Економічний аналіз торговельної діяльності - Гринів Б.В. - 4.7.4. Аналіз витрат на транспортування

До цієї статті належать: вартість матеріалів, які використовуються для зберігання, підсортування, пакування і фасування товарів; плата за послуги сторонніх підприємств, пов'язаних із пакуванням і фасуванням товарів; витрати на передпродажну підготовку технічно складних товарів; витрати на утримання холодильного обладнання; фактична собівартість льоду, який використовується для охолодження товарів; витрати на утримання льодосховищ; оплата тимчасового зберігання товарів на складах сторонніх підприємств; витрати на спеціальне маркування і нанесення кодів на товари та інші витрати, пов'язані із зберіганням і підготовкою товарів до продажу.

Більшість із цих витрат залежать від зміни обсягу і структури товарообороту, частки в товарообороті штучних і фасованих товарів.

Аналізуючи ці витрати, необхідно з'ясувати:

o обгрунтованість і законність проведених списань внаслідок сортування, оброблення і передпродажної підготовки товарів;

o дотримання норм забезпеченості магазинів пакувальними матеріалами;

o раціональність використання пакувальних матеріалів (пакувального паперу, пергаменту, плівки, шпагату, клею, пакетів, коробок тощо), порядок їх списання;

o дотримання норм витрачання електроенергії, холодоносіїв, мастильних і інших матеріалів, що використовуються в процесі експлуатації холодильного обладнання;

o правильність документального оформлення, реальність і своєчасність відображення в обліку робіт та послуг сторонніх підприємств з технічного обслуговування холодильного обладнання, тимчасового зберігання товарів, їх фасування, пакування, спеціального маркування тощо.

Для економного витрачання коштів за цією статтею необхідно: раціонально використовувати матеріали і контролювати обгрунтованість їх списання; своєчасно проводити профілактичний ремонт холодильного обладнання; не допускати завищених оплат за послуги сторонніх підприємств, вартість яких зараховується в цю статтю; збільшувати частку товарів, що надходять від постачальників у фасованому виді.

4.7.4. Аналіз витрат на транспортування

До цієї статті належать такі витрати, пов'язані з доставкою товарів покупцям:

■ на оплату транспортних послуг сторонніх підприємств за договірною ціною або тарифами;

■ на перевезення товарів власним транспортом за собівартістю перевезень;

■ вартість матеріалів, використаних на обладнання транспортних засобів (піддони, щити, стелажі тощо), їх утеплення, охолодження та теплоізолювання;

■ оплата за обслуговування під'їзних шляхів і складів не загального користування;

■ витрати на пересилання товарів поштою.

Ця стаття витрат тепер займає порівняно незначну частку у загальному обсязі витрат обігу підприємств торгівлі(особливо роздрібної). Це зумовлено тим, що з переходом до національних П(С)БО витрати на транспортування, пов'язані зі створенням запасів товарів, які раніше зараховували до витрат обігу, тепер відносять до транспоротно-заготівельних витрат, що відображаються на окремому рахунку обліку запасів. Вони щомісячно розподіляються між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули. Таким чином, ця частина витрат на транспортування відноситься на собівартість реалізованих товарів і через неї бере участь у формуванні фінансових результатів підприємства.

Витрати на транспортування, пов'язані із створенням запасів, аналізують як елемент собівартості цих запасів. Тоді як витрати, пов'язані з доставкою товарів покупцям, аналізують як окрему статтю витрат обігу (витрат на збут) загалом і за видами транспортних засобів.

У роздрібній торгівлі для доставки товарів покупцям переважно використовують автомобільний транспорт як сторонніх підприємств, так і власний, а також вантажні мотоцикли та гужовий транспорт у сільській місцевості.

Основна мета аналізу витрат на транспортування полягає у виявленні можливостей економії цих витрат на основі вдосконалення процесів транспортування товарів, підвищення ефективності використання транспортних засобів, попередження нераціональних витрат та інших втрат.

Згідно з даними табл. 4.3 рівень витрат на транспортування в торгівлі споживчого товариства у звітному році становив 0,11 % до товарообороту. Він збільшився порівняно з планом на 0,05 до обороту. Відносні перевитрати у сумі становили 0,2 тис. грн

(0,05 469,9)/100. Рівень витрат за цією статтею у звітному році був вищий ніж у попередньому на 0,07 %, а фактичне його зростання перевищувало заплановане на 0,05 % до обороту.

Рівень витрат на транспортування у торгівлі формується під впливом таких груп факторів, які пов'язані із:

- зміною фізичного обсягу і структури товарообороту, а також частки у ньому товарів, які доставляються покупцям відповідно до договору поставки;

- зміною тарифів і ставок за транспортування та вантажно-експедиційні роботи;

- організацією і умовами транспортування товарів (способами постачання товарів покупцям, видами транспортних засобів, відстанню перевезення вантажів, станом дорожно-транспортних зв'язків та ін);

- роботою транспорту (рівнем використання транспортних засобів, вдосконаленням транспортних процесів тощо).

Аналізуючи рівень витрат на транспортування, передусім необхідно врахувати вплив зміни цін на товари і тарифів на транспортно-експедиційні роботи, якщо такі зміни були у звітному періоді. Для цього необхідно визначити фактичний рівень витрат на транспортування у незмінних цінах і тарифах за методикою, розкритою у § 4.4. Порівняння скоригованого рівня витрат на транспортування з плановим і базисним показником дозволяє більш об'єктивно оцінити зусилля колективу торговельного підприємства, спрямовані на економію цих витрат обігу.

Значної економії витрат на транспортування можна досягнути раціональним використанням транспортних засобів, ліквідацією зустрічних повторних та інших нераціональних перевезень товарів, поліпшенням контролю за виконанням транспортних робіт з метою недопущення приписок.

Важливе значення має також економічно доцільний вибір виду транспортного засобу для використання. Якщо підприємство має власний автомобільний чи гужовий транспорт, то перевага у виборі виду чи засобу транспортування повинна віддаватися більш ефективному з них. Його визначають порівнянням вартості наданих послуг за діючими цінами і тарифами з фактичними витратами на утримання транспорту, або співставляють тарифи за транспортні послуги сторонніх підприємств із собівартістю відповідної одиниці транспортної роботи. Якщо сумарні чи питомі витрати значно перевищують ефект від експлуатації й реальні можливості поліпшення роботи власного транспорту у найближчій перспективі відсутні, перевагу необхідно віддати транспортним послугам сторонніх підприємств, або за наявності іншим видам власного транспорту, які є більш ефективними.

Аналіз результатів експлуатації власного автомобільного і гужового транспорту дає можливість виявити та мобілізувати резерви їх кращого використання та знизити на цій основі витрати на транспортування.