Економічна теорія управління фірмою - Іванова Н.Ю - Частина 2. Планування і управління прибутком

2.1. Планування прибутку

Основним показником успішності діяльності фірми є її прибутковість. Як фірма, так і держава зацікавлені у зростанні маси прибутку. Фірма - оскільки саме чистий прибуток є складовою грошового потоку, що повертається на фірму. І саме за рахунок чистого прибутку фірма може здійснювати розширення виробництва і додаткове стимулювання співробітників. Держава - оскільки це веде до зростання надходжень до бюджету. Отже з теоретичної точки зору прибуток є ідеальним оцінним показником діяльності, який узгоджує інтереси як фірми, так і держави. Тобто як фірма, так і держава мають бути зацікавлені у зростанні прибутку. Парадокс реального життя полягає у тому, що фірма докладає багато зусиль для того, щоб приховати прибуток, а держава - для того, щоб витягти його з тіні. Ця проблема сама по собі є цікавою для дослідження, однак предметом нашого вивчення є аналіз методів планування та управління прибутком.

Найбільш поширеними методами планування прибутку є:

o складання плану прибутку;

o СVР-аналіз (соst.-valye-рrofit.) або аналіз критичних співвідношень.

В залежності від наявної інформації і мети аналізу кожен з цих методів може використовуватися окремо або разом з іншими методами.

План прибутку складається, виходячи з очікуваних доходів з урахуванням змін цін, витрат і попиту на продукцію фірми. Таке планування дозволяє визначити потреби в сировині, матеріалах, трудових ресурсах, устаткуванні і фінансових джерелах. План прибутку використовується для координації та контролю діяльності фірми, а також для планування. Він має бути гнучким і передбачати періодичний перегляд та внесення змін.

Аналіз критичних співвідношень - це метод планування прибутку, заснований на тому, що і дохід, і витрати є функцією обсягу виробництва, а тому й прибуток також є функцією обсягу виробництва.

На рис.2.1 показано, що економічною основою СVР-аналізу є функції "витрати - випуск" і "дохід - випуск". На рисунку наведені криві сукупного доходу ТR, сукупних витрат ТС і прибутку Р, як функції обсягу виробництва за умови, що всю вироблену продукцію продано. Важливою складовою аналізу критичних співвідношень є аналіз беззбитковості. Рівень беззбитковості - це обсяг продажу, за якого сукупні доходи дорівнюють сукупним витратам. Це точка, в якій відсутні як прибутки, так і збитки. Позначається рівень беззбитковості ВЕР (break-еven-роіnt).

Економічна модель беззбитковості виробництва припускає наявність двох точок критичного обсягу продажів (ВЕР₁ і ВЕР₂ ), тобто двох рівнів беззбитковості.

На рис.2.1 наочно видно, що рівні беззбитковості відокремлюють зону збитків від зони прибутків. Якщо фірма продає продукції на одиницю менше ніж ВЕР₁, або на одиницю більше ніж ВЕР₂, вона опиняється у зоні збитків. Якщо ж вона продає на одиницю більше ніж ВЕР₁, або на одиницю менше ніж ВЕР₂, то вона отримує прибутки. Таким чином, рівні беззбитковості дійсно є критичними рівнями продажу.

Бухгалтерська модель беззбитковості виробництва

Основне припущення бухгалтерської моделі беззбитковості виробництва полягає в припущенні, що середні змінні витрати (АVС) і ціна реалізації одиниці продукції (Р) не залежать від обсягів виробництва, тобто залишаються незмінними. З цього випливає, що сукупний дохід (ТR) і сукупні витрати (ТС) мають лінійний характер (рис. 2.2).

Таке припущення є справедливим, оскільки фірми, як правило, не змінюють обсяги виробництва від 0 до ос, а працюють в якомусь прийнятному діапазоні виробництва. Під прийнятним діапазоном виробництва будемо розуміти зміну обсягів виробництва від рівня, який фірма підтримувала в минулому, до рівня, якого фірма передбачає досягти в майбутньому.

В прийнятному діапазоні виробництва нелінійна функція сукупних витрат (ТС) і сукупного доходу (ТR) апроксимується лінійною. Існують емпіричні дані, які підтверджують припущення про незмінність середніх змінних витрат (АVC) і ціни реалізації (Р) у цьому діапазоні обсягів виробництва.

З основного припущення бухгалтерської моделі випливає, що існує тільки одна точка беззбитковості, а зона прибутку зростає із збільшенням обсягів виробництва. Тому найприбутковішим буде максимальне використання виробничих потужностей (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Бухгалтерська модель беззбитковості ("прямий" графік)

Цей графік показує обсяг реалізованої продукції на горизонтальній осі й обсяг доходу та витрат - на вертикальній. В разі потреби на осі Х можна відкладати обсяг випуску у відсотках до виробничої потужності або обсяг випуску у грошових одиницях. Лінія сукупних витрат (ТС) отримана шляхом додавання змінних витрат (на графіку вертикальна відстань між фіксованими витратами і сукупними витратами) до постійних витрат. Графік має назву "прямого" і використовується для дослідження впливу змін змінних витрат на рівень беззбитковості. В разі потреби дослідження впливу змін або розподілу постійних витрат використовують так званий "обернений" графік, рис 2.4.

На ньому змінні витрати показано знизу, а постійні зверху.

Рис. 2.4. Бухгалтерська модель беззбитковості ("обернений" графік)

Аналіз графіку беззбитковості може дати певну інформацію про те, як буде змінюватися рівень беззбитковості і який прибуток (або збитки) можна очікувати при прийнятті різних припущень про рівень ціни реалізації і витрат.