Економічний аналіз торговельної діяльності - Гринів Б.В. - 4.7.2. Аналіз витрат на оренду, утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, що забезпечують збут товарів

Ця стаття витрат обігу є комплексною, тому її планують і аналізують за такими складовими частинами:

o витрати на оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів;

o витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів;

o амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.

Сюди не зараховуються витрати на оренду та утримання основних засобів загальногосподарського призначення, які належать до адміністративних витрат.

За ознакою залежності від зміни обсягу товарообороту витрати на утримання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів є умовно-постійними. Тому внаслідок виконання плану товарообороту на 102,6 % споживче товариство повинне було отримати економію в розмірі 0,13 % до обороту [4,92 - (22,5 o 100 / 469,9)]. Однак з даних табл. 4.3 видно, що фактична економія становила лише 0,01 % до товарообороту, тобто під впливом інших факторів допущено перевитрати по цій статті в розмірі 0,12 % (0,13 - 0,01). Щоб вияснити причини перевитрат, необхідно за даними аналітичного обліку і результатами вибіркової перевірки первинних документів провести аналіз кожної складової частини цієї статті витрат обігу.

Аналізуючи витрати на оренду, слід необхідно перевірити наявність договорів оренди, правильність відображення в них площ орендованих приміщень і застосування ставок орендної плати. Необхідно вияснити, чи не є ці ставки завищеними, чи враховують вони місце знаходження приміщень, наявність комунальних вигод та інших умов. Плата за взяті в оренду приміщення нежитлового призначення для забезпечення основної виробничої та торговельної діяльності повинна проводитись в розмірі, визначеному угодами сторін, а за об'єктами комунальної власності - не вище за ставки орендної плати, встановлені місцевими органами влади. Далі вивчають доцільність оренди та суборенди кожного об'єкта, стан використання орендованих площ.

Аналізуючи витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, окремо вивчають кожен з основних елементів цього комплексу витрат. До них належать такі види витрат: на опалення, освітлення, водопостачання і водовідведення та інші комунальні послуги; вартість матеріалів і засобів догляду за приміщеннями; вартість електроенергії, використаної на роботу машин і обладнання; витрати на проведення протипожежних заходів; на перевірку та таврування ваг та інших приладів; на оплату послуг, пов'язаних із забезпеченням пожежної і сторожової охорони, витрати на поточний ремонт, утримання малоцінних і швидкозношуваних предметів та ін. Рівень цих витрат залежить, з одного боку, від стану матеріально-технічної бази, а з іншого - від ефективності її використання, дотримання режиму економії, а також від розміру ставок, тарифів за послуги, цін на матеріали тощо.

У процесі аналізу витрат на утримання приміщень необхідно перевірити:

o дотримання норм витрачання електроенергії, палива, різноманітних матеріалів для господарських потреб;

o правильність використання ставок і тарифів у розрахунках за комунальні й інші послуги;

o стан послуг сторонніх підприємств за пожежну і сторожову охорону та рівень оплати за них;

o реальність і обгрунтованість витрат на прибирання приміщень, утримання дворів, вивіз сміття та ін.

Необхідною умовою здійснення дієвого контролю за витратами на утримання будинків, приміщень, споруд та інвентаря є використання в процесі їх планування й аналізу обгрунтованих нормативів витрачання палива, води, електроенергії, різних господарських матеріалів. Економія цих витрат може мати позитивну оцінку лише тоді, коли вона не веде до зниження прийнятого стандарту торговельного обслуговування.

Значне місце у витратах на утримання основних засобів займають витрати на ремонт. Згідно з П(С)БО до них належать витрати, які здійснюються з метою підтримання об'єктів основних засобів у робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод від їх використання. Тоді як витрати, що збільшують первинну вартість об'єктів основних засобів (на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо), у витрати обігу не зараховуються.

Аналіз витрат на ремонт проводять по кожному об'єкту основних засобів і видах робіт. Насамперед вивчають обгрунтованість планових обсягів робіт та кошторисів витрат на них. Якщо роботи виконувалися господарським способом, перевіряють дотримання норм витрачання матеріалів, розцінок оплати праці ремонтників. У разі здійснення ремонтних робіт підрядними організаціями виясняють обгрунтованість відображення їх обсягів, дотримання бюджетів, правильність поданих рахунків. Особливу увагу приділяють якості виконаних робіт і дотриманню намічених строків їх проведення. Своєчасний ремонт магазинів забезпечує їх утримання у нормальному стані, сприяє підвищенню культури торгівлі.

Економія на ремонтних витратах може позитивно оцінюватися тільки тоді, коли вона не мала негативного впливу на стан матеріально-технічної бази підприємств торгівлі та рівень обслуговування покупців. Якщо були допущені перевитрати, пов'язані із збільшенням обсягів ремонтних робіт, чи використанням дорожчих матеріалів, перевіряють їх доцільність та правильність, відповідність реальним потребам.

До складу витрат на утримання матеріально-технічної бази підприємств торгівлі входить також знос малоцінних і швидкозношуваних предметів та видатки, пов'язані з їх утриманням. Розмір цих витрат залежить від наявності спецодягу, інвентаря, вартості і строків їх експлуатації, видатків на утримання, а також від стану контролю за ними.

У процесі аналізу витрат, пов'язаних із зносом і утриманням малоцінних і швидкозношуваних предметів, необхідно перевірити, чи відповідає наявність цих предметів реальним потребам магазинів, чи правильно здійснюється нарахування їх зносу, як налагоджений оперативний контроль за рухом, використанням і списанням, чи впроваджена персональна матеріальна відповідальність працівників за використанням цих предметів.

Значну частину витрат на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів становлять амортизаційні відрахування. П(С)БО № 7 "Основні засоби" передбачено, що метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Для нарахування амортизації можуть використовувати як метод рівномірної, так і прискореної амортизації. Національні П(С)БО дозволяють також нараховувати амортизацію основних засобів із застосуванням норм і методів, передбачених податковим законодавством.

У процесі аналізу амортизаційних відрахувань необхідно перевірити обґрунтованість вибору методу нарахування амортизації, правильність визначення строків корисного використання об'єктів основних засобів і складання самих розрахунків амортизації, їх відповідності вимогам П(С)БО.

Суми нарахованих у звітному періоді амортизаційних відрахувань можуть відхилятися від передбачених планом у зв'язку із змінами в обсязі і структурі основних засобів та інших матеріальних необоротних активів. Так вони збільшуються за дострокового введення об'єктів основних засобів в експлуатацію і, навпаки, зменшуються за несвоєчасного їх введення. Очевидно, що збільшення амортизаційних відрахувань, пов'язане із достроковим введенням в експлуатацію об'єктів основних засобів, не може оцінюватися негативно, а економія від несвоєчасного їх введення - позитивно.

На зміну сум амортизаційних відрахувань впливає також перегляд методу нарахування амортизації і строків корисного використання (експлуатації) об'єктів основних засобів, що відбувся у звітному періоді у зв'язку зі зміною очікуваних економічних вигод від використання цих об'єктів та способів отримання вигод. Отже, економічно обґрунтована оцінка витрат обігу, пов'язаних з амортизаційними відрахуваннями, може бути дана лише з урахуванням результів аналізу стану, руху та ефективності використання об'єктів основних засобів, інших необоротних матеріальних активів.