Банківська система як складова фінансової системи будь-якої країни відіграє вирішальну роль у її економічному розвитку.

Світова фінансова криза найгостріше виявилась у банківській сфері і поставила під загрозу стабільність грошових систем у найрозвиненіших країнах світу. Криза ліквідності банківської системи, масове неповернення позик і скорочення кредитного потенціалу призвели до обмеження платоспроможного попиту та реального виробництва. У цих умовах зростає роль центральних банків як макрорегуляторів.

Навчальний посібник, який ви тримаєте у руках, відповідає вимогам часу та висвітлює останні події на банківському ринку. Його написання є результатом критичної переробки та узагальнення положень змісту існуючих навчальних посібників з напряму аналізу діяльності центральних банків, великого масиву джерел банківського права, статичної інформації та періодичної літератури.

Навчальний посібник враховує специфіку кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Студентам пропонуються до вивчення наступні модулі:

1. Сутність, типи, функції центральних банків

2. Операції центральних банків

3. Монетарна політика центральних банків

Структура і зміст навчального посібника відповідає типовій програмі дисципліни "Центральний банк і грошово-кредитна політика". У додатку наведено організаційну структуру управління НБУ, робочі документи і фінансову звітність НБУ.

Для кращого засвоєння матеріалу наведено тестові завдання, які роблять процес вивчення дисципліни активним. Студентам пропонується запитання, на яке є лише одна вірна відповідь.

Рекомендований студентам список літератури містить значний перелік останніх нормативно-правових актів та статей із науково-практичних видань. Ця інформація дозволить студентам поглиблено вивчити найбільш цікаві для них питання.

Під час підготовки навчального посібника було використано матеріали офіційного сайту НБУ <www.bank.gov.ua>

Бажаємо успіхів у вивченні дисципліни!

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Сутність, типи, функції центральних банків

ТЕМА 1. СТАТУС ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ

Лекція 1. Історія становлення і сутність центральних банків

План

1.1.1. Передумови виникнення центральних банків

1.1.2. Типологія центральних банків в епоху золотого стандарту

1.1.3. Центральні банки і монетарна політика в кейн-сіанському аспекті

1.1.4. Етатичнийтип Центрального банку

1.1.5. Сутність Центрального банку з позицій монетаризму

1.1.6. Вплив глобалізаційних процесів на формування сучасного історичного типу Центрального банку

1.1.1. Передумови виникнення центральних банків

Світова система центральних банків у їхньому сучасному вигляді створена відносно недавно. До середини XVIII ст. комерційні і центральні банки не розрізнялися. Усі банки виконували функції комерційних та емісійних. У створенні емісійних банків ще не було гострої потреби, бо банкноти у грошовому обігу відігравали незначну роль. З розвитком кредитної системи відбувається процес централізації банкнотної емісії в окремих великих комерційних банках. При цьому монопольне право на випуск грошових знаків (банкнот) поступово закріплюється лише за одним банком. Такий банк у різні часи називався по-різному. Спочатку - емісійним або національним, а згодом - центральним, що відповідало його керівній ролі у кредитній системі тієї чи іншої країни.

Уперше у світовій практиці центральний банк було створено у Швеції (Риксбанк) у 1668 р. Дещо пізніше, у 1694 р., засновано Банк Англії. Проте на той час центральні банки ще не мали виключного права на емісію грошових знаків. їхні функції відрізнялися від функцій сучасних центральних банків. Так, призначенням Банку Англії спочатку було фінансувати торгівлю і промисловість, Банку Нідерландів - внутрішню і зовнішню торгівлю. Центральні банки сучасного типу виникли лише в XIX ст. Нині майже в усіх країнах світу функціонують центральні банки. Однак між ними є суттєві відмінності, які пояснюються особливостями політичного та фінансово-економічного розвитку окремих країн.

Історичне виникнення центральних банків переслідувало відмінні від сучасних цілі, що обумовлювалось як іншими уявленнями про можливості держави, так і конкретно-історичними особливостями еволюції грошей та банківництва.

Функції Центрального банку поділяють на макроекономічні (створення монетарних умов для економіки) та мікроекономічні (створення умов для індивідуальних членів банківської системи).

Первісною функцією Центрального банку було обслуговування уряду. Вже згодом він стає банком банків (або кредитором останньої інстанції), тобто функції центрального банку розвиваються з його відносин з урядом та банками.

Така ситуація пов'язувалась з наступним:

o по-перше, бюджетні дефіцити (або брак коштів у державній чи королівській казні) були звичайним явищем, яке супроводжувало війни та обумовлювало потреби у фінансуванні зростаючих витрат;

o по-друге, існуюча на той час система металевого обігу мала досить стаціонарні обсяги. Вона хоч і сприяла автоматичному балансуванню попиту на товари та гроші, проте не могла еластично задовольняти масштабні урядові потреби у фінансуванні військових витрат;

o по-третє, обмеженість обсягів банкнотної емісії "вільної банківської системи" обов'язковою умовою розмінності паперових грошей на золото. При цьому, будь-які значні зсуви у пропозиції банкнот так чи інакше відображались на динаміці товарних цін, створюючи серйозні проблеми для функціонування тогочасної торгівлі та виробництва;

o по-четверте, низька кредитоспроможність уряду як позичальника. Внаслідок цього відбулася централізація емісійної діяльності за активної участі держави, яка, з рештою, привела до появи центральних банків.

Приклади створення центральних банків.

1. Британський монарх Карл II, проявивши себе як поганий позичальник, надовго підірвав довіру до себе лондонських банкірів, через що його наступник Вільям III з метою мобілізації значної кількості грошових знаків у 1694 р. пішов на створення інституції, якій надавались повноваження збирати королівські податі. її статутний фонд був створений у борг (1,2 млн. фунтів стерлінгів), на суму чого випускались банкноти. А з метою підвищення їх авторитетності банк отримав привілеї та виключне становище.

2. Значні потреби у фінансуванні воєнних витрат мали і державні фінанси Пруссії, де у 1765 р. було створено Берлінський Королівський Банк, який здійснював активне кредитування уряду за допомогою емісії банкнот. Однак, отримавши ряд привілеїв, в першу чергу тих, що стосуються закріплення за ним деяких депозитів та платежів, зміг проіснувати тривалий період часу. Вже у 1846 р. ця установа була перетворена у Прусський банк.

3. Подібні тенденції мали місце і у Франції, де прихід до влади Наполеона супроводжувався значними потребами у готівкових виплатах та зростанням рівня розбалансованості державних фінансів. Тому, з метою отримання можливостей безперервного фінансування, до того ж під низькі проценти, 1800 р. був створений Банк Франції. Заборона підвищення ним ставки проценту (вона була зафіксована на рінні 6 %, а згодом опустилась до 5 %>, а ще пізніше до 4 %о) ставала вигідною для уряду з огляду на полегшення тягаря з обслуговування державного боргу.

Емісійні банки створювалися на основі спеціальних банківських законів двома шляхами. Згідно з першим переважне право банкнотної емісії законом надавалося найпотужнішому комерційному банку країни, унаслідок чого він поступово перетворювався на центральний емісійний банк. Другий шлях передбачав створення банку як емісійного центру країни з самого початку його організації. Таким шляхом створені центральні банки у більшості країн. За формою організації емісійні банки можуть бути акціонерними та державними, причому держава часто є одним з акціонерів. В одних країнах ці банки з самого початку створювалися як державні, в інших - вони ставали державними внаслідок їх націоналізації шляхом викупу державою акцій на сприятливих для акціонерів умовах.

Саме монополія емісійної діяльності послужила тим джерелом, з якого сучасні центральні банки почерпнули свої другорядні функції і відмінні риси. Проблема політичної централізації та об'єднання країн створили передумови для того, що єдина централізована емісійна система почала розглядатись як один з символів цілісності держави.

Центральні банки пройшли три стадії розвитку:

перша, - вони розпочали як банки уряду, оскільки уряди домінували при визначенні їх завдань та безпосередньої політики,

друга - центральні банки перестають бути комерційно зацікавленими і переходять до вирішення проблем забезпечення стабільності фінансово-банківської системи;

третя - вони поступово отримують автономію від уряду і здобувають незалежність при визначенні завдань та вибору інструментів їх досягнення.

Отже, можна виділити п'ять історичних типів центральних банків:

1) тип епохи золотого стандарту й економічного лібералізму;

2) акомодативний (кейнсіанський) тип;

3) монетаристський тип;

4) етатичний тип;

5) сучасний тип.