Центральний банк зазвичай веде рахунки уряду (або принаймні консолідований рахунок) і рахунки фінансових інститутів, тому він може функціонувати як розрахунковий банк, через рахунки в якому здійснюються перекази між державою і фінансовими інститутами з метою розрахунку.
Центральні банки надають депозитні і розрахункові послуги державі у всіх країнах, але різною мірою. У Бельгії, Франції, Італії, Японії і США центральний банк як державний банк виконує все або майже всі фінансові операції за дорученням держави. А в Австралії, Німеччині, Нідерландах, Швеції, Швейцарії і Великобританії роль центрального банку обмежена переважно веденням і управлінням рахунків держави, тому що ці країни мають спеціальне відомство, яке проводить фінансові операції, - казначейство. Більш того, в Нідерландах фінансові операції держави, що виконувалися центральним банком, були передані комерційним банкам. Така ж тенденція спостерігається і в Австралії, де банківські операції урядів багатьох штатів були передані комерційним банкам, а операції федеральних відомств розподіляються через комерційні конкурси (тендери).
Касове виконання бюджету - це організація прийому, збереження і видачі державних бюджетних коштів, ведення урахування і звітності.
В світовій практиці існують казначейська, банківська і змішана системи касового виконання бюджету. При казначейській системі касове виконання бюджету покладено на спеціальні органи міністерства фінансів; при банківської - на центральний банк; при змішаній - на казначейські каси і на центральний банк.
В Україні діє Казначейська система виконання бюджету.
Єдиний казначейський рахунок (ЄКР) є основним рахунком держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів. ЄКР - це рахунок, відкритий Державному казначейству в НБУ для обліку коштів та здійснення розрахунків у СЕП НБУ.
Цей рахунок об'єднує кошти субрахунків, що відкриті у Казначействі (центральний рівень), його управлінням в Автономній Республіці Крим (АРК), областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні управління). Оскільки лише Державне казначейство України має повноцінний ЄКР, він і є безпосереднім учасником СЕП НБУ. Територіальним управлінням рахунки у НБУ не відкриваються.
Функціонування єдиного казначейського рахунка забезпечує:
o можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України;
o надання оперативної інформації органам законодавчої та виконавчої влади про операції, здійснені за ЄКР;
o оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.
Для відображення операцій, проведених через СЕП протягом банківського дня, Державне казначейство та його територіальним управлінням у регіональних розрахункових палатах (РРП) НБУ відкриваються технічні рахунки, а на балансі Державного казначейства - відповідні субрахунки територіальних управлінь.
Операції, проведені через СЕП, відображаються як на технічних рахунках Державного казначейства і територіальних управлінь, так і на відповідному ЄКР Казначейства і субрахунках територіальних управлінь. Взаємодію Державного казначейства та банківської системи відображено на рис. 8.1.
Державне казначейство має право встановлювати ліміт технічного рахунку та ліміт початкових оборотів у СЕП, чим забезпечує контроль і управління видатковими операціями територіальних управлінь. Для прийняття управлінських рішень про проведення фінансових операцій необхідна інформація щодо фактичної наявності коштів. Ця інформація формується у Казначействі шляхом складання щоденного оборотно-сальдового балансу рахунків.
Органи Державного казначейства відкривають рахунки:
o для зарахування надходжень, передбачених законодавством України;
o розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів, іншим клієнтам;
o підприємствам, установам і організаціям за операціями, що не належать до операцій з виконанням бюджетів, але, згідно з чинним законодавством обслуговуються в Державному казначействі.
Ці рахунки відкриваються на балансі Казначейства відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, а також Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства України.
Відповідно до діючого законодавства та нормативно-правової бази Національного банку України в банках України за станом на 01.01.2009 р. 7278 бюджетних установ мали 22430 депозитних рахунків, з них - 20554 на вимогу і 1876 строкових.
Функціонування єдиного казначейського рахунку в СЕП Національного банку України забезпечило високу якість розрахунків за бюджетними коштами, їх надійність і безпеку та значно скоротило терміни проходження платежів, збільшило обіговість бюджетних коштів, надало можливість для складання щоденної оперативної звітності з обліку доходів та видатків державного бюджету, дозволило ефективніше здійснювати управління загальним залишком грошових ресурсів.
За станом на 01.01.2009 р. загальна сума залишків коштів державного та місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, інших коштів клієнтів становила 13,0 млрд. грн., що на 2,4 млрд. грн. менше, ніж залишки коштів за цими ж статтями на відповідну дату попереднього року. Разом з тим залишки коштів на єдиному казначейському рахунку збілишитися майже в 1,8 раза та становили 7,7 млрд. грн. на 01.01.2009 р. проти 4,3 млрд. грн. на 01.01.2008 р.
Кількість платежів, які здійснило Державне казначейство України та його органи через СЕП Національного банку України, становила понад 21,1 % від усієї кількості платежів системи, в тому числі початкових платежів - біля 8,6 % від загальної кількості документів, що надійшли до СЕП Національного банку.
Література [2, 23-26, 29-32, 72, 78, 91, 110]
Тема 9. грошово-кредитна політика
Лекція 1.концептуальні підходи до формування грошово-кредитної політики
9.1.1. Сутність і цілі грошово-кредитної політики
9.1.2. Види грошово-кредитних стратегій
9.1.3. Організація розробки грошово-кредитної політики в Україні
9.1.4. Ефективність та основні напрями грошово-кредитної політики України
Лекція 2.формування попиту та пропозиції грошей, їх взаємодія
9.2.1. Пропозиція грошей і фактори, які впливають на її рівень
9.2.2. Попит на гроші і фактори, які впливають на його рівень