Кредит і банківська справа - Вовчак О.Д. - 6.1 Створення та реєстрація банку

6.1. Створення та реєстрація банку

6.2. Організаційна структура банку

6.3. Ліцензування банків та банківської діяльності

6.4. Реорганізація і ліквідація банку

6.5. Банківські об'єднання: порядок створення та їх типи

6.1 Створення та реєстрація банку

Механізм створення та функціонування українських банків, як і інших суб'єктів підприємництва, діяльність яких заснована на комерційному розрахунку, визначається чинним законодавством. Разом із тим до банків як унікальних установ, що працюють зі специфічним товаром — грошовими ресурсами, висувають особливі вимоги та умови створення і реєстрації, що визначено Законом України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України" та відповідними нормативними актами Національного банку України, зокрема, Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень.

Банки, незалежно від місця їх розташування та територіального характеру діяльності, зобов'язані проходити реєстрацію у Реєстрі юридичних і фізичних осіб, а також у Національному банку України. Саме з моменту реєстрації банку Національним банком України в Державному реєстрі банків він вважається створеним та набуває статусу юридичної особи.

Згідно з банківським законодавством України, банки різних видів і форм власності до 2006 р. могли створюватись у вигляді:

— акціонерного товариства;

— товариства з обмеженою відповідальністю;

— кооперативного банку.

Починаючи з 2007 p., банки можуть створюватися лише у формі акціонерних товариств та кооперативних банків.

Учасниками банку можуть бути юридичні й фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь (володіє 10 або більше процентами статутного капіталу), об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Державна реєстрація банку включає такі етапи (рис. 6.1):

Рис. 6.1. Основні етапи державної реєстрації банку

Основною передумовою створення банку, як звичайної юридичної особи, є формування статутного капіталу як фонду коштів, що вносяться засновниками для забезпечення початку фінансово-господарської діяльності банку.

Розмір статутного капіталу банку визначається згідно з рішенням засновників. До 2007 р. він не міг бути меншим:

— 1 млн євро — для місцевих кооперативних банків;

— 3 млн євро — для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області;

— 5 млн євро — для банків, які здійснюють свою діяльність на всій території України.

Відповідно до внесених у 2006 р. змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність", статутний капітал банків з 1 січня 2007 р. повинен становити 10 млн євро.

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійснюють за офіційним курсом гривні до офіційних валют, встановленим Національним банком України на день укладення установчого договору.

Формування та збільшення статутного капіталу банку можуть здійснюватися тільки шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях. Порядок формування статутного капіталу банку більш детально розглянуто у темі 4.

Для формування статутного капіталу в територіальному управлінні НБУ за місцем знаходження банку відкривається тимчасовий рахунок, на який кожний засновник (учасник) вносить визначену установчими документами частку статутного капіталу.

Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:

— заяву про реєстрацію банку за підписом уповноваженої особи, яка призначена відповідальною за реєстрацію банку установчими зборами;

— установчий договір, підписаний засновниками банку та завірений їхніми печатками. Підписи фізичних осіб завіряють нотаріально;

— статут банку, затверджений установчими зборами і підписаний уповноваженою особою;

— протокол установчих зборів, підписаний головою та секретарем зборів, або Постанову КМУ про створення державного банку;

— бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, у тому числі розрахункові балансовий звіт і звіт про прибутки й збитки банку на кінець першого року його діяльності, стратегію діяльності банку на найближчі три роки;

— інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку (10 і більше процентів);

— бухгалтерську та фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) для учасників — юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

— довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) для учасників — фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

— відомості про кількісний склад спостережної ради, правління, ревізійної комісії;

— копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку;

— нотаріально завірені копії установчих документів учасників банку, які є юридичними особами і матимуть істотну участь у банку;

— копії звіту про проведення відкритої підписки на акції — для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;

— відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління і головного бухгалтера, кандидатури яких відповідають таким вимогам: наявність вищої фінансово-економічної, юридичної освіти чи освіти у галузі управління залежно від займаної посади; стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років; бездоганна ділова репутація.

Голова Правління банку та головний бухгалтер повинні мати попередній досвід керівної роботи у банках.

На керівні посади банків не можуть бути призначені такі особи (рис. 6.2):

Рис. 6.2. Категорії осіб, які не можуть обіймати керівні посади в банку

Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в реєстрації приймає Національний банк України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів, зазначених вище. У разі перевищення Національним банком України строку, призначеного для реєстрації, він сплачує засновникам комерційного банку штраф у розмірі 0,01 % оголошеного статутного капіталу банку за кожний день затримки.

Рішення НБУ про реєстрацію банку доводиться до відома Спостережної ради банку і територіального управління Національного банку України за місцем розташування банку у вигляді листа за підписом заступника Голови Правління НБУ, до якого додається статут зареєстрованого банку, титульний аркуш якого завірено печаткою НБУ і підписом заступника Голови Правління НБУ.

Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України після отримання позитивного висновку Національного банку України про намір заснування державного банку. Статут державного банку затверджується відповідною Постановою Кабінету Міністрів України і має відповідати, насамперед, вимогам Закону України "Про банки і банківську діяльність" та спеціальних нормативно-правових актів Національного банку України. Банк має право додавати до свого найменування слово "державний", використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України.

Місцевий кооперативний банк створюється юридичними та фізичними особами відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" та чинного законодавства України про кооперацію. Мінімальна кількість учасників місцевого кооперативного банку має бути не менше ніж 50 осіб, кожна з яких незалежно від розміру своєї участі в капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Учасниками банку можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Водночас учасниками банку не можуть бути:

¾ юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації;

¾ юридичні особи, щодо яких неможливо встановити їх власників і джерела коштів, за рахунок яких такі юридичні особи здійснюють внески до статутного капіталу або купують акції банків.

Місцеві кооперативні банки та центральний кооперативний банк можуть залучати вклади тільки від своїх учасників.

Для створення банку з іноземним капіталом його засновники зобов'язані отримати попередній дозвіл НБУ. Для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом його правління також має отримати попередній дозвіл Національного банку України.

При будь-якому набутті банком статусу банку з іноземним капіталом, за умови, що іноземний інвестор набуває істотної участі, для державної реєстрації додатково до вищезазначених документів іноземний інвестор подає такі (рис. 6.3):

Рис. 6.3. Перелік документів на створення банку з іноземним капіталом

У разі, якщо іноземний інвестор є фізичною особою, він подав:

— письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в Україні, видану державним контролюючим органом країни, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог законодавства країни його перебування щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон. Письмова згода має бути легалізована в консульській установі України, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України;

— анкету, яка має містити, зокрема, інформацію про відсутність судимості.

Банки можуть створювати відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва) згідно з вимогами Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, та внутрішньобанківських положень про філію та представництво. Реєстрація філій і представництв банків здійснюється шляхом унесення відповідної інформації до Державного реєстру банків.

Для створення відокремлених структурних підрозділів банк зобов'язаний розробити внутрішньобанківську систему реєстраційної кодифікації цих підрозділів та надати кожній філії, представництву внутрішньобанківські реєстраційні коди.

Філія банку — це банківська установа, яка не є юридичною особою, діє від імені головного банку на підставі окремого положення, має свій кореспондентський рахунок і МФО (за самостійної участі банківської установи в системі міжбанківських електронних розрахунків) або працює на єдиному (консолідованому) кореспондентському рахунку з головним банком та здійснює банківські операції, передбачені положенням про філію, за умови наявності та в межах дозволу, наданого банком — юридичною особою.

Філія є зареєстрованою після внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, який присвоює ідентифікаційний код і видає свідоцтво про реєстрацію. Операції філії банку мають відображатися на окремому балансі.

Представництво банку — це установа банку, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується. Представництво банку не має права здійснювати банківські операції.

Реєстрація представництва здійснюється протягом десяти робочих днів із дня отримання територіальним управлінням Національного банку України за місцезнаходженням банку всіх потрібних документів. Представництво вважається зареєстрованим після внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

З метою поліпшення обслуговування клієнтів та виконання певних функцій банк може відкривати такі структурні одиниці:

— відділення;

— власні обмінні пункти.

У разі їх відкриття банк зобов'язаний присвоїти кожному відділенню та власному обмінному пункту внутрішньобанківські реєстраційні коди згідно з внутрішньобанківською системою реєстраційної кодифікації.

Відділення має право виконувати операції після погодження його відкриття територіальним управлінням Національного банку України за місцезнаходженням відділення. Відкриття та функціонування власних обмінних пунктів банку здійснюється згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України.