Центральний банк і грошово-кредитна політика - Косова Т.Д. - 1.1.3. Центральні банки і монетарна політика в кейнсіанському аспекті

Відповідно теорії Дж М. Кейнса фіскально-бюджетний механізм здобув теоретичного визнання як засіб підвищення ефективності державної політики при розв'язанні проблем економічного зростання та боротьби з безробіттям.

Бретгон-Вудський валютний устрій, заснований з одного боку на кейнсіанських уявленнях про макроекономічну стабільність, а з іншого, - на упередженнях про неможливість функціонування світової фінансової системи без прив'язки обігу національних паперових грошей до золота, позначився на посиленні суперечностей навколо функціонування центральних банків. Так, збереження золотовалютного стандарту при створенні нової світової валютної системи 1944 р. у Бретон-Вудсі зберігало золотий вміст валют, хоч і визнавало можливість розміну на золото тільки долара СІНА. Тобто, фіксація валютних курсів на світовому рівні та розмінність долара на золото мали би модифікувати систему золотого стандарту, що достатньо ефективно функціонував до Першої світової війни і з великими перебоями у міжвоєнний період. Міжнародне визнання такої системи автоматично посилювало відповідальність центральних банків за ефективність її функціонування.

Панування кейнсіанства відобразилося на значному зниженні статусу центральних банків, а монетарні регулятори переведено у статус акомодативних (підпорядкованих) щодо фіскальних з таких причин:

o відмова від золотого стандарту, визнання факту не нейтральності грошей; нейтральність грошей (англ. neutrality of money) - положення в економічній теорії, відповідно до якого зміна кількості грошової маси, що знаходиться в звертанні, впливає тільки на абсолютний рівень цін, залишаючи незмінними обсяги виробництва на тривалий проміжок часу;

o фактичний відрив внутрішньої грошової пропозиції від динаміки резервного активу, що відповідало переорієнтації монетарних рішень на досягнення внутрішньої рівноваги;

o неефективність монетарної політики для стимулювання сукупного попиту з огляду на пастку ліквідності;

o необхідність знижувати процентні ставки для нарощування рівня автономних інвестицій тощо.

Підсистемні елементи зазнали істотних змін, відображаючи трансформацію технології реалізації монетарної політики, зокрема шляхом уведення ієрархічної структури монетарних цілей і зміщення акцентів у системі застосування монетарних інструментів.

Потреба у змінах була викликана зростанням необхідності контролю за динамікою таких монетарних параметрів, як грошова маса та процентні ставки. Це відображало загальну трансформацію макроеко-номічних регуляторів у контексті формування системи "точного налаштування" на протидію циклічним змінам ділової кон'юнктури.

Перехід від пасивної макрополітики антициклічного бюджетного пристосування 1946-1962 pp. адміністрацій Рузвельта, Трумена, Ейзе-нхауера до активістської фіскальної парадигми Кеннеді-Джонсона, зростання державних витрат, пов'язаних з війнами в Індокитаї, створили передумови для швидкого розширення грошової пропозиції впродовж декількох десятиліть підряд, внаслідок чого внутрішня суперечливість Бретон-Вудського устрою та його неспроможність повною мірою забезпечити незалежність центральних банків за рахунок не розривання остаточних зв'язків грошового обігу з золотом призвели до глибоких потрясінь початку 70-х pp. XX ст. і, зрештою, докорінної реформи світової валютної системи.

Отже, панування кейнсіанства як нормативної теорії макроекономічної політики позначилось на посиленні тенденції до етатизації економічного життя.