Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А.А. - 9.3. Вартість, що створюється знаннями

Більшість економістів і соціологів зображують категорію "вартості, створеної за допомогою знань", як продукт освіти або сфери інформації та характеризують її в контексті переходу від матеріальних цінностей до нематеріальних. Т. Сакайя називає такий підхід "спрощеним", хоча насправді це явище належить до "наймасштабніших соціальних перетворень". У сферах освіти та інформації займаються реалізацією товарів, що охоплює елементи вартості, створеної знаннями. Попит на таку вартість задовольняється за рахунок продукції, в якій вона знаходить вираження, наприклад, у неповторному дизайні та ін. Т. Сакайя наводить приклад: якщо ви купуєте краватку всесвітньо відомої фірми "Гермес" або "Дорнхіл", то вона коштуватиме понад 20 тис. єн. Якщо придбаєте звичайну краватку, вироблену з такого самого матеріалу, вона обійдеться в 4 тис. єн, тобто у п'ять разів дешевше. З'ясуємо, з чим це пов'язано. Краватки, виготовлені з одного й того самого матеріалу, не відрізняються за затратами енергії чи ресурсів, розмірами, оздобленням, наприклад, вишивкою. Цікаво, що багато людей охоче купують краватки, незважаючи на їх ціну. Отже, той факт, що фірмова краватка коштує 20 тис. єн, отримує соціальне визнання. Такий вибір є носієм цінності, що виходить за межі витрат, пов'язаних з її виготовленням. Люди розуміють, що ця фірма має сталий імідж як виробник високоякісної продукції, її неперевершений дизайн втілює колективну мудрість тих, чия діяльність пов'язана з фірмою, котра виготовляє цю продукцію. Тобто, вартість, створену знаннями, має фірмова назва, а рішення покупця про придбання такої продукції відображає схвалення накопиченої колективної мудрості її виробників.

Таку саму вартість, створену знаннями, мають вироби, пов'язані з важливими технічними винаходами або унікальними новими матеріалами, або такі, яким характерні ознаки, котрих немає ще в інших видах продукції. Якщо загальновизнано, що той чи інший товар має неповторні технічні властивості, його продажна ціна буде набагато більшою, ніж його собівартість. Виробникам часто вдається в 2—3 рази піднімати початкову ціну на деякі види продукції тільки завдяки тому, що вони містять унікальні матеріали в окремих невеликих, але показових складових. Є товари, спеціально орієнтовані на нестримне бажання споживача володіти найсучаснішою технологією: у зв'язку з тим, що вони можуть виконувати будь-яку малозначущу функцію, яку інші не можуть забезпечити, на них встановлюються надто високі ціни. В таких галузях, як сервіс та організація дозвілля, також є багато прикладів того, як маркетинг унікальної послуги здійснюється з величезним успіхом, незважаючи на встановлену на неї надто високу ціну. Кожен приклад свідчить про те, наскільки важливу роль насьогодні відіграє створена знаннями вартість. Той факт, що люди почали цінувати таку вартість не означає, що їх вже не цікавить матеріальний аспект речей, навпаки, безспірним залишається значення матеріальних товарів як носіїв створеної знанням вартості. Завдання полягає в тому, щоб визначити той рівень, на якому роль нової цінності береться до уваги під час розрахування того, скільки коштує той чи інший продукт. Слід зазначити, що в індустріальному суспільстві ціни на певні товари (вироби мистецтва, предмети високої моди, прикраси або сучасні технології) можуть бути або недостатньо, або зовсім несуттєво пов'язані з базовими витратами на використання матеріалів чи виготовлення цих товарів. їх виробники встановили на них набагато більшу ціну, ніж та, що відповідала б їх собівартості. Такі товари мають елементи створеної знанням вартості.

Однак ця продукція трапляється іноді і становить виняток із загального правила. У постіндустріальному суспільстві все формується на основі вартості, створеної знаннями, до складу головної частки ціни тієї чи іншої продукції входять чинники, пов'язані зі створеною знанням вартістю. Виробники, які прагнутимуть виготовляти продукцію з високими цінами, втілюватимуть в неї найбільшу вартість, створювану знаннями.

Усе це суттєво змінює перебіг подій. Наприклад, відбувається перехід від масового виробництва стандартних товарів до системи, що сприяє випуску різноманітних товарів, кожен вид яких обмежується невеликими партіями. Наявність у товарі створеної знанням вартості визначає його відмінність від іншої продукції, що є на ринку. Переваги, які дають ці товари, спонукають до поширення таких товарів і посилення конкуренції на ринку, що зумовлює збільшення диверсифікації різних видів продукції та зменшення витрат на їх розробку й виробництво. У результаті конкуренція пришвидшує реалізацію товарів, спричинює інтенсифікацію розробки нових товарів, технічних новинок, виникнення якісно нових товарів, в яких поєднуються різні функції, перетворює створену знанням вартість на товар одноразового використання, що потрібно швидко заміняти.

Диверсифікація —розширення номенклатури продукції, яку виробляють окремі фірми та об'єднання (форми: 1) збільшення кількості модифікацій певного виду товару; 2) проникнення в нові галузі та сфери господарства ).

Т. Сакайя вважає, що вартість, створена знаннями, за характером потребує в вищому ступені суб'єктивованого суспільства, оскільки без урахування цього її не визнають. В індустріальному суспільстві сировина, ресурси та інші товари, як правило, мали стабільну вартість. Для матеріальних благ властиве було однакове використання, отже, їхня корисність і цінність, навіть за деяких змін залежно від попиту й пропозиції, залишались відносно стабільними. Адже ціни незалежно від того, чи вони збільшувалися, чи зменшувалися, однак повертались до рівня своєї вартості. Стосовно вартості, створеної знанням, то її рух зовсім інший. Фірмова краватка, коли виходить з моди, розпродається за нижчою ціною. Тобто вартість, створена знаннями, за яку раніше споживач платив у п'ять разів більше, нині майже повністю втрачає цінність.

Такі тенденції властиві й новим технологіям. Виникнення й використання ефективної технології забезпечує високі прибутки, але поява нової, ще досконалішої технології перетворює першу на застарілий товар, який знецінюється. Коли транзистори отримали визнання, вартість радіоламп зменшилася до надзвичайно низького рівня. Також із появою реактивних двигунів знецінилися гвинтові мотори. З розвитком тестових процесорів цінність технології, пов'язаної з виробництвом друкарських машин, дорівнювала нулю. Комп'ютерне програмне забезпечення часто втрачає вартість за один-два роки. Якщо не відбудеться нічого виняткового, ці товари вже ніколи повторно не використовуватимуть.

Усвідомлення факту, що створена знаннями вартість формується, як вважає Т. Сакайя, з великої сукупності чинників, котрі швидко змінюються, має визначальне значення для розуміння того, чому вона безпосередньо й опосередковано не стосується витрат, пов'язаних з її створенням.

Отже, на відміну від вартості звичайних товарів, ціни на які можуть досить різко коливатися вгору і вниз, проте все-таки повертатися до своєї основи, вартість, створена знаннями, спочатку забезпечує високе зростання цін, що робить вигідним виробництво цієї продукції. Однак у зв'язку зі створенням досконалішої продукції її ціна безповоротно зменшується. Доля "творців" вартості, створеної знаннями, перебуває у прямій залежності від долі цього товару. Наприклад, фірма запрошує конструктора, дизайнера чи іншу творчу особу, яка забезпечує великий успіх, і гідно її винагороджує. З часом втрата майстром творчих досягнень призводить до того, що організація втрачає імідж і, як правило, звільняє його. Варто зазначити, що такі процеси властиві також під час розробки нових технологій та при виробництві нової продукції, в тому числі творів мистецтва. Тимчасовість вартості, створеної знанням, відображає перехідний характер творчого процесу.

У суспільстві, основною ознакою якого є величезна багатоманітність благ і перехідний характер їх цінності, економічне середовище стає жорстким і безжалісним, а психологія ринку зводиться до девізу: "перемога або смерть", що означає припинення діяльності недостатньо енергійних або діючих без належного рівня розвитку фірм. Саме шляхом найжорстокішої конкуренції, в якій переможець отримує по-справжньому "ласий шматок", а той, хто програє, втрачає все, суспільство може домогтися ще більших досягнень.

Для вартості, створеної знаннями, характерна унікальна властивість: вона створюється за допомогою індивідуалізованих зусиль людей. Суспільство, яке ґрунтується на ній, має тенденцію об'єднувати працю й засоби виробництва, що надзвичайно важливо, адже первісне нагромадження капіталу, що передувало промисловій революції, супроводжувалось відокремленням людей та їх праці від засобів виробництва, що призвело до нової соціальної структури суспільства. Ті, хто втрачали засоби виробництва, ставали найманими робітниками, а ті, в чиїх руках зосереджувались засоби виробництва, — капіталістами.

Імпульс був настільки великим, що поява двигуна внутрішнього згорання, електроенергії, хімічної промисловості посилила процеси, пов'язані зі значним перетворенням соціальної структури суспільства.

Концентрація засобів виробництва, зростання їх потужності потребували концентрації капіталу, об'єднання індивідуального капіталу. Усе це сприяло формуванню індустріального суспільства.

Постіндустріальне суспільство суттєво змінює ситуацію. Дизайнер не використовує певні могутні засоби виробництва, він обмежується робочим столом, олівцями, лекалами й іншими звичайними інструментами. Фотографу потрібен фотоапарат, оператору — відео- або кінокамера. Розробникам програмного забезпечення достатньо персонального комп'ютера. Ціна таких знарядь порівняно невисока. Навіть корпорації з метою створення нових технологій розпочинають діяльність не великих лабораторій, а навпаки, обмежуються середніми і навіть невеликими науково-дослідними центрами. Технологічного прогресу досягають не "великою наукою" з властивими їй величезними будівлями зі складним устаткуванням, а шляхом розробки таких концепцій технологій, які забезпечують диверсифікацію, ефективність та оптимальну взаємодію багатьох функцій.

Проте за всіх умов матеріально-технічного забезпечення науки і виробництва головним засобом збільшення вартості, створеної знаннями, є розум людини, яка вкладає у виробництво якнайбільше знань, досвіду та винахідливості. Створення вартості за допомогою знань — процес, за якого праця й засоби виробництва взаємопов'язані. Людина стає основним засобом виробництва.

Т. Сакайя вважає, що питання збільшення чисельності працівників, діяльність яких пов'язана із виробництвом вартості, створеної знаннями, суперечність між працею і засобами виробництва, що виникла й закріпилася в індустріальному суспільстві, поступово вирішуватимуться, і в постіндустріальному суспільстві утвердиться нова система господарювання, за якої ці складові поєднаються. Також формуються нові умови для розвитку і людини, й економіки, що передбачає утвердження суспільства нового зразка, для якого характерні сучасна технологія і нове становище людини у виробництві та суспільстві, нова соціальна структура. Т. Сакайя називає ці перетворення революцією у вартості, вироблюваної знаннями (knowledge-value revolution). В Японії у другій половині 80-х років XX ст. в умовах кризи попит споживачів на фірмові товари та продукцію найвищої якості збільшився. Максимально зріс попит на продукцію, вироблену у багатьох варіантах, причому термін на випуск кожного з них все більше скорочується. Т. Сакайя зазначає, що у 90-ті роки XX ст. основна економічна проблема Японії полягала в тому, що країна не мала системи і можливостей для ефективної диверсифікації благ, які створювали, з метою задоволення конкретнішого та різноманітнішого споживчого попиту. Соціальна структура, що сформувалась в Японії та ідеально відповідала умовам масового виробництва, недостатньо задовольняла потреби культивування такого типу індивідуалізованої творчості, що забезпечує розробку різних форм вартості, створеної знаннями, і забезпечує ефективну конкурентоспроможність нових товарів.

Конкурентоспроможність товару — відповідність товару до вимог ринку, можливість збуту його на конкурентному ринкові.

Американський досвід другої половини 80-х років минулого століття дещо відрізнявся від японського. Хоча американська промисловість отримала конкурентні переваги на світовому ринку, показники продуктивності праці та зайнятості не досягли очікуваного рівня. Навіть після падіння курсу долара збільшення цих показників в основному обмежилося тими галузями економіки, де висококваліфіковані працівники були пов'язані з виробництвом вартості, створеної знаннями: наукові дослідження й розробки комунікацій, інформаційна індустрія, фінанси, нерухомість, конструкторські бюро. Америка на той час більше розвинулася, ніж Японія, у виробництві створеної знаннями вартості, тому молоді люди, котрі починали працювати, не були зацікавлені у виробництві звичайної продукції, їх більше приваблювала творча праця.

Спосіб життя, пов'язаний із максимальним споживанням, який раніше був показником досягнень індустріального суспільства, втратив привабливість. У суспільній думці все більше утверджувалось, що матеріальний достаток має межі, повинна бути межа і матеріальному виробництву, і споживанню.

Соціалістичні країни, які хотіли за допомогою адміністративних методів втілити поведінку людини згідно з законами об'єктивної раціональності, виявились неспроможними сприйняти створювану знаннями вартість, яка значною мірою спирається на суб'єктивні чинники. Вони, у свою чергу, не здатні диверсифікувати споживчий попит, характерний для постіндустріального суспільства.

У процесі переходу до постіндустріального суспільства з другої половини 80-х років XX ст. вартість, створена знаннями, поширюється, стає головною умовою економічного зростання та засобом забезпечення корпоративних прибутків. Розвиток комп'ютерних комунікацій розпочався з кінця 60-х років минулого століття і супроводжувався мініатюризацією комп'ютерів, їх диверсифікацією та зростаючою економічністю, що сприяло появі нових технологій, їх масовому поширенню в таких галузях, як організація дозвілля та сервісний сектор. Прогнозувалось створення "комп'ютерного суспільства", яке мало ґрунтуватися на ідеї центральної ланки у вигляді суперкомп'ютерів та їх зв'язку з мережею терміналів, що охоплюють усю країну. Насправді інновації розвивалися іншим шляхом, створили персональний комп'ютер. Це зумовило у 80-ті роки минулого століття швидкий розвиток і масове поширення комп'ютерно-комунікаційних систем, їх впровадження у низку незвичних галузей. Прогресові такої моделі сприяла, вважає Т. Сакайя, зміна смаків та етичних принципів людини, які спирались на переконання в тому, що матеріальні ресурси мають кінцевий і обмежений характер.

Вплив сучасних комп'ютерно-комунікаційних технологій на суспільство різко відрізняється від впливу, який раніше мали на нього двигун внутрішнього згорання, електрика та хімічна промисловість. Винаходи періоду промислової революції відповідали переважаючому в той час прагненню до кількісного збільшення матеріальних благ. Нині більшість технічних інновацій спрямовані на зменшення залежності від матеріальних цінностей шляхом забезпечення більшої їх диверсифікації та зростання масштабів інформаційних послуг. Саме такий характер мають інновації, котрі забезпечують збільшення значення вартості, створеної творчими знаннями.

Така вартість генерується через суб'єктивну діяльність людей і суспільства загалом. Ці види діяльності відрізняються нестійкістю та швидкими змінами, що особливо властиве суспільствам, де є свобода вираження думок і гігантські інформаційні системи. В них те, що сьогодні переважає, завтра може втратити цінність, звестись нанівець. Відбувається перехід від об'єктивних вартостей, які характерні для традиційної ринкової економіки, до незалежних від колишніх факторів виробництва суб'єктивних цінностей. Урахування цього зрушення відіграє величезну роль для будь-якого суб'єкта господарювання, готового ефективно діяти або тільки виживати в сучасному конкурентному середовищі.

На думку Т. Сакайя, одним із важливих для нового суспільства чинників є те, що прагнення володіти новими матеріальними благами починає зменшуватися. Він особливу увагу звертає на те, що характерною ознакою сучасного суспільства вважають не власне факт поширення знань, а те, що вони безпосередньо втілюються в більшості створюваних у суспільстві благ, і таким чином економіка перетворюється на систему, яка функціонує на основі обміну знань та їх взаємооцінювання. З'ясуємо, як можна визначити ціну, якщо немає зв'язку з витратами. Т. Сакайя стверджує, що в цій ситуації її формують споживачі залежно від того, яке в них складається уявлення про відповідну ціну.

Крім витрат, існує низка чинників, що сприяють виникненню у споживача відчуття того, що та чи інша оцінка правильна. Одним із них є ціна альтернативних видів продукції. Певну роль відіграють уявлення, реклама, відгук засобів масової інформації, престиж тієї чи іншої продукції серед тих, хто формує суспільну думку.

Людина, яка вибирає певну форму споживання, змушена відмовлятися від іншої, альтернативної, що завжди супроводжується психологічними втратами, тобто витратами, пов'язаними з прийняттям рішень. В умовах бідності, коли споживач не має вибору, такі витрати виявляються незначними порівняно з фінансовими. У багатому суспільстві витрати на прийняття рішень вважають важливим чинником, що визначає поведінку споживача. І хоча нині населення має достатньо грошей, потреба вибору між значною кількістю альтернатив, які відкриваються перед споживачем, робить його важким, а значення витрат, пов'язаних із прийняттям рішень, зростає. Час і репутація для багатьох споживачів відіграють навіть більшу роль, ніж гроші. Тому ті, хто прагне збільшити обсяг збуту своєї продукції в умовах диверсифікованого суспільства, яке ґрунтується на створеній знаннями вартості, мають приділяти більше уваги скороченню зусиль, спрямованих на ухвалення рішень, ніж зменшення фінансових витрат покупця через систему знижок.

Зниження цін — грошова сума (частина ціни товару), на яку продавець зменшує ціну покупцеві з метою розширення ринку збуту, збільшення обсягу продажу, освоєння нових ринків тощо.

Психологічні витрати можуть бути дуже високими. Наприклад, якщо всі діти ходять в школу, а чиясь дитина хоче залишити навчання, то батьки докладають максимум зусиль, щоб вона прийняла інше рішення. Т. Сакайя зазначає, що це пов'язано з тим, що фінансові витрати на продовження навчання перевершують психологічні витрати, що виникли унаслідок припинення навчання. Витрати вибору виявляються від'ємною величиною. Подібні чинники потрібно враховувати в мікроекономічному аналізі проблем вартості та ціноутворення.

Вартість, створена знаннями, надає товарам і послугам індивідуалізованого характеру, тому збільшення обсягу її виробництва зумовлює появу на ринку великої кількості різних видів продукції. В суспільстві, яке базується на такому виробництві, ціна продукту й обсяг його продажів значно збільшаться, якщо споживач погодиться з думкою, що цей продукт є результатом нових технологій, має унікальні функції, відповідає потребам людей із тонким смаком. Ціна іноді може бути в кілька разів вищою, ніж обсяг витрачених на виробництво певного блага коштів, а різниця формуватиметься за рахунок уявлень споживача.

Будь-яке досягнення на ринку (наприклад, збільшення обсягу реалізації), здобуте шляхом випуску нового продукту, створеного знаннями, завершиться, як тільки інші виробники знайдуть більш ефективний варіант. Це забезпечує диверсифікацію продукції, яка зростає, у зв'язку зі зниженням обсягу випуску кожного продукту або товарної партії. У свою чергу це спричинить зменшення або усунення переваг, яких було досягнуто в індустріальному суспільстві за рахунок великих масштабів, змінить основу конкуренції між корпораціями, а отже, внутрішню структуру майбутніх компаній та принципів управління ними.

Виробництво вартості, створеної знаннями, вносить зміни, пов'язані з чинником часу. Адже термін дії нових продуктів зменшуватиметься, що прискорює технологічні зміни, а мода на ті чи інші товари утримуватиметься завдяки удосконаленню однієї й тієї самої продукції. Суспільство, основою якого є створена знаннями вартість, сформує світ, в якому одноразове використання знання буде доведене до крайніх меж.

Піднесення іміджу продукції, в якій сконцентровано втілення могутнього інтелекту, мудрості, знань і вміння, призволить до того, що вона може мати функції, котрі споживач не зможе використати. Це стимулюватиме випуск нових благ. Діяльність, спрямована на створення за допомогою знань вартості, із заняття вузького кола технократів поступово перетвориться на звичайну щоденну справу, ординарне заняття пересічних громадян.

Уже нині люди, які мають обмежені навички в роботі з комп'ютером, займаються створенням програмного забезпечення та дизайном. Раніше це вважали здобутком інтелектуалів, а сьогодні стає доступним пересічній людині. Звичайно, це не має позбавляти розвитку складну роботу щодо створення знаннями вартості. Зі зростанням обсягу нового виробництва поповнюватимуться ряди творці в-інтелектуал і в і все більше таку продукцію вироблятимуть на масовій основі люди, котрі не мають неординарного інтелекту.

В індустріальному суспільстві сенс існування реклами полягав у тому, що її поширенню сприяло збільшення обсягів продажу товарів, зменшенню витрат в розрахунку на одиницю продукції. Мета реклами полягала у сприянні реалізації переваг масштабу поширення матеріальних благ. У постіндустріальному суспільстві головна функція реклами передбачає не поширення матеріальних благ, а спонукання представників основної соціальної структури вище цінити (як у соціальному, так і у фінансовому аспектах) той чи інший вид продукції. Отже, реклама розширює обсяг створеної знанням вартості, яку утримує певне матеріальне благо чи послуга, а вартість, створена рекламою, спроможна незалежно суб'єктивно функціонувати.

Реклама — відкрите повідомлення фірми, адресоване Ті потенційним покупцям, споживачам товарів і послуг, про їхню якість, переваги, а також про заслуги самої фірми.

Технологія і дизайн також виступають у формі створеної знанням вартості, котру можна перетворити на матеріальні товари. Однак виникнення такої форми не обов'язково означає зниження загальних витрат шляхом збільшення обсягу продаж, а навпаки, створена знаннями вартість, яка забезпечується завдяки творчій технології або дизайну, властива самому продукту. Вартість складових дизайну або технології в такому разі змінює свій характер, перетворюючись з об'єктивної вартості, яка залежить від доходів, отриманих у результаті традиційного виробничого процесу, на суб'єктивну, незалежну, що має свої власні особливості. Ця обставина відкриває можливості для нескінченного зростання створеної знанням вартості.

У суспільстві, яке ґрунтується на таких тенденціях, не тільки збільшується частка витрат на наукові дослідження та конструкторські розробки, а й завдяки поширенню незалежної суб'єктивної вартості, яку мають ці елементи, створювана знаннями вартість починає відігравати помітну роль у ціноутворенні.

Отже, вартість, створювану знаннями, визначають як цінність, носієм котрої може бути будь-який матеріальний товар або послуга. Перехід від індустріального до постіндустріального суспільства пов'язаний не стільки зі зміною носія вартості, скільки, насамперед, із модифікацією структури тієї сукупної цінності, яку вона утримує. Ми ніколи не зрозуміємо сутність суспільства, основою якого є створена знаннями вартість, якщо розглядатимемо його виникнення як втілення тенденції до експансії нематеріальних благ або елементарний відхід від виробництва матеріальних благ.

Таким чином, постіндустріальне суспільство з властивим йому пануванням послуг і нематеріальних благ передбачає, що не враховується така ознака матеріальних благ, як рідкісність і обмеженість, що зумовлювало максимально точне визначення вартості цих благ, еквівалентність їх обміну, узгодження пропозиції товарів з платоспроможністю споживачів. Такі чинники надавали суспільним відносинам економічного характеру.

У постіндустріальному суспільстві, коли метою суспільства стає всебічний розвиток людини, на першому плані перебуває не вартість, а споживна вартість, корисність послуги, її здатність задовольняти розумні потреби людини. Переважання творчої праці й потреби її розвитку роблять непотрібним еквівалентність обміну, основною вимогою до виробництва вважають рівень задоволення потреб людини, її всебічного розвитку. Однак це не означає втрати суспільством регулювальної ролі виробництва й споживання, усунення будь-яких форм вартості. Навпаки, суспільство використовує грошову форму з метою регулювання виробництва і споживання. Досвід постіндустріального суспільства свідчить, що в ньому встановлюють ціни на послуги освіти, медицини та культури. Проте вони не прив'язані жорстко, як в економічному суспільстві, до вартості, витрат виробництва; навпаки, характеризують корисність послуг, їх спроможність якісно задовольняти потреби людини. Замість об'єктивізації відносин, категорій, законів, що спостерігалося в економічному суспільстві, відбувається суб'єктивізація відносин, категорій. Творча праця, творчість людини — така форма активності, за якої не дотримуються чіткого обліку витрат праці, унаслідок чого вона не може реалізуватись у вартість. Таким процесам сприяє нова сутність чинників виробництва. Інформація й знання, на відміну від землі, капіталу і праці, не характеризуються рідкісністю й обмеженістю, вони не приводять до їх монополізації. Навпаки, їх поширеність, нелімітованість, можливість будь-якого тиражування означає більші масштаби поширення й використання, їх споживання — це не зникнення як матеріальних благ, а самозростання, участь у багатьох відтворювальних циклах. Якщо матеріальні блага у процесі споживання зменшуються, то знання використати повністю неможливо, вони не обмежені простором, їх застосовують у різних місцях, однак дуже чутливі до фактора часу, тобто зі зміною ситуації швидко знецінюються.

Отже, у постіндустріальному суспільстві не зважають на умови для еквівалентності відносин, використання вартості. Адже зменшення матеріальної мотивації не потребує суворої залежності між виробництвом і споживанням. Тому перехід від панування матеріальних інтересів і матеріальної продукції, до нематеріальних інтересів та мотивації, висок и й рівень задоволення потреб послаблюють роль вартості, еквівалентності у функціонуванні суспільних відносин, регулюванні співвідношення виробництва й споживання, кількісної визначеності виробництва і обміну, посилюють значення споживної вартості, корисності у встановленні ціни послуг, регулюванні нею нематеріального виробництва.

Проте підривання ринкового господарства — це не повне заперечення вартості. Т. Сакайя доводить, що і в матеріальних продуктах, і в послугах з'являються такі товари, які втілюють знання, "імідж фірми", що дає їм право встановлювати ціну в кілька разів більшу, ніж на звичайний товар. Вона не пов'язана з витратами виробництва, визначається корисністю речі чи послуги, відповідністю до високої моди, задоволення потреб людини. У зв'язку з цим її не вважають формою руху вартості. Навпаки, її рух інший, порівняно зі звичайними товарами або послугами. Як відомо, під впливом попиту і пропозиції ціна на матеріальні продукти може збільшуватися або зменшуватися, тобто коливатися навколо вартості. На продукти, створені за допомогою знань, як вже зазначалось, встановлюють високу ціну, але варто щоб пройшла популярність на них — ціна різко падає. Причому, як правило, вона вже не може підвищуватися.

Отже, підривання товарного, ринкового господарства виявляється у двох напрямах:

1) йдеться про усунення суспільної форми, для якої характерні своєрідні форми капіталістичного виробництва (приватна власність, відчуження працівників від засобів виробництва, експлуатація людини та ін.), і використання тих форм, виникнення яких зумовлене розвитком продуктивних сил, обміном, життєдіяльністю суспільства;

2) вартість, створена знаннями, — це специфічна ознака постіндустріального суспільства, не пов'язана ні з витратами виробництва, ні з вартістю. Вона, по суті, е грошовою формою, що використовується з метою встановлення ціни на продукт, в якому втілено нові знання відповідно до його корисності, спроможності задовольняти потреби на основі високої моди, використання нових технологій, матеріалів та інших сучасних знань та інформації.