Зовнішньоекономічна діяльність підприємства - Шкурупій О.В. - 5.3. Цінові та валютні умови контракту

Найбільша кількість угод оформляється контрактами купівлі-продажу як на внутрішньому ринку, так і на міжнародних ринках збуту. Відповідно до структури таких контрактів основні цінові та валютні умови визначаються так: одиниця виміру ціни, базис ціни, спосіб фіксації ціни, рівень ціни, знижки, валюта ціни, валюта платежу, курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу, валютні поправки.

Одиниця виміру ціни. Порядок визначення одиниці виміру ціни залежить від характеру товару і від практики, що склалася в торгівлі цим товаром на світовому ринку. Ціна в контракті може бути встановлена таким чином:

o за певну кількісну одиницю (або за конкретне число одиниць) товару, зазначену в звичайно вживаних у торгівлі одиницях виміру (маси, довжини, площі, обсягу, штук, комплектів тощо), або в числових одиницях (сотня, дюжина);

o за одиницю маси виходячи з базисного вмісту основної речовини в товарі (для руди, концентратів тощо);

o за одиницю маси залежно від коливань натуральної маси, вмісту побічних домішок і вологи.

При поставці товарів різної якості й асортименту ціна встановлюється за одиницю товару кожного виду, сорту, марки окремо. Якщо за одним контрактом постачається велика кількість різних за якісними характеристиками товарів, ціни на них звичайно вказуються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною контракту.

Базис ціни встановлює, чи входять транспортні, страхові, складські й інші витрати на доставку товару до ціни товару. Базис ціни зазвичай визначається використанням відповідного терміна (франко-підприємство, франко-перевізник тощо) із зазначенням назви пункту здавання товару. Наприклад, у контракті записується: "Ціна становить 100 дол. США франко-вагон межа прикордонна станція м. Чоп країни продавця".

Спосіб фіксації ціни. Ціна може бути зафіксована в контракті в момент його укладення або визначатися протягом строку його дії або до моменту виконання контракту. Залежно від способу фіксації ціни розрізняють такі види цін:

o тверда;

o рухома;

o з наступною фіксацією;

o змінна.

Тверда ціна узгоджується і встановлюється в момент підписання контракту і не підлягає зміні протягом строку його дії. Тверда ціна застосовується як у короткострокових, так і довгострокових угодах. Як правило, у контракті робиться застереження "ціна тверда, зміні не підлягає".

Рухома ціна - це зафіксована при укладенні контракту ціна, що може бути переглянута у подальшому, якщо ринкова ціна такого товару до моменту його поставки зміниться. При встановленні рухомої ціни в контракт вноситься застереження, яке передбачає, що коли до моменту виконання угоди ціна на ринку підвищиться або знизиться, відповідно має змінитися і ціна, зафіксована в контракті. Це застереження має назву "застереження про підвищення або зниження ціни".

Звичайно в контракті обумовлюється допустимий мінімум відхилення ринкової ціни від контрактної (2-5 %), у межах якого перегляд зафіксованої ціни не провадиться. При встановленні рухомої ціни в контракті обов'язково має бути визначене джерело, за яким треба судити про зміну ринкової ціни. Рухомі ціни найчастіше встановлюються на промислові, сировинні і продовольчі товари, що поставляються за довгостроковими контрактами.

Ціна з наступною фіксацією встановлюється у визначені контрактом терміни на підставі узгоджених джерел (у тому числі й у процесі виконання контракту). Наприклад, контрактом може бути передбачено, що ціна на продані за ним товари буде встановлена на рівні цін світового ринку на певну дату, у день поставки товару покупцеві, перед поставкою кожної передбаченої контрактом партії товару або при довгострокових поставках перед початком кожного календарного року. Як джерела цін контракт може передбачати біржові котирування, ціни, що публікуються в різних довідкових і галузевих часописах, а також ціни, які реально укладаються на світовому ринку і визначаються за достовірними конкурентними матеріалами.

Ковзаюча (змінна) ціна застосовується в контрактах із тривалими термінами поставок, протягом яких економічні умови виробництва товарів можуть суттєво змінитися. Найчастіше такі ціни встановлюються на машини й устаткування з термінами поставок, що перевищують один рік (для контрактів із використанням цін із наступною фіксацією переважно до року), а також при виконанні великих за обсягом і тривалих у часі підрядних робіт.

Ковзаюча ціна складається з двох частин: базової, що встановлюється на дату пропозиції або підписання контракту, і змінної, яка визначається на період виготовлення або поставки товару. Базова ціна розраховується продавцем на основі конкурентних матеріалів чи інших джерел і узгоджується з покупцем під час підписання контракту. На практиці вираховується за формулою, запропонованою Європейською комісією ООН:

Ц_к = Ц₀ (а і_а + в і_в + ... + с), (5.3)

де Ц_к - кінцева ціна; Ц₀ - базисна ціна; а, в - частка окремих змінних частин ціни; і_а, і_е - індекси зміни ціни на окремі складові змінних витрат на певну дату; с - питома вага незмінної частини ціни.

При розрахунках цін за формулою зазначається орієнтовна вартість договору на момент його укладення. В контракті необхідно обов'язково вказати джерело інформації про індекси цін.

При встановленні ковзаючої ціни в контракт можуть бути внесені деякі обмежувальні умови, а саме:

o по-перше, межі (у відсотках), у яких перегляд договірної ціни не провадиться, а також визначена у відсотках межа можливої зміни договірної ціни (наприклад, не більше 10 % загальної вартості замовлення), яке називається лімітом зміни (ковзання);

o по-друге, ковзання поширюється не на всю суму витрат виробництва, а лише на певні елементи (наприклад, на вартість металу при будівництві суден) із зазначенням розміру у відсотках від загальної вартості замовлення;

o по-третє, ковзання ціни може бути встановлено не на весь термін дії контракту, а на коротший строк (наприклад, на перші 3-6 місяців від дати укладення контракту.

Загальний розрахунок контрактної ціни вимагає обов'язкового урахування технічних і комерційних поправок до ціни, що є обґрунтуванням останньої (тобто ціни) в ході комерційних переговорів.

До найбільш вживаних технічних поправок у практиці міжнародної торгівлі належать такі:

1. Поправка на техніко-економічні відмінності. Щодо даного виду поправок, то вони використовуються при розрахунках цін на машини й устаткування. Найчастіше робляться поправки на потужність і продуктивність виробів, витрату палива й електроенергії, необхідні для роботи устаткування. Величина цього показника залежить передусім від призначення устаткування і від особливостей його виготовлення.

2. Поправка на комплектацію. Для багатьох видів машин і устаткування комплектація може бути досить складною і змінюватися в дуже широких межах. Зазвичай поправка на комплектацію збільшує суму контракту на 8-10 %.

3. Поправка на тропічне виконання. Машини та устаткування, призначені для роботи в умовах високої температури і вологості, повинні відповідати особливим вимогам і забезпечувати надійність техніко-економічних показників та інші необхідні споживні властивості. Поправка може становити 10-15 % вартості продукції у звичайному виконанні.

До найпоширеніших комерційних поправок у практиці міжнародної торгівлі можна віднести такі:

1. Приведення до єдиних умов поставки. Імпортні ціни приводяться до умов поставки CIF (при водних перевезеннях) або "франко-кордон" країни імпортера (при сухопутних перевезеннях). Експортні ціни приводяться до умов постачання FOB (при водних перевезеннях) або "франко-кордон" країни експорту (при сухопутних перевезеннях).

Ціна "франко-кордон" - контрактна ціна за зовнішньоекономічної діяльності, що враховує вартість товару, усі витрати з перевезення і страхування товару під час його доставки до відповідного кордону (місця). Дані про вартість фрахту та страхування беруться з офіційних даних транспортно-експедиційних організацій. Практика зовнішньої торгівлі показує, що за нормальної кон'юнктури ринку транспортних засобів розрахункова вартість фрахту і страхування не перевищує 12-15 %.

2. Поправка на вторговування. Як зазначалося, ціна пропозиції завжди вища від остаточної ціни. У практиці зовнішньої торгівлі поправки на вторговування можуть доходити до 20-25 %. Обґрунтованість оцінки величини цієї поправки залежить від якості конкурентного матеріалу й уміння з ним працювати, від знання конкретного постачальника, ринку тощо.

3. Приведення імпортної ціни до строку поставки товару. Через розрив у часі між даними щодо цінової кон'юнктури ринку та поставкою змінюється реальна ціна контракту. Тому при розрахунку імпортної ціни визначають ціни пропозиції на час поставки товару, застосовуючи індекси експортних і оптових цін, що публікуються в статистичних матеріалах.

4. Поправки на умови платежу. У контрактах можуть бути передбачені різні умови платежу: готівкою, чеком, переказом, з акредитива, інкасо, в аванс (повністю чи частково), у кредит із розстрочкою платежу. Покупець повинен повністю відшкодувати в ціні будь-які пільги, надані продавцем, включаючи втрати від тимчасово вилучених з обороту фінансових засобів продавця.

На рівень цін, фіксованих у контракті, можуть суттєво впливати різні види знижок, що застосовуються в міжнародній торговельній практиці. Загалом їх понад 20 видів, але найпоширенішими є такі:

o загальна (проста), або одноразова, знижка - надається до прейскурантної або довідкової ціни товару, становить 20-30 % при угодах на стандартні види машин і устаткування та 2-5 % - при поставках промислової сировини;

o при купівлі товару за готівку знижка надається в розмірі 2-3 %;

o складна знижка - це сума простих знижок;

o прогресивна знижка найчастіше залежить від кількості купованого товару;

o знижка за оборот (бонусна) установлюється за певною шкалою залежно від досягнутого обороту протягом узгодженого сторонами терміну (звичайно одного року). Вона має заохочувальний характер і надається продавцем своєму постійному (оптовому) покупцю на основі спеціальних бонусних угод, але в контракті не вказується. На деякі види машин і устаткування бонусна знижка досягає 15-30 %, на сировинні та сільськогосподарські товари вона обчислюється в межах 1-2 %. У торгівлі сировинними і продовольчими товарами застосовуються надбавки за підвищену якість (боніфакція) і знижки за знижену якість (рефакція);

o знижка за кількість чи серійність за умови купівлі заздалегідь визначеної зростаючої кількості товару, величина знижки залежить від характеру вторговування;

o дилерська знижка - надається виробниками своїм постійним агентам та іншим посередникам зі збуту і може становити в середньому 15-20 % від роздрібної ціни;

o спеціальна знижка - надається на пробні партії товару і замовлення;

o сезонна знижка - надається за купівлю товару поза сезоном;

o знижка при продажі устаткування, яке було у вжитку, - до 50 % від початкової ціни;

o експортна знижка - надається продавцями при продажі товарів іноземним покупцям понад ті знижки, які діють для покупців внутрішнього ринку;

♦ знижка за повернення раніше купленого товару - визначається у розмірі 20-30 % прейскурантної ціни і застосовується при поверненні покупцем товару застарілої моделі, придбаного в цій фірмі; широко практикується при продажі автомобілів, побутової електроніки, електрообладнання.

Відповідно до українського законодавства ціна вважається суттєвою складовою договору купівлі-продажу. Водночас за законодавством ряду країн визнаються чинними договори, у яких ціна не вказується.

Валюта ціни. Ціна в контракті може бути виражена у валюті краї-ни-експортера, імпортера або у валюті "третьої країни". З огляду на це експортер, як правило, прагне зафіксувати ціну у відносно стійкій валюті, а імпортер, навпаки, зацікавлений у тому, щоб установити ціну у валюті, яка знецінюється.

Валюта платежу - це валюта, в якій здійснюється платіж. Валюта ціни не обов'язково повинна збігатись з валютою платежу. В останньому випадку в контракті обумовлюється курс переведення однієї валюти в іншу.

Встановлення валютних курсів називається котируванням валюти. Котирування буває двох видів:

♦ пряме - визначає кількість національної валюти за одиницю іноземної;

♦ непряме (зворотне) - визначає кількість іноземної валюти, що виражається в одиницях національної валюти.

Співвідношення між двома валютами, яке випливає з курсів цих валют до третьої валюти, називається крос-курс.

Валютні поправки. Застосовуються для зменшення валютних ризиків. Можуть бути дво- і односторонніми. В першому випадку здійснюється перерахунок сум платежу у разі зміни курсу валюти платежу (застосовується, зокрема, в торгівлі з країнами, що розвиваються). Односторонні поправки застосовуються в торгівлі з розвиненими країнами і на їх основі також перераховується сума платежу.