Економічна теорія - Мочерний С.В. - 1.4. Економічний прогрес і його рушійні сили

Упродовж всієї історії людства поступально розвивалися продуктивні сили (насамперед головна — людина ), поглиблювався суспільний поділ праці, еволюціонували відносини економічної власності, вдосконалювався господарський механізм. Економічний процес супроводжувався розвитком соціального прогресу суспільства, тобто еволюцією політики, права, національних відносин, культури, ідеології тощо. У зв'язку з цим постають питання, що є мірилом, основним критерієм економічного та соціального прогресу, чому відбувається зміна економічних систем, що є рушійною силою цих процесів, які закони управляють ними тощо. Отримати на них відповідь можна,розкривши сутність економічного прогресу, його основні рушійні сили, фактори, що йому сприяють, а також притаманні еволюції економічних систем найважливіші закони.

Сутність та критерії економічного прогресу

Сутність економічного прогресу.

Відповідно до вимог системно-структурного аналізу системну сутність такого прогресу слід шукати у всіх підсистемах цілісної економічної системи.

Економічний прогрес (лат. progressive—рух уперед, розвиток) — поступальний розвиток (наявність кількісно-якісних та суттєвих змін) усієї економічної системи, зокрема кожної з головних підсистем: продуктивних сил і техніко-економічних відносин (а водночас і технологічного способу виробництва), організаційно-економічних відносин, економічної власності та господарського механізму.

Прогрес продуктивних сил — це розвиток (збагачення, поява нових ознак і особливостей) традиційних елементів певної підсистеми (людини, засобів виробництва та ін.) і поява нових (науки, інформації), та їх наповнення елементами якісно нового змісту, а також поступове зростання ролі людини, всебічний розвиток її сутнісних сил на шляху перетворення від людини економічної до соціальної.

Прогрес техніко-економічних відносин — поглиблення суспільного поділу праці у всіх формах на національній та інтернаціональній основі, збільшення галузей, сфер економіки та посилення раціональних зв'язків між ними.

Прогрес технологічного способу виробництва виражається у переході від способу виробництва, заснованому на ручній праці, до способу виробництва, що базується на машинній праці, а від цього — до технологічного способу виробництва, в основі якого лежить автоматизована праця і який діалектично заперечує попередні способи.

Прогрес організаційно-економічних відносин — це прогресивний розвиток менеджменту, маркетингу та інших елементів, що виражається у збагаченні та вдосконаленні відповідних форм.

Прогрес відносин економічної власності виявляється в еволюції типів і форм власності від індивідуального (приватного) до колективного (в різних її формах і ступенях зрілості), від колективного — до державного та наддержавного (або інтегрованого) типів (форм) власності.

Прогрес господарського механізму — це передусім еволюція ринкових важелів управління економікою, поступовий перехід від ринкового саморегулювання до монополістичної планомірності, від неї — до державного регулювання, до їх раціонального поєднання, а згодом — до наднаціональних форм і методів управління економікою в межах цілих регіональних об'єднань (наприклад, ЄС, до якого в 2004 р. входили 25 країн Європи).

Економічний прогрес є основою суспільного прогресу, елементами якого (крім економічного) є соціальний, правовий, політичний, національний, культурний, духовний та інші види прогресу. Суспільний прогрес виражається у послідовній зміні суспільно-економічних формацій. Загальною тенденцією історичного розвитку є поступовий перехід від сформованих природними факторами (географічним середовищем, кількістю населення) суспільних систем до складніших, прогрес яких забезпечують зростаюча кількість факторів і джерел розвитку. Так, нині якісно новим фактором суспільного, зокрема економічного, прогресу є дух народу, енергія і активність нації, національна психологія та свідомість людей.