Економічна теорія - Мочерний С.В. - Еволюція поглядів щодо сутності поняття "ринок".

Ринок е складовою товарно-грошових відносин, здебільшого їх організаційною формою. Але його структура також надзвичайно складна. Ринок еволюціонував від найпростіших форм обміну до дедалі досконаліших, внаслідок чого у розвинутих країнах натепер налічується понад 10 його видів. З товарно-грошовими відносинами, зокрема ринковими, тісно пов'язані кілька економічних систем.

Сутність і структура ринку

Еволюція поглядів щодо сутності поняття "ринок".

Ринок як один з інститутів товарного виробництва існує майже 7 тис. років. Перші спроби дати його наукове визначення були зроблені менше двох століть тому. Навіть А. Сміт і Д. Рікардо розглядали ринок як одне з поверхових явищ економіки, тому це поняття використовувалось ними здебільшого для характеристики ринкового попиту.

Спочатку домінувало побутове розуміння поняття "ринок" як синоніма терміна "базар" — певної ринкової площі, на якій велась роздрібна торгівля. (Таке початкове спрощене побутове трактування збереглося в працях окремих сучасних економістів.) З ХП ст. у містах відбуваються численні регулярні ярмарки. Замість "ринок" усе частіше застосовують термін "район торгівлі". Саме тому французький економіст Антуан-Огюстен Курно (1801—1877) першим у науковій літературі визначення поняття "ринок" починає з терміна "район". Ринок, на його думку, це всякий район, на якому відносини покупців і продавців один з одним настільки вільні, що ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватись. Позитивним у цьому визначенні є характеристика ринку через відносини його суб'єктів.

Цей аспект визначення відтворювався у працях західних економістів і надалі. Так, А. Маршалл розглядав ринок як будь-яку групу людей, які вступають у тісні ділові відносини і укладають великі угоди щодо будь-якого товару. Проте у його визначенні, як і у дефініції Курно, відсутня чітка класифікація самих відносин: Курно називає їх просто відносинами, Маршалл — цільовими. Водночас визначення Курно є досконалішим, оскільки в ньому акцентуються саме відносини, а у Маршалла — групи людей. Такий самий недолік властивий трактуванню ринку як сукупності покупців.

К. Макконнелл і С. Брю у підручнику "Економікс" ринок розглядають як "інститут або механізм, який зводить разом покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг". Американський економіст П. Хейне стверджує, що ринок — "це просто набір взаємозв'язків, або конкурентних торгів". У обох дефініціях упущено таку важливу властивість ринку, як відносини між людьми і сутнісні ознаки цього інституту.

"Сучасний економічний словник" трактує ринок як "1) місце купівлі-продажу товарів і послуг, укладання торгових угод; ) економічні відносини, пов'язані з обміном товарів і послуг, внаслідок яких формуються попит, пропозиція і ціна". Автори "Великого економічного словника" характеризують ринок як") сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, завдяки яким здійснюється реалізація товарної продукції і остаточно визначається суспільний характер втіленої в ній праці; ) будь-який інститут або механізм, який зводить разом покупців і продавців конкретного товару або послуг". В "Економічній енциклопедії" за редакцією Л. Абалкіна стверджується, що, "на відміну від побутового значення цього слова (місце, де з більшою або меншою регулярністю зустрічаються продавці і покупці певних товарів), ринок в науці визначається як сукупність умов, завдяки яким покупці і продавці товару (послуги) вступають у контакт один з одним з метою купівлі або продажу цього товару (послуги)".

Дещо по-іншому ринок як економічну категорію трактують українські вчені. Так, у підручнику "Основи економічної теорії: політекономічний аспект" за редакцією Г. Климка визначення "самодостатній ринок, автоматично діючий механізм, що саморегулюється" охарактеризоване як абстракція, яка певною мірою відображає реалії XIX ст. На відміну від цього "сучасний ринок — це один з феноменів, що обслуговує складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють різні закономірності, численні регулюючі інститути (насамперед державні) і масова свідомість". А. Задоя та Ю. Петруня визначають ринок як "спосіб взаємодії економічних суб'єктів, що базується на ціновій системі і конкуренції". Інші українські вчені розглядають ринок як цілісну систему "економічних відносин і зв'язків між покупцями і продавцями, що будуються на основі ринкових цін".

Наведеним дефініціям поняття "ринок" властиві такі основні недоліки:

1) відсутність характеристики категорії через поняття "економічні відносини" у більшості з визначень. Навіть ті економісти, які ці відносини називають, трактують їх по-різному. Окремі автори замість економічних відносин невиправдано пропонують категорію "соціально-економічні відносини";

2) ігнорування суб'єктно-об'єктних відносин. Замість цього в окремих визначеннях називають лише суб'єкти або об'єкти таких відносин (тобто товарів та послуг);

3) відсутність системного концептуального визначення, в якому були б синтезовані основні ознаки ринку як економічної категорії;

4) здебільшого антиісторичний підхід до проблеми.

Автори підручника "Основи економічної теорії: політекономічний аспект" за редакцією Г. Климка намагаються розглянути цю проблему (коли називають ринок і сучасний ринок), але визначення сучасного ринку у підручнику відсутнє.

Історичний аспект категорії "ринок" може бути з'ясований шляхом виокремлення сучасних суб'єктів ринку, акцентування на типі ринку (вільний, регульований та ін.).

Сучасний ринок — регульована система економічних (техніко-економічних, організаційно-економічних та економічної власності) відносин між суб'єктами різних типів і форм власності і господарювання, в межах окремих країн I світового господарства з приводу купівлі товарів І послуг згідно з законами товарного виробництва.

Таке визначення може бути конструктивним з погляду економічної теорії, але воно недостатнє для характеристики політико-економічного аспекту ринку, тобто з боку відносин економічної власності.

В одному із сучасних російських підручників з політекономії робиться спроба в контексті суспільної форми визначити ринок: "це суспільна форма організації і функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробника і споживача без посередницьких інститутів"5. Проте таке тлумачення розширює зміст ринку до системи виробничих відносин (відносин економічної власності) у всіх сферах суспільного відтворення, що науково не аргументовано. Доцільніше говорити про ринок як форму організації товарно-грошових відносин. В одній із названих вище робіт українських вчених з акцентом на політекономічний аспект відсутнє ґрунтовне визначення не лише в такому аспекті, айв економічному контексті.

Щоб обґрунтувати політико-економічне визначення ринку, треба перейти від категорії "економічна власність" до "привласнення" як форми реалізації власності. Привласнення у сфері обміну, де відбувається купівля-продаж товарів, є вторинним порівняно з привласненням у сфері безпосереднього виробництва. Так, привласнення частини неоплаченої праці найманих робітників на підприємстві відбувається через подовження робочого дня, підвищення інтенсивності праці тощо. У процесі обміну на ринку таке привласнення здійснюється під час купівлі-продажу робочої сили, зокрема при встановленні заробітної плати нижче вартості товару робоча сила (а отже, нееквівалентності у сфері обміну) та інших випадках.

Органічний зв'язок ринку з відносинами економічної власності (привласнення) виявляється і в тому, що процес купівлі-продажу товарів і послуг означає водночас наявність відносин відчуження-привласнення.

Ринок (у політекономічному аспекті) — сукупність відносин економічної власності з приводу вторинного привласнення й відповідного відчуження у сфері обміну через механізм цін на товари і послуги (передусім на ціну робочої сили), механізм інфляції, а також державного та наддержавного регулювання цін, попиту і пропозиції.

Системно економічну сутність ринку та його політекономічний аспект розкривають виконувані ним функції.

Функції ринку та умови його діяльності і розвитку.

В економічній літературі функції ринку часто трактуються звужено і однобоко, що призводить до несистемного розуміння його сутності.

До основних функцій ринку, які характеризують вплив ринку і змін, що на ньому відбуваються, на зміни інших явищ і процесів, а отже, взаємозалежностей між ними, належать:

— ціноутворююча функція — остаточне визначення вартості товарів і послуг, їх ціннісних еквівалентів у процесі реалізації, перетворення продукту праці на товар, втіленої у продукті суспільно необхідної праці і корисності — у вартість;

— регулююча функція — остаточне узгодження (початкове узгодження відбулося при здійсненні маркетингової діяльності підприємств) обсягів виробництва і споживання, а отже, пропозиції і платоспроможного попиту як щодо загального обсягу, так і стосовно асортименту товарів і послуг. Таку саму роль виконує ринок в узгодженні пропорцій між нагромадженням і споживанням та інших;

— спонукаюча функція — спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати виробництва (тобто витрати на окремому підприємстві) порівняно Із суспільно необхідними, підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, їх якостей та споживчих властивостей, що на макрорівні виявляється у стимулюванні науково-технічного прогресу, ефективності суспільного виробництва;

— інтегруюча функція — забезпечення безперервності всіх сфер суспільного відтворення (зокрема, прямого та опосередкованого зв'язку між виробництвом і споживанням) як основи цілісності національної економічної системи, а також її взаємозв'язку з іншими національними економіками у масштабі світового ринку через прямі та зворотні економічні зв'язки;

— контролююча функція — сприяння контролю споживачів над виробництвом, посиленню економічності споживання шляхом зіставлення грошових доходів із цінами;

— функція розвитку — стимулювання конкуренції між виробниками товарів і послуг в межах окремих країн і світового господарства, а отже, рушійних сил розвитку економіки;

— функція санації — очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції. Це унеможливлює або значно ослаблює виробництво заради виробництва, тобто знижує витратний характер економіки;

— інформаційна функція — постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна оперативно змінювати плани господарської діяльності.

Деякі функції ринку негативно впливають на зміну окремих аспектів економічної системи, тобто є дисфункціональними:

— функція провокування та здійснення банкрутства — диференціація товаровиробників, неминучість банкрутства частини з них;

— функція породження монополістичних тенденцій в економіці — концентрація виробництва і власності, а також централізація власності, що на певному етапі призводить до виникнення монополій передусім у сфері обміну, до яких належать синдикати і трести;

— функція диспропорційності — нерівномірність у розвитку окремих галузей, регіонів, у тому числі в межах світового господарства. У політекономічному аспекті ця дисфункція ринку посилює дію закону нерівномірності економічного розвитку, диференціацію капіталістичного відтворення і, як наслідок, нерівномірність у відтворенні робочої сили, відносин економічної власності;

— функція нерівномірного розвитку — дисбаланс розвитку різних елементів продуктивних сил. Ринок не спроможний розвивати фундаментальні наукові дослідження (внаслідок чого гальмується прогрес дослідно-конструкторських розробок на рівні підприємств), підвищувати загальноосвітній рівень робочої сили в масштабі всієї країни (тому стримується розвиток основної продуктивної сили);

— антисоціальна функція — нерівномірний розподіл економічної власності в суспільстві, соціальна незахищеність окремих соціальних верств і груп населення;

— антиекономічна функція — ринок посилює наростання інфляційних процесів в економіці, поглиблює економічні кризи, сприяє зростанню кількості безробітних;

— антиекологічна функція — відсутність внутрішніх ринкових стимулів до збереження природи (як наслідок — на певному етапі розвитку капіталістичного способу виробництва виникає екологічна криза);

— платіжнозвужуюча функція — зниження платоспроможного попиту споживачів шляхом штучного підвищення цін підприємствами-монополіста-ми, гіпертрофованої реклами тощо.

Крім цих дисфункцій, ринок не може вирішити багато інших соціально-економічних проблем сучасності. Відомі американські економісти Е. Долав та Д. Ліндсей, узагальнивши різні дефекти ринку, навіть запровадили термін "фіаско ринку", яким, зокрема, пояснюють необхідність втручання держави в економіку.

Вітчизняні реформатори, які упродовж 90-х років XX ст. (а деякі й нині) закликали до переходу від адміністративно-командної економіки до ринку, не враховували, що ринку властиві і негативні особливості, які можуть переважати позитивні. Якщо навіть послуговуватись науковим визначенням ринку без урахування негативних аспектів, то його побудова означає необхідність формування сучасних економічних відносин лише в одній із сфер суспільного відтворення — у сфері обміну — похідній від сфери безпосереднього виробництва. А таке розуміння сфери обміну і ринку не збігається з тлумаченням обміну (йдеться передусім про обмін діяльністю між людьми, який виникає на основі суспільного поділу праці) як передумови існування людства, не поширеним у західній науковій літературі.

Держава і наддержавні органи повинні проводити таку економічну політику, яка посилюватиме позитивні функції ринку і послаблюватиме або нейтралізуватиме частину негативних.

Для того щоб виконувати свою конструктивну роль, ринок повинен відповідати основним критеріям, тобто бути:

1) ринком цивілізованих покупців ("покупець завжди має рацію"). Тоді пропозиція дещо перевищує попит, завдяки чому продавці, намагаючись продати товар (послугу), поліпшують якість його і обслуговування, удосконалюючи виробництво;

2) всебічно вивченим через досконалу маркетингову діяльність торговельних підприємств, що функціонують у сфері обігу, підприємств-товаровиробників, з урахуванням державних прогнозів та поточних і перспективних планів;

3) немонополізованим або маломонополізованим;

4) раціонально і оптимально регульованим.

Щоб ринок задовільно виконував свої основні функції, необхідно забезпечити комплекс умов.

Умови формування і розвитку ринку.
Критерії класифікації та структура ринків
Критерії класифікації ринків.
Сутність та основні елементи інфраструктури ринку
Інфраструктура як економічна категорія.
Основні елементи та підсистеми сучасної інфраструктури ринку.
2.4. Ринкова рівновага та механізми її досягнення
Основні закони ринкової рівноваги та механізм їх дії
Сутність попиту та пропозиції.
Закон попиту.
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru