Процес розвитку життєвого циклу виробів як складна і багатогранна динамічна система потребує відповідних механізмів управління, а здійснювати його можна тільки на підставі планових і фактичних даних про технічний і організаційний рівень цих виробів.
Прогресуюче ускладнення створюваних тепер продуктів призводить до підвищення витрат ресурсів на їх створення, освоєння випуску, виробництво і експлуатацію. В зв'язку з цим необхідно в період підготовки виробництва нових виробів планувати показники їх рівня, а їх досягнення здійснювати в процесі освоєння, виготовлення і експлуатації, порівнюючи з величинами параметрів, які характеризують ефективність цих виробів.
Оцінка та аналіз технічного рівня виробу дозволяє конкретно планувати заходи, ставить цілі та завдання, що, в свою чергу, є однією з важливіших умов здійснення комплексного системного підходу до оновлення продукції, розвитку творчої активності кадрів.
Під технічним рівнем продукції розуміють порівняну характеристику якості продукції, засновану на зіставленні значень показників, які характеризують технічну досконалість продукції, що оцінюється з відповідними базовими значеннями.
Технічний рівень нових виробів визначається на основі зіставлення значень оцінних показників зразка продукції порівняно з відповідними показниками конкретних аналогів чи їх прогнозованих значень, які відображають тенденції їх розвитку та вищі світові досягнення.
Значення показників оцінюваних зразків продукції беруться за результатами випробувань, а на стадії проектування - з технічного завдання, технічних умов чи карт якості продукції, узгоджених зі споживачами.
Залежно від результатів зіставлення продукція може бути віднесена:
по-перше, до відповідного світового рівня, якщо кожне із значень, обраних показників відхиляється від значень відповідних показників аналогу на гірше не більш, ніж на 3 %;
по-друге, до рівня, який не відповідає світовому рівню.
Для порівняння основних параметрів, які формують конкурентоспроможність нового виробу з аналогічними параметрами виробу-аналогу, який на час створення новації вважається на ринку кращим, розраховують співвідношення величин кожного із порівнюваних параметрів нового продукту та аналога. Розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності здійснюється за формулами
де q1 - одиничний показник конкурентоспроможності за i-м технічним параметром; - величина i-го параметра для нової продукції; Рі - величина P -го параметра для виробу, прийнятого за зразок.
Формула (8.1) використовується за умови, що підвищенню конкурентоспроможності виробу відповідає збільшення показника (наприклад, показник продуктивності праці). В іншому разі обирається формула (8.2), наприклад, для показника питомих витрат електроенергії.
Розрахунок одиничних показників має доповнюватися розрахунком групового показника конкурентоспроможності, який враховує значущість кожного із порівнюваних параметрів для споживача.
Розрахунок групового показника за технічними параметрами (включаючи нормативні) здійснюють за формулою
м параметром; at- значущість i-го параметра в сукупності технічних параметрів, що характеризують потребу; п - кількість параметрів, які оцінюють.
Одержаний показник характеризує міру відповідності товару реальній потребі за всіма технічними параметрами. Чим він вищий, тим повніше задовольняються запити споживача.
Якщо значущість кожного з порівнюваних параметрів для споживача не визначена, то може бути використана інша форма узагальнюючого показника ступеня відповідності інноваційного зразка вищим світовим досягненням:
Якщо хоча б один з одиничних показників дорівнює 0 (тобто продукція за якимось показником не відповідає обов'язковій нормі), то груповий показник теж дорівнює 0, що свідчить про неспроможність цієї продукції конкурувати на обраному ринку.
8.4. Науково-дослідні роботи
8.5. Конструкторська підготовка виробництва
8.6. Технологічна та організаційно-технічна підготовка виробництва
8.7. Освоєння, зростання, зрілість і спад випуску нових виробів, експлуатація та ліквідація продукції
Розділ 9. Фінансування інноваційних процесів
9.1. Види і джерела фінансування інноваційної діяльності
9.2. Система державного фінансування і стимулювання НДДКР у провідних країнах світу
9.3. Місце венчурного капіталу в інноваційному розвитку підприємства
9.4. Фінансування інноваційних проектів