Економічна теорія - Мочерний С.В. - Співвідношення монополії і конкуренції.

Співвідношення монополії і конкуренції.

У найзагальнішому контексті воно означає процес діалектичної взаємодії двох рушійних (і водночас гальмівних) сил капіталістичного способу виробництва на вищій стадії його розвитку, який є виявом взаємовпливу і взаємозаперечення законів монополізації та конкуренції й супроводжується посиленням або послабленням кожної з них.

Уперше діалектику такої взаємодії описав К. Маркс, зазначивши, що на практиці наявні не тільки конкуренція, монополія та їх антагонізм, а й їх синтез, який є рухом: монополія створює конкуренцію, і навпаки. Синтез полягає в тому, що монополія існує, тому що постійно вступає в конкурентну боротьбу.

Історично першою виникла конкуренція, глибинну сутність якої найповніше відображають її закони. Найінтенсивніше вони діють на нижчій стадії розвитку капіталізму (початок XVI — кінець XIX ст.). На початку XVI ст. виникають перші монополії — англійська Ост-Індська компанія, голландська Ост-Індська компанія. Однак вони були монополістами у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а монополізація економіки в межах національних країн відбувається наприкінці XIX — на почату XX ст., а отже, починає діяти закон монополізації виробництва і власності — стадійний економічний закон. Тому діалектична взаємодія монополії і конкуренції є вираженням взаємодії двох типів економічних законів.

У процесі взаємодії монополії і конкуренції на вищій стадії капіталізму переважаючою формою конкуренції стає монополістична (або недосконала). Це означає, що переважаючою рушійною (і гальмівною) силою є монополія, а у співвідношенні законів монополізації і конкуренції домінує закон монополізації.

Усі загальні та спільні економічні закони підпорядковуються дії специфічних і стадійних економічних законів, а передусім — основному економічному закону, що є специфічним. Водночас у певний період існування капіталістичного способу виробництва може посилюватися або послаблюватися дія всезагальних і загальних економічних законів, з одного боку, та специфічних і стадійних економічних законів — з іншого. Так, в останні десятиліття XX ст. (з розгортанням НТР) у розвинутих країнах посилилася конкурентна боротьба, що стала істотним імпульсом у розвитку рушійних сил капіталістичного способу виробництва.

Рушійною силою розвитку економіки є певною мірою і монополія, тому антимонопольне законодавство США захищає монополії, які розробили та освоїли нову ефективну продукцію протягом періоду дії патенту на цей товар. Монополія має низку переваг порівняно з немонополізованим підприємством. Однак монополія є і гальмівною силою, оскільки придушує конкуренцію, наживається, встановлюючи монопольно високі ціни, монополізуючи патенти, ліцензії, гальмує науково-технічний прогрес, посилює інфляційні процеси та ін.

Поєднання монополії і конкуренції якісно змінює форми і методи конкурентної боротьби, частково зберігає методи конкуренції, властиві домонополістичному капіталізму, зокрема неекономічні методи. Так, за даними журналу "Ю. С. Нью енд Уорлд Ріпорт" (органу ділових кіл США), у 1971—1980 рр. щонайменше 2690 корпорацій були засуджені за здійснення карних злочинів, хоча суди розглянули лише незначну частину порушень закону про досконалу конкуренцію. Крім того, висновок про переважання конкуренції над монополією чи про їхню рівність методологічно означає заперечення якісного перетворення домонополістичного капіталізму на вищу стадію і домінування специфічних і стадійних законів.

Оцінюючи співвідношення монополії і конкуренції, слід враховувати вимоги законів діалектики, передусім закону заперечення заперечення. Таке заперечення є не повним, а діалектичним, зі збереженням позитивних властивостей попередніх типів і форм економічної власності, господарювання і методів економічної боротьби. На практиці це означає існування сотень тисяч і навіть мільйонів дрібних і середніх капіталістичних підприємств, створення ними значної частки національного доходу, додаткової вартості і привласнення значної її частини монополіями. Аналізуючи співвідношення монополії і конкуренції в сучасних умовах, необхідно також враховувати, що категорія "конкуренція" поповнюється елементами якісно нового змісту на вищій стадії капіталізму. Оскільки в цьому періоді товарне виробництво набуває організованішого характеру, то й конкуренція стає організованішою, піддається корпоративному регулюванню і контролюванню. Система конкурентної боротьби, її форми і методи певною мірою монополізуються. Ця особливість сучасної конкуренції виразно виявляється у залежності підприємств від монополій через контрактну систему. Регульованішою та організованішою є конкурентна боротьба між самими монополіями за державні замовлення. Цьому сприяє й антитрестівське законодавство. У США, наприклад, корпорація, яка захопила 90 % ринку на певний товар, підлягає розпуску і перебуває під контролем держави. Регулюють конкуренцію (її форми та методи) наднаціональні економічні угруповання на зразок ЄС.

Аналогічне співвідношення монополії і конкуренції формується у сфері світового капіталістичного господарства. Так, у США експортну торгівлю здійснюють 3 % загальної кількості компаній, причому на 250 із них (менше 0,5 % усіх компаній-експортерів) припадає до 80 % усього експорту США, а 50 найбільших монополій контролюють майже третину товарного експорту країни. Однією з особливостей цього процесу є звуження сфери дії вільної конкуренції. На сучасному етапі до 60 % світових ринків контролюють гігантські ТНК. Істотну роль у монополізації цієї сфери відіграє внутрікорпораційний обмін, через який транснаціональний монополістичний капітал контролює до 40 % міжнародної капіталістичної торгівлі. Організованого характеру конкуренції у цій сфері надає державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.