Економічна теорія - Мочерний С.В. - Особливості розвитку світового господарства в сучасних умовах.

Дія закону інтернаціоналізації виробництва органічно пов'язана з процесами, які відбуваються на світовому ринку, зокрема з дією закону інтернаціоналізації обігу.

Закон інтернаціоналізації обігу — закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі, суттєві зв'язки між процесом інтернаціоналізації безпосереднього виробництва, формуванням інтернаціоналізації вартості у цій сфері та її перетворенням в інтернаціональну ціну виробництва в процесі конкуренції між підприємствами різних країн на основі випереджаючого зростання світової торгівлі на регіональному та глобальному рівнях.

Дія закону інтернаціоналізації обігу нерозривно пов'язана з обміном еквівалентів як властивістю закону вартості (обміну товарів відповідно до кількості та якості затраченої на них суспільно необхідної праці). У цьому разі він діє як закон сфери обміну. Органічний зв'язок між формуванням інтернаціональної вартості у сфері безпосереднього виробництва та її перетворенням в інтернаціональну ціну виробництва (яка є матеріальною основою цін на світовому ринку) полягає у тому, що інтернаціональні затрати суспільно необхідної праці на виробництво товарів визначаються національними затратами суспільно необхідної праці у тих країнах, які експортують на світовий ривок переважну кількість продукції високої якості.

Інтернаціональна ціна виробництва формується на регіональному (в межах ЄС) та глобальному (у процесі конкурентної боротьби між різними економічними угрупованнями) рівнях.

Закон інтернаціоналізації обігу також виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між попитом і пропозицією на регіональному та глобальному рівнях. На його дію впливає діяльність національних країн і наднаціональних органів по регулюванню співвідношення між цими показниками. Ціни на світовому ринку відхиляються від інтернаціональної вартості внаслідок засилля міжнародних монополій та наймогутніших ТНК у сфері зовнішньої торгівлі.

Цей закон охоплює і процеси інтернаціоналізації грошових відносин, зокрема поступову інтеграцію національних грошей в інтернаціональну систему грошових відносин (з інтеграцією національної економіки в цілісне світове господарство), в якій вони є засобом узгодження національної та інтернаціональної вартості. При цьому національні гроші взаємодіють з національними грошовими одиницями інших країн, регіональних економічних об'єднань, внаслідок чого формуються міжнародні валютні відносини.

Однією з форм вияву закону інтернаціоналізації обігу є випереджаючі темпи зростання світової торгівлі порівняно зі зростанням ВВП. Так, за 1950—1970 роки такі темпи становили щорічно 9 %, більше ніж удвічі випереджаючи темпи зростання ВВП. З 1981 по 2000 рік світова торгівля щорічно випереджала виробництво приблизно в 1,5 раза. Але у різних регіонах світового господарства інтенсивність цих процесів неоднакова.

Випереджаючі темпи зростання світової торгівлі — важливий фактор розвитку промислового та сільськогосподарського виробництва, науково-технічного прогресу, підвищення ефективності й якості виробництва, посилення конкурентної боротьби на міжнародній арені, що сприяє послабленню монополізму, зменшенню цін на товари на національному ринку. У США до 75 % промислового виробництва стикається із зовнішньою конкуренцією, тому національне виробництво все більше орієнтується на міжнародні критерії витрат, якості, ефективності тощо. У тих галузях, де таке зіткнення відсутнє і протекціоністські заходи захищають підприємців від зовнішніх конкурентів, споживачі змушені витрачати значно більше грошей на купівлю місцевих товарів. Так, протекціонізм для взуттєвої промисловості США спричиняє підвищення цін більше ніж на 60 млрд дол. за рік, або понад 1 тис. дол. на сім'ю з чотирьох осіб.

Особливості розвитку світового господарства в сучасних умовах.

За сучасних умов світове господарство все більше набуває ознак цілісності. Цей процес об'єктивно зумовлений дією таких факторів:

— прагнення людства вижити за наявності значних ядерних потенціалів та ймовірності їх нарощування в інших країнах, загроза ядерної війни, політика мирного співіснування;

— розгортання НТР. Зараз жодна з країн не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому треба об'єднувати зусилля у цій сфері, що сприятиме встановленню тісних економічних і науково-технічних зв'язків між країнами, формуванню стійких структур у світовому господарстві;

— інтернаціоналізація господарського життя, міжнародний поділ праці. Нині країни світового співтовариства можуть ефективно розвивати виробничі процеси на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукцію, використовуючи процеси спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні. Завдяки цьому можна значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально використовувати робочу силу;

— необхідність об'єднання зусиль країн для розв'язання глобальних проблем (екологічних, продовольчих тощо); потреба у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях (землетруси, ядерні аварії тощо), доцільність об'єднання господарських зусиль країн-партнерів для освоєння багатств Світового океану й космосу, для збереження уже набутих людських знань, ідей і для перероблення й використання все складніших інформаційних систем, створення міжнародного інформаційного банку даних, яким могла б користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співтовариства.

Формуванню цілісності світового господарства сприяє розвиток відповідної інфраструктури: прокладання трансконтинентальних залізниць, світових систем зв'язку та ін.

Україна надзвичайно мало бере участь у міжнародному поділі праці (у техніко-економічних відносинах з розвинутими країнами), що значною мірою успадковано від СРСР, зумовлено низькою конкурентоспроможністю її продукції, складністю умов проникнення на світовий ринок з передовими технологіями (наприклад, в аерокосмічній галузі промисловості), відсутністю достатньої кількості підготовлених кадрів для реалізації цих проектів тощо. Водночас Україна займає надзвичайно важливе геополітичне становище в центрі Європи, багата природними ресурсами, забезпечена висококваліфікованими кадрами, посідає провідні позиції в окремих галузях науки. За раціональної внутрішньої і зовнішньої політики вищих ешелонів влади вона може завдяки цим факторам зайняти достойне місце в світовому господарстві.