Міжнародна економіка - Білоцерківець В.В. - 2.1. Систематизація країн світу за регіональною, організаційною ознаками та рівнем економічного розвитку

Основні питання для вивчення

2.1. Систематизація країн світу за регіональною, організаційною ознаками та рівнем економічного розвитку.

2.2. Економічно розвинуті країни світу.

2.3. Країни з перехідною економікою. Національна економіка України: загальне та особливе.

2.4. Країни, що розвиваються. Нові індустріальні країни.

2.5. Механізми взаємодії національних економік країн світу.

2.1. Систематизація країн світу за регіональною, організаційною ознаками та рівнем економічного розвитку

Структуру міжнародної економіки можна подати через систематизацію сукупності національних економік країн світу за багатьма критеріями, головні з яких - регіональний, організаційний, соціально-економічний.

1. За регіональним критерієм, тобто розташуванням країн на певній території та (або) належністю до регіональних інтеграційних угрупувань, національні економіки поділяються так:

- За регіонально-континентальним критерієм країни групуються за географічним розташуванням: наприклад, країни Східної, Західної, Південної та Північної Європи; Північної та Латинської Америки, Південної, Південно-Східної, Східної та Центральної Азії; Близького та Середнього Сходу тощо.

- За регіонально-економічним критерієм виділення груп країн у межах регіону відбувається відповідно до спільних економічних інтересів, приблизно однакового рівня розвитку. Наприклад, країни Західної Європи - члени ЄС (Бельгія, Великобританія, Данія, Ірландія, Люксембург, Нідерланди, Франція, ФРН) та країни Південної Європи - члени ЄС (Греція, Іспанія, Італія, Португалія); нові індустріальні країни Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Мексика) та Азії (Південна Корея, Сінгапур, Таїланд, Тайвань).

- За регіонально-інтеграційним критерієм, коли спостерігається спільність економічних інтересів, компліментарність національних господарських механізмів, достатній рівень індустріального розвитку, територіально-географічна близькість, країни формують інтеграційні угрупування. Так, найбільш сталими та впливовими є такі: а) європейське - ЄС; б) євразійське - СНД; в) північноамериканське - НАФТА; г) південно-східно-азійське - АСЕАН.

2. За організаційним критерієм систематизація країн світу відображає особливості сполучення форм міжнародних економічних відносин та їх регулювання.

- За ступенем інтеграції у світову господарську систему виділяють національні економіки закритого та відкритого типу.

Показники відкритості економіки або показники ступеня залучення країни до міжнародних відносин такі:

- За структурою господарства розрізняють аграрно-індустріальні та індустріально-аграрні економіки.

- За домінуванням певних технологічних укладів виділяють доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні економіки.

- За стадією розвитку ринкових відносин розрізняють моделі економіки "традиційного" типу; економіки капіталізму (вільного, монополістичного, державно-монополістичного); економіки сучасного капіталізму (ринкова економіка, що регулюється, або змішана економіка); економіки, що централізовано управляються.

- За моделлю координації господарських процесів серед розвинутих країн виділяють ті, що використовують ліберально-капіталістичну модель (США, Великобританія), та ті, що спираються на державно-корпоративну модель (Німеччина, Японія, Південна Корея).

- За участю в міжнародних організаціях, конвенціях, нарадах виділяють відповідні країни-учасниці. Найбільш впливовими серед зазначених організацій є:

1) Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) - створена у 1960 р., об'єднує приблизно 30 країн з високим доходом й рівнем розвитку, за мету має швидкий економічний розвиток учасників, підтримку фінансової стабільності, вільної торгівлі та забезпечення сприятливих умов розвитку країн "третього світу";

2) Світова організація торгівлі (СОТ) - за основну мету ставить розвиток лібералізації торгівлі. З початку функціонування ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі, 1947 р.) досягнуто зниження міжнародних тарифів з 40 до 4%. СОТ (1995 р.) є найбільш організаційно оформленою структурою регулювання міжнародної торгівлі;

3) Бреттон-Вудські інститути (1944 р.) - Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) забезпечують регулювання сучасної світової валютної системи.

3. Рівень розвитку національної економіки може визначатися за одним або кількома критеріями, наприклад:

- За показником "ВВП на душу населення": країни з високими (від $ 12196 на рік), середніми ($ 996-12195 на рік) та низькими (менш ніж $ 995 на рік) доходами (рис. 2.1.)

- За індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП), що розраховується за методикою ООН: високорозвинуті (ІРЛП>0,8), середньо- та низькорозвинуті країни (ІРЛП<0,5).

При підрахунку ІРЛП враховуються такі показники (табл. 2.1):

- середня тривалість життя населення;

- рівень грамотності дорослого населення країни (2/3 індексу) і сукупна частка учнів та студентів (1/3 індексу);

Рис. 2.1. Поділ країн за номінальним ВВП на душу населення, квітень 2010 р.

Таблиця 2.1

ІРЛП за регіонами та об'єднаннями країн*

- рівень життя, оцінений через ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС), у доларах США (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Світова карта ІРЛП членів ООН, 2009 р.

Крім простих групувань (класифікацій, типології) країн у міжнародній практиці користуються складними - за певною кількістю критеріїв та ознак. Наприклад, виділяють "центр", "напівпериферію" і "периферію" міжнародної економіки.

Глобальні міждержавні організації (ООН, МВФ, Світовий банк) тривалий час поділяли країни світу на дві-три групи. Насамперед, це промислово розвинуті країни і країни, що розвиваються. Соціалістичні країни, що існували до початку 1990-х рр., або поділяли між цими групами (країни Центральної та Східної Європи і колишній СРСР - до промислово розвинутих, азіатські соціалістичні країни і Кубу - до країн, що розвиваються), або ж виділяли в окрему третю групу країн із централізованою (чи регульованою) економікою. З останнього десятиріччя ХХ ст. за рівнем розвитку національної економіки універсальним стає поділ країн на розвинуті країни або економічно (промислово) розвинуті країни, країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються (див рис. 1.5).