Механізм економічної політики - Уманців Ю.М. - 8.3. Вплив інвестиційної діяльності держави на економічні процеси

Інвестиційна діяльність держави при певних умовах здатна забезпечувати розширене відтворення економічної системи. Проте в останні роки її рідко розглядають у відтворювальному аспекті. В економічній літературі найчастіше пишуть про інвестування, інвестиційну сферу, не пов'язуючи з параметрами процесу економічного відтворення, хоча при цьому йдеться про ринок капіталів і вкладення в певні галузі економіки.

Створюючи інвестиційну систему, необхідно уявляти її основні параметри і специфічні властивості. По-перше, інвестиційна система має виступати як організація інвестиційних процесів, які реалізуються через інвестиційну діяльність господарюючих суб'єктів та через господарські зв'язки між ними. По-друге, інвестиційна система в рамкам економічної структури суспільства має розглядатися як функціональна система. По-третє, стосовно реального сектора її необхідно віднести до інфраструктури, оскільки вона повинна обслуговувати реальний сектор економіки, наповняти його своїми ресурсами і, залежно від ступеня її ефективності або прискорювати, або сповільнювати процеси його розвитку.

Інвестиційна система так чи інакше має залучати всіх господарюючих суб'єктів, які в той чи інший час виступатимуть або інвесторами, або самі залучатимуть інвестиційні ресурси. Кількість учасників у інвестиційних процесах буде постійно змінюватися, змінюватимуться темпи і напрямки інвестування.

Тому інвестиційна система не може мати чітко окреслених меж. Вона буде динамічною, відкритою впливові податкової, кредитної, грошової, валютної систем, чуйно реагуватиме на політичні зміни, на рівень економічної безпеки держави, наявність "тіньових" структур, присутність іноземного капіталу в країні.

Важливою структурною ознакою інвестиційної системи має стати її ієрархічність, тобто в її рамках будуть наступні підсистеми:

- підсистема самофінансування, або внутрішнього інвестування (на рівні окремих суб'єктів господарювання: підприємств, акціонерних товариств, фінансово-промислових груп). Ця підсистема буде містити у собі масу окремих індивідуальних інвестиційних процесів, об'єднаних господарськими зв'язками суб'єктів, що організують розширене відтворення;

- підсистема зовнішнього інвестування за рахунок залучення коштів акціонерів та за рахунок коштів кредитно-фінансових установ;

- інвестиційні процеси за участю держави: пряме фінансування інвестиційних проектів, державні замовлення або дольова участь у різних інвестиційних програмах.

Співвідношення перерахованих підсистем формується в межах макроекономічної системи і залежить від міри участі суб'єктів у регулюванні інвестиційної діяльності і можливості присвоєння результатів цієї діяльності на різних рівнях господарювання. Можна сказати, що розвиток інвестиційної системи та її ефективність залежать від ефективності управління інвестиційними процесами на різних рівнях Інвестування, але найголовніше, від діяльності держави в інвестиційному просторі.

На сьогодні в Україні інвестиційна система, яка мала б зазначені параметри, ще не організована, а без цього зробити національну економіку конкурентоспроможною - неможливо.

Забезпечення державою системного впливу на процес інвестування передбачає використання податкового механізму стимулювання Інвестицій. Податкові відносини є важливим компонентом відносин держава - економіка. Всі податки прямо чи непрямо впливають на розмір власних коштів господарюючих суб'єктів господарювання, збільшуючи податковий тягар. Майже всі податки, які утримуються з підприємств, зменшують чистий прибуток, який є одним з головних джерел інвестицій із власних коштів. Тому база оподаткування по податку на прибуток зменшується не тільки від виробничо-господарських та інших витрат, а й від суми сплачених податків. Така структура оподаткування приводить до того, що збільшення ставки одного якогось податку зменшує масу надходжень від податку на прибуток і, як наслідок, скорочує чистий прибуток підприємства, і навпаки. А найефективніші методи податкового стимулювання інвестицій містить саме податок на прибуток. Це - амортизація, пільги на капітальні вкладення, інвестиційний податковий кредит, зменшення ставки тощо.

Вдосконалення податкового стимулювання інвестицій має відбуватися на всіх рівнях економічної системи. Причому стимулювання, яке здійснюється на регіональному рівні, є ефективнішим, тому що тільки на цьому рівні можна виявити перспективні підприємства і більш адресні, розробити для них систему податкових стимулів.

Важливою складовою інвестиційної діяльності держави має стати здійснення заходів щодо зміни структури капітальних вкладень шляхом забезпечення державної підтримки виробництва високотехнологічної продукції. Економічно розвинені країни інвестують насамперед аерокосмічну галузь, електроніку, комп'ютерну, фармацевтичну, хімічну й автомобільну промисловість тощо.

До важливого напряму інвестиційної діяльності держави слід віднести поліпшення інвестиційного клімату в процесі приватизації. Фіскальна модель приватизації має бути змінена на інвестиційну та інноваційну. Приватизацію великих підприємств і підприємств-монополістів здійснювати за окремими планами шляхом продажу контрольних пакетів акцій промисловим інвесторам, а технічне та технологічне оновлення підприємств за рахунок частини коштів, які надійдуть від приватизації.

Важливою складовою інвестиційної діяльності держави має стати сприяння розвитку фондового ринку. Сьогодні фондовий ринок України ще не став ефективним засобом впливу на економічні процеси. У зв'язку з цим Уряд і Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку мають:

> прискорити формування законодавчої бази розвитку фондового ринку України;

> активізувати роботу Координаційної ради з питань політики фінансового сектора, прискорити створення спеціального уповноваженого органу у сфері регулювання ринку фінансових послуг;

> сприяти реорганізації інвестиційних фондів та компаній, створених для забезпечення приватизаційних процесів, активізувати роботу з формування нормативно-правової бази відповідно до Закону України "Про інститути спільного інвестування" (пайові та корпоративні інвестиційні фонди");

> створити дійовий механізм обліку прав власності на цінні папери, забезпечити ефективну роботу Національної депозитарної системи;

> створити організаційно-правові основи заснування та розвитку потужних пенсійних фондів, страхових компаній, орієнтованих на залучення заощаджень населення, інвестування їх у надійні цінні папери;

> активізувати роботу з випуску облігацій внутрішніх місцевих позик під конкретні Інвестиційні проекти.

Необхідно також розширити співробітництво з Міжнародною організацією комісій з цінних паперів та Іншими міжнародними організаціями з питань запровадження міжнародних стандартів розкриття інформації, спростити процедуру проведення розрахунків за угодами з цінними паперами за участю нерезидентів, удосконалити систему обліку розрахунків і звітності учасників фондового ринку, забезпечити "прозорість" діяльності інститутів спільного інвестування, розробити механізми страхування учасників ринку цінних паперів.

У ряді країн інвестиційна підтримка реалізації пріоритетних напрямків економічного зростання здійснюється через державні інвестиційні банки. Вони функціонують як інститути розвитку. Ці банки здійснюють цільове кредитування інвестицій під відносно низький відсоток у певних напрямках або видах господарської діяльності, які визначені державою як пріоритетні, як ті, що потребують підтримки, виходячи з інтересів суспільства. Підтримка надається таким банкам, як правило, у формі або монопольних прав, або доступу до кредитів емісійного центру (Центрального чи Державного банку). Існує чимало прикладів успішного функціонування подібного роду інститутів, особливо в умовах слабкості приватних банків і нерозвиненості фондового ринку (Китай, Індія, Бразилія). За нинішнього стану української економіки основним механізмом забезпечення інвестиційної складової процесу розширеного економічного відтворення може використовуватися тільки система державних банків розвитку. Інші механізми, насамперед приватні банки і фондовий ринок, можуть доповнювати перший. Надалі, по мірі збільшення обсягів виробництва та інвестицій, нагромадження заощаджень, розвитку ринкової інфраструктури вплив приватних банків та фондового ринку на процес розширеного економічного відтворення буде зростати.

Одним із найважливіших напрямків діяльності держави, який сприятиме розширенню кола джерел для формування інвестиційних ресурсів, має стати стимулювання процесів створення і використання знань, залучення вітчизняних та іноземних інвестицій до сфер наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності. Протягом останнього часу здійснено ряд важливих заходів, які позитивно позначилися на стані та тенденціях розвитку науково-технічної сфери. Водночас ситуація тут залишається складною. Практично призупинено проведення ряду перспективних досліджень експериментального характеру, зокрема в ядерній фізиці. Практично припинено розроблення нових зразків електронно-обчислювальної техніки на базі вітчизняної елементної бази. Ряд негативних чинників має участь українських учених у міжнародних наукових програмах та проектах. Значне зростання обсягів прикладних досліджень та розробок, що виконуються на замовлення іноземних фірм, збільшення експорту високоякісної науково-технічної продукції через відсутність належного попиту на неї на внутрішньому ринку призводить до ширшого використання науково-технічного потенціалу в інтересах інших держав.

Актуалізується потреба в системі стимулів, які б забезпечили приплив кредитів та інвестицій в інноваційний розвиток української економіки. Для цього необхідно створити систему пільгових кредитів для реалізації інвестиційних проектів щодо розробки і впровадження високотехнологічного устаткування, створити пайові інвестиційні фонди для реалізації великих інноваційних проектів. Нагальним є прискорення розвитку широкої мережі технопарків, бізнес-Інкубаторів, венчурних організацій, що сприятиме активізації інноваційної діяльності, комерціалізації результатів наукових досліджень, установленню ефективних зв'язків між наукою і виробництвом.