11.1. Основні підходи до обґрунтування результативності інновацій
Ефект від розробки і впровадження науково-технічних, організаційних, економічних, соціальних і екологічних нововведень - результат багатогранної діяльності колективів, який виявляється у формі приросту прибутку, зростанні продуктивності праці, зниженні витрат, зменшенні негативних наслідків від забруднення навколишнього середовища.
Визначення виду і масштабності ефекту від розробки і впровадження інноваційних рішень, пов'язаних з формуванням сучасних організаційно-економічних механізмів, форм і методів, спрямованих на удосконалення техніки, організації виробництва, праці та управління, проводиться з метою:
o підвищення конкурентоспроможності підприємств і продукції, що випускається;
o оптимізацій (скорочення чи зміни) строків і підвищення ефективності виконуваних робіт на кожній стадії життєвого циклу виробів;
o економічної оцінки та обґрунтування ефективності витрат на організаційно-технічні заходи, визначення доцільності їх розробки і впровадження;
o встановлення очікуваної економії ресурсів і потреби в них, що враховується при складанні організаційної та економічної стратегії підприємства;
o оцінки і стимулювання розробки і впровадження комплексу найбільш ефективних заходів, спрямованих на підвищення рівня організації виробництва, праці та управління;
o визначення сумарного приросту чистого прибутку, який одержує підприємство в результаті проведення всіх запланованих заходів.
Ефективність інновацій може характеризуватися широким колом показників, які належать як безпосередньо до підприємства, так і до окремих регіонів чи економіки в цілому. Вони можуть бути як локальними, так і наскрізними. Головне - підтримувати рівновагу між всіма показниками, щоб внутрішньовиробничі інтереси не послабили орієнтацію діяльності на ринок, і навпаки. Якщо віддати перевагу винятково ринковим показникам, то може постраждати науково-технічних потенціал функціональних служб, а якщо навпаки, то може бути втрачена чітка орієнтація на досягнення кінцевої мети.
Рівень ефективності використання новітніх механізмів оцінюється їх впливом на показники, які характеризують найважливіші фактори життєдіяльності підприємств і організацій, а саме:
o аспекти розвитку об'єкта діяльності, у тому числі: технічний розвиток - технічний ефект, організаційний розвиток - організаційний ефект, соціальний - соціальний ефект, екологічний розвиток - екологічний ефект;
o внутрішньогосподарська діяльність підприємств і організацій: підвищення чи приріст продуктивності праці, збільшення розмірів прибутку, фондовіддачі, продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо;
o становлення і розвиток ринкових відносин: досягнення запланованого обсягу продукції і прибутку за новими виробами, виконання запланованих інноваційних заходів, ефективність висунення і начальної проробки нових ідей, завдань, нового проекту, нової інноваційної стратегії підприємств.
Кожний з цих факторів відображає сутність основних елементів підвищення ефективності об'єктів діяльності, виступає у вигляді окремого критерію, який впливає на ефективність діяльності підприємств та організацій.
Для кожної організації, яка займається інноваційною діяльністю, доцільно встановити один або кілька критеріїв, які характеризують рівень досягнення мети і вирішення завдань.
Так, оцінка результатів інновацій здійснюється за допомогою системи критеріїв:
1. Актуальність - відповідність цілям і завданням науково-технологічного і соціально-економічного розвитку країни, регіону, підприємства.
2. Значущість - ступінь вирішення певних проблем, подолання відставання країни в науково-технічному розвитку, прискорення наступних техніко-технологічних і соціальних циклів розвитку суспільства на іншій науково-технічній базі.
3. Багатоаспектність - вплив інновацій на різні сторони діяльності суб'єктів господарювання, його оточення, отримання різних видів ефекту.
З метою врахування всіх аспектів впливу інновації прийнято розглядати наступні види ефектів від реалізації інновацій (табл. 11.1).
Таблиця 11.1
ВИДИ ЕФЕКТУ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙ
Вид ефекту | Показники |
Економічний | Економічне оцінювання охоплює систему показників, які відображають економічну ефективність інноваційної діяльності. Загальним принципом оцінювання економічної ефективності є порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень і витрат на їх розроблення, виробництво і споживання. Ефект від застосування нововведень може характеризуватися збільшенням прибутку, отриманого завдяки економії від зниження собівартості чи збільшення виручки від зростання обсягу реалізації або ціни інноваційної продукції завдяки її новим якостям. Економічна ефективність визначає здатність інновацій зберігати певну кількість трудових, матеріальних, фінансових ресурсів із розрахунку на одиницю створюваних продуктів, технічних систем, структур, механізмів тощо |
Науково-технічний | Для науково-технічного оцінювання використовують конкретні найбільш суттєві параметри, які цікавлять насамперед користувачів інноваційного продукту. Такі показники відображають зміну техніко-експлуатаційних і споживчих характеристик новації. При визначенні цього виду ефекту визначають: o наскільки прийняті технічні рішення відповідають сучасним технологічним вимогам; o який рівень і масштаб новизни інноваційного проекту, Грунтується він на інтелектуальному продукті чи на захищеній патентами інтелектуальній власності; o наскільки перспективними є закладені в проекті технології та технічними засобами |
Ресурсний | Ресурсне оцінювання здійснюється для встановлення впливу інновації на обсяги споживання певного виду ресурсу за допомогою показників, які характеризують підвищення ефективності використання тих чи інших ресурсів: o зростання продуктивності праці; o зростання фондовіддачі; o зниження матеріаломісткості тощо |
Соціальний | Соціальні оцінки відображають внесок інноваційного проекту в покращання соціального середовища, а саме, підвищення якості життя людей, що характеризується такими показниками: o рівень життя - доходи населення; ціни і тарифи на товари та послуги, споживання населенням продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, забезпечення житлом, комунальними послугами; o спосіб життя - зайнятість населення, підготовка кадрів, забезпечення населення об'єктами освіти, культури, мистецтва, спорту, транспортним обслуговуванням, забезпечення соціальної безпеки; o здоров'я і довголіття - покращення умов праці, розвиток сфери охорони здоров'я, рівень обслуговування тощо |
Закінчення табл. 11.1
Вид ефекту | Показники |
Соціально-політичний | Соціально-політичний результат сприяє розвитку суспільства, задовольняючи його потреби, і оцінюється в основному якісними показниками, наприклад: o покращенням здоров'я; o підвищенням коефіцієнта інтелектуальності людини; o розвитком демократії, освіти; o задоволенням естетичних потреб тощо. Як правило, чим вищі соціально-політичні досягнення, тим складніше дати їм інтегральну кількісну оцінку |
Екологічний | Екологічне оцінювання враховує вплив інновацій на розв'язання проблем охорони довкілля, що особливо важливо в реалізації інноваційних проектів, які можуть змінювати рівень екологічної безпеки території. Екологічний ефект оцінюється за допомогою системи відносних показників, які характеризують: o шкоду, що завдається навколишньому середовищу (вирубка лісів, забруднення води, Грунту, повітря); o комплексне використання природних ресурсів на основі безвідходного виробництва, зменшення їх дефіциту; o зниження промислових викидів в атмосферу, воду, Грунт; o зниження кількості відходів виробництва і можливість вторинної їх переробки; o покращення екологічності продуктів, що виробляються; o покращення ергономічності товарів (рівень шуму, вібрації, електромагнітного випромінювання); o підвищення відповідальності і зниження штрафів за порушення екологічного законодавства та інших нормативних документів; o відродження довкілля |
Етнічно-культурний ефект | Це побічний результат входження до нового способу життя постіндустріальної епохи, результат адаптації людей до стрімких змін, зумовлених нею. Саме нові технології формують культуру майбутнього життя, його систему цінностей, нові смаки, норми поведінки, відносин, які змінюються дуже швидко. Виникають нові недовговічні субкультури, збільшується можливість свободи вибору методів самореалізації особистості, форм спілкування людей, відпочинку, розваг. Розвивається особлива індустрія, продукція якої не товари і не звичайне обслуговування, а запрограмовані відчуття. Робототехніки, дизайнери, комп'ютерним, історики і спеціалісти музеїв спільними зусиллями створюють нову індустрію масових розваг, своєрідні "території відчуттів", на яких з усією майстерністю і з допомогою сучасної техніки будуть відтворюватись. Оцінка етнічно-культурних інновацій належить до найскладніших у методологічному аспекті проблем ефективності інноваційної діяльності. Етнічно-культурний ефект важко або неможливо вимірювати, обмежуючись лише якісним описуванням. Етнічно-культурний ефект пов'язаний з соціальними результатами науково-технічних інновацій. І саме тому со ціальні цілі культурних проектів мають превалювати у формуванні програм етнічно-культурної політики держави |
Кінцевим результатом інноваційної діяльності будь-якої організації є виробництво конкурентоспроможної продукції та зміцнення позицій на ринку і свого фінансового становища. За такого підходу вибір кращого варіанта інноваційного проекту передбачає одержання більших результатів з меншими чи однаковими витратами.
Водночас слід розрізняти ефективність і результативність. Результативність, на думку П. Друкера, є результатом того, чи "робляться потрібні, правильні речі" (doing the right things), а ефективність є результатом того, чи "правильно створюються ці самі речі" (doing things right). I перше і друге однаково важливо [24].
Стосовно питання визначення ефективності інноваційної діяльності такий підхід є особливо актуальним. Дійсно, одержуючи інновацію у вигляді нового продукту, технології, методів чи механізмів організації й управління, які є результатом інноваційного процесу, важливо не тільки одержання нововведення з мінімальними витратами, а й саме нововведення як цінність, що має бути корисною і потрібною, тобто відповідати певним вимогам як з боку підприємства, ініціюючого його впровадження, так і з боку споживачів цієї інновації.
За послідовного проведення системного негативним аналізу інновації особлива увага приділяється негативним результатам, які можуть з'явитися в разі невдалої роботи на будь-якому етапі інноваційного процесу, що в кінцевому підсумку призведе до неприйняття нововведення і до втрат у різних аспектах життєдіяльності як організацій-новатора, так і споживачів її продукту (послуги).
Економічні втрати включають: втрати матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, які витрачено на створення, виробництво, транспортування, зберігання, монтаж і експлуатацію низькоякісної продукції; економічні втрати підприємства - виробника виробів через неотримання виручки внаслідок неконкурентоспроможності готової продукції; додаткові витрати ресурсів на здійснення контролю якості, непродуктивної діяльності служб маркетингу; втрати джерел фінансових ресурсів для інноваційної та інвестиційної діяльності.
Соціальні втрати пов'язані насамперед з дефіцитом продукції підприємства-виробника і вимушеним придбанням споживачами імпортної техніки, падінням престижу вітчизняної продукції, зниженням інтересу до неї суб'єктів ринку, недостатньою задоволеністю потреб споживачів вітчизняної продукції, зниженням темпів зростання добробуту населення, з погіршенням морально-психологічного клімату в колективі підприємства, умов праці і відпочинку людей в результаті зменшення прибутків підприємства від виробництва і споживання неконкурентоспроможної продукції.
Екологічні втрати викликаються додатковим витрачанням коштів на створення, виготовлення та експлуатацію агрегатів для очищення повітря на підприємстві, захисних установок на технологічне обладнання, додатковими витратами на заходи з недопущення професійних захворювань і на оздоровлення населення.
11.2. Оцінка рівня ризику інновацій
11.3. Визначення ефективності інноваційного проекту
Метод розрахунку періоду окупності інвестицій
Метод розрахунку чистої приведеної вартості (інтегральний ефект)
11.4. Оцінка ефективності організаційних проектів
ДЖЕРЕЛА