Економічна злочинність в Україні - Кравчук С.Й. - Лекція 1. ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ В УКРАЇНІ, ПРИЧИНИ її ВИНИКНЕННЯ ТА ВИДИ

1.1. Передумови виникнення економічної злочинності в Україні

Економічна злочинність в Україні зародилася на початку 20-х рр. XX ст. в період відміни військового комунізму та впровадження нової економічної політики. В перші роки радянської влади будь-який прояв порушення встановленого економічного порядку суворо карався наглядовими органами. Той період відмічався особливим контролем та розподілом основних засобів виробництва і продукції, що призвело за роки громадянської війни до повного краху новоствореної економічної системи та необхідності цілковитого перегляду економічного курсу в Україні. Впровадження нової економічної політики дозволило легалізувати так звані тіньові кошти підприємців та дрібних виробників, що сприяло значному підвищенню економічного рівня в державі. Поряд із цим почали зміцнюватися злочинні угруповання, діяльність яких найбільш поширеною була в торгівлі та виробництві продуктів харчування, а також у сфері надання різноманітних побутових послуг для населення.

Лідери економічних злочинних угруповань в період масових прийомів до партійних органів влаштовували своїх представників у керівництво відповідних осередків, що давало їм можливість впливати на прийняття рішень стосовно економічних реформ. Особливо зміцнили вони свої позиції в період економічних реформ 20-х рр. В той же час більшовицькі лідери, слідуючи політиці загострення класової боротьби, в 1927—] 929 рр. прийняли рішення покласти край зародженню нової економічної політики, прийнявши на своїх партійних форумах жорсткі курси індустріалізації промисловості та колективізації сільського господарства, які дали поштовх масовим репресіям тих підприємців, що не погоджувалися з прийнятими рішеннями.

Репресивні заходи примусили представників економічної злочинності удосконалити нелегальне виробництво та вдаватися до більш витончених методів протиправних діянь. Правоохоронні органи вживали всі необхідні заходи для виявлення фактів економічних злочинів і притягнення винуватців до суворої відповідальності.

Як підтверджує світова практика, за періоди тоталітарних правлінь у багатьох країнах світу в громадськості формувалася думка про відсутність економічної злочинності в таких державах, що не повною мірою відповідає дійсності. Припинення діяльності економічних злочинних угруповань підтвердилося рядом показових судових процесів на початку 80-х pp., коли до кримінальної відповідальності притягувалися посадові особи з числа керівників правоохоронних, державних та партійних органів [27, с. 123],

Особливо активізувала свою діяльність економічна злочинність у період розпаду Союзу PCP. Керівники державних органів в Україні, яка здобула політичну самостійність, виявились неспроможними розробити реальну програму економічних реформ, що спричинило масові зловживання службовим становищем керівниками підприємницьких структур та розкрадання державного і колективного майна. Економічна злочинність в цей період могла функціонувати лише паразитуючи на державній власності і зумовлювалася недосконалістю системи керівництва народним господарством.

Реформування економіки держави, яке здійснювалося в умовах соціалізму, що зберігся на початку 90-х pp., надало правову волю підприємництву. В той же час економічна основа для нього була відсутня, оскільки порушувався історичний генезис, розірваний майже на 80 років, процесу накопичення приватного капіталу. Більшість підприємців вступала в нові ринкові відносини без відповідних основних і обігових засобів. Фінансові ресурси для їх кредитування в Україні були відсутні. Поряд з цим ринок вимагав від нових підприємців легальної конкуренції з державною власністю, що було їм не під силу.

Основною проблемою цього періоду стала необхідність роздержавлення власності, яка розпочалася зі значним запізненням, оскільки були відсутні необхідні теоретичні положення та практичний досвід. В таких умовах для розвитку підприємництва необхідним було використання власності державних підприємств в інтересах приватних фірм, чим вдало користувались окремі їх керівники [13, с. 6].

Аналіз етапу становлення приватного бізнесу в Україні дозволяє зробити висновок про те, що він розпочав своє функціонування в державних і колективних підприємствах. Усі великі при ватні структури утворились завдяки викупу за порівняно незначні кошти, шляхом заниження залишкової вартості, основних засобів. Поспішність у проведенні економічних реформ через відсутність всебічно розробленої концепції перетворила їх у стихійне явище із нанесенням значних збитків державному бюджету.

Під час ліквідації адміністративно-командної системи в Україні було зруйновано державне регулювання економікою. Перехід до ринку значно ослабив централізований контроль за збереженням і використанням державної власності. В той же час такі заходи відкрили шлях для вільного підприємництва та особистого збагачення керівників таких підприємств. Диспропорція в фактичному рівні матеріального забезпечення керівників таких економічних структур і приватних підприємств зростала з кожним роком.

Першим кроком для усунення таких диспропорцій стало створення в системі функціонуючих державних підприємств кооперативів та доручення їм реалізовувати вироблену на підприємствах готову продукцію і сировину. Тобто кооперативи, створені при державних підприємствах, стали підставою для отримання директорським корпусом значних коштів, які не оприбутковувались в касах господарюючих суб'єктів. Це стало одним із основних елементів перекачування офіційних коштів державних підприємств у нелегальні.

Характеризуючи причини активізації діяльності економічної злочинності, необхідно відмітити, що, намагаючись побудувати в Україні нову соціально-економічну систему, ми до сьогодні опираємось на колишню ідеологію. Головну роль в ньому відіграють корумповані структури. Ними повністю контролюються такі основні народногосподарські галузі, як енергетика і металургія. Торгівля газом і електроенергією знаходиться в руках окремих монополістів, які безпосередньо через урядові структури диктують високі ціни, кабальні умови оплати державним та колективним підприємствам, а також приватним особам [ЗО, с. 79), вони складають основу економічної злочинності в Україні.

Російські автори до економічної злочинності відносять корисливі злочини: проти власності, у сфері економічної діяльності та проти інтересів служби в господарських організаціях. Разом з цим понять економічної злочинності чи злочинності у сфері економіки російські науковці не визначають, обмежуючись лише переліком злочинів, що входять до складу цього явища. Так, наприклад, відомий кримінолог А. Долгова визначає економічну злочинність як сукупність декількох десятків складів злочинів, передбачених кримінальним законом, до яких відносяться: розкрадання, незаконні угоди з валютними цінностями, виготовлення чи збут фальшивих грошей чи цінних паперів, укриття доходів від оподаткування, обман споживачів, укриття коштів в іноземній валюті, незаконне підприємництво у торгівлі, контрабанда, випуск, продаж товарів, що не відповідають вимогам безпеки, та інші злочини. До основних її ознак вона відносить високу латентність,

тісний зв'язок з організованою злочинністю, корисливу мотивацію та стійкі негативні тенденції.

Російський науковець Є. Дементьєва на підставі аналізу зарубіжної кримінологічної літератури визначає такі ознаки кримінально караних діянь у сфері економічної діяльності:

· здійснюються в межах та під прикриттям законної економічної діяльності;

· мають корисливий характер;

· характеризуються триваючим систематичним розвитком;

· спричиняють шкоду економічним інтересам держави, приватного підприємництва та громадян;

· вчинюються юридичними та фізичними особами, які діють від імені та в інтересах підприємства.

Отже, перехід України до нової економічної системи спричинив глобальну кризу в усіх сферах життєдіяльності. Одним з найбільш небезпечних проявів такої кризи є економічна злочинність, яка стала підґрунтям для організованої злочинності. Саме вона, внаслідок особливих умов, які надають їй усталеності, збільшує рівень корумпованості державного апарату та правоохоронних органів.

Виходячи із результатів вивчення економічної злочинності, варто відмітити її відмінність від традиційної злочинності (крадіжки, грабежі, розбої тощо) такими особливостями:

· факт вчинення традиційного злочину очевидний, в той же час економічний злочин вчиняється з використанням витончених способів приховання слідів, виконавців, коштів чи майна, отриманих злочинним шляхом;

· засудження злочинця за вчинення традиційного злочину має для нього стримуючий ефект і, в більшості випадків, є незначним. Застосування ж цього заходу до суб'єкта економічного злочину є більш ефективним, оскільки він боїться втратити свій соціальний статус та респектабельність.