Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O.A. - Соціально-культурна сфера

Ефективність роботи підприємства на зарубіжному ринку залежить від знання та вміння використовувати соціально-культурну сферу. Кожна країна має свої звичаї, традиції, є особливості в умовах життя, споживання, засобах комунікації, тому необхідно знати, який образ товару (фірми) близький споживачу.

Чим глибше фірма проникає на зарубіжний ринок, тим ретельнішого вивчення потребує соціально-культурна сфера зовнішнього середовища. Цю сферу умовно можна поділити на дві групи:

1) культурна сфера;

2) людська сфера.

До культурної сфери належать: релігія, засоби комунікації, етика і естетика, умови життя, споживчі особливості і традиції ведення бізнесу.

Для прийняття правильних рішень у міжнародному маркетингу необхідно вивчити роль релігії в цій країні, основні релігійні принципи та їхній вплив на населення.

Важливе значення має правильний вибір засобів комунікації, до яких належать: мова, жести, дистанція між людьми, переваги кольору, пунктуальність.

Велику увагу також потрібно приділяти питанням національних етики й етикету. Особливо при розробці реклами, при реалізації товарів, у процесі спілкування з чиновниками.

Великий вплив на результати зовнішньоекономічної діяльності будуть мати правильно визначені умови життя, тобто звички, типовий раціон харчування, рівень споживання продуктів, їхня якість, стиль одягу, житлові умови, традиційні способи проведення дозвілля, охорона здоров'я, розвиток спорту, а також особливості покупців і традиції ведення бізнесу.

У міжнародному маркетингу фірма має враховувати людську сферу зовнішнього середовища. Є багато особливостей, що впливають на різні аспекти міжнародного бізнесу. їх можна об'єднати у дві групи: фізичні особливості та специфічні особливості поведінки.

До основних фізичних особливостей людей, яким необхідно приділяти увагу фірмі, що виходить на міжнародний ринок, належать: зовнішні дані, розміри, схильність населення до певних хвороб. До фізичних особливостей зараховують також нюх і сприйняття. Наприклад, популярні в одних країнах запахи можуть викликати незадоволення і навіть фізичний недуг в інших країнах.

Специфічні особливості поведінки визначаються особливостями виховання, моралі, належності до тієї чи іншої групи (стать, сім'я, вік, релігійні, політичні, професійні об'єднання). Крім належності до групи є інші фактори, які впливають на умови найму людей на роботу, просування по службі, ставлення до роботи та ін., наприклад: перепони соціального характеру, ставлення до професії та бізнесу, стиль управління, ставлення до особистих та групових досягнень.

Політико-правова сфера

Охоплює такі аспекти, як політична система, законодавство країни, що приймає, національне законодавство про регулювання ЗЕД, норми міжнародного права та ін. Аналіз правового середовища дає змогу порівнювати правове забезпечення та правовий захист бізнесу різних країн і вибрати країну, яка найбільш приваблива для зовнішньоекономічної діяльності.

Правові основи міжнародних відносин у сфері бізнесу регулює міжнародне приватне право. Норми міжнародного права формує кожна держава самостійно. Водночас поступово виникає уніфікація норм права. Це пов'язано з розвитком світового ринку та інтернаціоналізацією економічних процесів, результатом чого є інтеграція держав.

У сучасних умовах є три рівня права: національне, наднаціональне, міжнародне.

Національне право - це правові норми окремої держави. У процесі планування міжнародної діяльності керівники фірм повинні мати уявлення про національні закони тієї країни, з якою збираються працювати.

Наднаціональне право - це сукупність однакових матеріальних (або колізійних) норм цивільного, сімейного і трудового права у відповідному регіоні (наприклад, всередині ЄС), створених окремими державами.

Міжнародне право - перелік єдиних норм приватного права у світовому економічному просторі. Міжнародне право регулює взаємовідносини суверенних держав.

До основних елементів природної сфери міжнародного маркетингу належать: місце розташування країни, клімат, характеристика рельєфу, наявність корисних копалині природних ресурсів, стан навколишнього середовища, особливості інфраструктури і т. ін.

Важливе місце в системі міжнародного маркетингу займає дослідження іноземних ринків, під яким, як правило, розуміють процес пошуку, збирання, обробки й аналізу даних про проблеми, пов'язані з маркетингом товарів і послуг. Головною метою маркетингових досліджень є зменшення ризику при прийнятті комерційних рішень.

Дослідження ринку є основою маркетингу і передбачає аналіз усіх умов, що мають значення для успішної реалізації товару.

Можна виділити три великі блоки маркетингового дослідження ринку для зовнішньоекономічної діяльності.

1. Вивчення попиту.

Важливе значення мають виявлення попиту на товар, дослідження вимог споживачів до товару і рівень платіжної здатності, аналіз перспектив розвитку ринку.

При виявленні попиту на товар важливий показник місткості ринку. Місткість насиченого ринку оцінюють на підставі даних промислової та зовнішньоторгової статистики. Для визначення місткості ненасиченого ринку потрібно вивчити потенціальне коло споживачів. При цьому необхідно виходити з того, що покупець сам визначає відповідність товару, який йому пропонується, своїм реальним потребам. Тому необхідно вивчити вимоги споживачів до товару, що є на ринку. До таких вимог належать: висока якість виготовлення і безвідмовність в експлуатації, високий технічний рівень і новизна, рівень сервісного обслуговування, якість і характер додаткових послуг, сприятливе співвідношення між ціною придбання та ціною експлуатації та ін.

Аналіз перспектив розвитку ринку конкретного товару або відповідної галузі економіки включає оцінку короткострокових та довгострокових перспектив і тенденцій, на підставі яких розробляються програми маркетингу.

2. Вивчення пропозиції.

При дослідженні пропозиції важлива кількісна оцінка товару на місцевому ринку, імпорту й експорту товару, зміни його запасу.

При вивченні структури пропозиції необхідно враховувати, що в сучасних умовах дуже швидко оновлюється та розширюються номенклатура й асортимент товарів, що надходять на міжнародні ринки, за рахунок як нових товарів, так і прискореного оновлення і вдосконалення тих, що випускаються.

До основних показників, які впливають на зміни пропозиції товару, належать: обсяги капіталовкладень у будівництво, реконструкцію і модернізацію виробництва, обсяги випуску товару, обсяги відвантаження товару споживачам, запаси товару, обсяги і структура затрат на науково-дослідні роботи та ін. Також на обсяг пропозиції впливають загальноекономічні умови роботи і торгівлі, що необхідно враховувати при прогнозуванні пропозицій товару на конкретному ринку.

3. Вивчення умов роботи на конкретному ринку товару

Необхідне для прийняття ефективних управлінських рішень. Крім вивчення діяльності фірм-продавців і фірм-покупців важливо проаналізувати комерційну практику, що склалася на ринку, умови руху товару і канали його розподілу, правові питання, торгово-політичні умови та ін.

Вивчення комерційної практики передбачає дослідження специфічних питань договірної практики, типових контрактів, біржових контрактів, умов проведення торгів, аукціонів.

Вивчення умов руху товару передбачає вибір виду транспорту, правила й особливі умови перевезення, правила здавання і приймання вантажу та ін. Ця інформація дасть можливість експортеру правильно встановити ціну з доста вкою товару в необхідний для покупця пункт.

При формуванні каналів розподілу товару необхідно вибрати оптимальний спосіб проникнення на конкретний ринок. У сучасних умовах сформувались три способи виходу на іноземний ринок.

1. Створення власної ланки збуту. Для цього необхідно добре знати ринок, мати постійних представників фірми-експортера. Такий спосіб дає можливість отримати детальну інформацію про ринок, що допоможе оперативно контролювати реалізацію товару на конкретному ринку.

2. Використання незалежних торгових, збутових посередників. Цей спосіб особливо потрібний при виході підприємства на нові ринки, коли власна система збуту ще не створена або її створення є неефективним, оскільки потребує великих затрат.

Всіх торгових посередників можна поділити на дві групи: з переходом права власності на товар, що реалізується, і без переходу права власності. Всі ці питання з'ясовуються в контрактах про торгово-посередницькі операції.

3. Виробництво продукції повністю або частково в країні, на ринок якої фірма виходить (СП, дочірні філії та ін.). Спільне підприємство або дочірня фірма мають найбільші можливості, а одночасно й найбільші витрати, і найвищий ступінь ризику. Виробництво товару в країні споживання дає відчутну економічну вигоду від міжнародного поділу праці, але часто великі втрати, особливо внаслідок культурних розмежувань, мають місце у спільних підприємствах, в яких виникають особливо тісні договірні та фінансові зобов'язання з партнером із країни передбачуваної активності. Цей спосіб слід обирати тоді, коли фірма вже тривалий час успішно працювала на конкретному ринку і коли подальше освоєння потенціалу можливе лише за такої форми організації справи. Однак при цьому необхідно добре знати закони країни, умови діяльності.

На основі дослідження, оцінки й вибору іноземних ринків розробляється товарна, цінова, збутова політика, що входить до стратегічної маркетингової програми.