Центральний банк і грошово-кредитна політика - Косова Т.Д. - 1.1.6. Вплив глобалізаційних процесів на формування сучасного історичного типу Центрального банку

Із глобалізацією пов'язані фундаментальні зміни у зовнішньому оточенні центральних банків, макроекономічних процесах, характері реалізації монетарної політики:

o в умовах глобалізації орієнтація на внутрішню рівновагу стає домінуючим принципом монетарної політики, який поступово підкоряє всі інші аспекти монетарної політики у ринковій економіці, зокрема мобільність капіталів та валютний курс. Водночас орієнтація на внутрішню рівновагу стає фундаментальною передумовою для розвитку процесів глобалізації;

o глобалізація створює ендогенні передумови для зниження інфляції, водночас ризик інфляційної дестабілізації зростає, а економічні наслідки для країни від послаблення контролю за інфляцією є пропорційними до того, наскільки інтегрована країна з глобальною економікою;

o глобалізація стає безпосереднім фактором підвищення нейтральності монетарної політики, із нею пов'язана закономірність, що довгострокові ставки починають вирівнюватися швидше, ніж короткострокові. З одного боку, це свідчить про те, що центральні банки зіткнулися з проблемою суттєвого послаблення своєї спроможності проводити політику стабілізації ВВП, але з іншого боку, можна констатувати відсутність повної інтеграції фінансових ринків;

o делегування центробанкам мандату на здійснення політики стабільності цін. Макроекономічний вимір цього напряму випливає з забезпечення жорсткого інституціонального захисту незалежності монетарних органів, а останній слугує засобом запобігання макроекономічній дестабілізації, викликаній неконтрольованою інфляцією;

o глобалізація детермінує складне переплетення затребуваності як гнучкості валютного курсу, так і підтримання його стабільності, що особливо яскраво простежується на прикладі країн, що розвиваються: попри оголошення плаваючого курсу, вони тяжіють до його фіксованого значення, породжуючи фундаментальні ризики для макрофінансової стабільності в умовах глобалізації;

o в умовах глобалізації традиційні уявлення про передумови та детермінанти формування валютних союзів, представлені в основному теорією оптимальних валютних зон, потребують перегляду на користь валютної уніфікації, що наглядно демонструє Євросоюз;

o незважаючи на істотні монетарні проблеми глобальної економіки, на сьогодні не існує передумов для формування цілісної системи глобального регулювання, попри те, що існують глобальні провали ринку; валютно-фінансова стабільність в окремій країні на сьогодні є одним з них, оскільки за сучасного розвитку ринків капіталу кризи мають тенденцію до міграції;

o у рамках трансформації глобальної фінансової архітектури зазнає фундаментальних змін функціонування МВФ як міжнародного кредитора останньої інстанції, а модифікація характеру валютних криз в умовах глобалізації створює передумови для того, що саме ця роль починає відводитись Фонду в системі глобального регулювання. За цих обставин та за підвищення монетарної ефективності центральних банків вплив МВФ на монетарну політику країн-реципієнтів радикально знижується;

o основний вплив глобалізації на монетарну політику перехідних суспільств справляється через канал високої торговельної відкритості, волатильності короткострокових капіталів, припливу прямих іноземних інвестицій. Валютно-фінансові кризи, які переживають більшість постсоціалістичних країн, відображають стереотипний зв'язок між глобальною волатильністю фінансових ринків та конфліктом цілей монетарної політики.

В Україні в кризових умовах значного скорочення валютних надходжень та падіння курсу гривні був отриманий кредит від МВФ для стабілізації грошової системи. Проте напрями використання позичених коштів свідчать, що органи державної та монетарної влади не змогли сформувати та реалізувати ефективні антикризові заходи. НБУ перетворився на арену протистояння різних корпоративних, політичних та класових інтересів, а проблеми стабільності та ефективності грошової системи відійшли на другий план. Непрозорий характер використання отриманого кредиту, його розподілу між банками підірвали довіру до заходів антикризового регулювання грошових систем. Після подолання кризи підходи до державного регулювання грошових систем можуть змінитися за рахунок посилення ролі держави.