Валютні операції - це угоди, пов'язані з купівлею-продажем валюти і платіжних документів в іноземній валюті, з використанням їх як платіжних та розрахункових засобів у міжнародних відносинах.
Існують різні види валютних операцій (табл. 15.2). Їх класифікація базується на тому, що іноземна валюта може використовуватися як об'єкт (специфічний товар), так і відповідний інструмент, зокрема платіжний, розрахунковий, кредитний тощо, для обслуговування різних економічних операцій, у т. ч. торгових та неторгових.
Таблиця 15.2
Основні види валютних операцій
Види операцій | Зміст операцій |
Депозитні | Короткострокові (від 1 дня до 1 року) операції з розміщення грошових коштів в іноземних валютах під визначений відсоток з метою одержання прибутку |
Конверсійні | Операції між агентами валютного ринку з обміну визначеної кількості валют однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату |
Арбітражні | Операції, орієнтовані на отримання прибутку через різницю валютних курсів або відсоткових ставок |
Спот | Поточні конверсійні операції, що передбачають поставку валют на 2-й робочий день з дня укладання угоди |
Форвардні | Операції з обміну валюти за узгодженим курсом |
Продовження табл. 15.2
Ф'ючерсні | Термінові операції, що передбачають торгівлю стандартними контрактами, в яких регламентовані сума, метод розрахунку і термін |
Опціонні | Передбачають право купити чи: продати валюту в майбутньому за курсом зафіксованим на час укладання угоди, але з незафіксованою датою поставки валюти протягом визначеного періоду |
Своп | Операції, що поєднують купівлю-продаж на умовах термінової поставки з одночасною контругодою на визначений термін з тими ж валютами |
Система валютних операцій, сполучена з валютними ризиками, - небезпекою валютних втрат внаслідок змін валютних курсів.
Методом часткового зниження валютних ризиків є хеджування - страхування валютних ризиків шляхом укладання строкових угод на поставку валюти в майбутньому за узгодженою ціною.
15.3. Основні центри торгівлі валютою
Міжнародні валютні ринки мають географічну локалізацію у світових фінансових центрах (СФЦ) - місця концентрації банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, валютно-фінансових бірж, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні та фінансові операції з валютою та валютними цінностями.
Основою функціонування СФЦ, характерні ознаки яких наведено у табл. 15.3, є регіональні та національні ринки розвинутих країн з великою відкритою економікою: США, Великобританія, Німеччина, Швейцарія тощо.
Умови перетворення валютного ринку в СФЦ:
- високий економічний рівень країни географічної локалізації;
- активна участь країни у міжнародній торгівлі;
- наявність національного ринку капіталів і розвинутої банківської системи;
- статус країни з великою відкритою економікою;
Таблиця 15.3
Сучасні світові фінансові центри
Місце локалізації СФЦ | Характерні ознаки |
Лондон | - займає перше місце в Європі за валютними, депозитними та кредитними операціями; - 32% світової валютної торгівлі (1995 р. - 30%); - найбільша у світі міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів (діє з 1982 р.); - виконує роль первинного офшорного центру (обслуговує клієнтів з усього світу, насамперед - з економічно розвинутих країн, які не тільки постачають надлишки капіталу у фінансовий центр, а й позичають кошти, зібрані тут); - лідируюча роль у розвитку нових операцій із цінними паперами; - містить великий ринок торгівлі дорогоцінними металами |
Нью-Йорк (Лос-Анджелес, Чикаго, Сан-Франциско, Торонто) | Нью-Йорк: - 18% світової валютної торгівлі; - у 1980 р. створюється перша у світі суто фінансова строкова біржа - Нью-йоркська ф'ючерсна біржа; - найбільша фондова біржа у світі; - комплексний ринок цінних паперів; - великий емітент акцій та облігацій; - виконує роль первинного офшорного центру |
Токіо | - 8% світової валютної торгівлі |
Сінгапур (приблизно 260 банків наприкінці XX ст.) | - 7% світової валютної торгівлі; - виконує роль залучаючого офшорного центру (здійснює функції внутрішнього фінансового посередника, спрямовуючи офшорні капітали з-за меж регіонального ринку місцевим споживачам) - отримує капітал на Лондонському ринку єврова-лют та на Близькому Сході, а потім направляє його позичальникам з тихоокеансько-азійського регіону через сінгапурський ринок азійських доларів |
Продовження табл. 15.3 -1
Франкфурт (Цюріх, Париж) | Франкфурт: - понад 5% світової валютної торгівлі; - спеціалізується на наданні довгострокових позик |
Сянган (Гонконг) | - 4% світової валютної торгівлі |
Багами (440 банків), Кайманові острови (550 банків) | - облікові офшорні фінансові центри (діє сприятливий режим регулювання та оподаткування. Фінансове посередництво здійснюється передусім між нерезидентами; центр відіграє роль перевалочного пункту: джерела та споживачі капіталу перебувають за його межами) |
Бахрейн (166 банків) | - акумулюючий офшорний фінансовий центр (виконує функцію зовнішнього фінансового посередника. Ринкова територія акумулюючого центру генерує надлишки капіталу шляхом незначного поглинання коштів регіональною економікою. Нагромаджувані надлишки капіталу використовуються за межами центру) |
- розвиток та розширення транснаціональної банківської активності;
- ліберальне валютне та податкове законодавство;
- політична стабільність;
- зростання ринків євровалют;
- зручне географічне розміщення.
15.5. Валютний ринок України та особливості його функціонування
ТЕМА 16. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА
16.1. Поняття валютної системи та її структура. Основні елементи національної та світової валютної системи.
16.2. Еволюція світової валютної системи
16.3. Регіональні валютні системи. Європейська валютна система
16.4. Становлення валютної системи України
ТЕМА 17. МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ
17.1. Поняття, суб'єкти та особливості міжнародних розрахунків
17.2. Форми міжнародних розрахунків та фактори їх вибору у міжнародних комерційних відносинах