Провідною міжнародною організацією, яка бореться з відмиванням грошей та іншого майна, набутого кримінальним шляхом, є, безумовно, Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей - ФАТФ (FATF - Financial Action Task Force) - впливовий міжурядовий орган, створений у 1989 р. Мета діяльності ФАТФ - розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і стандартів боротьби з відмиванням грошей. ФАТФ відстежує процеси імплементації таких заходів, вивчає способи і техніку відмивання грошей, розробляє превентивні і запобіжні заходи, сприяє загальносвітовій імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи зазначені функції, ФАТФ співробітничає з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню "брудних" грошей.
Діяльність ФАТФ має три головних напрями. Перший полягає в поширенні дії прийнятих рекомендацій на всі континенти і регіони земної кулі. Другий напрям - перевірка того, як виконуються в державах-членах і як впроваджуються в інших державах заходи щодо боротьби з відмиванням грошей, засновані на 40 рекомендаціях ФАТФ, які є керівництвом до дії. Третій напрям - відстеження загальносвітових методів і схем відмивання злочинно нажитих капіталів і розроблення контрзаходів.
У 1990 р. ФАТФ було підготовлено 40 Рекомендацій. У процесі їхньої підготовки група керувалася духом і буквою Віденської конвенції, а також Декларацією принципів контролю над банками, розроблених Базельським комітетом банківського нагляду. їхні автори виділили три види першочергових заходів, названих як основа концепції Рекомендацій, на яку будуть спиратися чисельні прийняті надалі конкретні пропозиції. Рекомендації (за задумом їхніх авторів) були націлені на те, щоб усунути основні перешкоди, які стоять на шляху міжнародного співробітництва, а також підсилити їхню ефективність. Три види таких заходів набули вигляду Рекомендацій, які виокремлені в розділ А:
1. Кожна держава повинна, без довгих зволікань, вжити заходів щодо ратифікації, з метою повного виконання постанов Віденської конвенції, а також почати процес її ратифікації.
2. Закон про конфіденційність даних, який діє у фінансових установах, повинен бути змінений таким чином, щоб він не заважав державі ухвалити дані Рекомендації.
3. Ефективна програма протидії процедурі відмивання грошей повинна передбачати посилення багатостороннього співробітництва, а також підвищення результативності взаємної правової допомоги в пошуковому, слідчому і судовому процесі, в екстрадиції за справами, які стосуються відмивання грошей, у будь-яких випадках, якщо це можливо.
У розділі В Рекомендації закликають держави до розширення дефініції злочину "відмивання грошей" таким чином, щоб воно охоплювало всі інші злочини, пов'язані з наркотиками; альтернативним рішенням є введення кримінального покарання за відмивання грошей, отриманих у результаті всіх тяжких злочинів і (чи) усіх злочинів, внаслідок яких виникає доход великого розміру, а також у них міститься можливість поширення кримінальної відповідальності за відмивання грошей і на юридичних осіб, також не має аналога в тексті Віденської конвенції.
Третій розділ Рекомендацій (С) визначає стратегію залучення фінансової системи у викорінювання явища відмивання грошей без порушення норм і умов, необхідних для проведення ефективних фінансових операцій.
Ще одна важлива сфера діяльності ФАТФ - моніторинг типології нових методів відмивання грошей, застосовуваних у злочинному світі, а також верифікація засобів протидії цьому явищу. Щорічні огляди, для підготовки яких залучаються всесвітньо відомі експерти, а також матеріали слідства в справах про відмивання грошей, свідчать про все більш рафіновані методи, про зростаючий професіоналізм міжнародних злочинних груп. У полі зору експертів ФАТФ постійно залишаються найважливіші інструменти злочинної діяльності: підставні корпорації, електронні трансферти, небанківські фінансові установи, а також інші підприємства, наприклад магазини й експортно-імпортні фірми [43, с. 352].
Розділ 5. Міжнародний фінансовий менеджмент
Глава 12. Сутність міжнародного фінансового менеджменту
12.1. Поняття та його основні функції про міжнародний фінансовий менеджмент
12.2. Специфіка зовнішнього середовища прийняття фінансових рішень
Глава 13. Загальні напрями міжнародного фінансового менеджменту
13.1. Капітальне бюджетування
13.2. Управління портфелем зарубіжних цінних паперів
13.3. Чинна капітальна політика
13.4. Транснаціональне фінансування