Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O.A. - 16.2.3. Міжнародні зусилля щодо зменшення нетарифних обмежень імпорту

16.2.1. Цілі обмеження імпорту

Імпорт певних товарів може бути заборонений або обмежений для захисту здоров'я і добробуту споживачів або флори і фауни країни імпорту.

З іншого боку, імпорт можуть обмежувати для досягнення економічних цілей, наприклад, для захисту вітчизняних виробників від конкуренції або для захисту інтересів експортерів з певних країн (за рахунок експортерів з інших країн).

16.2.2. Засоби обмеження імпорту

Імпорт можна обмежувати:

- через митні тарифи. Чим вищі митні тарифи, тим вищою, напевно, буде ціна імпортованого товару. Якщо мито буде дуже високим, то це може змусити імпортера відмовитися від ввезення товару в країну. Для імпортера важливо заздалегідь знати всі ставки ввізного мита і своєчасно одержувати інформацію про зміни в ставках ввізного мита. Бажано, щоб всі відомості про імпортні мита, у тому числі про зміни в їхніх ставках, публікувалися заздалегідь, ще до їхнього введення вдію (наприклад, за 60 днів);

- іншими засобами. Ці інші засоби можна об'єднати під назвою "нетарифні обмеження імпорту".

На практиці використовується багато нетарифних засобів, але їх можна звести до кількох типових ситуацій:

1) кількісні обмеження, квоти і ліцензування імпорту;

2) дискримінація іноземних підприємств, які бажають продавати товари (роботи, послуги) для державних потреб;

3) стандарти, в тому числі заходи, спрямовані на захист здоров'я і життя людей, тварин і навколишнього середовища;

4) митні процедури;

5) виняткові засоби захисту внутрішнього ринку:

o антидемпінг;

o компенсаційні заходи;

o спеціальні заходи.

16.2.3. Міжнародні зусилля щодо зменшення нетарифних обмежень імпорту

З кінця Другої світової війни і до сьогодні ведуться багатосторонні міждержавні переговори про зменшення тарифних бар'єрів, особливо в торгівлі з розвинутими країнами. Основою для таких переговорів є Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Весь цей час тарифні бар'єри поступово зменшувалися. Паралельно зі зменшенням тарифних бар'єрів постійно відбувалося збільшення нетарифних обмежень імпорту.

У рамках ГАТТ було прийнято декілька "кодексів" поведінки держав, спрямованих на зменшення нетарифних заходів обмеження торгівлі. їхнім основним недоліком було те, що в них брали участь далеко не всі члени ГАТТ.

Становище змінилося в 1995 р. В результаті багаторічних переговорів було прийнято рішення про те, що участь у розроблених ГАТТ "кодексах" (текст яких був доопрацьований і доповнений) є умовою членства у Світовій організації торгівлі (СОТ). Крім того, були розроблені нові "кодекси", в яких також необхідно брати участь усім державам, які прагнуть бути членами СОТ. Ці нові кодекси стосуються:

- правил інвестиційної діяльності;

- правил походження товарів;

- інспекції перед відвантаженням;

- захисту прав інтелектуальної власності;

- спеціальних заходів захисту ринку від імпорту.

Головна складність нетарифних бар'єрів - це їх велика кількість. Міжнародні переговори, націлені на їх зменшення, не завжди проходять без ускладнень. У рамках СОТ продовжуються переговори з різноманітних проблем нетарифного обмеження імпорту.

На регіональному і двосторонньому рівні теж укладають міжнародні договори, націлені на зменшення нетарифних заходів обмеження імпорту.

16.2.4. Кількісні обмеження, квоти і ліцензування імпорту

Деякі товари підлягають імпортним квотам або кількісним обмеженням.

Законодавство, яке обмежує імпорт, може мати найрізноманітнішу спрямованість. Воно може, наприклад:

- забороняти ввезення товарів;

- обмежувати ввезення у визначені порти;

- обмежувати маршрути перевезення товарів;

- обмежувати місця збереження товарів;

- обмежувати можливості використання товарів.

Такі обмеження можуть ставитися до всіх імпортних товарів, у тому числі до тих, які пересилаються поштою або розміщуються у вільних економічних зонах. Експортеру завжди потрібно переконатися в тому, що його контрагент у країні імпорту надав йому відповідну і вичерпну інформацію, яка дасть можливість підготувати товар до ввезення в країну, в тому числі забезпечити відповідне упакування, маркірування і т. ін., і що імпортер, із свого боку, здійснив усю необхідну підготовку для ввезення товару в країну. Законодавство багатьох країн про зовнішню торгівлю постійно змінюється. Щоб одержати повну і вичерпну інформацію про порядок імпорту, потрібно в деяких випадках консультуватися з компетентними державними органами країни імпорту.

Держави обмежують імпорт різних товарів, наприклад:

1) сільськогосподарської продукції, в тому числі:

- молочної продукції;

- фруктів і овочів;

- живих комах;

- тварин;

- м'ясних продуктів;

- рослинних продуктів;

- домашньої птиці, яєць і похідної продукції;

2) зброї;

3) побутової техніки;

4) ліків;

5) нових лікарських засобів для людей;

6) нових лікарських засобів для тварин;

7) косметики;

8) харчових продуктів;

9) вірусів і токсинів;

10) іноземної валюти, дорогоцінних металів і марок;

11) текстильних виробів, вовни, хутра;

12) товарних знаків, об'єктів авторського права;

13) шкіри і слонової кістки;

14) алкогольних напоїв; 16) транспортних засобів;

16) плаваючих засобів;

17) літаків;

18) інших товарів.

Найчастіше держави просто обмежують кількість товару, яку можна ввезти в країну. Наприклад, у країну дозволяється за рік ввезти тільки 100 тис. т визначеного товару.

Такі обмеження можуть стосуватися:

- всіх імпортних товарів цього виду (глобальні обмеження);

- товарів цього виду, які імпортуються з визначеної країни (локальні обмеження).

Обмеження можуть мати дві основні форми:

- кількісні обмеження (назвемо їх нетарифні квоти);

- тарифні квоти.

Коли імпорт товару підлягає кількісним обмеженням (тарифним або нетарифним квотам), щоб ввезти товар, як правило, необхідно одержати ліцензію.

Нетарифні квоти

Уряд країни А може встановити, що у 2002 р. в країну А квота на ввезення цукрової тростини становить 100 тис. т. Припустимо, що п'ять підприємств планують ввезти в країну А цукрову тростину (табл. 16.1).

Таблиця 16.1. Ситуація 1

Хто одержить ліцензію на ввезення у межах нетарифної квоти?

У різних державах це питання вирішується по-різному. В одних країнах ліцензію одержує той, хто раніше подав заявку. Якщо таке правило діє в країні А, то зазначені підприємства одержать ліцензії на ввезення:

Підприємство "Д" не зможе у 2004 р. ввезти в країну А цукрову тростину.

В інших країнах ліцензію одержує той, хто відповідає якимось іншим вимогам, наприклад позитивний платіжний баланс за попередній фінансовий рік.

Якщо умовою одержання ліцензії є позитивний платіжний баланс підприємства за попередній рік, то ситуація виглядатиме так (табл. 16.2).

Таблиця 16.2. Ситуація 2

Тарифні квоти

На практиці держави використовують ще один засіб штучного обмеження торгівлі. На той самий товар встановлюються дві різні ставки ввізних мит.

- перша стосується товарів, які ввозяться в рамках так званої квоти. Квота - це максимальна кількість товару, яку можна ввезти в країну протягом року. Квоти звичайно "розподіляються" між імпортерами. Як правило, щоб ввезти товар у межах квоти, необхідно одержати ліцензію на ввезення певної кількості товарів;

-імпортери, яким "не вистачило" встановленої квоти, при імпорті повинні сплатити мито за другим, більш високим тарифом.

Наприклад, уряд країни А встановив, що у 2004 р. в країні А квота на ввезення цукрової тростини становить 100 тис. т. Всі товари, "що увійшли до квоти", при ввезенні оподатковуються митом за ставкою 5 %. Товари, "що до квоти не увійшли", теж можна ввозити1, але ввізне мито для них становить 30 %. Припустимо, що п'ять підприємств побажали ввезти в країну А цукрову тростину (табл. 16.3).

Хто одержить ліцензію на ввезення у межах тарифної квоти і яке мито доведеться сплатити кожному підприємству?

У різних державах це питання вирішується по-різному: в одних країнах, ліцензію одержує той, хто раніше подав заявку; в інших - той, хто відповідає будь-яким іншим вимогам, наприклад, позитивний платіжний баланс за попередній фінансовий рік.

Таблиця 16.3. Ситуація 3

Якщо в країні А ліцензії видаються тим, хто подав заявки раніше, то зазначені підприємства ввозитимуть товари за такими ставками (табл. 16.4).

Таблиця 16.4. Ситуація 4

Якщо умовою одержання ліцензії є позитивний платіжний баланс підприємства за попередній рік, то ситуація буде виглядати так (табл. 16.5).

Таблиця 16.5. Ситуація 5

Тарифні квоти найчастіше застосовуються до сільськогосподарської продукції.

Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) забороняє державам встановлювати кількісні обмеження імпорту товарів, за винятком деяких особливих випадків, серед яких значне погіршення платіжного балансу країни імпорту.