Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - 1.4.43. Як зробити оцінки вартості облігації?

Ціни облігацій визначаються п'ятьма основними моментами:

♦ рівнем позичкового відсотка;

❖ кредитним рейтингом емітента; строком до погашення;

❖ наявністю обкладеного або викупного фонду;

❖ умовами першочергового і наступного випуску облігацій.

Облігації першого випуску мають більш високу оцінку, ніж наступні.

З підвищенням позичкового відсотка ціни облігацій знижуються і навпаки. Чим міцніше фінансове становище позичальника, тобто вищий його кредитний рейтинг, тим вигіднішими є умови, за яких робиться позика. Наприклад, держава, велика, добре відома компанія і т. ін. можуть взяти позику під більш низький відсоток. Гроші, які позичаються на довгий строк, коштують дорожче, аніж гроші, які позичаються на короткий строк. Відтак для облігацій, що йдуть з дисконтом, чим ближчий момент погашення, тим менша скидка з номіналу. Наявність викупного фонду для дострокового погашення облігацій позитивно позначається на ціні випуску. При підвищенні рівня позичкового відсотка ціни довгострокових облігацій знижуються, як правило, на більшу величину, ніж ціни короткострокових облігацій. Різке підвищення цін звичайних акцій, на які обмінюються конвертовані облігації, може призвести до продажу облігацій зі значною премією понад номінал.

Інвестор при угодах на фондовому ринку намагається виявити випадки неправильної оцінки облігації ринком. Економічним методом виявлення неправильної оцінки облігації є метод оцінки шляхом капіталізації доходу.

Цей метод передбачає, що внутрішня вартість будь-якого активу ґрунтується на дисконтованій величині платежів, котрі інвестор очікує отримати в майбутньому за рахунок володіння цим активом. Застосування цього методу до оцінки облігацій полягає в порівнянні значення доходності (У) до погашення облігації зі значенням "правильної" (Уп), на думку інвестора, доходності до погашення.

Доходність до погашення облігації (або обіцяна, доходність до погашення) визначається за такою формулою:

де Р - поточний ринковий курс облігації із залишковим строком погашення "п" років; С" С2,.... С" - передбачувані грошові виплати інвестору в перший рік, в другий і т. д.;

У - обіцяна доходність до погашення.

Наприклад, облігація номінальною вартістю в 1000 дол. і поточною вартістю в 900 дол. має залишковий строк обігу - 3 роки. Купонні щорічні виплати до погашення становлять 60 дол.

Доходність облігацій до погашення становить:

У - 10,02%.

Якщо наступний аналіз вказує, що відсоткова ставка повинна дорівнювати 9%, то ця облігація недооцінена, оскільки У > У". Якщо доходність до погашення вища, аніж "правильна", то облігація недооцінена, і тоді вона - кандидат на купівлю. Якщо ж доходність до погашення нижча "правильної", то облігація "переоцінена", і тоді вона - кандидат на продаж. Отже, якщо поточний ринковий курс нижчий, ніж істинна вартість облігації, то це недооцінена облігація, якщо вищий, - то переоцінена.

Внутрішня вартість облігації (У) може бути обчислена і за такою формулою:

Оскільки ціна купівлі облігації - це її ринковий курс (Р), то для інвестора чиста приведена вартість (net present value NPV) дорівнює різниці між вартістю облігації і ціною купівлі:

Для нашого прикладу

Якщо облігація має позитивну ИРУ, вона є недооціненою.

Якби інвестор визначив, що У" дорівнює 11%, то №У облігації становила б: - 22,19 дол., тобто облігація переоцінена.

Якби інвестор визначив величину У" як приблизно рівну У, то облігація розглядалась би як точно оцінена.

Основною складовою аналізу облігації є визначення нормального для інвестора значення У", оскільки вирахувати його непросто через те, що воно залежить від суб'єктивної оцінки інвестором як деяких характеристик облігації, так і поточних умов на ринку.