Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 9.5. Організація операційного аналізу виробітку та заробітної плати робітників, безпосередньо зайнятих на виробництві

Поглиблення використання принципів ринкових механізмів передбачає організацію достовірної системи обліку внеску кожного працівника у результати діяльності трудового колективу. Використання нових форм господарювання посилює функцію стимулювання оплати праці за досягнення вищих кінцевих результатів на базі прогресивних науково обґрунтованих норм. Тому нормування праці має розглядатися у взаємозв'язку з формами організації та оплати праці.

Нині чинні на машинобудівних підприємствах норми виробітку і норми обслуговування підлягають перегляду і перевірці в процесі атестації робітників відповідно до досягнутого організаційно-технологічного рівня.

Ступінь прогресивності норм має визначатися використанням єдиних (типових) норм або міжгалузевих (галузевих) нормативів трудових та передових світових витрат. При цьому для посилення матеріальної зацікавленості робітників щодо впровадження технічно обґрунтованих норм об'єднань (підприємств) надано право встановлювати робітникам підвищені на 20% відрядні розцінки при переході на укрупнені (комплексні) норми або норми, розраховані на основі передових світових нормативів трудових витрат.

Забезпечення високої якості нормування праці особливо важливе за умов широкого використання колективних форм оплати праці в промисловості, зокрема машинобудуванні. Це висуває до обліку витрат на заробітну плату нові підвищені вимоги стосовно відповідності результатів праці величині заробітку окремих робітників.

Завдання, пов'язані зі стимулюванням праці з урахуванням залежності від підвищення її продуктивності, обумовлюють зростання обсягів первинної та зведеної облікової документації, необхідної для отримання оперативної і періодичної інформації про величину продуктивності праці і заробітної плати робітників.

З переходом до гнучких автоматизованих виробництв і роботокомплексів змінюється характер праці робітників у матеріальному виробництві, оскільки все більше уваги приділяється плануванню інженерної підготовки і забезпеченню умов безперебійного функціонування виробничих систем, що базуються на використанні безвідходної технології. Це означає, що праця кожного робітника все більшою мірою спрямована на кінцевий результат роботи підприємства і за своєю цільовою функцією наближається до них. За таких умов облік виробництва і заробітної плати тісніше взаємопов'язують не тільки з виконанням окремих технологічних операцій, а й з рухом матеріальних потоків, зокрема готової продукції і напівфабрикатів, а також із результатами використання основних матеріальних ресурсів.

Все більшого значення починають набувати такі характеристики праці, як якість і термін виконання робіт, що зумовлює необхідність їх точного, своєчасного обліку з оперативним визначенням впливу дотримання нормативних параметрів на розмір оплати праці. Облік витрат на заробітну плату, здійснюється на підставі чинних норм оплати (розцінки), в основі яких лежить виконаний обсяг робіт або обсяг випущеної продукції та її якість. Тому можна виокремити такі напрями обліку праці:

1) визначення обсягів виконання виробничих завдань з випуску продукції (обсягу робіт);

2) розрахунок нарахувань заробітної плати працівникам відповідно до кількості та якості праці.

Перераховані напрями в обліку виробітку і заробітної плати у стандартах щодо узагальнення інформації про витрати на виробництво мають бути висвітлені настільки, наскільки вони пов'язані з формуванням собівартості продукції та ефективним використанням заробітної плати.

Форми первинної облікової документації – індивідуальні рапорти про виробіток (зазначають у виробництвах з великою кількістю послідовно пов'язаних технологічних операцій); документи для оформлення оплати праці робітникам у зв'язку з відхиленнями від нормальних режимів і умов праці (листки про простій, на доплату, сигнальні наряди) та ін. в основному забезпечують отримання даних для аналізу за кількістю, якістю та умовами праці.

Аналіз процедур заповнення вказаних документів з обліку виробітку і заробітної плати свідчить, що головними реквізитами у них є обсяги виробленої продукції (деталей, вузлів) або виконаних робіт, що характеризують кінцеві результати праці окремих робітників, що перебувають на відрядно-преміальній оплаті або одержують нормовані доплати за різні відхилення від нормальних режимів праці.

Нормативна основа нарахування заробітної плати за фактичні обсяги виконаних робіт допускає науково обґрунтоване нормування трудомісткості і розмірів оплати для того, щоб по окремому робітникові можна було визначити загальну суму заробітку, беручи за основу встановлені норми на одиницю певного виду продукції з обов'язковим дотриманням початкових для нормування праці умов і принципів.

Розрахунок післяопераційних норм трудомісткості і розцінок ґрунтується на встановлених величинах оплати за тарифною системою та необхідному рівні кваліфікації окремого робітника-виконавця. Відповідно до встановленої кваліфікації робітника йому підбирають види робіт, що відповідають його розряду. Потім на підставі діючих нормативних довідників з урахуванням зростання інтенсифікації праці на основі використання передового досвіду виконання окремих технологічних операцій розраховують післяопераційні норми часу і розцінки на одиницю кожного виду робіт.

Наявність післяопераційних норм часу і залежних від них розцінок на одиницю окремих видів виконуваних робіт зумовлює необхідність проведення аналізу правильності використання цих норм часу і розцінок і зарахування їх до складу фонду нормативно-довідкової інформації у вигляді масивів, сформованих за тими самими кодами-ідентифікаторами, які застосовуються в обліку. До таких кодів належать: коди професії (спеціальності), технологічних операцій, видів робіт (продукції), розряди працівників, коди видів оплати, виробничих підрозділів, у яких мають виконуватися відповідні роботи, та ін.

Зі зростанням продуктивності праці робітників, удосконалення конструкцій і технології виготовлення виробів норми трудомісткості і розцінки знижують. Це зумовлює необхідність обліку зміни норм часу і розцінок. У певних випадках на окремих дільницях виробництва кожний з елементів нормування праці може підвищуватися.

Особливу складність при нормуванні праці та перегляді норм часу і розцінок викликає гнучка автоматизація виробничого устаткування на першому и рівні, тобто можливість здійснення протягом робочої зміни на одному і тому самому комплексі різних технологічних операцій без переналагодження або за повної відсутності переналаджувальних робіт.

Оптимальні умови для продуктивної роботи створюють за умов використання типових проектів організації робочих місць.

Високоефективним є впровадження карт організації праці і паспортів (схем) регламентації виробничих процесів, в яких визначена найраціональніша послідовність виконання операцій, передові прийоми і методи праці, форми організації та обслуговування робочих місць підприємств і об'єднань України, оскільки їх використання дає змогу підвищити продуктивність праці на 15–20%. Відхилення від регламентованої послідовності виконання технологічних операцій, що допускаються на практиці, а отже, і від встановлених технологічних режимів праці, мають розглядатися в бухгалтерському обліку як відхилення від установлених норм, оскільки інакше неможливо точно оцінити фактичні обсяги незавершеного виробництва на нормативній основі.

Нині в практиці роботи машинобудівних підприємств досить широко використовують умовні одиниці вимірювання (доба, комплекти, нормокомплекти, машинокомплекти) для нормування обсягів виконаних робіт. Вживання таких одиниць, безперечно, значно спрощує нормування й облік праці, проте може спричинювати і значні погрішності у вимірюванні його результатів під час обліку обсягу виконаних робіт. Це пояснюється тим, що за основу розрахунку виконання норм виробітку приймають співвідношення між фактичною і нормативною трудомісткістю (добо-, нормо-, або машинокомплект виготовлених деталей, вузлів, оснащення на певний виріб без урахування допущених відхилень від встановленої послідовності виконання технологічних операцій і схем запуску-випуску напівфабрикатів і матеріалів власного виробництва. При цьому кількість фактичних добокомплектів може знижуватися, а їх трудомісткість зростати, що часто має місце в механічних і деяких інших цехах машинобудівних підприємств.

З метою недопущення завищення ступеня виконання встановлених норм виробітку доцільно, на наш погляд, при визначенні фактичних добо-, нормо- або машинокомплектів вироблених деталей брати за основу не загальну трудомісткість робіт, а кількість виготовлених деталей, упроваджуючи оплату праці за кінцевою операцією (за умови створення оптимальної кількості виробничих місць і можливостей кількісного та якісного приймання продукції від кожної з них).

На відміну від обліку використання сировини і матеріалів у виробництві облік змін норм часу і розцінок ведеться шляхом виписування економічних повідомлень, підставою для яких є як упроваджені заходи в галузі поліпшення наукової організації праці, так і конструкторські і технологічні повідомлення про зміну операцій технології і виробів.

Такі самі повідомлення виписуються і у разі змін нормативної трудомісткості і витрат заробітної плати на одиницю виконуваного обсягу робіт за погодинно-преміальних форм і систем оплати праці. На підставі повідомлень, що здаються, на головному комп'ютері підприємства не пізніше ніж за 10–15 днів до моменту доведення нових норм до зацікавлених лінійних і функціональних підрозділів, має складатися за станом на 1-ше число кожного місяця машинограма операційного аналізу зміни норм трудомісткості і розцінок (або витрати заробітної платні на одиницю виконуваних робіт) (див. табл. 9.4).

Наведена форма вихідної інформації має аналітичну мету друкування окремих проміжних підсумків. Пошук замінюваної норми здійснюється за кодами професії, технологічних операцій, видів робіт і оплати. Тільки за умови збігу всіх зазначених кодів замінювана норма вважається правильно знайденою, і після цього її абсолютні значення сальдуються знову та підсумовуються.

Створені таким чином масиви зміни норм використовують потім для розрахунку зниження трудомісткості й економії фонду зарплати. Розрахунок здійснюється з урахуванням упровадження деталей, вузлів або напівфабрикатів у виробі (продукті) в порядку, аналогічному до обліку зміни норм витрати сировини і матеріалів.

Важливе значення при проведенні аналізу зміни норм вироблення і розцінок має перелік причин та ініціаторів їх виконання.

У теорії і практиці впровадження при узагальненні даних про витрати зміни норм надзвичайно різноманітні. Проте з метою стандартизації й уніфікації обліку доцільно розробити типові одиниці переліку причин та ініціаторів таких змін. Найпоширенішими і найнеобхіднішими для зарахування у додатки до стандарту з обліку витрат на виробництво є такі причини змін норм виробництва і розцінок:

1) зміна конструкції деталей, вузлів або виробів;

2) удосконалення технічних характеристик устаткування, що використовується;

3) підвищення кваліфікації робітників;

4) поліпшення технології виготовлення виробу (деталі, вузла);

5) зростання якості використовуваних у процесі праці матеріально-технічних ресурсів, ураховуючи покращення експлуатаційних характеристик запроваджуваних видів оснащення;

6) поширення передового досвіду виконання окремих технологічних операцій;

7) ініціативні заходи, спрямовані на скорочення норм часу і розцінок, запропоновані робітниками;

8) зміни у структурі випуску продукції;

9) запровадження нормованого поєднання професій і бригадної організації праці;

11) 10) реалізація планових заходів щодо поліпшення наукової організації праці; покращення умов праці і техніки безпеки;

12) упровадження для виконання особливо важливих робіт тимчасових норм і розцінок або їх вживання залежно від досвіду з відома робітників;

13) інші причини, що зумовили зростання ефективності та продуктивності праці (зокрема умов оплати праці).

При розробці цього розділу стандарту особлива увага звертається на перелік реквізитів первинних документів з обліку виробітку і нарахування заробітної плати залежно від досягнутого рівня забезпечення виробництва і наявної схеми післяопераційного приймання виробів за кількістю та якістю на робочих місцях.

В умовах автоматизованого обліку в таких документах немає потреби наводити всю умовно-постійну нормативно-розцінкову і результативну інформацію, яка може бути знайдена за допомогою вирішення завдань пошуку необхідних даних у фонді нормативно-довідкової інформації. До подібної інформації належать норми часу і розцінки, а також суми заробітної плати, що нараховується за видами оплати праці.

За погодинно-преміальних форм і систем оплати праці основними документами для нарахування заробітної плати є табелі обліку використання робочого часу, які доцільно складати за методом відхилень, розшифрованих за допомогою кодів видів оплат. У випадках, коли відхилення від установлених норм тривалості робочої зміни не було, табелі не складають, а замість них на головному комп'ютері підприємства подається довідка про відсутність відхилень від установлених режимів праці. Ця довідка підписується особами, відповідальними за достовірність даних табеля.

Важливу роль у точному і своєчасному обліку витрат із заробітної плати виконують списки причин і винних у відхиленнях від нормативного рівня, передбаченого в нормативно-технічній документації, зокрема у специфікаціях норм трудомісткості і розцінок. Ці номенклатури розробляють відповідно до складу виробництва, специфічного для конкретного підприємства, і мають бути взаємопов'язані зі списками відхилень від норм трудомісткості. У таких документах мають бути передбачені чинники, що зумовлюють зниження трудомісткості і розцінок, а також чинники, що спричинюють виникнення непланових непродуктивних виплат.

На підставі первинних документів з обліку виробітку і нарахування заробітної плати на головному комп'ютері підприємства складають машинограму з нарахування і розподілу заробітної плати за напрямами витрат за окремими операціями (табл. 9.5)

Таблиця 9.5. Машинограма аналізу нарахування розподілу заробітної плати за окремими операціями

Ці форми узагальнюють у кінці кожного звітного періоду, вони є відомістю з нарахування і розподілу фактичної заробітної плати за статтями витрат і видами робіт.

Аналогічно за документами на відхилення від нормальних умов праці складають машинограму-відомість відхилень від норм витрат із заробітної плати та розшифровують причини, визначають винних у цих відхиленнях. При цьому важливе значення має аналіз відхилень контрольованих параметрів, оскільки від цього залежить якість продукції, що випускається.

Якість готового виробу визначається кількісними характеристиками споживчих властивостей використаних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, технологічними операціями виготовлення окремих вузлів і деталей, а також якістю збиранняки (з'єднання) вузлів і їх наладкою. Очевидно, що зниження якості буде мінімальним за умови застосування наскрізного технологічного аналізу, здійснюваного на всіх стадіях виготовлення продукції. Іншими словами, метрологічне забезпечення виробництва на початкових і проміжних стадіях руху матеріальних цінностей (початковий аналіз матеріалів і комплектуючих елементів, контроль деталей після їх механічної обробки, перевірка гальванічних і лакофарбних покриттів і т. ін.) дає змогу уникнути додаткових витрат на усунення дефектів у готовому виробі. Тому найважливішою проблемою залишається впровадження ефективної системи початкового і міжопераційного аналізу, розробленого на основі використання вимірювальних засобів, рівень погрішності яких суворо регламентований. Це дає можливість перейти до операційного аналізу найскладнішої завершальної стадії виробництва (складально-монтажних і налагоджувальних робіт), чого досягають за допомогою впровадження безперервного операційного аналізу якості продукції на всіх стадіях її виготовлення.

Як уже наголошувалося вище, результати вимірювань, здійснюваних під час контролю на стадіях технологічних операцій, визначаються допусками на параметри, тобто допустимою величиною відхилень контрольованих параметрів. Допустимі значення погрішності виготовлення мають оперативно виявлятися метрологічною службою підприємства і фіксуватися у первинних документах, що оформляють оплату додаткових робіт у зв'язку з використанням деталей, вузлів, оснащення і т. ін., що мають відхилення від розмірів по кресленню або інших якісних параметрів. Ці документи (листки на доплату, наряди і т. ін.) мають згідно з установленим графіком щодня здаватися на головний комп'ютер для отримання машинограми (табл. 9.6).

Таблиця 9.6. Машинограма аналізу невиробничих витрат на заробітну плату за рахунок відхилень від технологічних операцій

Наведену машинограму потрібно щодня передавати у бухгалтерію і після перевірки її реквізитів здавати назад на головний комп'ютер для тиражування і розсилання зацікавленим цехам і службам. Перший примірник машинограми (з необхідними виправленнями) має зберігатися у бухгалтерії та використовуватися для операційного аналізу причин непродуктивних (непланованих) витрат на заробітну плату і для аналізу за використанням фонду оплати праці. З метою підвищення якості виконуваних робіт за технологічними операціями доцільно розробити положення про преміювання за якість виконання робіт і про утримання із фонду оплати праці за недопустиме значення погрішності виготовлення, що викликають непродуктивні витрачання матеріальних і трудових ресурсів.