Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 8.3.3 Комплексні статті собівартості

Комплексні статті собівартості за ступенем залежності від виробництва або реалізації продукції розподіляють на умовно-постійні та умовно-змінні. Умовно-постійні витрати безпосередньо не залежать від зміни обсягу продукції. Використовуючи метод прямого рахунку не можна розподілити комплексні витрати на постійні і змінні, тому що деякі з них можуть належати як до тих, так і до інших.

На практиці до умовно-постійних належать адміністративні, загальновиробничі витрати та витрати на збут. На зміну умовно-змінних витрат впливають такі чинники першого порядку, як: зміна обсягу і структури продукції; зміна кошторису витрат.

Джерелами інформації для аналізу комплексних статей собівартості є: форми річного звіту, кошториси загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат. Для вивчення динаміки комплексних статей собівартості й оцінки виконання завдання складають таблицю за формою 2 (табл. 8.4).

Таблиця 8.4. Форма 2

Виконання завдання щодо умовно-змінної частини витрат оцінюють за даними форми 3 (табл. 8.5).

Таблиця 8.5. Форма 3

У зв'язку з тим, що жодний вид комплексних витрат не в усіх випадках є постійним або змінним, доцільно застосовувати економіко-математичні прийоми і стандартні програми розрахунку даних, використовуючи сучасну комп'ютерну техніку.

Під час аналізу загальновиробничих витрат варто вивчити організаційну структуру суб'єкта господарювання та проаналізувати, наскільки вона оптимальна, що дасть змогу розглянути можливість спрощення структури управління, а також оптимізації за рахунок автоматизації процесів керування й інженерного забезпечення виробництва. Аналіз загальновиробничих витрат необхідно поєднати з вивченням економічності функцій забезпечення життєздатності суб'єкта господарювання.

Під час аналізу адміністративних витрат необхідно виокремити вплив змін умов продажу продукції, сервісного обслуговування, розширення ринку організації зовнішньоторговельних зв'язків та ін.

Оперативний аналіз комплексних статей собівартості полягає у контролі за виконанням їх кошторисів. Поділяти їх на умовно-постійні й умовно-змінні та виявляти суму економії або перевитрат у зв'язку зі змінами обсягу виробництва продукції щодня недоцільно, оскільки це не має для оперативного управління суттєвого значення. Достатньо такі розрахунки здійснювати два – три рази на місяць.

Особливу увагу необхідно приділяти виявленню непродуктивних витрат, зокрема на заробітну плату і відрахування на соціальні потреби за час простою; на доплати за цей час у зв'язку з використанням робітників на роботах, що потребують застосування менш кваліфікованої праці; на вартість енергії і палива, спожитих за час простою. Ці витрати можна визначити за даними актів про простої. Непродуктивними витратами доцільно також вважати нестачі й псування сировини (матеріалів) та готової продукції у цехах.

Результати оперативного аналізу витрат електроенергії, пари, води, газу залежать від способу вимірювання таких витрат на виробництво. Якщо ці витрати визначають за допомогою вимірювальних приладів (лічильників, водомірів, паромірів), то величину їх впливу на собівартість продукції знаходять, перемножуючи відхилення фактичних витрат від планових на планову ціну одиниці.

Якщо вимірювальних приладів у місцях споживання немає, енергетичні витрати вираховують по підприємству загалом і розподіляють між споживачами залежно від часу роботи освітлювальних або інших приладів, що споживають відповідний вид енергії, чи за питомою нормою витрат.

Велику увагу приділяють аналізу витрат на утримування апарату управління. Джерелами інформації для цього є кошториси витрат, дані поточного бухгалтерського обліку, наприклад журнал-ордер № 5 відомість 5.1, відповідні машинограми, первинні документи (авансові звіти, видаткові касові документи, накази про зарахування, переміщення і звільнення тощо).

У процесі аналізу перевіряють фактичне виконання кошторису, а також з'ясовують чи відповідають виконувані працівниками функції займаним посадам: вивчають витрату засобів на представницькі потреби – абсолютну їх суму, динаміку, частку в загальній сумі витрат та ін.

Завершальним етапом аналізу є вивчення резервів зниження собівартості. Для реального вирішення питання про резерви необхідно глибоко вивчати галузеві (специфічні) чинники формування собівартості.