Економічна теорія - Мочерний С.В. - Структура доходів і витрат сім'ї.

На всіх етапах еволюції соціально-економічної системи величезну роль відігравали функції і потреби сім'ї, яка (а незначними модифікаціями) існувала протягом усього розвитку цивілізації.

Сутність сім'ї в економічному аспекті комплексно розкривають виконувані нею економічні функції: демографічна (або дітородна); формування фізичних і розумових здібностей дітей або майбутньої робочої сили суспільства; ведення домашнього господарства, забезпечення нормальних побутових умов; формування основних потреб та інтересів індивіда; забезпечення необхідного рівня споживчого попиту для товарів і послуг; заощадження необхідних коштів для придбання товарів тривалого користування та забезпечення старості; відновлення працездатності зайнятих у народному господарстві членів сім'ї та дітей, що навчаються, тобто рекреаційна функція; соціалізація, тобто включення членів сім'ї в систему суспільних відносин країни (і в тому числі економічних, соціальних, політичних, національних, культурних та ін.); екологізація, тобто підготовка членів сім'ї до їх спілкування з природою, раціональної взаємодії людини і природи.

З еволюцією соціально-економічної системи окремі функції поступово відмирають, виникають і збагачуються новим змістом інші. Наприклад, в Україні за умов тотального зубожіння основної маси населення почала активно розвиватися така функція, як сімейний бізнес, водночас значно послабились демографічна, заощаджувальна, рекреаційна та інші функції.

Основою виникнення більшості функцій є формування та використання сімейного бюджету. Найважливішими його статтями є заробітна плата, підприємницький дохід, державні трансфертні платежі або доходи з суспільних фондів споживання (пенсії, стипендії, допомога, надання безкоштовних послуг у сфері освіти, охорони здоров'я та ін.), доходи від власності (відсоток, дивіденд, орендні платежі, рента), доходи від індивідуальної трудової діяльності та ін.

Виплати з фондів соціального страхування, або трансфертні виплати, разом із заробітною платою формують витрати на відтворення робочої сили, джерелом яких є необхідний продукт. Основними видами суспільних фондів споживання в Україні є фонди спільного задоволення і фонди для непрацездатних. Фонди спільного задоволення — це витрати держави на розвиток освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, дитячих дошкільних закладів та ін. Вони повинні забезпечувати процес колективного відтворення робочої сили. Витрати з цих фондів не пов'язані з участю в трудовій діяльності, величиною заробітної плати, стажем роботи тощо. Фонди непрацездатних — це пенсії, допомога з тимчасової непрацездатності, стипендії, оплата відпусток з приводу вагітності та пологів, допомога дітям та ін. Такі фонди також спрямовані на підготовку висококваліфікованої робочої сили (стипендії), на виконання демографічної функції сім'ї та ін. (оплата відпустки для вагітних). Деякі з цих витрат пов'язані з величиною заробітної плати в минулому і зі стажем роботи.

Із суспільних фондів споживання здійснюються також витрати на працевлаштування, соціальне житлове будівництво, охорону праці жінок та неповнолітніх, дотації на оренду житла, страхування від нещасних випадків та ін.

Основними статтями витрат сім'ї є витрати на харчування, придбання одягу та взуття, комунальні послуги (квартплата, електроенергія, газ, вода), придбання товарів тривалого користування (меблів, автомобіля та ін.), транспортні витрати, витрати на освіту, розваги, дозвілля, подорожі, виплата податків (у тому числі на соціальне страхування), купівля промислових товарів, добровільні пожертвування та внески в громадські організації, заощадження та ін.

У розвинутих країнах частка сімейних витрат на харчування становила на початку XXI ст. менше 15 %, в колишньому СРСР — менше 33 % (перевищення цієї межі за класифікацією ООН є ознакою бідності), в Україні у 2003 р. переважна більшість населення майже 80 % доходів сім'ї мусила витрачати на харчування. Крім того, доходи населення у жовтні 2008 р., за офіційними даними, порівняно з вереснем скоротились на 4,7 %. В країнах ЄС ще у 1987 р. витрати на відпочинок і розваги перевищували витрати на харчування. Значна частка витрат сім'ї спрямовується на оплату житла, транспорт (транспортні витрати у США досягають ЗО %), медичні послуги і освіту. В СРСР частка комунальних послуг не перевищувала 3 %, в Україні у 2003 р. — становила до 20 % доходів середнього сімейного бюджету.

Частину реальних доходів населення розвинутих країн використовує для придбання комфортного житла. У Великобританії, наприклад, уже понад 60 % сімей мають власні будинки. Предмети особистого вжитку людини (одяг, взуття, інші речі) купують з огляду на зручність, престижність тощо; продукти харчування — не з огляду на елементарну калорійність, а дбаючи про їх якісну структуру відповідно до фізіологічних потреб, науково обґрунтованих норм споживання.

Після Другої світової війни у високорозвинутих країнах за порівняно невеликий період до повсякденного вжитку увійшли сотні товарів побутового призначення (телевізор, холодильник, телефон тощо), помітно змінивши структуру потреб, звичок і настроїв людей.

Внаслідок глибокої економічної кризи в Україні недоступними для більшості населення стали товари довгострокового користування, оплата вищої освіти, високоякісних медичних послуг. За рівнем витрат на освіту Україна відстає від розвинутих країн приблизно у 15 разів, на охорону здоров'я — більше ніж у ЗО разів.