Економічний аналіз діяльності підприємства - Савицька Г.В. - 16.5. Оцінювання фінансової стійкості підприємства засноване на співвідношенні фінансових і нефінансових активів

Сутність цієї концепції і методика її застосування для оцінювання фінансової стабільності.

Заслуговує на увагу концепція оцінювання фінансової ста* більності, запропонована М.С. Абрютіною і A .B. Грачовим *, в основі якої лежить поділ активів підприємства на фінансові і нефінансові. Фінансові активи, у свою чергу, поділяються на немо-більні і мобільні. Мобільні фінансові активи - це високоліквідні активи (кошти і легкореалізовані короткострокові фінансові вкладення). Немобільні фінансові активи включають довгострокові фінансові вкладення, всі види дебіторської заборгованості, термінові депозити.

Нефінансові активи підрозділяються на довгострокові нефінансові активи, куди входять основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво, і оборотні нефінансові активи, що включають запаси і витрати.

Нефінансові активи і немобільні фінансові активи разом становлять немобільні активи.

Усі фінансові активи і нефінансові оборотні активи - це ліквідні активи.

Відповідно до цієї концепції, фінансової рівноваги і стійкості фінансового стану досягають, якщо нефінансові активи покриваються власним капіталом, а фінансові - позиковим. Запас стійкості збільшується в міру перевищення власного капіталу над нефінансовими активами або те ж саме в міру перевищення фінансових активів над позиковим капіталом. Відхилення від параметрів рівноваги у протилежний бік перевищення нефінансових активів над власним капіталом свідчить про втрату стійкості.

Відповідно до цих відхилень від параметрів рівноваги виділяють кілька варіантів стійкості (табл. 16.9).

Використовуючи цю методику, визначимо, який варіант фінансової* стійкості характерний для аналізованого нами підприємства.

Дані табл. 16.10 показують, що на аналізованому підприємстві власний капітал більший від довгострокових нефінансових активів, але менший від усієї суми нефінансових активів. Отже, його фінансовий стан оцінюється як нестійкий, але ступінь нестійкості не виходить за допустимі межі звичайної діяльності підприємств. У даний період це найбільш типовий варіант фінансового стану підприємств.

Відповідно до цієї методики межа між допустимим і ризикованим варіантами запозичення засобів проходить по критичній лінії (власний капітал дорівнює сумі довгострокових нефінансових активів). У зоні напруженості різниця між власним капіталом і довгостроковими нефінансовими активами позитивна. Навпаки, у стані ризику ця різниця буде негативною. У нашому прикладі ця різниця, що є індикатором платоспроможності, позитивна. На початок року власний капітал перевищує нефінансові дов-

Таблиця 16.9. Варіанти фінансово-економічного стану підприємства

Таблиця 16.10. Визначення варіанта фінансової стійкості підприємства

гострокові активи на 64 %, а на кінець року - на 88,6 %, що свідчить про зміцнення фінансового стану підприємства.

Ґрунтуючись на цій концепції фінансової рівноваги, для факторного аналізу коефіцієнтів концентрації власного капіталу, кон-

центрації позикових засобів і фінансового левериджу можна ви* користовувати такі моделі:

ВК _ ВК НА ФА ЗК . Акт ⁼ НА' ФА ЗК ' Акт¹

ЗК ЗК ОФА ФА НА ВК _а Акт ⁼ ОФА ' ФА НА ВК Акт⁵

ЗК _ ЗК ФА НА ВК ФА' НА' ВК*

де ВК і ЗК - відповідно власний і позиковий (залучений) капітал; ФА і НА - відповідно фінансові і нефінансові активи; ОФА - оборотні фінансові активи;

Акт - загальна сума фінансових і нефінансових активів.