Економічна теорія - Мочерний С.В. - Перерозподіл національного доходу та його вплив на процес відтворення.

Після розподілу національного доходу відбувається його перерозподіл через механізм ціноутворення (сфера обігу), сплату різних видів податків у державний бюджет, соціальні витрати держави, внески громадян до громадських, релігійних, доброчинних фондів та організацій (сфера розподілу) та ін. Перерозподіл національного доходу означає процес розподілу державної власності на реалізацію державних функцій з метою розширеного відтворення економічної системи. Наприклад, через державні бюджети розвинутих країн перерозподіляється від 32 до 55 % ВВП, а в Україні у 1994 р. — 52,4 % ВВП, у 2003 р. — приблизно 28 % ВВП.

На основі перерозподілу національного доходу формуються вторинні, або похідні, доходи: виплата заробітної плати деяким працівникам державного сектору, пенсій, стипендій, допомоги багатодітним сім'ям, зарплати військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів тощо.

Основним джерелом вторинних доходів є податки. Зокрема, із заробітної плати середнього американського працівника вилучається до 33 % у формі прямих і непрямих податків. У колишньому СРСР високий рівень експлуатації значно послаблювався у процесі перерозподілу національного доходу, оскільки за рахунок державного бюджету громадянам надавались безкоштовні квартири, медичні послуги, освіта тощо (так, у 1990 р. виплати і пільги із суспільних фондів споживання становили в СРСР 620 крб. на одну особу).

Перерозподіл національного доходу здійснюється офіційними (або видимими) і неофіційними (невидимими) каналами. У першому разі це відбувається через механізм оподаткування, добровільних внесків у різні фонди і частково через механізм ціноутворення — коли держава або компанії (як правило, великі) офіційно повідомляють про підвищення ціни на певну групу товарів чи послуг. Так відбувається у розвинутих країнах.

У другому разі масштабніший неофіційний перерозподіл національного доходу здійснюється в межах тіньової економіки, яка в Україні становить понад 50 %.

Залежно від моделей економічної системи перерозподіл національного доходу через бюджет посилює або послаблює диференціацію доходів. Так, у США за період 1969—1987 рр. нерівність у розподілі доходів між п'ятьма групами зросла. У 1987 р. 20 % сімей, які мали найнижчі доходи, отримали тільки 4,6% сукупного суспільного доходу (до сплати податків), а у 1969 р. — 5,6 %. Водночас частка 20 % сімей з найвищими доходами зросла з 40,6 до 43,7 %. У наступні роки ця нерівномірність збільшилася із-за податкової системи. Так, у США максимальна ставка подохідного податку з 1960 по 2002 рік знизилась з 91 % до 30 %, внаслідок чого 1% найбагатшого населення зменшив (лише за 1995—2003 рр.) частку виплачуваних ним доходів у формі податків з ЗО % до 15,2 %. Якщо у 90-ті роки темп зростання доходів 5 % найбагатшого населення США перевищував середній показник у 8 разів, то у країнах ЄС — лише у 2,2 рази. Внаслідок цього коефіцієнт Джіні (показник, що характеризує ступінь відхилення фактичного розподілу доходів у певній країні від абсолютної рівності або абсолютної нерівності) у США був найвищий (0,408), тоді як у Німеччині — 300 %, Швеції — 230 %. В Україні цей коефіцієнт в кілька разів більший.

Якщо взяти середньостатистичні показники, розрив між 20 % бідними і 20 % багатими у США становив 1:13, у країнах ЄС — 1:6. У колишньому СРСР такий розрив був 1:4—5. В останні роки у процесі капіталізації відносин власності в Україні розрив між багатими і бідними (зокрема, між 5 % найбагатших і 5 % найбідніших) катастрофічно зростає і, за деякими оцінками економістів, становить на початку XXI ст. 1:100.

Неофіційно національний доход перерозподіляється у сфері тіньової економіки. До неврахованих і заборонених видів діяльності належать: 1) здійснювана у неконтрольованих державою формах економічна діяльність суб'єктів господарювання; 2) пов'язана з шахрайством (виготовленням і збутом фальшивих грошей, цінних паперів та ін.), фальсифікацією тощо; 8) пов'язана з наркобізнесом, проституцією, торгівлею зброєю тощо кримінальна економіка.

Натепер до таких видів діяльності в Україні додалися вивіз товарів за кордон з метою наживи, незаконна конвертація валюти і махінації при цих операціях, надання кредитів комерційними банками за винагороду, незаконний вивіз валюти за кордон та ін. (з України за роки незалежності вивезено до 60 млрд дол.). У процесі зовнішньоекономічної діяльності підприємці приховують мільярди доларів. Масштаби тіньової економіки в країні досягають більше 50 % і загрожують національній безпеці.

Розподіл і перерозподіл національного доходу повинен узгоджуватися з вимогами соціальної та економічної ефективності і критеріями соціальної справедливості. Надмірне збагачення одних верств населення і зубожіння інших призводить до послаблення стимулів до праці в значної маси працездатного населення; намагання розбагатіти незаконними шляхами; втрати довіри до політики держави та інших негативних явищ. Таке збагачення надзвичайно поширилося в Україні в 90-ті роки XX ст. — на початку XXI ст.

До небажаних наслідків призводить зрівняльна політика у розподілі та перерозподілі національного доходу. Вона практикується нині в Україні, що виявляється насамперед у "зрівнялівці" оплати найкваліфікованіших (кандидатів і докторів наук у багатьох державних ВНЗ) з кваліфікованими і малокваліфікованими працівниками.