Механізм економічної політики - Уманців Ю.М. - 7.4. Сучасний стан структури економіки України та заходи щодо її вдосконалення

Важливе значення для формування майбутньої моделі економіки України має активна та цілеспрямована структурна політика. Глибокі диспропорції народногосподарської структури, які склалися в СРСР протягом тривалого періоду, справили значний вплив на українську економіку. У міру зміцнення координуючих функцій ринкових механізмів, існуючі нині диспропорції галузевої та територіальної структури, не само ліквідовуються. Деякий час їх руйнівний характер може навіть посилюватися. Ця тенденція спричиняється такими чинниками:

> існуючою нині нерівномірністю технологічних рівнів виробництва:

> недостатньою готовністю української економіки до відкритості, що вимагає від кожного окремого підприємства повніше враховувати тенденції світового господарства як щодо рівня цін, так і щодо структури витрат;

Ці проблеми, які породжуються диспропорціями в економіці, висувають на передній план проведення державою активної структурної політики.

Основне завдання структурної перебудови економіки України полягає у формуванні сучасної, ефективної, раціональної, екологічно безпечної структури економіки та створенні конкурентноздатного вітчизняного виробництва на основі реалізації абсолютних та відносних переваг країни (рис. 7.6). Для цього необхідними є:

o модернізація виробництва, його технічне та технологічне оновлення;

o зниження ресурсомісткості (фондо-, матеріало-, енергомісткості) виробництва;

o зміна співвідношення між виробництвом засобів виробництва та предметів споживання на користь останнього;

o створення умов для інвестування;

o посилення технологічної цілісності підприємств та галузей, забезпечення замкненого циклу виробництва.

Рис. 7.6. Основні цілі структурної перебудови економіки України

Оптимальний розвиток структури економіки України потребує системного підходу, що включає певні напрями вдосконалення структурної перебудови.

1. Формування ефективної галузевої структури економіки передбачає:

o усунення гіпертрофованих диспропорцій між реальним та фінансовим секторами економіки, а також всередині кожного з них;

o переважний розвиток галузей, що задовольняють потреби людей;

o широкий розвиток сфери послуг;

o створення та розвиток наукомістких та високотехнологічних галузей і виробництв;

o розвиток переробних галузей економіки на новій технічній та технологічній базі;

o конверсія військового виробництва;

o розвиток експортних та імпортозамінних виробництв;

o розвиток пріоритетних (ключових) галузей національної економіки.

2. Оптимізація територіальної структури економіки передбачає:

o забезпечення комплексного і пропорційного розвитку всіх районів та регіонів країни на основі раціонального використання конкретних умов, наявних ресурсів (трудових, земельних, водних, енергетичних тощо);

o усунення диспропорцій у розвитку окремих територій, забезпечення вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку;

o гармонізація загальнодержавних та регіональних інтересів.

3. Зовнішньоекономічна структура економіки потребує:

o збільшення експортного потенціалу країни;

o зменшення в експорті частки сировини та матеріалів і збільшення частки продукції переробних галузей;

o збільшення в імпорті частки прогресивного обладнання та машин і зменшення продуктів харчування і продукції, що може вироблятися на вітчизняних підприємствах.

4. Соціальна структура економіки потребує:

o подальших змін у системі власності (роздержавлення, приватизація, вдосконалення функціонування державного сектора, розвиток малого і середнього бізнесу) та формування ефективного власника;

o регулювання доходів населення, створення ефективного мотиваційного механізму високопродуктивної праці, усунення великої диференціації доходів та соціальний захист вразливих верств населення.

Виділяють дві основні моделі структурної перебудови економіки (рис. 7.7).

Рис. 7.7. Основні моделі структурної перебудови економіки

Заходи держави щодо структурного реформування економіки передбачають:

o вдосконалення нормативно-правового забезпечення структурної перебудови;

o створення сприятливих умов для реалізації" конкурентних переваг, формування реального національного капіталу;

o виділення пріоритетних галузей і виробництв, їх державна підтримка;

o макроекономічна стабілізація, стимулювання прогресивних структурних зрушень в економіці;

o ефективна державна інвестиційна та інноваційна політика;

o розробка макроекономічних прогнозів щодо формування сучасної структури економіки;

o розробка загальнонаціональних та галузевих програм структурних перетворень;

o раціональне залучення іноземного капіталу, здатного забезпечити реформування структури економіки;

o інформатизація суспільства, оволодіння сучасними інформаційними технологіями.

Конкурентні переваги - наявність специфічних ресурсів, використання яких за відповідних умов забезпечує додатковий ефект завдяки нижчим витратам на одиницю продукції.

Конкурентні переваги України:

o кваліфіковані трудові ресурси;

o значні запаси чорнозему, вигідно розташовані сільськогосподарські угіддя та сприятливі природнокліматичні умови;

o значні вільні виробничі площі, використання яких дає можливість нарощувати виробництво з відносно невеликими витратами;

o вигідне географічне положення та транспортна інфраструктура;

o значний науково-технологічний потенціал (наукові школи, унікальні сучасні технології виробництва).

Метод ключових галузей - визначення галузей із сильними зворотними зв'язками, здатних викликати відповідну ланцюгову реакцію економічного розвитку, обумовити позитивні зрушення в економіці і забезпечити реалізацію цілей економічної політики держави.58

Пріоритетна галузь - галузь, розвиткові якої держава надає перевагу, враховуючи її роль і важливість для економіки країни. Виділяють певні критерії пріоритетності галузі (рис. 7.8).

Рис. 7.6. Критерії пріоритетності галузі

Використовуючи конкурентні переваги України, можна виділити певні групи пріоритетів структурної політики.

І група - наукомісткі та технологічні галузі (ракетно-космічна техніка, літако- та моторобудування, електрозварювання, порошкова металургія, біотехнологія, мікроелектроніка, робототехніка, машинобудування, окремі виробництва ВПК);

ІІ група - галузі та підгалузі агропромислового комплексу (зокрема переробні), що мають унікальні природні основи, традиції виробництва та експорту різноманітних продуктів харчування (харчова, борошномельно-круп'яна, кондитерська, овочево-консервна, комбікормова, галузі легкої промисловості, які спеціалізуються на первинній переробці сільськогосподарської сировини тощо);

ІІІ група - транзитні перевезення вантажів, транспортування нафти, газу, електроенергії, надання міжнародних послуг у галузі транспорту, зв'язку, телекомунікацій;

IV група - рекреаційно-туристичний та оздоровчо-лікувальний комплекси Карпат, Причорномор'я, Приазов'я, інших регіонів країни;

V група - види діяльності, пов'язані з забезпеченням здоров'я людини, охороною довкілля тощо.

Головна мета структурної політики - це формування збалансованого соціально-орієнтованого вітчизняного господарського комплексу на базі раціональної багатовекторної його структурної перебудови: галузевих, регіональних та інституціональних зрушень. Зміни ж, які вносились у цей час у зазначений процес, були частковими, некомплектними та не докорінними. Тому важливо серйозно переосмислити рівень і тенденції структурних зрушень в економіці через призму посилення конструктивності структурної політики в Україні.

Контрольні запитання та завдання

1. Проаналізуйте сутність та значення структурної політики держави.

2. Якими є основні цілі структурної перебудови національної економіки?

3. Розкрийте особливості механізму структурних змін в економіці.

4. Проаналізуйте інструменти регулювання структури національної економіки.

5. У чому полягає необхідність розробки макроекономічних прогнозів щодо формування сучасної структури національної економіки?

6. Проаналізуйте особливості структури економіки України та обґрунтуйте необхідність її перебудови.