Кредит і банківська справа - Вовчак О.Д. - 14.2. Неторговельні операції банків в іноземній валюті

Згідно з чинним законодавством України, національна валюта є єдиним засобом платежу на території України.

Разом із тим нерезидентам і резидентам України дозволено проводити деякі розрахунки в іноземній валюті без одержання індивідуальних ліцензій від Національного банку України, а саме:

— купівлю пально-мастильних матеріалів, продуктів харчування, надання послуг на території міжнародних портів, аеропортів, вокзалів України з обслуговування іноземних транспортних засобів (розрахунки здійснюються згідно з контрактом, укладеним із відповідними юридичними особами);

— оплату страхових платежів, готельних послуг;

— купівлю на території міжнародних портів і вокзалів квитків та путівок на міжнародні пасажирські та туристичні рейси;

— оплату дорожніх зборів;

— оплату послуг туристичних і страхових організацій за договорами, дія яких поширюється на іноземну територію, відповідно до посередницьких угод із зарубіжними партнерами та нерезидентами-посередниками.

У зв'язку з тим, що в Україні ще діють валютні обмеження на ввезення і вивезення іноземної валюти, установлено порядок переміщення національної та іноземної валют через митний кордон громадянами-резидентами і нерезидентами. Переміщення валюти регламентується нормативним документом "Порядок переміщення іноземної валюти через митний кордон України".

Нормативи ввезення і вивезення іноземної валюти встановлюються Національним банком України, можуть змінюватися або зовсім відмінитися, якщо національна валюта відповідатиме вимогам вільно конвертованої.

Однак більшу частину витрат і готівкових платежів фізичні та юридичні особи здійснюють у національній валюті, ft, якщо вони отримують від своїх партнерів платежі в іноземній валюті, то в них виникає потреба обмінювати ЇЇ на національну, тобто валютний ринок тут виконує функцію роздрібної торгівлі іноземною валютою.

Операції з обміну валюти фізичні особи-резиденти і нерезиденти здійснюють в Україні через валютні каси уповноважених банків, обмінні пункти уповноважених банків та обмінні пункти, відкриті юридичними особами-резидентами, що уклали з уповноваженими банками агентські угоди.

Пункт обміну іноземних валют уповноваженого банку є структурним підрозділом його касового відділу.

Уповноважені банки реєструють у територіальних управліннях Національного банку України власні пункти обміну іноземних валют, подавши при цьому необхідні документи, і за умови їх забезпеченості засобами для визначення справжності валют, відповідності технічним вимогам, наявності сертифікованої комп'ютерної системи для автоматизації технологічних процесів валютно-обмінних операцій або сертифікованого електронного контрольно-касового апарата (ЕККА).

Агенти уповноваженого банку, що уклали агентську угоду на відкриття пункту обміну іноземних валют, також реєструють їх у територіальному управлінні НБУ на підставі пакета документів, до складу якого обов'язково мають бути прикладені копія агентської угоди, копія свідоцтва про реєстрацію установи, нотаріально завірена копія статуту.

Пункти обміну іноземних валют уповноважених банків, що розташовані поза їх операційними залами, і пункти обміну на агентських умовах підлягають патентуванню згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Режим роботи обмінного пункту встановлює уповноважений банк чи установа, що відкрила цей пункт. У прикордонних зонах, аеропортах, на морських та річкових вокзалах пункти обміну іноземних валют повинні працювати не менше 21 години на добу або цілодобово.

Обмінні пункти облаштовуються стендами (табло), встановленими в доступному місці, де міститься необхідна інформація і вказуються курси купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.

Офіційне розпорядження про встановлені курси, офіційний курс НБУ, тарифи комісійних винагород пункти отримують від уповноваженого банку.

Касир пункту обміну валют повинен мати при собі документ, що посвідчує його особу, особистий штамп із прізвищем та ініціалами, штамп із такими реквізитами: назва уповноваженого банку чи агента, номер обмінного пункту, його місцезнаходження. Уповноважені банки через власні пункти обміну мають право:

— продавати та купувати готівкову іноземну валюту фізичним особам — резидентам і нерезидентам;

— обмінювати купюри іноземних валют, перевіряти іноземну валюту щодо дефектів;

— надавати дозвіл на вивезення валюти за кордон, здійснювати конверсійні операції;

— продавати й оплачувати дорожні чеки на суму, встановлену Національним банком України;

— продавати й оплачувати платіжні картки міжнародних платіжних систем на суму, встановлену Національним банком України;

— приймати на інкасо готівкову іноземну валюту та платіжні документи в іноземній валюті.

Пункти обміну, відкриті на агентських умовах, не мають права здійснювати конверсійні операції й обмінювати купюри іноземних валют, операції з дорожніми чеками та картками, інкасові операції, а лише здійснюють продаж-купівлю іноземної валюти.

Контроль за роботою обмінних пунктів здійснюють уповноважені банки та територіальні управління Національного банку України.

Конверсійні операції з готівковою іноземною валютою — це операції щодо обміну готівкової валюти однієї іноземної держави на будь-яку іншу. Ці операції здійснюють лише операційні каси та обмінні пункти уповноважених банків і тільки з вільно конвертованою валютою зі застосуванням крос-курсу.

При здійсненні конверсійних операцій касир операційної каси чи обмінного пункту уповноваженого банку оформляє реєстр конверсії іноземної валюти і видає фізичній особі — резидентові чи нерезидентові перший примірник квитанції ф. № 377-А.

Комісійну винагороду (сума комісійних не повинна перевищувати 2 % від суми іноземної валюти, що подається до конверсії) за конверсійні операції з готівковою іноземною валютою уповноважені банки можуть одержувати як у національній, так і в іноземній валютах.

Для фізичних осіб — резидентів уповноважені банки можуть обмінювати одні купюри іноземної валюти на інші купюри, але тієї ж іноземної валюти.

На підтвердження факту обміну купюр іноземної валюти на інші купюри тієї ж країни видають квитанцію ф. № 377-А та заповнюють реєстр обміну іноземної валюти. Комісійна винагорода за ці операції також встановлюється не більше 2 % від суми іноземної валюти, стягується в іноземній або в національній валюті.

Здійснення готівкових операцій з іноземною валютою організовано в уповноважених банках за тією ж схемою, що й здійснення операцій з національною валютою, тобто застосовується та сама інфраструктура операційної каси і відповідні документи (наприклад, прибуткові чи видаткові валютні ордери, зведені довідки касирів валютної каси тощо).

Уповноважені банки здійснюють через свої валютні каси такі операції:

— виплату іноземної валюти готівкою та за платіжними документами на витрати, пов'язані з відрядженням;

— виплату авторських гонорарів, оплату праці нерезидентів, які працюють в Україні за трудовими контрактами;

— здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті;

— виплату іноземної валюти готівкою, за чеками та пластиковими картками фізичним особам-резидентам і нерезидентам;

— купівлю платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами — резидентами та нерезидентами;

— виплату іноземної валюти готівкою за переказами з-за кордону та переказ готівки за межі України;

— прийом іноземної валюти на інкасо та експертизу.

Видача іноземної валюти готівкою з поточного рахунку в разі відрядження за кордон, на представницькі, експлуатаційні витрати здійснюється за заявою юридичної особи — резидента або постійного представництва юридичної особи — нерезидента й дорученням, виписаним на фізичну особу на отримання коштів у касі уповноваженого банку.

Працівник операційного відділу, отримавши документи від клієнта, оформляє видатковий валютний ордер (або прибутковий валютний ордер, якщо клієнт вносить готівку до каси), підписує його в осіб, що мають право контрольного підпису.

Касир валютної каси перевіряє наявність підписів посадових осіб уповноваженого банку, відповідність їх зразкам, підписує валютні ордери, приймає чи видає готівку в іноземній валюті за такими самими правилами, що й у національній валюті.

Оформлення валютно-обмінних операцій з фізичними особами — резидентами і нерезидентами через валютні каси уповноважених банків здійснюється працівником операційного відділу та касиром цієї каси, на відміну від обмінного пункту, де ці операції виконує один працівник.

Працівник операційного відділу оформляє при купівлі банком іноземної валюти:

— прибутковий валютний ордер;

— видатковий касовий ордер на національну валюту. При продажу банком іноземної валюти оформляють:

— видатковий валютний ордер;

— прибутковий касовий ордер на національну валюту;

— прибутковий касовий ордер на суму збору до Пенсійного фонду України — у двох примірниках.

Касир прибутково-видаткової валютної каси:

— роздруковує квитанцію на сплату збору до Пенсійного фонду України;

— записує суму збору за всіма операціями купівлі фізичними особами іноземної валюти в Книгу реєстрів стягнення зборів до Пенсійного фонду України;

— підписує всі валютні касові документи;

— отримує чи виплачує іноземну валюту;

— видає клієнтові другий примірник прибуткового валютного ордера при купівлі валюти або другий примірник прибуткового касового ордера на національну валюту при продажу іноземної валюти.

Перекази в іноземній валюті за межі України та їх виплати в Україні здійснюють лише через кореспондентські рахунки уповноважених банків.

Переказ банки здійснюють для фізичних осіб — резидентів і нерезидентів, крім цього, особа-нерезидент повинна подати документи, що засвідчують джерела походження валюти.

Основні правила переказу валюти регламентуються інструктивними документами Національного банку України.

Переказ за кордон іноземної валюти за рахунок особистих коштів фізичних осіб здійснюється переважно з такою метою:

— допомога родичам, які тимчасово перебувають за кордоном;

— допомога родичам, які постійно проживають за кордоном;

— оплата навчання, участі в конференціях, страхових і членських внесків, науково-методичної літератури та періодичних видань;

— оплата лікування;

— оплата працевлаштування за кордоном;

— оплата товарів для власних потреб;

— переказ при виїзді на постійне місце проживання за кордон;

— перекази на відшкодування судових (арбітражних, слідчих, нотаріальних) витрат, а також витрат на мито;

— переказ аліментів.

Переказ за кордон прибутків, одержаних на законних підставах фізичною особою — нерезидентом унаслідок інвестицій в Україну, проводиться з валютного поточного рахунку нерезидента після сплати ним податків та інших платежів.

Пере казні операції в іноземній валюті здійснюють на підставі таких самих документів, що й у національній валюті: заява про переказ, платіжне доручення.

Нині багато уповноважених банків України здійснюють переказні операції за системами Western Union та ManyGram.

Протягом останніх десятиліть світова фінансово-кредитна система пройшла складний шлях від застосування готівкових коштів до переважно безготівкових електронних розрахунків. У країнах з ринковою економікою на заміну чековим книжкам прийшли платіжні документи — пластикові картки та дорожні чеки.

В Україні впроваджена Національна система масових електронних платежів, що дає змогу обслуговувати платіжні картки міжнародних платіжних систем — VISA, Еuropay/MasterCard, American Express тощо.

Низка українських уповноважених банків є членами цих міжнародних платіжних систем і здійснюють такі неторговельні поточні операції з платіжними документами:

— емітування пластикових карток і дорожніх чеків в іноземній валюті;

— продаж цих документів і виплату за ними іноземної валюти готівкою.

Як уже відомо, найпоширеніші пластикові картки — кредитна та дебетна. Кредитну картку використовують для оплати товарів і послуг за рахунок кредиту, наданого банком. Дебетна картка активно витісняє всі інші платіжні засоби, тому що вона дає змогу розпоряджатися коштами в межах залишку на власному картрахунку. Існують ще:

— фінансова картка;

— розрахункова картка.

Будь-яка пластикова картка може бути видана фізичній особі (індивідуальна картка) та юридичній особі (корпоративна картка). Крім цього, картки є звичайні (regular), срібні (silver), золоті (gold). Власники двох останніх карток мають особливі знижки при придбанні товарів, розрахунках у готелях, ресторанах тощо.

Для одержання дебетної картки фізична особа подає паспорт і свій ідентифікаційний номер та заповнює спеціальну заяву і договір на її видачу. Особі відкривають картковий рахунок на суму внесених нею коштів. У разі оформлення кредитної картки особа повинна відкрити гарантійний депозитний рахунок як вид забезпечення наданого їй кредиту.

На картку заносять шляхом ембосування (випуклим вдавлюванням) таку інформацію: прізвище, ім'я клієнта, номер і серію картки, період її дії, захисний символ. Власник картки проставляє на зворотному боці свій підпис і одержує разом із карткою документ "Правила користування карткою" та PIN-код (персональний ідентифікаційний номер).

Виплата готівкових коштів пластиковими картками валютними касами уповноважених банків може здійснюватися як в іноземній валюті, так і в національній, за бажанням власника. У цьому разі банк здійснює купівлю іноземної валюти за комерційним курсом купівлі певного банку.

Обмінним пунктам уповноважених банків при виплаті готівки за платіжною карткою встановлюють ліміт суми.

При оплаті готівковою інвалютою пластикової картки в уповноваженому банку касирові необхідно виконати такі операції:

— ідентифікацію картки, перевірку строку її дії та підпису власника на звороті картки;

— звірити особу власника картки за паспортом;

— з'ясувати, яку суму хоче отримати клієнт за карткою;

— здійснити відтиск картки на імпринтері (пристрій для прокатки картки) і заповнити цей відтиск у трьох примірниках (відтиск картки має форму рахунку, що називається сліп). Якщо хоча б одна цифра чи літера картки не чітко прокатується, касир здійснює прокатку на новому сліпі, у разі повторного нечіткого відтиску можна порадити клієнтові звернутися у банк, що видав картку.

Якщо відтиск картки зроблений, то в спеціально виділених полях прокатаного сліпу записується: дата проведення операції, номер, серія картки, країна видачі, дані паспорта, сума коштів з урахуванням комісійних.

Далі касир повинен зв'язатися телефоном із Центром авторизації для одержання дозволу на видаткову операцію, записати код авторизації на відтиск картки (код авторизації складається з 4—6 літерно-цифрових знаків), виплатити суму за мінусом комісійних банку.

У кінці дня заповнюється у двох примірниках відповідний реєстр оплачених у вільно конвертованій валюті пластикових карток.

Дорожній чек — це грошове зобов'язання (наказ) видати зазначену в чеку суму коштів власникові, чий зразок підпису вже проставлено на дорожньому чеку в момент його продажу; платіжний документ, що використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру.

Чек при оплаті значно вигідніший, аніж пластикова картка, оскільки він не потребує авторизації через процесингові центри, а оплачується при ідентичності підписів власника чека.

Лідером європейського ринку дорожніх чеків є корпорація "Томас Кук", емітентами дорожніх чеків можуть бути кредитні установи, банки, туристичні організації, асоціації та об'єднання (найбільші з них American Express, VISA тощо).

Уповноважені банки України через власні валютні каси та обмінні пункти (в обмінних пунктах встановлюють ліміт суми чека) проводять із дорожніми чеками такі операції:

— продаж чеків;

— доплату дорожніх чеків.

Продаж дорожніх чеків здійснюють на підставі заяви клієнта та пред'явлення ним паспорта за рахунок готівкової валюти або шляхом списання суми з поточного валютного рахунку.

Продаж дорожніх чеків виконують у такій послідовності:

— касир банку з'ясовує в клієнта: якого типу, в якій іноземній валюті, якого номіналу, на яку загальну суму він хоче придбати дорожні чеки;

— з'ясовує тип валюти, якою буде розраховуватися клієнт за дорожні чеки;

— оформляє в чотирьох примірниках повідомлення-квитанцію про продаж дорожніх чеків (sales advice);

— передає всі примірники повідомлення-квитанції на підпис клієнтові;

— отримує підпис власника на лицьовій стороні кожного придбаного чека;

— одержує від клієнта кошти за виписані чеки та комісійну винагороду;

— чеки, останній примірник повідомлення-квитанції та інформаційне застереження повертає власникові рахунку.

Продаж чеків касир фіксує у реєстрі проданих дорожніх чеків. Дорожні чеки можуть оплачуватись як в іноземній валюті, в якій вони виписані, так і в іншій валюті, у тому числі й в гривнях. Виплата готівки за чеками касир здійснює так:

— перевіряє паспорт та відповідність зразка підпису клієнта на дорожніх чеках його підпису в паспорті;

— перевіряє наявність характерних рис та захисних елементів дорожніх чеків, відсутність виправлень і написів на них;

— пропонує клієнтові у присутності касира поставити другий підпис у відповідному місці;

— виплачує клієнтові суму з урахуванням комісійних, а чек погашає штампом "оплачено";

— оформляє реєстр оплачених дорожніх чеків. Дорожні чеки виставляються банком на власні відділення за кордоном або на іноземні банки-кореспонденти.