Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А.А. - Дітородна функція

Головна ланка формування і нагромадження людського капіталу в умовах ринкової економіки — сім'я і домогосподарство. Проте їх функції, враховуючи всі їх подібні ознаки, все-таки специфічні.

У сучасній економічній літературі систему функцій сім'ї розглядають на трьох рівнях: утворення, виробництва та реалізації людського капіталу.

Для першої стадії розвитку сім'ї властиве створення її матеріальної бази у процесі здійснення функцій формування і використання сімейного бюджету, ведення домогосподарства.

Бюджет сім'ї — фактичний баланс сукупних доходів і видатків, що характеризує рівень життя сімей різних верств населення й показує джерела надходження доходів та основні статті їх витрат на придбання товарів і послуг.

Для другого етапу пріоритетними стають такі функції, як: дітородна, виховна і рекреаційна; виробляється фізична основа людського капіталу, який розвивається, і одночасно відбувається його адаптація до соціально-економічної системи життєдіяльності. Для реалізації цих функцій важливими є матеріальні ресурси, товари і послуги, а також самі виробники — члени сім'ї.

Для третього рівня характерне тісніше поєднання з діяльністю домогосподарства. За допомогою різних способів підприємництва і працевлаштування реалізуються такі функції: індивідуальна участь членів сім'ї в ринковому господарстві; організація сімейного бізнесу; корпоративні форми участі сім'ї у ринковому господарстві; ведення домогосподарства; отримання і розподіл доходів.

Зазначені функції сім'ї на всіх етапах її розвитку взаємопов'язані. Наприклад, зниження дітородної функції зумовлює зменшення трудового потенціалу сім'ї і відповідно домогосподарства, що послаблює їх виробничі функції.

Перераховані функції спрямовані на нагромадження і компенсацію затрат, що пов'язані зі створенням людського капіталу і розвитком підприємницького потенціалу (рис. 14.3).

Рис. 14.3. Діяльність сім'ї з формування та використання людського капіталу

Дітородна функція

Згідно з неоінституціональною теорією діти — економічне благо. Забезпечуючи батьків і родичів значними вигодами, вони є результатом процесу суспільного виробництва, яке розвивається і передбачає витрату ресурсів. З економічного погляду діти — джерело споживання й об'єкт інвестицій.

До основних мотивів бажання мати дітей належать:

1) потреба зробити внесок у суспільне відтворення сім'ї, відтворити невідоме і доказати здатність не гірше ніж інші виховувати дітей. У таких відносинах діти є споживчим благом;

2) "самострахування (завбачливість) на старість", незважаючи на те, що у розвинутих країнах люди більше покладаються на наявне пенсійне забезпечення у старості. Збереження ринком альтернативних пенсійних схем, які дешевші, ніж пов'язані з дітьми, знижує цей мотив;

3) діти можуть бути важливим джерелом праці, особливо у сім'ях, котрі проживають у сільській місцевості, де дитяча праця дешевша, ніж механізація, або які організували домогосподарство. Батьки на початку життя дітей інвестують ресурси в їх розвиток, щоб вони стали робочою силою. Коли діти стають працездатними, батьки одержують плоди своїх інвестицій;

4) сукупний рівень задоволеності батьків, що впливає на їх чисельність. Витрати на виховання дітей — це матеріальні" духовні, емоційні та

часові затрати батьків, потрачені на виховання дітей.

Функція соціалізації означає включення людини в суспільну систему шляхом освіти, послуг у галузі медицини, виховання дітей, культури та ін. за допомогою держави. У ринковій економіці вона виявляється у наданні населенню різноманітних соціальних послуг: допомога у здобутті освіти; заходи з працевлаштування; страхування у зв'язку з безробіттям; соціальна допомога малозабезпеченим; пенсійне страхування; соціальне житлове будівництво; страхування від трагічних випадків та ін.

У сучасних складних економічних умовах та під час значного зростання інтенсифікації праці зростає значення рекреаційної функції. У постіндустріальному суспільстві, в якому переважає інтенсивна розумова праця, потрібно більше можливостей для повноцінного відновлення працездатності, поєднання із середовищем проживання.

Ведення домогосподарства — форма виробничої діяльності сім'ї. У домашньому господарстві створюють і виготовляють послуги та продукцію, призначені для задоволення потреб членів певної сім'ї. Систематичне виробництво продукції в домогосподарстві для продажу або реалізації послуг на ринку характеризують сім'ю, що займається індивідуальною трудовою діяльністю, а виробництво сільськогосподарської продукції — особисте підсобне господарство з певною товарною спрямованістю. Домогосподарство поглинає значну частину бюджету часу членів сім'ї.

Важливою є така функція сім'ї, як організація сімейного бізнесу, індивідуальна участь членів сім'ї, а також корпоративні форми участі сім'ї в ринковому господарстві. Одним із показників ефективності їх діяльності служить споживча корзина домогосподарства.

Споживчий кошик — основна сукупність споживчих (матеріальних і духовних) благ та послуг, потрібних для задоволення потреб середньостатистичної сім'ї, вони забезпечують її нормальну життєдіяльність та відтворення.

Отже, сучасну сім'ю вважають своєрідною "фірмою", котра споживає ресурси, включаючи працю всередині сім'ї і товари на ринку, виробляє блага з метою задоволення власних потреб, несе окремі витрати. В основному все це і визначає економічну поведінку сім'ї. До її організації деякі колективи додають бізнес і перетворюють її на домогосподарство.

Важливу роль у зменшенні інформаційних витрат, витрат моніторингу і попередження опортунізму у фірмі відіграють рутини. Проте, маючи важливе значення у функціонуванні фірми, вони не посідають центральне місце. Діяльність домогосподарства, на відміну від фірми, має переважно рутинний характер. Причина полягає не в економії на трансакційних витратах, оскільки у межах домашнього господарства всі взаємовідносини локалізовані, легко контролюються, є можливість застосовувати соціальні санкції. В інституціональній економічній теорії пояснюють цей феномен таким чином:

1. У своїх працях Е. Гідденс звертає особливу увагу на властиву для людини потребу — формування забезпечувального середовища. В умовах соціального середовища, діючи на ринку або в конкретних соціальних умовах, у людини виникають стреси, обставини, що постійно змінюються, чи то ринкова кон'юнктура, чи політична нестабільність. Учений вважає, що на відміну від суспільного середовища, створення сім'ї та домогосподарства значно пом'якшує стан напруги, що виникає у людини під впливом ринкової чи політичної нестабільності. Взаємодовіра і загальні інтереси дають змогу індивіду організувати частину повсякденного життя за допомогою рутини, тобто відповідно до принципів безперервності і передбачуваності. Е. Гідденс зазначає, що звичайне повсякденне життя із поправкою на контекст та індивідуальні характеристики людини розгортається у межах рутин, що забезпечують автономію й передбачуваність дій.

Рутина — основа формування довіри. Саме у межах захищеного родиною простору вперше виникає норма довіри. Е. Гідденс пов'язує виникнення у дитини довіри до оточення з діями батьків. Турбуючись про дитину, вони формують захищений від зовнішнього середовища простір, у якому маля почувається комфортно. У таких умовах дитина здатна повністю контролювати власні дії, на результати яких майже не впливають зовнішні чинники.

2. У суспільному середовищі є багато правил гри (угоди ринкового, індустріального та громадянського характеру тощо), які не можна не враховувати у взаємодії з оточенням. Але у людини з'являється потреба в діяльності окремої сфери, де вона могла б залишатися сама собою. Тобто індивід має потребу створювати таке середовище повсякденного життя, в якому його зв'язки, спілкування з іншими людьми та природою сприяють досягненню і збереженню особистої ідентичності1. Розмежування двох сфер, приватного і публічного життя є основою реалізації цієї потреби. Сфера приватного життя обмежується сім'єю та домогосподарством, вона відокремлюється від сфери публічного життя легальними гарантіями невтручання в сутність — рутинами. Останні створює власне індивід, враховуючи свої потреби, вони визначають той простір, середовище, де він залишається самим собою.

Зазначені причини та чинники діяльності домогосподарства і його роль для індивіда набувають особливого значення у процесі формування ринкових відносин. Захисна функція сім'ї, передбачуваність і підконтрольність взаємовідносин у її межах в умовах радикальних змін, що відбуваються на макроекономічному рівні, пояснюють найвищий ступінь довіри цьому інституту в Україні. Центральне місце, яке посідає в сім'ї, домогосподарстві рутина, вказує на поширене в українському суспільстві розуміння сім'ї як захисного бар'єру. В окремих національностей, наприклад англійців, головним вважають інший принцип взаємин — "мій дім — моя фортеця". Тому в них немає таких форм стосунків, як поширене в Україні спілкування під час домашньої вечері. Проте високий рівень довіри до сім'ї і в Україні, і в Англії пояснюється тим, що підконтрольність і передбачуваність ситуації досягаються лише в межах сімейних рутин і не поширюються за межі сімейно-родинних відносин.

3. У діяльності індивіда рутина потрібна для економії уваги як обмеженого ресурсу. Людина може сконцентруватися лише на найважливіших аспектах своєї повсякденної діяльності. На думку Г. Саймона, "швидше увага, а не інформація, є рідкісним ресурсом". Категорія рутини належить до сфери безсвідомого, точніше позасвідомого. Тому під час аналізу рутин варто переносити акцент на їх зв'язок з установками, що перебувають на попередньому ступені свідомості розвитку психіки. Формування рутин створює передумови для економії індивідів на таких взаємоважливих для соціальної діяльності ресурсів, як увага й інформація. У щоденній життєдіяльності людини у більшості випадків "увага замінюється на установку", що дає змогу індивіду сконцентруватися на найважливіших для нього подіях.

Саме з перетворенням частини норм, що регулюють повсякденне життя індивіда, пов'язане ще пояснення ефекту "історичної зумовленості розвитку". У трансформаційний період прагнення до революційної зміни інститутів зіштовхується з потребою переглянути переважну кількість рутин. У зв'язку з обмеженістю когнітивних здібностей людина не має можливості одночасно переглянути всі рутини, вона обмежується лише тими, що унаслідок певних обставин є вкрай нагальними для перегляду. Тому реакція домогосподарств на здійснювані інституціональні реформи має інертний характер, адже вони не встигають негайно реагувати на ці зміни. Разом із тим особливості інституціонального середовища є визначальними для структури домогосподарств.