Міжнародна економіка - Білоцерківець В.В. - 8.3. Характерні риси сучасного етапу руху капіталу

Характерні риси сучасного етапу МРК визначаються під безпосереднім впливом економічної глобалізації та постіндустріалізації, які створили для нього ефективне інформаційне, мережево-кумунікаційне та технологічне підґрунтя (Інтернет) і відкрили просторово-організаційні можливості для формування надпотужного глобального (транснаціонального) фінансового капіталу.

Загальні (глобальні) риси та тенденції МРК:

- зростають темпи і масштаби міжнародних фінансово-кредитних операцій, що на сьогодні за підсумками року майже в 40 разів перевищують масштаби світової торгівлі;

- з'являються нові сегменти й інструменти світового фінансового ринку (сегмент хеджування та управління ризиками, деривативи);

- основна частка операцій, пов'язаних з МРК, здійснюється високо диверсифікованими мережево-організованими бізнес-групами, мета яких полягає у підтримці безперервного активного потоку фінансової ренти та доданої вартості у довгостроковій перспективі;

- підвищується координуюча, регулююча та перерозподільна роль держави, міждержавних та наддержавних інституцій у МРК, зокрема під керівництвом та патронажем Світового Банку створюється уніфікована система міжнародного регулювання іноземних інвестицій;

- істотно знижується частка кредитів у структурі міжнародного руху капіталу при інтенсивному зростанні питомої ваги портфельних іноземних інвестицій та більш повільному - прямих;

- посилюється міграція приватного капіталу між розвинутими країнами тріади "США - ЄС - Японія" (майже 80% іноземних інвестицій продовжує зосереджуватися в 26 розвинутих країнах). Пріоритетними напрямками прямого іноземного інвестування також є країни Південно-Східної Азії та Латинської Америки, що мають високі темпи економічного зростання (Китай, Сінгапур, Малайзія, Бразилія тощо);

- загострюється конкуренція за залучення іноземних інвестицій, що призводить до розробки спеціальних національних програм їх стимулювання¹;

- значна кількість країн виступає одночасно в ролі експортера та імпортера капіталу (табл. 8.4), що породжує так звані "перехресні інвестиції";

Таблиця 8.4

Світовий рейтинг імпортерів та експортерів капіталу (за обсягами інвестицій, кредитів і позик, 2008 р.)*

- глобальний фінансовий капітал частково або повністю підкорює собі малі національні економіки. Варіант його конвергенції з національним капіталом стає одним з провідних чинників макроструктурних зрушень. Отже для України найактуальнішою є проблема формування власного капіталу, спроможного реалізувати національні цілі та представляти її національні економічні інтереси на світових товарно-ресурсних ринках, та знаходження оптимального варіанта його "співпраці" з глобальним фінансовим капіталом. Особливу увагу слід звернути на стрижневу тенденцію віртуалізації світового фінансового ринку й відповідну прискорену втрату зв'язку між зростанням провідних індикаторів економічної кон'юнктури (агрегованих фондових індексів) із реальною динамікою виробництва благ і послуг. Віртуалізація проявляє себе через стрімке абсолютне та відносне збільшення маси фіктивно-спекулятивного капіталу, не забезпеченого товарною масою чи золотовалютними резервами, що вільно мігрує світом і стає одним із найважливіших факторів внутрішньої циклічності національних економік. За оцінками Банку міжнародних розрахунків, у 2008 р. річний сукупний обіг такого капіталу наблизився до відмітки у 1,14 квадрильйони доларів США, перевищивши майже у 20 разів обсяг валового глобального продукту світу¹.

Основні причини віртуалізації (надування "фінансових бульбашок"):

- невідповідність між балансовою і ринковою вартістю провідних корпорацій, що поглиблюється у міру збільшення їх нематеріальних "невидимих" активів (торгові марки, патенти, ліцензії, ноу-хоу та інші права інтелектуальної власності), ринкова ціна яких визначається експертно з огляду на переважно оптимістичні очікування доходів майбутніх періодів²;

- трансформація наприкінці ХХ ст. найбільш розвинутих країн у центри споживання, яке підживлювалося за рахунок незабезпечених ризикових кредитів. З метою убезпечення (сек'юритизації) позичених коштів шляхом страхування й

¹ http://fin.izvestia.ru/articles/126/article1255330/?hyperrealurl=http%253A%25 2F%252

² Наприклад, фірма Netscape - розробник програми для прогляду Інтернет-сай-тів та пошуку інформації в мережі Інтернет - має ринкову вартість, що перевищує 3 млрд. дол., при вартості основних і обігових фондів у 17 млн. дол. У компанії Hewlett-Packard співвідношення між віртуальними та реальними активами дорівнює 2,35:1, у Intel - 4,8:1, у Microsoft - 9,5:1, у Oracl - 13:1 (Див.: Антипина О. Н., Иноземцев В . Л. Постэкономическая революция и глобальные проблемы человечества.- http://www. coren.ru/books/8.php) перестрахування кредитних ризиків створюється потужний ринковий позабіржовий сегмент похідних цінних паперів (де-ривативів), який в подальшому починає відносно автономно й надрентабельно функціонувати. Його розміри внаслідок неконтрольованої емісії інструментів та їх багаточисельного перепродажу із відповідним щоразовим приростом ринкової вартості стрімко зростають (рис. 8.1) і на 01.09 .2008 р. вже оцінюються у 683,7 трлн. дол. США (близько 1000% від валового глобального продукту світу);

- порушення об'єктивного механізму ринкової селекції неконкурентоспроможних неліквідних фінансових активів (акцій, облігацій). Спостерігається масове "штучне" зростання ринкової вартості й рівня надійності "проблемних" цінних паперів завдяки додаванню до них страхових гарантій у формі кредитно-дефолтних свопів (CDS). Останні засвідчують право покупця у випадку дефолту емітента отримати номінальну вартість придбаних цінних паперів від компанії-страховика (як правило, хедж-фонду чи інвестиційного банку з високим рейтингом довіри¹);

- відсутність суспільного надзору за позабіржовими операціями із вторинними цінними паперами, насамперед, вимог щодо обов'язкових нормативів їх резервування та механізмів створення відповідних спеціальних резервних фондів;

- відокремлення управління від власності. Це призводить до ігнорування найманими топ-менеджерами стратегічних інтересів власників, масштабних фінансових маніпуляцій (афер) з метою підвищення будь-якою ціною показників ринкової капіталізації активів та появи глобальної корпоративної корупції, що протидіє будь-яким спробам посилити державний чи наддержавний контроль за фінансовими операціями.