Усі нині діючі системи банківських операцій підрозділяються на системи банківських повідомлень і системи розрахунків. Відмінність між ними полягає в тому, що в рамках системи банківських повідомлень здійснюється тільки оперативна пересилка і зберігання розрахункових документів, врегулювання платежів надано банкам-учасникам, функції ж системи розрахунків безпосередньо пов'язані з виконанням взаємних вимог і зобов'язань членів. До першої групи відносяться такі системи, як SWIFT і Bankwire - приватна електронна мережа банків США, до другої - FedWire - мережа федеральної резервної системи (ФРС) США; Нью-йоркська Міжнародна платіжна система розрахункових палат CHIPS; Лондонська автоматична система розрахункових палат CHAPS; платіжна система країн ЄВС - TARGET. Електронні системи розрізняються за кількістю сторін, що беруть участь у переказах і розрахунках: SWIFT організовує пересилку банківських повідомлень на двосторонній основі, тобто між кожними двома учасниками; системи ФРС, CHAPS, CHIPS регулюють платіжні зобов'язання на багатобічній основі.
SWIFT (Society for World-Wide Interbank Financial Telecommunications) - СВІФТ (міжнародна міжбанківська організація по валютним і фінансовим розрахункам телексом). СВІФТ є провідною міжнародною організацією у сфері фінансових телекомунікацій. Основними напрямками діяльності СВІФТ є надання оперативного, надійного, ефективного, конфіденційного і захищеного від несанкціонованого доступу телекомунікаційного обслуговування для банків і проведення робіт зі стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією.
СВІФТ не виконує клірингових функцій і є лише банківською комунікаційною мережею, орієнтованою на майбутнє. Повідомлення що передаються, враховуються у вигляді переказу по відповідним рахункам "ностро" і "лоро", так як і при використанні традиційних платіжних документів.
Головними сферами діяльності системи СВІФТ є:
- платежі - системи для виконання банківських інструкцій, інструкцій клієнта, повідомлень, заяв, клірингу і розрахунків;
- цінні папери - системи для підтримки торговельних підтверджень, клірингу, розрахунків і процедури зберігання. СВІФТ надає мережеві послуги для CREST (система розрахунків за цінними паперами у Великобританії) і CGO (клірингова палата і депозитарій у Великобританії);
- іноземна валюта і грошові ринки - системи для підтримки повідомлень підтвердження, відповідностей, двосторонніх і багатосторонніх відносин. СВІФТ забезпечує засоби відповідностей і повідомлень для ECHO (Клірингова палата іноземної валюти Інтербанку в Лондоні).
На сьогодні СВІФТ об'єднує 4800 банків і фінансових організацій, розташованих в 155 країнах світу (серед них більше 2700 банків), в яких нараховується більше 20000 терміналів. Всі вони, незалежно від їх географічного розташування, мають можливість цілодобової взаємодії один з одним 365 днів в році. Зараз по мережі СВІФТ щоденно передається до 5 млн. фінансових повідомлень.
В Україні учасниками СВІФТ стали більше 20 банків, у тому числі НБУ, Перший український міжнародний банк, Укрсоцбанк, Промінвестбанк, Укрексімбанк, Градо-банк, банк "Ажіо", Приватбанк, а також Українська міжбанківська валютна біржа.
Англійська електронна система автоматизованих клірингових розрахунків CHAPS є системою переказу кредиту протягом одного дня і зв'язує 12 банків, включаючи Англійський банк. Банки, одержуючи повідомлення про переказ коштів через цю систему, повинні надати кошти стороні, що кредитується протягом дня. Це сприяє підвищенню ефективності CHAPS для ділових і фінансових кіл. Переказ коштів через систему є безумовним і безвідзивним.
У Франції з 1984 р. функціонує система переказу коштів Sagritter (Сажіттер). Система була задумана як філіал SWIFT. Банки-учасники направляють доручення про переказ коштів у Французький банк, використовуючи Сажіттер, указуючи одну з трьох дат проводки: сьогоднішнього дня, наступного дня або через два дні. "Псевдорахунок" банку-відправника негайно дебетується згідно дати проводки, а "псевдорахунок" банку-одержувача кредитується згідно дати надходження, доручення про переказ прямує в банк-одержувач. В кінці робочого дня дебет і кредит, пов'язані з "псевдорахунками" на конкретну дату, записуються на рахунок банку що бере участь у Французькому банку разом з результатами інших операцій. Але Французький банк не дозволяє банкам мати дебетових сальдо по рахунку. Якщо дебетове сальдо не покривається на початку наступного дня, то Французький банк може анулювати дебетові проводки, виконані Сажіттер, а також кредити в порядку, зворотному прийому доручень.
Серед електронних систем переказів, діючих в США, найкрупнішими є FedWire і CHIPS. Вони обслуговують понад 90% всіх міжбанківських внутрішніх розрахунків з США.
FedWire - найбільша комунікаційна банківська мережа. У федеральній резервній системі (ФРС) FedWire бере участь близько 5,5 тис. кредитно-фінансових інститутів. Принцип роботи електронної системи розрахунків ФРС обумовлений самим структурою ФРС США. Кожний банк бере участь в системі через свій регіональний федеральний резервний банк. Діючи від свого імені або від імені свого клієнта, один банк просто переміщає частину коштів від свого резервного рахунку на резервний рахунок банку-бенефіціара, останній приймає їх від свого імені або від імені бенефіціара (залежно від того, кому адресований платіж). Цей спосіб розрахунків призводить до того, що засоби на резервному рахунку банку-учасника FedWire обертаються протягом дня 12 разів. На банківському рівні платіж скоєються практично вмить - резервний рахунок одного банку дебетується, а іншого кредитується.
Кожний федеральний резервний банк обслуговує регіональну комп'ютерну мережу і балансує платежі і перекази банків усередині свого регіону. Якщо платіж адресований кредитно-фінансовій установі іншого регіону, то резервний банк платника звертається до резервного банку одержувача через центральний процесор в Калпепері.
Кожний з учасників системи розрахунків ФРС обслуговує всі нижчі рівні. Проте головною ланкою є переміщення засобів на резервних рахунках банків. Фактично система приймає на себе відповідальність тільки за рух засобів у федеральних резервних банках і між ними, тобто в мережі першого і другого рівня.
Відповідальність за комп'ютерний зв'язок банків-учасників з клієнтами несуть самі банки. Платіж вважається завершеним з моменту перерахування коштів на резервний рахунок банку-одержувача, відкликати його неможливо.
Система CHIPS почала свою роботу в 1970 р. Створення електронної мережі нью-йоркських банків викликане необхідністю враховувати швидкорослий об'єм розрахунків за міжнародними операціями. Оскільки здійснення всіх розрахунків в повному обсязі в єдиному центрі скрутно, система CHIPS розроблялася як система децентралізована. Зі всіх банків-учасників були вибрані 12 найбільших для здійснення розрахунків між всіма іншими. Учасниками CHIPS можуть бути банки з капіталом не менше 250 млн.дол. Всі учасники CHIPS повинні мати відділення в Нью-Йорку, сполучені з комп'ютерами розрахункових банків. Система CHIPS має істотні відмінності від інших. Це пов'язано із тим, що міжбанківські зобов'язання і вимоги не регулюються нею негайно після виставляння відповідних документів у вигляді електронних повідомлень, а нагромаджуються протягом робочого дня, після закінчення якого підводиться баланс.
Остаточні платежі проводяться розрахунковими банками шляхом переказу коштів на резервних рахунках у Федеральному резервному банку Нью-Йорка по мережі Fed-Wire. Таким чином, розрахункові банки в системі CHIPS виконують ті ж функції, що і федеральні резервні банки в системі ФРС і розрахункові банки в CHAPS з тією відмінністю, що платежі не виконуються негайно. Система накопичення взаємних зобов'язань зручна для банків-учасників, всі платежі регулюються протягом одного дня; федеральний резервний банк Нью-Йорка визначає резервну позицію банків після закінчення робочого дня.
Проте для клієнтів банку така система створює певну незручність, оскільки бенефіціару гроші можуть поступити тільки після 18 годин. Однак, ця система зручна тим, що усі вчинені протягом дня перекази коштів на суму близько 400 млрд.дол. зведуться до декількох остаточних платежів на суму в 4-5 млрд.дол.
Поява єдиної валюти євро зумовила реформу платіжних систем країн ЄС. Основним досягненням цієї реформи стало створення нової платіжної системи TARGET (Transeuropean Automated Real Time Gross Settlement Express Transfer System).
Метою створення цієї системи є: забезпечення безпечного і надійного здійснення міжнародних розрахунків у євро; підвищення ефективності розрахунків між країнами ЄС; задоволення потреб монетарної політики центрального банку.
Система TARGET складається з двох основних компонентів:
- системи здійснення великих розрахунків у режимі реального часу (Real Time Gross Settlement Systems, RTGS) п'ятнадцяти країн ЄС. їх об'єднує спеціальна система комунікацій (Interlinking System). Якщо країна має кілька систем RTGS, лише одна з них приєднується до TARGET;
- системи зв'язку між національними системами RTGS - платіжного механізму Європейського центрального банку (ЕСВ payment mechanism, EPM).
Система TARGET розрахована на здійснення платежів великих розмірів за такими операціями:
- операції на відкритому ринку та грошові операції між ЄЦБ і національними центральними банками країн-членів;
- розрахунки за фінансовими операціями між комерційними банками;
- великі платіжні операції клієнтів комерційних банків. Поряд з національними центральними банками країн ЄС, які приєднались до TARGET
1 січня 1999 p., система доступна для країн ЄС поза межами зони євро. Інші країни світу не матимуть прямого доступу до системи.
Комерційні банки ЄС не зобов'язані здійснювати комерційні платежі через систему TARGET, але мають приймати через неї вхідні платежі, якщо вони підключені до національної системи RTGS. До системи TARGET також мають доступ майже всі кредитні установи ЄС. Кожен з учасників системи має бути зареєстрований і отримати ідентифікаційний номер - Bank Identifier Code (BIC).
Переваги системи TARGET:
- здійснення операцій у режимі реального часу за кілька секунд;
- простота і зручність використання;
- вільний доступ;
- безвідкличний характер платежів;
- використання технологій CBKDT.
Недоліки цієї системи - велика вартість послуг та обмежені можливості обробки великих обсягів платежів.
Основна проблема розрахункових електронних систем - великий обсяг денних овердрафтів, виникаючих при перевищенні резервного рахунку, при затримці надходжень від клієнтів і т.п. Загальна величина денних овердрафтів в системі ФРС і CHIPS досягає 80 млрд.дол.
Для здійснення електронних платежів у межах України використовується система електронних платежів НБУ (СЕП) - загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, обробки, передавання та захисту інформації. Програмне забезпечення СЕП складається із: програмно-технічних комплексів - автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповідають трьом рівням структури СЕП:
1) центральна розрахункова палата - АРМ-1, АРМ інформаційно-пошукової системи НБУ (ІПС);
2) розрахункові палати - АРМ-2;
3) банківські установи-учасники СЕП - АРМ.-НБУ Інформаційно-пошукова система НБУ (ІПС) - складова частина
СЕП, що призначена для надання користувачам довідкової інформації про платежі, виконані засобами СЕП. Учасниками СЕП є:
- територіальні управління НБУ;
- комерційні банки (філії), які мають технічні рахунки в розрахунковій палаті (РП) або Центральній розрахунковій палаті (ЦРП).
8.7. Оцінка надійності та вибір комерційних банків суб'єктами ЗЕД
Розділ 9. ФОРМИ ВИХОДУ ПІДПРИЄМСТВ НА ЗОВНІШНІ РИНКИ
9.1. Передумови та мотивація виходу підприємств на зовнішні ринки
9.2. Характеристика форм виходу підприємств на зовнішні ринки
9.3. Вивчення й аналіз умов ринку
9.4. Партнери на світовому ринку: пошук, вибір, встановлення контакту
Розділ 10. ЦІНОУТВОРЕННЯ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
10.1. Зовнішньоторговельна ціна: сутність поняття, принципи, класифікація зовнішньоторговельних цін
10.2 Цінова політика підприємства. Фактори та функції ціноутворення у ЗЕД