відповідними видами його діяльності - основною, операційною, інвестиційною, фінансовою, звичайною, надзвичайною [138, с. 66].

Організаційне нормування (регламентування) - це система норм, правил, інструкцій, регламентів, що слугують базою для проектування і управління виробничими процесами. Вона включає: номенклатурно-класифікаційні і техніко-економічні нормативи (на матеріали, покупні деталі, інструменти і т.п.); організаційно-технічні нормативи (технічні, креслярські, організаційні, документаційні стандарти, умови, маршрути руху предметів праці, режими обробки, оснащення й ін.); організаційно-структурні нормативи (схеми підпорядкування, виробничі й організаційні структури, типові схеми управління, типові штатні розклади, нормативи чисельності робітників, інженерно-технічних працівників, службовців, норми часу, типові положення про відділи (службах), типові функціонально-посадові інструкції і т.п.); оперативно-календарні нормативи, що регламентують виробничі процеси (розміри партій, заділи, тривалість циклів і ін.); адміністративно-організаційні нормативи (правила внутрішнього розпорядку, порядок відпусток з дозволу адміністрації, правила оформлення наймання, звільнення, переходу, відряджень і т.д.).

Організаційні нормативи розробляються і затверджуються на різних рівнях: на рівні підприємства (затверджуються директором чи його заступниками); державного комітету, міністерства, відомства (затверджуються начальником керування, заступником міністра чи міністром); центральних органів керування (затверджуються Урядом країни) [10, с. 47-48];

- матеріали, акти, підсумки внутрішнього і зовнішнього аудита, внутрішньовідомчих і позавідомчих ревізій, перевірок діяльності податковою службою, кредитними установами;

- господарсько-правові документи (договори);

- технічна й технологічна документація;

- спеціальні спостереження (хронометражі);

- доповідні записки, переписка з контрагентами і т.д. Прийняття оптимальних стратегічних рішень, ефективне поточне й оперативне управління формуванням і використанням основних показників, у тому числі показників результативності діяльності підприємства, має базуватися, на наш погляд, на розглянутій цілеспрямованій системі інформаційного забезпечення.

Зовнішні джерела інформації Н.В. Поліщук у своїй статті [138, с. 60-66] поділив на три основні групи.

До першої групи були віднесені показники, які характеризують загальноекономічний розвиток країни. При розробці комплексної політики управління підприємством, здійсненні інвестиційної діяльності та виявленні резервів зростання показників господарської діяльності підприємства проводиться аналіз і прогнозування умов зовнішнього середовища функціонування підприємства, орієнтуючись на досягнення значень показників не нижчих за середньогалузеві чи еталонні. Такі показники формуються на основі даних державної статистики. Ці показники автор поділив на два блоки: показники макроекономічного розвитку і галузевого розвитку.

До другої групи показників, що формуються із зовнішніх джерел, належать ті, які характеризують кон'юнктуру ринку. Для прийняття управлінських рішень щодо формування цінової політики і доходів з операційної діяльності, залучення капіталу із зовнішніх джерел, визначення затрат на обслуговування допоміжного капіталу, формування портфеля довгострокових фінансових вкладень, здійснення короткострокових вкладів і деяких інших аспектів формування цінової політики використовуються показники саме другої групи. Система цих показників формується на основі публікацій комерційних періодичних видань, а при необхідності щоденного використання - на основі відповідних електронних джерел інформації. Дану групу показників автор також поділив на блоки: показники, що характеризують кон'юнктуру товарного ринку, ринку фондових інструментів, ринку грошових інструментів.

До третьої групи належать показники, які характеризують діяльність контрагентів і конкурентів. Для прийняття оперативних рішень з окремих аспектів формування і використання показників застосовується в основному система показників саме третьої групи. Ці показники формуються зазвичай у розрізі окремих блоків: "Банки", "Конкуренти", "Покупці продукції", "Постачальники продукції", "Страхові компанії". Показники цієї групи формуються на основі публікацій звітних матеріалів у пресі (з окремих видів об'єктів господарювання такі публікації обов'язкові), відповідних рейтингів за основними результативними показниками діяльності (банків, страхових компаній), а також платні бізнес-довідки, які надаються окремими інформаційними компаніями.

Використання зазначених вище аспектів поділу зовнішніх джерел інформації під час проведення економічної діагностики підприємств дозволяє чітко встановити можливості доступу до неї, рівень затрат для її отримання, а отже, й поточну ефективність самого процесу збирання та обробки інформації.

Джерелами вихідних даних для діагностики підприємств та організацій є [132, с. 91-92]:

- паспорт;

- виробнича структура;

- штатний розклад;

- організаційна структура управління підприємством, його функціональних та виробничих структурних підрозділів;

- стратегічні, середньострокові, оперативні (квартальні, місячні, тижневі, добові) плани та звіти про виробничо-господарську діяльність підприємства та його структурних підрозділів;

- накази, розпорядження, листи міністерства;

- нормативно-технічні, методичні документи та правові акти, що регламентують стосунки працівників апарату управління в процесі виконання функцій, положення про підприємство, виробничі одиниці, структурні підрозділи, посадові інструкції спеціалістів та технічних виконавців, процедури управління, норми і нормативи, обіг документів, інформаційні потоки, карти організації праці службовців;

- матеріали документальних ревізій та опитування працівників як внутрішніми консультантами, так і зовнішніми аудиторськими, консалтинговими фірмами.

До вихідних даних для діагностики також відносяться результати порівняльного рейтингового аналізу, матеріали маркетингових досліджень, дані про світовий закордонний досвід, фінансова звітність, матеріали спеціалізованих інформаційних агентств і неформальних джерел.

Вихідна інформація має особливості залежно від галузевої й технологічної специфіки виробництва і виду аналізу. Наприклад, для аналізу результатів виробничої діяльності вихідними даними є звіти про стан підприємства, обсяги й асортимент продукції, що випускається, виконувані роботи, послуги і відповідність стану підприємства цілям розвитку. Для цього вивчаються й аналізуються звітні і нормативні документи, статистичні дані. Особлива увага приділяється аналізу окремих факторів, і в першу чергу науково-технічних, що мають визначальний вплив на результати виробничої діяльності будь-якого підприємства. Звіт про прибутки і збитки дозволяє проаналізувати й оцінити рентабельність основної діяльності. Організація і мотивація (активізація і стимулювання) праці є головними об'єктами аналізу використання трудових ресурсів.

Вихідні матеріали для аналізу звичайно оформляються у вигляді зведених аналітичних таблиць, графіків, записок по відповідних розділах. Проаналізувавши інформаційну базу, можна виявити резерви, спланувати роботу підприємства, організувати її виконання і відповідний контроль з метою досягнення найбільшої ефективності економічної діагностики підприємства. Проблемами формування вихідної інформації для аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства є [10, с. 49-50]:

- відсутність повного обсягу необхідної інформації;

- неможливість перевірки вірогідності наявної інформації;

- недостатня деталізація потрібної інформації для виконання порівняльного аналізу по окремих напрямках.

Досить дискусійним є питання про достатність інформаційної бази діагностування.

Прийнято вважати, що більший обсяг даних забезпечує кращий результат діагностування і, як наслідок, призводить до прийняття ефективного управлінського рішення. При цьому перевага надавалась формалізованій, кількісно вираженій і задокументованій інформації, яка призначалась передусім для автоматизованої аналітичної обробки. Орієнтація на великі обсяги інформації часто перетворювала масиви на безсистемні потоки, які ставали непридатними для раціонального використання. З іншого боку оцінка стану об'єкта стала частіше базуватись також на інформації якісного характеру, яка важко піддавалась формалізації і часто була суб'єктивною. Тому аналітику, який ставить мету й уточнює задачі діагностування конкретного об'єкта, варто оптимізувати вибір не лише обсягів інформації, а й методів її обробки, узгоджених із способом уявлення про об'єкт [51, с. 15].

Постійне збільшення потоку інформації, необхідної для прийняття рішень, обумовлює зростання значення комплексної механізації й автоматизації інформаційних процесів. В даний час існують два основних підходи до комплексного використання засобів логічного і механічного перетворення інформації. Це, по-перше, автоматизовані системи обробки даних, що будуються на базі швидкодіючих ЕОМ великої потужності, і, по-друге, центри обробки інформації, що дозволяють механізувати й автоматизувати багато процесів (складання документів, їхнє збереження і пошук) і практично всі обчислювальні роботи, проведені в процесі керування малими організаціями.

Миттєво необхідною умовою при проведенні діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств є застосування інформаційних технологій за рахунок використання комп'ютерних систем, для яких характерними є належна продуктивність одержання необхідної кінцевої інформації, надійність простота в експлуатації, діалоговий режим роботи.

Матеріалізуючи інформацію, комп'ютерні системи дозволяють перетворити дані на нові знання, на джерело нових підходів і рішень, підвищують ефективність діяльності підприємства.

Широке використання комп'ютерних технологій сприяє не лише збільшенню і підвищенню методичного рівня діагностики, але й створенню його оптимальної організаційної моделі.

Проведення економічної діагностики діяльності підприємств в умовах використання інформаційних технологій є наслідком загального швидкого розвитку науки, пов'язаного не тільки з удосконаленням самої комп'ютерної техніки та засобів комунікацій, а й з розробкою методологічних і методичних підходів до здійснення аналізу, в яких враховано нові можливості.

На сучасному етапі основна увага при вдосконаленні процесу даних приділяється створенню комплексних комп'ютерних систем, які забезпечують інтегрованість функцій управління, орієнтуються на оперативне формування варіантів рішень для керівництва.

Методика економічної діагностики, орієнтована на використання сучасних комп'ютерних систем, повинна задовольняти вимоги системності, комплексності, оперативності, точності, прогресивності та динамічності. Виконання цих вимог сприятиме розвитку, систематичному та цілеспрямованому підвищенню ефективності господарської діяльності за результатами проведеної діагностики.

Важливими для роботи аналітиків є принципи побудови комп'ютерної інформаційної системи підприємства із застосуванням системи "Internet". Цьому сприяють персональні електронно-обчислювальні машини, організаційною формою використання яких є створення автоматизованих робочих місць економістів-аналітиків, функціональним призначенням яких є виконання в автоматизованому режимі повного набору взаємопов'язаних аналітичних розрахунків за підсумками господарської діяльності підприємства за період (рік, квартал, місяць). Результатом його роботи є отримання даних, які характеризують діяльність підприємства [24, с. 16-17].

Уся підібрана для діагностики стану підприємства інформація і, насамперед, показники обліку і звітності, повинна бути ретельно перевірена за формою і змістом. При перевірці інформації за формою встановлюється правильність оформлення документів і звітів з погляду повної наявності й заповнення всіх реквізитів, таблиць, підписів, арифметичних сум, підсумків; відповідність і спадкоємність цифр, перенесених з інших документів та попередніх років; узгодженість цифр у різних формах звіту і взаємозалежних величин. При перевірці інформації за змістом, а вона може бути здійснена лише на підприємстві, встановлюють відповідність звіту даним бухгалтерського обліку, а достовірність самого обліку перевіряють його відповідністю реальному стану речей та процесів на підприємстві. Перевірка має встановити доброякісність інформації, і лише за цієї умови можна розпочати саму діагностику діяльності підприємств [59, с. 39].

Отже, на основі проведеного комплексного аналізу джерел та способів формування інформаційної бази економічного діагностування можна проводити цілісну економічну діагностику будь-яких сфер бізнесу.