Економічна теорія - Мочерний С.В. - Причини виникнення та критерії класифікації монополій.

Передумовами змін в технологічному способі виробництва були промислова революція кінця XVIII — початку XIX ст., винаходи, виникнення нових галузей промисловості та швидкий його розвиток. Узагальнено вони виявлялися в концентрації виробництва, паралельно з яким відбувався процес концентрації капіталу.

Концентрація капіталу — зростання масштабів відокремлено функціонуючих форм капіталу (капіталістичної власності), що здійснюється під впливом дії відповідного закону.

Глибинною сутністю цього процесу є закон концентрації капіталу.

Закон концентрації капіталу (капіталістичної власності) — внутрішньо необхідні, сталі, суттєві зв'язки між потребами розвитку продуктивних сил на різних типах підприємств, масштабами концентрації виробництва і необхідністю розширення на цій основі джерел фінансування за рахунок зростаючого привласнення результатів чужої праці.

Ці процеси підпорядковуються дії окремих законів, унаслідок чого з маси дрібних і середніх підприємств поступово виокремлюється кілька найбільших (остання третина XIX ст.). Перед ними постає альтернатива: або продовжувати виснажливу конкуренцію, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо. Переважно великі підприємства обирають другий шлях, який приводить до укладення між ними угод (таємних і відкритих), що є однією з найхарактерніших особливостей монополізації економіки. Отже, поява підприємств-монополістів — закономірний етап розвитку продуктивних сил, еволюції ринку, дії закону конкуренції, концентрації виробництва і капіталу.

Монополії виникають не лише внаслідок концентрації виробництва і капіталу, а й на основі їх централізації.

Централізація виробництва — збільшення масштабів виробництва продукції внаслідок об'єднання кількох окремих підприємств в одне із загальним управлінням.

Цей процес відбувається паралельно з централізацією капіталу.

Централізація капіталу — збільшення розмірів капіталу (капіталістичної власності) внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів.

Типовим виявом централізації капіталу є утворення акціонерних компаній.

Ще однією важливою причиною виникнення монополій є перетворення індивідуальної (приватної) капіталістичної власності на гальмо розвитку продуктивних сил, тобто дія закону відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил.

Унаслідок цих процесів розвивається суспільна форма монополій, тобто відносини монополістичної власності, елементами яких є:

— відносини економічної власності між власниками монополістичних підприємств, представлених монополістичною буржуазією (в тому числі менеджерами вищої ланки), та найманими працівниками щодо привласнення створеного останніми необхідного і додаткового продукту;

— відносини економічної власності з приводу привласнення монополістичною буржуазією частини створеної на малих і середніх підприємствах додаткової вартості через механізм монопольно високих та монопольно низьких цін;

— відносини економічної власності між монополіями і державою щодо вилучення частини прибутків через механізм оподаткування та отримання різноманітних пільг та субсидій з державного бюджету.

Ці відносини розвиваються у всіх сферах суспільного відтворення, передусім у сфері безпосереднього виробництва і обміну, внаслідок чого виникають різні форми монополій. У сучасній економічній літературі виокремлено мало таких форм, що зумовлено спрощеним розумінням сутності самих монополій і вимагає з'ясування критеріїв їх класифікації.

Класифікація монополій пов'язана зі структурою економічної системи сучасного капіталізму, передусім з матеріально-речовим змістом та суспільною формами. У першому разі така класифікація ґрунтується на структурі технологічного способу виробництва, в другому — на структурі економічної власності, її окремих типів і форм. Відповідно до структури технологічного способу виробництва, зокрема структури продуктивних сил, слід виокремлювати один узагальнюючий тип монополії — техніко-економічний, а в його межах розрізняти такі окремі види:

1) техніко-технологічний (базується на монополізації передових наукомістких засобів праці та передових технологій);

2) кадровий (оснований на монополізації найбільш освіченої та кваліфікованої робочої сили);

3) сировинний (ґрунтується на монополізації найкращих джерел сировини);

4) науковий (основою є монополізація передових досягнень науки, зокрема патентів, ліцензій, інших форм інтелектуальної власності);

5) енергетичний (базується на монополізації найпрогресивніших джерел енергії, використовуваних людьми сил природи);

6) інформаційний (ґрунтується на монополізації новітніх інформаційних технологій та засобів зв'язку);

7) організаційний (оснований на монополізації передових форм і методів організації виробництва і праці);

8) організаційно-економічний (базується на монополізації найкращих управлінських кадрів, передових маркетингових дослідженнях та ін.).

Відповідно до структури економічної власності слід розмежовувати три основні типи монополій:

— державна (заснована на монополізації власності на частину засобів виробництва, національного доходу, інтелектуальної власності тощо);

— колективна (ґрунтується на привласненні асоційованим, колективним капіталістом різних елементів системи продуктивних сил);

— приватнокапіталістична (базується на власності однієї особи або сім'ї та зосередженні в одних руках функцій управління, в тому числі контролю за власністю).

Залежно від фаз суспільного виробництва необхідно виділяти виробничу (промислову, транспортну та ін.), ринкову або обмінну (оскільки вона базується на монополізації сфери обміну чи ринку у вузькому значенні цього поняття, виокремлюють передусім торговельні монополії), розподільчу (банківську, яка займається розподілом кредитних ресурсів та ін.), споживчу (монополізація сфери попиту) монополії. Внаслідок їх злиття виникають якісно нові типи монополій (наприклад, поєднання промислової і банківської монополії формує фінансову монополію), які достатньо повно висвітлені в економічній літературі.

Окремі форми монополій розмежовують залежно від диференціації продукту, технології виробництва і обслуговування споживачів та інших критеріїв: монополія окремого підприємства; монополія, що базується на диференціації продукту; природна монополія.