Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - Функції і діяльність ФАТФ

На сьогоднішній день провідною міжнародною організацією, яка бореться з відмиванням грошей та іншого майна, набутого кримінальним шляхом, є, безумовно, Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей - ФАТФ (FATF - Financial Action Task. Force) -впливовий міжурядовий орган, створений у липні 1989 р. на паризькій зустрічі глав держав "великої сімки", який об'єднує на сьогоднішній день 31 країну і 2 міжнародні організації. Донедавна у ФАТФ входило 29 країн; на берлінській сесії в червні 2003 року як повноправні члени до неї були прийняті Росія і Південно-Африканська Республіка, які раніше брали участь у роботі Групи як спостерігачі.

На першому етапі пріоритетом цього мозкового центру зі штаб-квартирою в Парижі була боротьба з відмиванням доходів, отриманих від торгівлі наркотиками. Діяльність FATF має три головних напрями. Перший полягає в поширенні дії прийнятих рекомендацій на всі континенти і регіони земної кулі. Другий напрям - перевірка того, як виконуються в державах-членах і як впроваджуються в інших державах заходи для боротьби з відмиванням грошей, засновані на 40 рекомендаціях FATF, які є керівництвом до дії. Третій напрям - відстеження загальносвітових методів і схем відмивання злочинно нажитих капіталів і розробка контрзаходів.

Діяльність ФАТФ багатогранна, що дуже важливо для боротьби з таким міжнародним явищем, як відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом. Група поєднує експертів, які визначають політику в законодавчій, економічній і правоохоронній галузях, а також володіє великими технічними можливостями, а її співробітники мають дуже цінні спеціальні знання і досвід прийняття рішень у сфері фінансів, юстиції, іноземних справ та інших галузях.

Отже, ФАТФ - це міжурядовий орган, метою діяльності якого є розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і стандартів боротьби з відмиванням грошей. ФАТФ відстежує процеси імплементації таких заходів, вивчає способи і техніку відмивання грошей, розробляє превентивні і запобіжні заходи, сприяє загальносвітовій імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи зазначені, функції,

ФАТФ співробітничає 3 багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню "брудних" грошей.

ФАТФ не має чітко визначеного статуту. Крім того, рішення щодо продовження терміну її діяльності ухвалюється кожні п'ять років. Уже двічі ухвалювалося рішення продовжити її роботу, чергове рішення з питання необхідності продовження її роботи ухвалено в поточному році. ФАТФ буде продовжувати роботу, тільки якщо уряди країн-членів вважатимуть це необхідним.

Як уже вказувалося, до складу ФАТФ ввійшли експерти з різних галузей наукової і практичної діяльності, чиїм головним завданням були розробка і визначення основних напрямків у сфері боротьби з відмиванням грошей. Більше того, ФАТФ стала єдиним міжнародним органом, який зосередив свої зусилля винятково на викорінюванні явища відмивання грошей та внес фундаментальний вклад в еволюцію норм міжнародного права.

Процес зародження ФАТФ починається у 80-х роках XX ст.. Саме в ті роки відзначено небачений раніше темп зростання двох тривожних явищ: наркоманії і тісно пов'язаної з нею зростаючої фінансової могутності наркосиндикатів та інших організованих злочинних груп. Процес цей досяг своєї "критичної маси" наприкінці 1980-х років. Це й спонукало глав "Сімки" (семи найбільших промислово розвинутих країн світу) на зустрічі в Парижі, яка відбулася в червні 1989 p., ухвалити рішення про необхідність невідкладних і рішучих дій, як на рівні окремих країн, так і на міжнародному рівні, з метою викорінювання нелегального виробництва і споживання наркотиків, нелегальної торгівлі ними, а також відмивання отриманих у такий спосіб доходів.

У такій ситуації держави "Сімки" (США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Канада, Італія і Японія) створили спеціальну групу з протидії відмиванню грошей, яка складається з представників цих країн. У рамках наданих їй повноважень група одержала завдання "давати оцінку результатам попереднього співробітництва в галузі запобігання використання банків і фінансових установ для відмивання грошей, а також рекомендувати використання додаткових засобів, у тому числі відновлення законодавчих систем та інших нормативних актів, щоб вони дозволили підсилити результативність багатостороннього співробітництва між органами правосуддя різних країн" [Цит. за: 43, с. 344].

Держави — учасниці конференції запропонували восьми іншим країнам (Австралії, Австрії, Бельгії, Іспанії, Голландії, Люксембургові, Швейцарії і Швеції) підтримати цю ініціативу і провести зустріч з їх участю під головуванням Франції. Протягом наступних декількох місяців у спільних з ФАТФ заходах взяли участь понад 130 експертів, які представляли різні міністерства, органи правосуддя й охорони порядку, а також банківського контролю. Результатом цих зусиль стала визначна доповідь, опублікована в лютому 1990 р. Вона містила докладний аналіз різних аспектів явища відмивання грошей, у тому числі його масштабів і характеру, а також огляд задіяних на той час міжнародних інструментів і програм в окремих країнах, які протидіють цьому явищу.

Головним стрижнем доповіді стали.40 Рекомендацій, підготовлених ФАТФ. У процесі їхньої підготовки група керувалася духом і буквою Віденської Конвенції, а також Декларацією принципів контролю над банками, розроблених Базельським комітетом банківського нагляду.

У доповіді ФАТФ 1990 р. її автори одноголосно виділили три види першочергових заходів, названих як основа концепції Рекомендацій, на яку будуть спиратися чисельні прийняті надалі конкретні пропозиції. Рекомендації (за задумом їхніх авторів) були націлені на те, щоб усунути основні перешкоди, які стоять на шляху міжнародного співробітництва, а також підсилити їх ефективність. Три види таких заходів набули вигляд наступних Рекомендацій, які виокремлені в розділ А:

1. Кожна держава повинна, без довгих зволікань, вжити заходів до ратифікації, з метою повного виконання постанов Віденської Конвенції, а також почати процес її ратифікації.

2. Закон про конфіденційність даних, який діс у фінансових установах, повинен бути змінений таким чином, щоб він не заважав державі ухвалити дані Рекомендації.

3. Ефективна проірама протидії процедурі відмивання грошей повинна передбачати посилення багатостороннього співробітництва, а також підвищення результативності взаємної правової допомоги в пошуковому, слідчому і судовому процесах, у екстрадиції за справами, які стосуються відмивання грошей, у будь-яких випадках, коли це можливо.

Оскільки багато членів ФАТФ на той час ще не приєдналися до Віденської Конвенції ООН 1988 p., було ухвалено рішення включити в Рекомендації важливі правові механізми, перераховані в Конвенції, тобто цілий набір її постанов, які входять у статті S -11.

Але автори Рекомендацій, зазвичай, у своїй діяльності не обмежували себе рамками тексту Віденської Конвенції. Вони визнали за необхідне звернутися до проблем, які не знайшли свого вирішення в постановах Конвенції. В 2 розділі Рекомендацій (В), зокрема, у статтях 5 і 7 автори йдуть далі постанов Віденської Конвенції. П'ята Рекомендація закликає держави до розширення дефініції злочину "відмивання грошей" таким чином, щоб воно охоплювало всі інші злочини, пов'язані з наркотиками; альтернативним рішенням є введення кримінального покарання за відмивання грошей, отриманих у результаті всіх тяжких злочинів і (чи) усіх злочинів, внаслідок яких виникає доход великого розміру [Цит. за: 43, с. 345].

Рекомендація 7, яка містить можливість поширення кримінальної відповідальності за відмивання грошей і на юридичних осіб, також не має аналога в тексті Віденської Конвенції.

Третій розділ Рекомендацій (С) визначає стратегію залучення фінансової системи у викорінювання явища відмивання грошей без порушення норм і умов, необхідних для проведення ефективних фінансових операцій. ФАТФ домоглася прийняття Декларації етичних принципів, яке спонукає банківський сектор зайняти загальну солідарну позицію стосовно спроб відмивання грошей, тобто дати запевнення в тому, що банки не будуть приховувати і відмивати доходи, які надходять від злочинної діяльності, особливо від незаконної торгівлі наркотиками. Турботу про дотримання таких принципів узяв на себе Базельський комітет банківського нагляду, який у грудні 1988 р. виступив зі спеціальною заявою на цю тему (Statement on Prevention of Criminal Use of Banking Systems for the Purpose of Money Laundering).

Декларація етичних принципів містить цілий перелік правил, обов'язкових для виконання всіма банками планети. Базельський комітет енергійно наполягав і наполягає на прийнятті цього документа органами банківського контролю різних країн. З моменту проголошення Декларації в числі інших контролюючих організацій прийнята Група контролю за офшорннми банками, яка поєднує банки 19 держав, у тому числі Гонконгу і Сінгапуру, а також найбільш відомі податкові гавані на Карибських островах та в інших регіонах.

Варто зазначити, що третій розділ Рекомендацій ФАТФ багато в чому збігається зі змістом Декларації. Але разом з тим він містить безліч важливих моментів, які полегшують досягнення успіхів у боротьбі з відмиванням "брудних" грошей. Це насамперед перерахування важливих подробиць, які стосуються процедури встановлення ідентичності клієнта, відповідності рекомендованих заходів місцевому законодавству, співробітництва з органами правопорядку, проблеми професійної підготовки в боротьбі з відми-

Разом з тим серед методів протидії відмиванню злочинних доходів, рекомендованих ФАТФ, с й такі, у яких взагалі немає "прообразу" в Декларації. До них можна віднести спосіб поведінки у відносинах із країною, у якій відсутні які-небудь інструменти боротьби з таким злом (Рекомендації 21 і 22); моніторинг переливу фінансових потоків між державами (Рекомендація 23), а також пропозиції, які стосуються ролі банківського контролю й інших органів державної адміністрації в ефективному впровадженні Рекомендацій у практику (Рекомендації 26 - 29). Ще велика різниця між Декларацією і Рекомендаціями ФАТФ полягає в тому, що автори Декларації накладають певні зобов'язання винятково на банківські установи, тоді як ФАТФ розширила сферу застосування своїх Рекомендацій, охоплюючи ними і небанківські установи, які мають справу з готівкою і формально чи фактично в багатьох країнах взагалі не піддаються ніякому контролю.

Охоплення Рекомендаціями ФАТФ додаткових категорій фінансових та інших установ - нелегка справа, і такий новаторський підхід мав величезне значення. Як справедливо відзначав колишній керівник ФАТФ Т. Шерман, "центральним пунктом більшості концепцій викорінювання процедури відмивання грошей була банківська система. Проте досвід свідчить про те, що "відмивателі" можуть з однаковим успіхом використовувати з цією метою практично кожну форму корпорації чи трасту" [43, с. 347].

З найперших днів діяльності ФАТФ приділяла головну увагу результативності своєї роботи. У завершальній частині доповіді ФАТФ 1990 р. підкреслюється, що "оцінка просування в реалізації методів протидії відмиванню грошей, проведена регулярно, буде стимулом для всіх країн - учасниць ФАТФ, з метою надання діяльності в цій сфері вищого пріоритету". У процесі оцінки результативності обов'язковими визнані дві процедури; самооцінка і взаємооцінка. Перша з них прийнята під час раундів 1990-1991 pp. Вона полягає у відповідях на різні запитання, поміщені в запитальнику, розробленому ФАТФ. На основі отриманої інформації створюється "сітка виконання рекомендацій", які дозволяє зробити узагальнюючий огляд правотворчої діяльності країни в цьому напрямі.

Незважаючи на ряд застережень щодо об'єктивності при виставленні оцінок і при відсутності достатньої погодженості в ході всього процесу, дана процедура з певними модифікаціями збереглася і до сьогоднішнього дня. Згодом запитальник був, підданий переробці і доповнений таким чином, щоб об'єктивна відповідь респондента стосувалася не тільки того, прийнята чи ні конкретна рекомендація, але так само і того, як і в якому обсязі вона проводиться в життя. Після нових виправлень, прийнятих під час IV раунду (1993 р.) ФАТФ, члени Групи дійшли висновку, що удосконалений метод щорічного оцінювання дозволяє об'єктивно аналізувати діяльність країн-учасниць. Було вирішено продовжити практику самооцінювання, але за більш спрощеною формою.

Починаючи з 1991 p., члени ФАТФ ухвалили на додаток до процедури самооцінки ввести систему взаємної оцінки. Такий підхід був визнаний згодом як велике досягнення. Як було відзначено в доповіді за 1991 р., "ФАТФ вибере країни (індивідуальних членів), оцінку яких проведуть інші члени, призначені Групою за погодженим способом обстеження, а також відповідно до прийнятих критеріїв добору оцінюючих. Установлено, що оцінка всіх членів ФАТФ мала бути завершена до кінця 1996 року". Прийнято рішення про те, що жодна країна не буде піддаватися оцінювання, поки не пройде 3 роки з дня прийняття нею рекомендацій ФАТФ, крім тих випадків, коли сама країна цього вимагає. І хоча звіти команди, яка проводить оцінювання, є документами конфіденційними, члени ФАТФ виразили згоду на публікацію їхніх підсумків у щорічних доповідях Групи.

Після затвердження процедури взаємного оцінювання був установлений порядок першої серії оцінок. Він містив, зокрема, нагромадження кількісних і якісних даних за допомогою тилових анкет, відвідування країни, а також аналіз отриманих даних. Ці завдання виконують команди, які налічують, як мінімум, трьох фахівців різних галузей, які представляють дві інші країни-члена ФАТФ. Після завершення роботи команда готує проект звіту, зміст якого після представлення зацікавленій стороні піддасться обговоренню під час засідання робочої команди за участю фахівців в галузі фінансів і права. У разі потреби в звіт вносяться виправлення, а потім він передасться на розгляд і затвердження пленарного засідання ФАТФ.

Ця процедура застосовувалася в перший раз у 1992 р. під час оцінки Франції. Наступними за нею країнами стали Швеція, Велика Британія й Австралія. Результати їхнього обстеження були настільки задовільними, що вирішено було прискорити цей процес.

Під час 4 наступних раундів сесій ФАТФ були проведені 7 чергових оцінок (Австрії, Бельгії, Канади, Люксембургу, США, Швейцарії й Італії-), а під час 5 раунду ще 9 (Німеччини, Греції, Голландії, Гонконгу, Іспанії, Ірландії, Норвегії, Фінляндії і Японії).

Подальші звіти і доповіді підтвердили висновки про ефективність методів самооцінювання й особливо взаємного оцінювання. Виступаючи на конференції з проблем міжнародної злочинності, а також злочинності серед урядових службовців (Conference on International and White Collar Crime), проведеної в Оксфорді в 1993 p., секретар ФАТФ Д. Гріффітс заявив: "Не знаю, чи був би без такої процедури досягнутий настільки ж значний прогрес у реалізації Рекомендацій. Прагнення кожної країни, яка піддається оцінюванню, виглядати якнайкраще - це найкращий стимул для налагодження таких справ, який не міг бути передбачений у якому-небудь іншому методі оцінюванні" [43, с. 349].

Тому метод взаємоперевірки в діяльності ФАТФ набув подальшого розвитку. Останніми роками в процесі його удосконалювання в нього був внесений важливий коректив: якщо в перші роки головним критерієм вважалося вдале сполучення відібраних способів протидії відмиванню "брудних" грошей у даній країні, то тепер основний наголос зроблено на фактичну результативність такої протидії.

Хоч такий критерій прийнято, проте застосовувати його треба для кожної країни окремо. Що ж стосується всієї організації ФАТФ, то ступінь реалізації її Рекомендацій, який свідчить про ефективність її діяльності в цілому, став основним критерієм її успіхів чи невдач.

Найбільшим успіхом ФАТФ вважається помітне просування в зміцненні законодавчих систем окремих країн. Підставою для такого висновку є процес реалізації четвертої Рекомендації, яка закликає кожного члена ФАТФ до оголошення відмивання грошей карним злочином. Уже після п'ятого раунду ФАТФ (1994 р.) лише 3 члени організації не виконали цієї Рекомендації. Разом із зростанням кількості членів цієї організації збільшується і кількість країн, які виконують цю Рекомендацію.

До успіхів ФАТФ справедливо зараховують прогрес у реалізації її членами альтернативної Рекомендації 5 про розширення дефініції відмивання грошей на кримінальні злочини, не пов'язані з наркобізнесом. Важливо, що під час роботи над текстом Рекомендацій велика частина розроблювачів, за свідченням Д. Гріффітса, "не погодилася на запропоноване спочатку формулювання, тому згодом ухвалили відмовитися від його зобов'язуючої форми" [43, с. 349]. Серед членів організації переважала думка про необхідність окремого тлумачення явища відмивання грошей, які надходять від наркобізнесу. Така тенденція знайшла відображення в цілому ряді міжнародних договорів і політичних декларацій. Вона відображена в Конвенції Ради Європи 1990 р., в Директиві Європейського Співтовариства з проблем охорони фінансової системи від використання її з метою відмивання грошей 1991 р. та в інших правових актах.

Однак уже через два роки, в жовтні 1993 р., на зустрічі голів Урядів 47-ми країн Британської співдружності націй її учасники доручили своїм міністрам юстиції і міністрам фінансів "відшукати способи зміцнення співробітництва між країнами Співдружності з метою загальної боротьби проти процедури відмивання грошей, які надходять від усіх видів тяжких злочинів, застосовуючи або силу закону, або методи адміністративного контролю" [43, с. 350].

Заклики до "пеналізації" явища відмивання грошей, які надходять від усіх видів злочинної діяльності (а не тільки від наркобізнесу), знайшли широку підтримку з боку керівників правоохоронних органів, політиків, широкого кола світової громадськості. Надійшло безліч дорікань на занадто вузьке трактування концепції злочину "відмивання грошей", сформульоване у Віденській Конвенції. Було відзначено, що обмеження поняття "відмивання брудних грошей" його зв'язком тільки з наркобізнесом завдає шкоди не тільки боротьбі з організованою злочинністю в цілому, а й з наркобізнесом зокрема. Під час третього раунду ФАТФ робоча група цієї організації виразила наступну думку: "Методи відмивання грошей у випадках, не пов'язаних з наркотиками, ідентичні методам, які застосовуються у випадках відмивання "наркоприбутку", тому що в операціях відмивання різного виду доходів часто беруть участь ті самі злочинні групи. Більше того, нар-косинднкати часто додатково займаються злочинною діяльністю, не пов'язаною з наркотиками, аби вона приносила прибуток, а доходи ці так само мають потребу у "відмиванні". В усіх справах цього типу дуже важко довести безпосередній зв'язок між "відмиванням" і злочином, пов'язаним з наркотиками. Завдяки криміналізації цього явища або прийняття будь-якої іншої формули пеналізації відмивання грошей, які надійшли не від наркобізнесу, можна одержати коронний доказ зв'язку між відмиванням грошей і наркобізнесом" [43, с. 350].

Докази, які наводяться на користь цієї точки зору, виявилися настільки переконливими, що в законодавствах ряду країн незабаром з'явилися важливі доповнення, які відображають такий підхід. Якщо в доповіді ФАТФ за 1992 рік була інформація про нормативно-правові акти, які свідчать про криміналізацію явища відмивання грошей усього лише в декількох країнах, то доповідь за 1994 рік називає вже 16 держав, які оголосили злочином відмивання "брудних" грошей, що надходять як від наркобізнесу, так і від інших серйозних злочинів, не пов'язаних з обігом наркотиків. Процес пеналізації відмивання грошей продовжується.

Результат реалізації інших Рекомендацій, на жаль, виявився набагато скромнішим. Це стосується, насамперед, залучення до відповідальності за відмивання грошей не тільки конкретного виконавця (фізичної особи), а й корпорації, "там, де це можливо", як сказано в Рекомендації 7. У принципі більшість членів ФАТФ згодна з тим, що таке розпорядження має величезне значення для всієї програми боротьби з відмиванням грошей, однак поки що половина країн і територій, які входять у ФАТФ, не ввели в законодавство своїх країн відповідних нормативно-правових актів.

Таку повільність пояснюють необхідністю внесення змін у конституції, а також існуванням інших фундаментальних перешкод. Не занадто вражають успіхи ФАТФ і в вирішенні фінансових проблем. Вони виглядали б ще більш скромно, якби не позитивний вплив Директиви Ради Європейського Співтовариства, яка зажадала від своїх членів прийняття 15 Рекомендацій ФАТФ.

Відзначається, що, незважаючи на прогрес в особливо важливих галузях, таких як ідентифікація банківських клієнтів, зобов'язання багаторічного зберігання банківських документів і прийняття деяких інших пропозицій, реалізація Рекомендацій спотикається в головних пунктах: вона мало торкається небанківських фінансових установ.

Ще одна важлива сфера діяльності ФАТФ - моніторинг типології нових методів відмивання грошей, які застосовуються в злочинному світі, а також верифікація засобів протидії цьому явищу. Щорічні огляди, для підготовки яких залучаються всесвітньо відомі експерти, а також матеріали слідства в справах про відмивання грошей, свідчать про все більш рафіновані методи, про зростаючий професіоналізм міжнародних злочинних груп. У полі зору експертів ФАТФ постійно залишаються найважливіші інструменти злочинної діяльності: підставні корпорації, електронні трансферти, небанківські фінансові установи, а також інші підприємства, наприклад, магазини й експортно-імпортні фірми [43, с. 352].

Із самого початку ФАТФ намагалася додати динамізму своїй діяльності, прагну-ла застосовувати гнучку стратегію, постійно залежну від накопиченого досвіду і знань, так необхідних для посилення ефективності засобів і методів, що застосовуються в боротьбі з міжнародною злочинністю. Тому вже в першій же своїй доповіді Група визнала, що її "Рекомендації будуть, імовірніше всього вимагати періодичної верифікації". Однак така заява була свідомо доповнена зобов'язанням не проводити змін у Рекомендаціях до закінчення першого раунду взаємних оцінок членів ФАТФ, оскільки в протилежному випадку змінам піддалися б критерії оцінок, а вони повинні залишатися для всіх однаковими.

Тому до завершення взаємних оцінок ФАТФ одержала право розробляти чергові коментарі, названі "інтерпретаторськими примітками" до змісту спочатку прийнятих Рекомендацій. Ці примітки (коментарі), на думку секретаря ФАТФ Д. Гріффітса, "не змінюють ні обсягу, ні змісту Рекомендацій, вони лише пояснюють, даючи додаткові вказівки щодо їхнього виконання" [43, с. 352].

Уже видана значна кількість таких вказівок. Більшість з них присвячена одній чи декільком первісним Рекомендаціям. Наприклад, Рекомендація 23 містить викладену в делікатній формі пропозицію щодо виявлення і моніторингу потоку готівки, яка перетинає кордони держав. Визнаючи, що це дуже важливий момент в операції з відмивання грошей, пов'язаний з підвищеним ризиком для зацікавлених сторін, ФАТФ розробила спеціальний коментар до цієї Рекомендації. Зміст цього коментаря за важливістю важко переоцінити: "Рекомендація 23 стосується не тільки винятково фізичної готівки, але також рівнозначної їй подібності у вигляді фінансових інструментів або коштовностей, які легко збуваються (наприклад, дорогоцінних металів чи каменів)". Варто, відзначити, що деякі коментарі стосуються тільки однієї Рекомендації, як правило, вони є інтерпретаціями цілої групи Рекомендацій, таких, наприклад, які стосуються справ з холдинговими компаніями чи справ з відстрочками затримання підозрілих осіб і вилучення майна.

Зміст цього коментаря обговорювався під час численних засідань у рамках чергових раундів ФАТФ. Йшлося про суб'єктів господарської діяльності, головним чином, про тих, котрі зареєстровані в податкових гаванях і багаторазово користувалися і користуються рафінованими методами відмивання грошей у міжнародних масштабах. Результатом першої дискусії на цю тему стало опублікування в 1992 р. коментаря, в якому ФАТФ звертала увагу своїх членів на потенційну небезпеку використання холдингових компаній з метою відмивання грошей, а також закликала до "розгляду можливості введення заходів, які запобігають можливості їхнього використання з метою, несумісною з правом".

У ході подальшої роботи над коментарями Група знову повернулася до обговорення даної проблеми. У результаті з'явився новий коментар, де підкреслювалося, що "з погляду "відмивателів" грошей найвища перевага холдингових компаній - легкість, з якою в багатьох юрисдикціях можна сховати або замаскувати їхнього справжнього власника". На закінчення було відзначено, що введення принципу прозорості в проблему з'ясування власності корпорації взагалі має дуже важливе значення, оскільки не тільки холдингова компанія, а практично кожен легально діючий господарюючий суб'єкт може бути використаний для відмивання грошей. Висновки докладного аналізу лягли в основу коментаря до Рекомендацій 12.13, а також 16,17,18,19, які відносяться до використання фіктивних рахунків чи підставних осіб в операціях з відмивання грошей.

Зміст коментарів дозволяє зробити висновок про те, що тільки через скромність їхні автори заявляють, нібито ці коментарі "нічого не додають і не змінюють обсягу і змісту первісного тексту Рекомендацій". На ділі ж у них було поставлене питання про серйозне розширення контролю над фінансовою діяльністю практично всіх комерційних підприємств, підозрюваних у відмиванні "брудних" грошей. Це викликало настороженість як у політичних колах країн - засновниць ФАТФ, так і в керівництва Групи. Тому вже в 1995 р. у доповіді ФАТФ говориться, що, з одного боку, прийняття державами до виконання "інтерпретаторських приміток" - це "досягнення" Групи, а з іншого - приймається постанова про те, що надалі інтерпретації до Рекомендацій будуть вводитися тільки тоді, коли з'являться "виняткові обставини" [Цит. за: 43, с. 354].

Разом з тим керівництво ФАТФ наполягло на тому, що необов'язково будь-яке ділове зауваження чи порада повинні з'являтися лише у формі офіційно прийнятого й опублікованого коментаря. Прикладом можуть бути конкретні заходи й ефективні дії стосовно винятково важливого питання — використання телеграфних та електронних переказів в операціях з відмивання грошей. За результатами аналізу, проведеного ФАТФ, була звернена увага на необхідність вживання додаткових заходів, спрямованих на запобігання використанню цих засобів зв'язку для стирання "аудиторських слідів", надто важливих для потенційного розслідування. Проблема полягає насамперед у тому, що в "замовленнях на здійснення платежів часто уникають називати прізвища справжнього поручителя і бснефіціара". Практичне вирішення даної проблеми ФАТФ доручила в 1992 р. спеціально створеному підрозділу. Цей підрозділ запросив до співробітництва Об'єднання всесвітніх фінансових телекомунікацій (SWIFT) - найбільшого на планеті виробника послуг у сфері грошових переказів.

Таке співробітництво принесло позитивні результати. Організація СВ1ФТ поєднує багатьох членів, у тому числі комерційні й інвестиційні банки, об'єднання маклерів і брокерів, а також інші фінансові установи. Після нарад з керівництвом ФАТФ голова правління СВ1ФТ доручив у червні 1992 р. "усім клієнтам системи ввести на бланках замовлень СВІФТ МТ 100 (грошові перекази клієнтів) рубрику для прізвища й адреси поручителів чи бенефіціарів". Він також заявив, що "рішення правління СВІФТ підтримали державні адміністрації, доказом чому можуть стати вжиті ними відповідні заходи, які спонукають користувачів СВІФТ, які функціонують на їхніх територіях, виконувати рекомендації правління'*. Тим самим ініціатива і зусилля ФАТФ принесли конкретні позитивні результати в загальних зусиллях з протидії відмиванню "брудних" грошей. У боротьбі з міжнародною злочинністю підсилюють свою активність й інші міжнародні організації, до яких відносяться:

§ Азіатсько-Тихоокеанська Група з протидії відмиванню грошей (APG), яка стала на сьогоднішній день впливовим членом Інтерполу, ФАТФ і ООН;

§ Карибська Група з протидії відмиванню грошей (CFATF), яка не тільки сприяла впровадженню в законодавства країн Карибського регіону 40 рекомендацій ФАТФ, а й розробила свої 19 Рекомендацій із протидії відмиванню грошей;

§ Експертний Комітет, який оцінює заходи, щодо протидії відмиванню грошей (PC-R-EV Commitee);

§ Офшорна Група банківських Контролерів (OGBS), яка проводить разом з ФАТФ оцінку і контроль ефективності ухвалених "антивідмивальних" законів у країнах - членах OGBS. Основна складність роботи Групи полягає в тому, що тільки близько половини офшорних банківських центрів є членами OGBS.

Усі зазначені організації дуже допомагають ФАТФ у справі імплементації всіма країнами світу 40 Рекомендацій та інших ефективних заходів боротьби з відмиванням грошей. З іншого боку, ці регіональні і міжнародні організації більш детально вивчають локальні тенденції і зміни в техніці відмивання грошей, що потім допомагає ФАТФ виробити загальні принципи і заходи для боротьби з ним.

І все-таки на міжнародній арені в справі боротьби з відмиванням грошей найбільша сила впливу ФАТФ, тому що в неї входять представники практично всіх розвинутих країн світу. Кілька разів на рік Група видає так званий "чорний список" країн, які не співробітничають з іншими в протидії відмиванню грошей (non-cooperative countries and territories - NCCT), що в подальшому погрожує введенням санкцій (контрзаходів) з боку фінансових установ країн - членів ФАТФ.

Під час роботи паризької сесії ФАТФ, яка відбулася в жовтні 2002 р., за досягнуті в справі боротьби з відмиванням "брудних" грошей успіхи з "чорного" списку були виключені Росія, Домініка, Ніуе і Маршаллові Острови. На наступній паризькій сесії в лютому 2003 р. цей список залишила Гренада, на берлінській сесії в червні 2003 р. за досягнення в реформуванні законодавства, спрямованого на боротьбу з відмиванням "брудних" грошей, з нього були виключені Сент-Вінсент і Гренадіни, на паризькій сесії ФАТФ у лютому 2004 p.- Україна і Єгипет, а на паризькій сесії в червні 2004 p.- Гватемала. На останній сесії, що відбулася у жовтні 2004 р., ФАТФ припинила фінансові санкції щодо М'янми та Науру за деякі успіхи в боротьбі з відмиванням грошей, однак залишивши їх у „чорному" списку. Таким чином, за результатами роботи сесії ФАТФ, яка проходила з 20 по 22 жовтня 2004 р. в Парижі, в цьому списку знаходяться 6 держав, які недостатньо співробітничають з іншими в боротьбі з відмиванням "брудних" грошей, а саме: Острови Кука, Індонезія, М'янма, Науру, Нігерія та Філіппіни.

Україна була внесена до "чорного" списку ще в 2001 р. За минулий час практично до кінця 2002 р. ніяких змін у законодавстві прийнято не було. З 9 по 11 жовтня 2002 р. в Парижі проходила чергова пленарна сесія ФАТФ, на якій, зокрема, розглядалося й українське питання. Як відомо, Україні і Нігерії був наданий термін до 15 грудня 2002 року для приведення свого законодавства у відповідність із міжнародними стандартами. У випадку невиконання вимог ФАТФ мала намір застосувати "контрзаходи". І хоча з деяким запізненням Верховна Рада України прийняла необхідний закон; експертів Групи він не задовольнив, тому що в ньому не були враховані вимоги, висунуті ними раніше. Тому 20 грудня 2002 р. Група рекомендувала країнам-учасницям ввести контрзаходи стосовно України, що відразу позначилося на уповільненні швидкості і підвищенні вартості банківських операцій за участю кредитно-фінансових установ нашої країни.

Відразу після введення контрзаходів були ухвалені необхідні зміни до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", а також до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України. Тому на наступному пленарному засіданні, яке проходило в лютому 2003 р. в Парижі, санкції було скасовано. Однак "чорний" список ФАТФ Україна залишила тільки на початку 2004 р. Це стало можливим після того, як експерти Групи переконалися, що ухвалене в Україні законодавство успішно застосовується і лазівок для „відмивателів" грошей більше не існує.